Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 23:59

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Історія і теперішні проблеми кримськотатарського народу.


Сергій Грабовський “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Історія і теперішні проблеми кримськотатарського народу.

Київ-Прага, 12 вересня 2003 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма МИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД: НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНА МОЗАЇКА. Перед мікрофоном Олекса Боярко. Сьогодні наша програма присвячена історії і теперішнім проблемам кримськотатарського народу.

Почнемо з ІСТОРИЧНОГО КАЛЕНДАРЯ. 11 вересня виповнилося 89 років від смерті кримськотатарського політика та письменника Ізмаїла Гаспринського. Перед мікрофоном Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

За походженням мурза (тобто, шляхтич), Ізмаїл бей Мустафа оглу Гаспринський народився 8 березня 1851 року у селі Аджикої неподалік Гаспри на Південному березі Криму. Він навчався у Симферополі, Воронежі, Москві, Парижі, Стамбулі, а 1875 року повернувся до Криму. У Бахчисараї Гаспринський був обраний гласним міської Думи та міським головою. Організувавши власне видавництво, він 1882 року почав видавати першу кримськотатарську газету “Терджиман”. Згодом Гаспринський заснував і видавав перші кримськотатарські журнали: для жінок – “Алемі Нісван”, для підлітків – “Алем усибйан”, тижневик мусульманської фракції Державної Думи “Міллєт” у Петербурзі, газету “Аль Нахда” в Єгипті. 1905 року Гаспринський став співзасновником та членом Центрального Комітету “Союзу мусульман” і очолив його Кримське відділення. У своїй роботі “Російське мусульманство” він наголошував на необхідності перегляду державної політики щодо мусульман Російської імперії, оскільки (цитата) «при російському володарюванні занепали і ті засоби розумового розвитку татар, які виявлялись їхніми школами та писемністю». А у праці “Російсько-східна угода” політик підкреслював, що інтереси Росії на Півдні набагато надійніше забезпечуються угодами з мусульманськими країнами, ніж завоюванням їх. “Великий Оджа”, як називають його тюрки багатьох країн, Гаспринський стояв у витоків просвітницького руху під назвою “джадідим”, спрямованого на реформування традиційної мусульманської освіти. Він створив новий – фонетичний метод навчання грамоті, ініціював запровадження у медресе світських предметів. Ізмаїл Гаспринський є автором роману “Листи мулли Аббаса Французького”, утопії “Край вічного блаженства”, антиутопії “Африканські листи”, низки оповідань, новел, перекладів, зокрема повісті “Робінзон Крузо”. Він помер 11 вересня 1914 року у Бахчисараї. Віталій Пономарьов, “Радіо Свобода”, Київ.

Олекса Боярко

Історія часом примхливо сплітається із сьогоденням, наслідком чого можуть стати міжнаціональні непорозуміння. Так, представники кримськотатарської громади заявляють, що цього літа, під час відзначення 2500-ліття міста Євпаторії, про їхній народ було забуто, а то й перекручено його роль у створенні цього міста. Розповідає Володимир Притула.

Володимир Притула

Ювілейні заходи, присвячені 2500-літтю Євпаторії викликали в Криму скандал, в усякому випадку, кримськотатарська преса, кримськотатарські організації і політики голосно висловлюють своє обурення, як євпаторійська влада подада кримськотатарський період цього міста. Каже член президії Меджлісу кримськотатарського народу, заступник голови Верховної Ради Криму Ільмі Умеров: “Кримськотатарська частина населення була дуже ображена. Тому, що, насамперед, організатори святкувань не врахували їхню історичну присутність у місті, хоч були великі періоди, коли кримські татари перебували тут у більшості. Влада ж зробила навпвки. На меморіальній дошці з нагоди 2500 ліття Євпаторії кримськотатарський період зовсім не відзначений як такий, а названий розквітом рабовласництва і работоргівлі, хоча це характерно саме грецькому періоду, та й російському, адже саме Російська імперія принесла в Крим кріпацтво. Коли ж під час святкувань в театральному дійстві зображували кримськотатарський період, то показували нещасних полонянок, яких гнав псевдо-хан в одязі євнуха. Це не просто образливо, це нечувана фальсифікація! Це провокація! Мені здається, щоб у суспільстві була стабільність, щоб люди були толерантні один до одного, ось такі моменти просто завжди треба враховувати”, - вважає Ільмі Умеров.

Заступник міністра культури Криму, історик та мистецтвознавець Ісмет Заатов теж каже, що найбільшими центрами работоргівлі на той час були Венеція і Генуя, а також Москва і Санкт-Петербург в Росії, де існував справжній рабовласницький лад - кріпосне право. Неодноразові звернення представників кримських татар з проханням змінити сценарій ювілейних заходів євпаторійська влада залишила без уваги. Ісмет Заатов також каже, що суперечливою є й сама дата заснування Євпаторії, оскільки, збудоване херсонеситами містечко Каркенитида було зруйноване скіфами і століттями на цьому місці ніхто не жив, аж поки туди не прийшли кримські татри. Каже Ісмет Заатов: “Аж до 15-го століття там ніхто не жив. Розрив – 13 століть. В 15 столітті кримські татари будують там велике місто – Гезлев, за багато кілометрів підземними каналами – киризами – проводять воду, будують бані, фонтани, готелі, майстерні, будують резиденцію хана. До речі, єдина пам’ятка світового значення, яка збереглася в Євпаторії – саме кримськотатарська мечеть – Хан-Джамі. Інших подібних пам’яток немає. Православ’я теж приходить туди за кримських ханів. Вони запросили в місто грецьких купців і ремісників і дозволили збудувати грецьку православну церкву. Запрошують євреїв, запрошують караїмів”, - розповідає Ісмет Заатов. За його словами, непродумані і навіть провокаційні сценарії, запропоновані євпаторійською владою, не сприяють взаєморозумінню і можуть викликати міжетнічну і міжконфесійну напруженості у такому багатонаціональному регіоні, як Євпаторія. Закиди кримських татар ні кримська влада, ні євпаторійська ніяк не коментують. Володимир Притула, для “Радіо Свобода”, Сімферополь.

Олекса Боярко

Яку цивілізацію кримським татарам у XVIII-му і ХІХ-му століттях принесло панування Російської імперії на півострові? Я передаю мікрофон Сергієві Грабовському.

Сергій Грабовський

Після офіційного приєднання Криму до Російської імперії, що відбулося 220 років тому, почався перерозподіл земель півострова. При цьому інтереси місцевого населення і сам факт його життя на цих землях до уваги не бралися. Скажімо, 1787 року так звана Саблинська дача (понад три тисячі десятин землі у 15-ти кілометрах від Сімферополя) була віддана дружині адмірала Мордвинова і капітану Плещеєву. Те, що на цій території були розташовані села Ашага-Собла і Юхари-Собла, нова влада не зауважувала. На загал, у перші роки після анексії російським дворянам були роздані 380 тисяч гектарів кращих земель); кримським татарам залишилися найбільш неродючі ґрунти. А на додачу величезні збитки були завдані кримській природі. Швидко зникли ліси, які стояли на місці сучасного Севастополя. За словами російського історика ХІХ століття Д.Мертваго, по всьому Криму “потрібний для землянок ліс стали рубати без розбору”. Загинула більшість кримських садів, які культивувалися тут століттями. На звільнених місцях новоявлені поміщики стали культивувати невластиві півострову культури, а на додачу застосували звичні методи поводження з селянами, а саме впровадили панщину та десятину. Від татарських поселень відводили воду, перекривали давні дороги, позбавляли громади права користуватися пасовиськами; в результаті номінально вільні татари ставали безправними орендарями. Розвивалася колонізаційна демографічна політика: російська влада примусово переселяла до Криму відставних солдатів та державних селян, заохочувала імміграцію на півострів вихідців із Німеччини. Наслідком усіх цих акцій став масовий виїзд кримських татар до Туреччини та Валахії. На загал, від початку російського панування до початку ХІХ століття півострів полишила чверть його корінного населення. Ті ж кримські татари, котрі залишилися на Батьківщині, стали об‘єктом потрійної експлуатації: з боку влади, котра обклала їх спеціальними податками “на утримання краю”; з боку поміщиків, яким було надане право на свій розсуд встановлювати розміри грошових зборів з татар, котрі мешкали на поміщицькій землі; і з боку переселенців, які одержували від влади фінансові та юридичні преференції. Під час Кримської війни 1853-56 років найбільше постраждали знов-таки кримські татари. І, нарешті, після цієї війни політика російської влади спричинилася до ще однієї потужної хвилі міграції; Крим тепер утратив понад половину свого населення.

В останній третині ХІХ століття в Російській імперії прискореними темпами починає розвиватися капіталізм; однак це тільки погіршує долю кримських татар. На півострів переселяється маса колишніх кріпаків; вони, за сприяння влади, одержують землі татарських емігрантів; як наслідок, 1888 року в руках кримських татар залишилося тільки 7,6 тисяч десятин ґрунту – а за століття до цього вони й представники інших корінних етносів були господарями всього Криму. Сергій Грабовський, “Радіо Свобода”, Київ.

Олекса Боярко

І знову у день сьогоднішній. Українська держава прагне забезпечити заходи з повернення та облаштування кримських татар на їхній історичній Батьківщині. Для того, щоб оптимізувати ці заходи, народні депутати Мустафа Джемілєв, Роман Безсмертний, Рефат Чубаров та Віктор Терен-Таран внесли до парламенту України законопроект про статус кримськотатарського народу. Зі співавтором законопроекту Рефатом Чубаровим розмовляв Віктор Березанець.

Віктор Березанець

Кілька слів про соціальні, політичні чи ще якісь спонуки, до створення цього законопроекту?

Рефат Чубаров

Частина народних депутатів України не сприймають кримсько-татарську проблему, як таку. Хоч вирішення її має велике значення для подальшого розвитку українського суспільства. Коли ми говоримо про кримських татар нам треба розуміти те, що це не тільки депортований народ. З території України насильницьки була виселена низка різних етнічних спільнот. Та кримські татари були депортовані, як цілісний народ, і вони повертаються в Україну, як цілісний народ, і, більш того, за межами України кримські татари ніде не мають етнічно спорідненої держави, або державного утворення. Вони взагалі за межами України не мають своєї землі. Їх етнічна територія є повністю у складі України. Автори законопроекту виходили з того, що потрібен окремий закон про статус кримськотатарського народу. Це не має бути сприйняте, як протипоставлення іншим етнічним меншинам, або українській нації, як титульній нації. В самому законопроекті йдеться про державність української нації, але в цій державі живе такий окремішній нарід, який є дуже специфічною категорією етнічних меншин. Пропонується в цьому законопроекті визнати кримськотатарський нарід, як корінний на території України. Ми не можемо погодитися з тим, що, чинне законодавство України про етнічні меншини - яке є достатньо ліберальним - дозволяє вирішувати всі проблеми, які притаманні не просто етнічним меншинам, а цілісному народові.

Віктор Березанець

А які саме проблеми? Ви могли б навести приклад?

Рефат Чубаров

Скажімо, проблеми алфавіту кримськотатарської писемності. Хто має вирішувати, яким алфавітом писати кримським татарам? Можливо, хтось посміхнеться і скаже: “Хіба це проблема?” Але тільки в минулому столітті тричі кримським татарам насильницьки міняли алфавіт: вони писали арабською графікою, потім латинською, а потім їх змусили перейти на кирилицю. Цю проблему може вирішити тільки сам народ. Виникає питання “яким чином?”, якщо в нього немає державного утворення. Тому говорячи про майбутнє кримськотатарського народу в українській державі, ми маємо розуміти, що від того наскільки держава знайде адекватні шляхи, взаємовідносин з кримськотатарським народом, буде залежати самопочуття кримськотатарського народу, а від цього буде залежати його ставлення до свого місця в цій державі.

Віктор Березанець

Яких прав, конкретно, набуває кримськотатарській народ, якщо ВР ухвалить законопроект про статус кримськотатарського народу?

Рефат Чубаров

Ми не говоримо про те, що ці права мають бути, скажемо так, більшими, ніж права інших етнічних спільнот. Але є деякі права, які були зруйновані і вони до цього часу не відновлені. Ну, скажімо, ми пишемо в цьому законопроекті, що держава кримськотатарському народу гарантує повернення всіх топонімів Криму, які були пов‘язані з кримськотатарською історією, культурою, релігією, і які були скасовані після депортації цього народу з кримського півострова. Друге, для представництва перед державними органами України - я хотів би, щоб ви звернули на це увагу - корпоративних інтересів, тобто цілісних інтересів кримськотатарського народу, держава визнає притаманні для цього народу представницькі органи, якщо вони діють згідно з чинним законодавства і Конституцією України. Це можуть бути Курултай і обраний делегатами Курултаю Меджліс. Такі структури були раніше у кримськотатарського народу ще до встановлення радянської влади, на цих територіях.

Віктор Березанець

Але для того, щоб ці органи функціонували, потрібно вносити зміни до Конституції. Адже Конституція їх не передбачила.

Рефат Чубаров

Конституція України не має, знаєте, записувати детально все те, що може бути врегульоване в житті. Найголовніше, що в Конституції записано про те, що Україна гарантує вільний розвиток національних меншин і корінних народів.

Віктор Березанець

Мій співрозмовник – народний депутат Рефат Чубаров вважає, що одинадцята стаття Конституції України є достатньою підставою, Вольф Москович аби законопроект про статус кримськотатарського народу знайшов підтримку у парламенті. Віктор Березанець, для “Радіо Свобода”.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі. Ви слухали програму “МИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД: НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНА МОЗАЇКА”, присвячену історії і нагальним проблемам кримськотатарського народу. Вів передачу Олекса Боярко. Говорить “Радіо Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG