Київ, 8 вересня 2003 - Наближення майбутніх президентських виборів стає все відчутнішим з кожним новим кадровим призначенням Леоніда Кучми. Останні тижні у різних владних структурах спостерігається своєрідний зорепад. Не оминула ця чаша й Національну раду України з питань телебачення i радіомовлення. Як повідомило вчора, 7 вересня, агентство УНІАН, Президент України Леонід Кучма своїми указами вивів зі складу президентської четвірки Олександра Мартиненка i Юрія Плаксюка. Новими членами Нацради призначені Віктор Лешик i Микола Фартушний.
Нагадаємо, що до цього конституційного органу входять 8 осіб, яких порівну призначають Президент і Верховна Рада України.
Наш київський оглядач Тарас Марусик з’ясовував деталі несподіваної для багатьох ротації в Нацраді.
Цікаво, що один з новопризначених членів, Віктор Лешик, був уже членом Національної ради України з питань телебачення i радіомовлення минулого складу. А от Олександрові Мартиненкові вдалося попрацювати в цьому органі трохи більше року.
Ось як коментує нові призначення голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.
Микола Томенко
Я сприймаю це з дуже своєрідним тлумаченням пасивної ролі парламенту, оскільки тут маємо приклад дуже класичний: з одного боку, ВР ухвалює рішення про недовіру членам Національної ради, а Президент через деякий термін В.Лешика, який був серед тих членів Нацради, що були звільнені ВР від своїх обов’язків, призначає на посаду. Для мене особисто це несподіване рішення, тому що я не почув з президентської сторони, з боку Адміністрації Президента зауважень щодо професійної діяльності Ю.Плаксюка і О.Мартиненка (останній ледь почав працювати на цій посаді). Я пояснюю це дуже просто: Нацрада протягом останнього півроку вийшла на відносно прозорий і зрозумілий підхід в ухваленні рішень і розв’язала цю низку проблем і по ТРК “Київ” і по “ТЕТ”, по низці регіональних телекомпаній, які не розв’язувалися роками. Така Національна рада не подобається АП, бо вони звикли, що вона або вона не ухвалює ці рішення, або ці рішення спочатку ухвалюються Адміністрацією Президента, а потім всі, як солдати партії, голосують. На жаль, можемо прогнозувати тільки погіршення ситуації. Ми будемо робити все можливе, щоб наша четвірка і члени Національної ради від Президента діяли адекватно в межах закону. До речі, закон, який ми пропонуємо, задумувався для того, щоб стабілізувати саме професійність Національної ради і зробити не такими залежними їх від політичних колізій.
Тарас Марусик
Сьогодні якраз відбулося громадське обговорення проекту нової редакції закону “Про Національну раду України з питань телебачення i радіомовлення”.
Я попросив Миколу Томенка сказати, в чому полягає новизна законопроекту.
Микола Томенко
Перша ідеї, щоб відмовитися взагалі від ротації. На сьогоднішній день Президент може відкликати членів Національної ради в будь-яку хвилину і без аргументів, як бачимо, а ВР може щорічно займатися ротацією. Є ідея, яка стосується того, що така ротація можлива Президентом і ВР лише через 2 роки або взагалі на 4 роки члени Національної ради можуть бути звільнені Президентом чи ВР в разі лише доведених судом порушень, тобто зробити їх професійним незалежним органом, який обирається і 4 роки працює. Водночас посилити роль Нацради і членів Нацради, зробити це колегіальним органом, щоб голова Національної ради діяв, як спікер цього колегіального органу і переобирався, можливо, на два роки.
Тарас Марусик
Це була думка голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка.
На жаль, не вдалося взяти коментарі у звільнених членів Нацради. Я попросив заступника голови цього органу Віталія Шевченка висловити свою думку з приводу ротації в Нацраді.
Віталій Шевченко
Вона так само несподівана і для мене, бо можна припускати різні причини і додумувати, чому так зроблено. Навряд чи це продиктоване прагненням якось поліпшити діяльність Національної ради. Адже, правда, останній рік Нацрада, може, ліпше, як дотепер, відзначалася тим, що вона нормально працювала планово, вдалося розв’язати дуже багато проблем, які накопичувалися роками, і О.Мартиненко, і Ю.Плаксюк були людьми, від яких дуже багато залежало в налагоджені конструктивної роботи. Тому, очевидно, за цим стоять якісь інші речі. Мабуть, все це в глобальному плані пов’язане з далекосяжними політичними розрахунками. Чи з іншого боку, можливо, ті, хто підказували цю ротацію, не зовсім їм подобалося останнє рішення Національної ради чи можливість якихось наступних рішень, оскільки Нацрада працювала продуктивно. Тому мені не думається, що за ротацією стоять якісь розрахунки. Нацрада працювала краще.
Нагадаємо, що до цього конституційного органу входять 8 осіб, яких порівну призначають Президент і Верховна Рада України.
Наш київський оглядач Тарас Марусик з’ясовував деталі несподіваної для багатьох ротації в Нацраді.
Цікаво, що один з новопризначених членів, Віктор Лешик, був уже членом Національної ради України з питань телебачення i радіомовлення минулого складу. А от Олександрові Мартиненкові вдалося попрацювати в цьому органі трохи більше року.
Ось як коментує нові призначення голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.
Микола Томенко
Я сприймаю це з дуже своєрідним тлумаченням пасивної ролі парламенту, оскільки тут маємо приклад дуже класичний: з одного боку, ВР ухвалює рішення про недовіру членам Національної ради, а Президент через деякий термін В.Лешика, який був серед тих членів Нацради, що були звільнені ВР від своїх обов’язків, призначає на посаду. Для мене особисто це несподіване рішення, тому що я не почув з президентської сторони, з боку Адміністрації Президента зауважень щодо професійної діяльності Ю.Плаксюка і О.Мартиненка (останній ледь почав працювати на цій посаді). Я пояснюю це дуже просто: Нацрада протягом останнього півроку вийшла на відносно прозорий і зрозумілий підхід в ухваленні рішень і розв’язала цю низку проблем і по ТРК “Київ” і по “ТЕТ”, по низці регіональних телекомпаній, які не розв’язувалися роками. Така Національна рада не подобається АП, бо вони звикли, що вона або вона не ухвалює ці рішення, або ці рішення спочатку ухвалюються Адміністрацією Президента, а потім всі, як солдати партії, голосують. На жаль, можемо прогнозувати тільки погіршення ситуації. Ми будемо робити все можливе, щоб наша четвірка і члени Національної ради від Президента діяли адекватно в межах закону. До речі, закон, який ми пропонуємо, задумувався для того, щоб стабілізувати саме професійність Національної ради і зробити не такими залежними їх від політичних колізій.
Тарас Марусик
Сьогодні якраз відбулося громадське обговорення проекту нової редакції закону “Про Національну раду України з питань телебачення i радіомовлення”.
Я попросив Миколу Томенка сказати, в чому полягає новизна законопроекту.
Микола Томенко
Перша ідеї, щоб відмовитися взагалі від ротації. На сьогоднішній день Президент може відкликати членів Національної ради в будь-яку хвилину і без аргументів, як бачимо, а ВР може щорічно займатися ротацією. Є ідея, яка стосується того, що така ротація можлива Президентом і ВР лише через 2 роки або взагалі на 4 роки члени Національної ради можуть бути звільнені Президентом чи ВР в разі лише доведених судом порушень, тобто зробити їх професійним незалежним органом, який обирається і 4 роки працює. Водночас посилити роль Нацради і членів Нацради, зробити це колегіальним органом, щоб голова Національної ради діяв, як спікер цього колегіального органу і переобирався, можливо, на два роки.
Тарас Марусик
Це була думка голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка.
На жаль, не вдалося взяти коментарі у звільнених членів Нацради. Я попросив заступника голови цього органу Віталія Шевченка висловити свою думку з приводу ротації в Нацраді.
Віталій Шевченко
Вона так само несподівана і для мене, бо можна припускати різні причини і додумувати, чому так зроблено. Навряд чи це продиктоване прагненням якось поліпшити діяльність Національної ради. Адже, правда, останній рік Нацрада, може, ліпше, як дотепер, відзначалася тим, що вона нормально працювала планово, вдалося розв’язати дуже багато проблем, які накопичувалися роками, і О.Мартиненко, і Ю.Плаксюк були людьми, від яких дуже багато залежало в налагоджені конструктивної роботи. Тому, очевидно, за цим стоять якісь інші речі. Мабуть, все це в глобальному плані пов’язане з далекосяжними політичними розрахунками. Чи з іншого боку, можливо, ті, хто підказували цю ротацію, не зовсім їм подобалося останнє рішення Національної ради чи можливість якихось наступних рішень, оскільки Нацрада працювала продуктивно. Тому мені не думається, що за ротацією стоять якісь розрахунки. Нацрада працювала краще.
