Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 01:04

“7 днів демократії”


Ірина Перешило “7 днів демократії”

Київ, 6 вересня 2003 року.

Ірина Перешило

“7 днів демократії” – спеціальна передача на хвилях “Радіо Свобода”. Перед мікрофоном у Празі Ірина Перешило. Протягом наступних 25 хвилин ми повторимо низку матеріалів, які вже звучали цього тижня в передачі “Демократія й держава”.

Серед іншого ви почуєте: головною ознакою виборчого процесу в Чечні є залежність від кланової боротьби, депутати ізраїльського кнесету перебувають у войовничих стосунках один з одним, британська поліція планує запровадити перевірки психічного здоров‘я свого особового складу, і в Америці відзначили столітній ювілей “Харлей-Девідсона”. Залишайтеся з нами.

Темпи зростання продуктивності праці у країнах Середньої та Східної Європи протягом останнього десятиліття досліджувала Міжнародна Організація праці. Про результати її роботи повідомляє Сергій Драчук.

Сергій Драчук

Звіт Міжнародної організації праці охоплює низку вибраних країн, що перебувають у перехідному періоді: Польщу, Росію, Румунію, Словаччину, Словенію, Угорщину і Чехію. І зростання продуктивності праці в цих країнах виявилося іноді чимале. Близько 5% на рік у Польщі, чи близько 4% у Словаччині. І, навіть, коли у Чехії. Це зростання становить біля 2% річно, такий показник більш як вдвічі перебільшує пересічний рівень ЄС. Каже один із авторів дослідження Доротея Шмідт: “То правда, що процес зближення з ЄС трохи уповільнився, але коли порівняти рівні зростання з рештою Європи, то вони все таки величезні”. Та шлях перед цими країнами ще далекий, адже пересічний робітник у Польщі за годину праці виробляє, лише третину того, що його колега в Німеччині. Таке відставання в ефективності праці, країни Середньої та Східної Європи нерідко надолужують більшою тривалістю робочого часу. І з такими висновками останнього звіту МОП згоджуються не всі. Наприклад, за оцінкою віденського економіста, фахівця з середньоєвропейських питань Петера Гавлика, продуктивність праці в регіоні становить близько половини від середньоєвросоюзівської, але процес зближення останніми роками прискорився, а не вповільнився, вважає дослідник: “Що стосується продуктивності праці, то процес вирівнювання дедалі більше помітний. У більшості країн Середньої і Східної Європи далі триває реструктуризація. Вони мають величезні резерви ефективності і кількість працевлаштованих там зменшується. Так, що це означає, що наздоганяння в продуктивності відбувається навіть трохи швидше, ніж наздоганяння в виробництві”. МОП вважає, що допомогти країнам регіону збільшити продуктивність праці може поєднання закордонних інвестицій, інвестицій у нові технології, і навчання робочої сили. Доротея Шмідт наводить, як підбадьорливий приклад, Ірландію, яка за 15 років перетворила себе з непродуктивної сільської економіки на країну з найкращими в Європі показниками. Але зауважує Петер Гавлик, щоби наздогнати Західну Європу країнам Європи Східної і Середньої може знадобитися ще не одне десятиліття. Сергій Драчук, “Радіо Свобода”.

Ірина Перешило

Керівник промосковської адміністрації Чеченської республіки Ахмад Кадиров, котрий вважається головним кандидатом Кремля на майбутніх президентських виборах, обіцяє зробити вибори демократичними. Однак, цілком очевидно, що головною ознакою виборчого процесу в Чечні, є насамперед, їхня залежність від кланової боротьби. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

На зустрічі із журналістами в інформаційній спілці Інтерфакс, керівник промосковської адміністрації Чеченської республіки, Ахмад Кадиров, підкреслив, що він зробить все можливе, щоб вибори в Чечні були демократичними. Ахмад Кадиров вважається головним фаворитом Кремля на майбутніх виборах президента Чеченської республіки. Є досить цікавим фактом те, що якраз в день, коли Ахмад Кадиров зустрічався з журналістами, інший відомий претендент на посаду президента Чеченської республіки бізнесмен Хусейн Джабраїлов був вилучений з списку кандидатів на посаду президента Чечні за його особистою заявою. Хусейна Джабраїлова підтримав інший відомий чеченський політик, який з самого початку підтримував Росію в конфлікті в Чечні Беслан Гантеміров. За день до того як прибути в Москву, Ахмад Кадиров, як вважають був причетний до усунення Беслана Гантемірова з посади міністра інформації та преси Чеченської республіки, і як підкреслюють спостерігачі, це усунення, яке відбулося за рішенням виконуючого обов‘язки керівника адміністрації Чеченської республіки не могло не бути ухваленим саме Кадировим. Гантеміров підтримував кандидатуру Хусейна Джабраїлова, як підкреслюють спостерігачі, Міністерство інформації і преси Чеченської республіки перетворилося у передвиборчий штаб кандидата. Разом і з цим, за думкою спостерігачів російської столиці, Хусейн Джабраїлов вирішив що не буде участі у виборах президента Чечні після досить серйозної телефонної розмови з керівником адміністрації президента Росії Александром Волошиним, якого вважають найбільш впливовою людиною в адміністрації Володимира Путіна, людиною, яка нерідко визначає рішення самого Путіна. Таким чином, можна сказати, що Кремль підтримує Кадирова, а сам Кадиров намагається усунути з власного шляху суперників. Варто нагадати, що боротьба між владою і опозицією в Чеченській республіці Ічкерія, ще за часів Джохара Дудаєва, розпочалася саме тоді, колі Дудаєв усунув з посади мера Грозного, кого б ви думали? Беслана Гантемірова, після чого Гантеміров став прихильником російського бачення подій в Чечні і сформував загони для боротьби з армією Ічкерії. Ці загони виступали на боці російської армії і в першу і в другу чеченську війну. Так, що можна сказати, що навіть серед тих чеченців, які сьогодні є прихильниками Росії, клановість є головною ознакою політичного процесу, а клановість зовсім не синонім, а скоріше антонім демократії. Віталій Портников, “Радіо Свобода”, Москва.

Ірина Перешило

З першого вересня у Польщі оголошену т.з. амністію для нелегальних імігрантів, що перебувають на території цієї країни. Амністія дає можливість легалізувати своє перебування в Польщі або залишити її територію без правових наслідків. Таким способом польська влада хоче дещо впорядкувати проблему нелегалів перед входженням в ЄС взагалі, і запровадженням візового режиму із східними сусідами, зокрема. Повідомляє Володимир Павлів.

Володимир Павлів

“До кінця 90-их років Польща була в основному транзитною країною для нелегальних мігрантів, що прямували до країн ЄС. Однак за останні кілька років ми зауважуємо, що для багатьох з них Польща стає країною призначення” – говорить речник польської прикордонної служби майор Ярослав Жукович. Це пов‘язано перш за все з тим, що вже з травня наступного року Польща стане членом ЄС. З цієї ж причини польська влада хотіла позбутися хоч частини нелегальних імігрантів, що перебувають на її території. За приблизними даними польської прикордонної служби на данний момент у Польщі може перебувати нелегально кільканадцять тисяч осіб, переважно прибульців з-за східного кордону. З різних причин вони залишилися нелегально на території Польщі і ось уже протягом тривалого часу живуть тут, уникаючи будь-якого контакту з державними структурами. Саме для них польський уряд оголосив т.з. амністію, тобто можливість легалізувати своє становище без загрози застосування до них покарань кримінального чи адміністративного характеру. Що дасть цим людям оголошена амністія, говорить працівник Управління з питань репатріації та проблем біженців Анджей Піляшкевич: “Якщо вони скористаються шансом, який дає їм амністія, то їхня ситуація зміниться перш за все в тому, що вони стануть легальними. Для цього вони повинні звернутися до воєводи, тобто керівника регіональної державної адміністрації, і повідомити, що мають де проживати у Польщі, а також мають чи будуть мати легальну працю”. Ті хто може виконати дані вимоги отримають право легально, тимчасово або постійно перебувати на території Польщі. Ті хто не мають підстав для перебування у Польщі і вже не хоче провадити життя нелегала, можуть спокійно виїхати з країни упродовж вказаного терміну. Якщо вони зголосяться до поліції чи прикордонної служби добровільно, то при виїзді із Польщі їм не ставитимуть у паспорті депортаційної відмітки і не вноситимуть до списку небажаних у Польщі персон. А це означає, що зможуть згодом на законній підставі знову приїхати до цієї країни. Інформація про амністію для нелегалів могла б стати особливо цікавою для тисяч українців, що нелегально працюють, а відтак і перебувають у Польщі. Однак чи знають про оголошену амністію нелегальні емігранти, чи читають вони поважні газети, чи оглядають випуски новин. Перший день амністії продемонстрував, що ні. До воєводських управлінь із заявами про легалізацію звернулося лише кілька сотень іноземців. Натомість за підрахунками польської прикордонної служби півмільйона тільки громадян України щороку губиться на території Польщі після перетину українсько-польського кордону. Володимир Павлів, для “Радіо Свобода”, Варшава.

Ірина Перешило

Політичну сцену у Сербії потрясає нова афера. Опозиція стверджує, що парламентська більшість сфальсифікувала голосування і вимагає оголосити недійсним обрання голови Національного Банку. З Бєлграда інформує наш кореспондент Михайло Рамач.

Михайло Рамач

Популярна сербська актриса і депутат у парламенті Неда Арневич, під час голосування за голову Нацбанку, перебувала в Туреччині, проте хтось використав її електронну картку в залі тоді не було принаймні ще двох депутатів імен, яких внесено до списку присутніх. Про це у четвер заявив колишній заступник прем‘єра Югославії Миролюб Лабузь і показав журналістам документ авіакомпанії з якого видно, що пані Арневич з 16 до 27 липня перебувала в Туреччині, а голову Нацбанку обрали 22 липня. через це опозиційна партія “Г-17+”, яку очолює професор Лабузь, вимагає визнати недійсними вибори голови Нацбанку. Представник правлячої коаліції відразу відкинув такі твердження і заявив, що актриса повернулася до Бєлграда на день голосування, і наступного дня знову виїхала до Туреччини. Та через годину сталася нова несподіванка, депутат від правлячої коаліції Драган Рафайлович, з власної ініціативи скликав журналістів і сказав, що він під час згаданого голосування був вдома, та що хтось ймовірно голосував його запасною карткою. Депутат каже, що один його колега, який нібито голосував, того ж дня перебував на морі. Тим часом виявилося, що саме 22 липня у Бєлграді не було ані голови Партії етнічних угорців. Пані Арневич каже, що вона шокована і обурена. Проте вона відмовилася відповісти на запитання щодо участі в голосуванні, а голова Нацбанку Корі Удовички відреагувала галантно, як справжня дама. Вона звернулася до парламенту з вимогою з‘ясувати усі подробиці щодо голосування і вжити відповідних заходів. Удовички висловила жаль через те, що Нацбанк утягають в політичні суперечки. Окремі депутати стверджують, що голосування відсутніх депутатів не нове явище, оскільки кожний з них має запасну картку. Парламент постійно працює на межі кворуму. Депутати від опозиційних партій найчастіше бойкотують сесії або покидають зал під час голосування. Важко сказати чим завершиться останній скандал. Нехтування твердженнями опозиції додатково знизило рейтинг партій правлячої коаліцій, а скасування виборів голови Нацбанку могло б призвести до розвалу хисткої парламентської більшості. Михайло Рамач, для “Радіо Свобода, Бєлград.

Ірина Перешило

“Поведінка депутатів у парламентах є настільки поганою, що вона ганьбить цю демократичну установу” - зауважують політичні оглядачі. Відомі випадки брутальності та бійок між депутатами у парламентах Японії, Південної Кореї, Туреччини, Росії і неварто далеко ходити, часом гамселять один одного і депутати Верховної Ради. Але послухайте, що коїться в ізраїльському Кнессеті. Розповідає Вольф Москович.

Вольф Москвич

“Я тебе утихомирю! Ти що собі думаєш? Я заткну тобі пельку!” Головуюча пані відповіла йому в його ж тоні: “Закрий рота, ідіоте!”

Ірина Перешило

Британська поліція найближчим часом збирається запровадити регулярні перевірки психічного здоров‘я свого особового складу. Такі тести пропонує уряд, передусім, для тих з‘єднань, що виконують обов‘язки, пов‘язані з найбільшим стресом. З Лондона інформує Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Робоча група британського міністерства внутрішніх справ передусім розглядає можливість запровадження періодичних співбесід або анкет, які допомогли б визначити чи полісмени дають собі раду із психологічним навантаженням, що його несе служба. А чи може втрачають сон і мають інші ознаки стресу. Ті британські полісмени, що постійно мають справу зі зброєю працюють таємно серед злочинців, а також розслідують справи, пов‘язані з педофілією, як вважають матимуть користь від постійних медичних консультацій. Ті що відчувають, що не можуть впоратися із тиском і напруженням, зможуть одержати дальшу фахову допомогу. Головний суперінтендант поліції Майк МакЕндрю, каже, що в поліції існує така собі “культура мачо”, тобто сильної людини, якій соромно жалітися на здоров‘я. Тому для полісмена особливо важко визнати, що він має проблеми пов‘язані зі стресом і звернутися по допомогу. Майк МакЕндрю зауважив, що нові пропозиції випливають із-за непокоїння уряду з високого рівня захворювань співробітників поліції. Скотланд-Ярд уже запровадив ліміт на те, скільки часу полісмен може провести у з‘єднанні, яке розслідує діяльність педофілів. Це зроблено з огляду за побоювання на психічне здоров‘я полісменів. Це з‘єднання розстежує найтяжчі злочини на статевому грунті здійснені проти дітей. Ця робота включає потребу дивитися знімки на яких зображено тортури і знущання над дітьми. Тож у поліції виникло занепокоєння зі стану здоров‘я офіцерів, які регулярно виконують це завдання. В майбутньому максимальний строк у цьому з‘єднанні буде обмежено трьома роками. Проте критики кажуть, що цей строк залишить з‘єднання без досвідчених фахівців, які йому конче потрібні. Але речник поліції каже: “Поліція є відповідальною перед полісменами, що працюють у специфічному і складному середовищі. Тому ми маємо бути дуже обережними, щодо того, який вплив їхня робота має на їхнє здоров‘я. Олекса Семенченко, “Радіо Свобода”, Лондон.

Ірина Перешило

60 років тому, у вересні 43-го року, Сталін викликав у Кремль Місцеблюстителя Патріаршого престолу Російської Православної церкви Сергія Страгороцького, Екзарха України Митрополита Миколу Ярушкевича і Ленінградського Митрополита Олексія Семанського. Перестарілий Сергій занепокоївся, як він дістанеться до Кремля, адже на дворі ніч і трамваї не ходять, але Берія заспокоїв Митрополита: “Вас доставлять авто і взагалі для церкви настають нові часи.” Про зустріч внаслідок якої Російська Православна Церква набула по суті справи нинішнього вигляду у матеріалі Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Зустріч Сталіна із уцілілими ієрархами Російської Православної Церкви 4 вересня 43-го року оповита легендами. Чи не всі 60 років переповідають про неї смачні подробиці. Кажуть, що коли митрополити увійшли до кремлівського кабінету і побачили в ньому головного сталінського фахівця з релігії Георгія Карпова, того самого Карпова, якого потім у хрущовські часи хотіли виключити з партії за звірства 30-тих років, то митрополитам стало фізично зле. Подейкують, що коли Владики поскаржились на нестачу священнків, понад 100 тисяч яких на той час вже було замордовано або кинуто у табори, Сталін зобразив подив, а куди ж мовляв подівалися ваші батюшки? Митрополит Сергій знайшовся, буває готуєш священика, а він стає маршалом, відповів він, натякаючи на семінарське минуле диктатора. Стверджують зрештою, що коли ієрархи попрохали пару місяців на підготовку Помісного Собору, Сталін запропонував їм проявити більшовицькі темпи і Собор було скликано вже 8 вересня. Зустріч, на якій Сталін дозволив церкві обрати Патріарха, відкрити духовні навчальні заклади, пообіцяв ієрархам спецпайки і віддав їм резиденцію німецького посла у Чистому провулку, де й досі перебуває Московська патріархія, стала переломною у відносинах радянської держави і церкви, яка на тій таки зустрічі перестала бути Російськой, офіційно ставши Русской. Сталін вже давно перетворився з інтернаціоналіста на російського націоналіста. Його режим більшою мірою маніфестував дедалі себе спадкоємцем Російської Імперії, навіть, сказати у естетиці. І церква мала повернутися на своє місце у цій будові. Звісно чутки про те, що Сталін збирається вінчатися на царство в Успенському Соборі були дещо перебільшеними, але ті хто їх переповідав, тенденцію вхопив точно. Та зустріч сильно інфікувала церкву і її наслідки довго ще даватимуться взнаки. Прищеплений їй князем шовінізм, схиляння перед владою і якась неймовірна туга за силою, яка ж їх самих трощила не стають історією. От буквально днями, один з найпомітніших ієрархів РПЦ Митрополит Воронезький Сергій Фомін заявив, що в радянський період ми мали морально здорове суспільство здатне до добра і творення. І важко було б не помітити, які пекельні сили були кинуті у перебудовні часи, щоб зруйнувати патріотизм, почуття Вітчизни, вів далі Митрополит. Коли Сталін пропонував Московській патріархії резиденцію німецького посла Шуленбурга, він спеціально відзначив: “Будівля наша – радянська”. Схоже, цей дух скоро довго ще не вивітриться звідти. Віктор Єленський, для “Радіо Свобода”, Київ.

Ірина Перешило

В Америці відзначили столітній ювілей знаменитого мотоцикла “Харлей-Девідсон”. Розповідає наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.

Юрій Дулерайн

Це важко собі уявити – суцільне море мотоциклів, що виблискують хромом і лаком. 250 тисяч гордих наїзників, поспіль за традицією у шкіряних куртках чи жилетах з шийними хустками, банданами, та в ковбойських чоботях, подекуди зі шпорами, з‘їхалися на своїх “Харлей-Девідсонах” до міста Міллуокі, штат Вісконсін, щоб відсвяткувати сторіччя славетної машини. На головній вулиці міста відбувся парад в якому взяло участь 10 тисяч найгарніших “Харлеїв”. Ревли потужні двигуни, ревла музика рок-груп “Хеві Метал”. Урочисту месу з нагоди свята провів простонеба Тімоті Долан, католицький архієпископ Міллуокі. 14 пар мотоциклістів зіграли в рамках святкування весілля на центральній площі міста. На останньому весіллі, якраз перед тим, як суддя проголосив їх чоловіком і жінкою, наречений весь у шкірі, з татуйованими руками, зупинив церемонію, сказавши, що хоче піднести тост за свого близького приятеля, якогось містера Джека Даніелса. Він витяг з кишені флакон кукурудзяного віскі “Джек Даніелс” і сьорбнув просто з пляшки, сьорбнула і наречена, випив і суддя Майкл Гарт, теж мотоцикліст, на шкіряному жилеті якого був напис “Суддя Майк”. Байкери, мотоциклісти тобто, полюбляють святкувати, сказав Лірой Бренд, який приїхав на “Харлеї” з Південної Дакоти. Він гордовито поплескав бензобак свого “Харлей-Девідсона”, сказавши, що заплатив за мотоцикл 20 тисяч доларів. Для порівняння зазначимо, що за такі гроші можна придбати новесенький автомобіль, всюдихід “Шеві Блейзер”. Так “Харлеї” значно дорожчі від японських моделей, але хоч які гарні мотоцикли виробляють японці і німці – жодні “Сузукі”, “Хонди”, “Кавасакі” та “БМВ” не можуть зрівнятися з “Харлей-Девідсон” за популярністю, принаймні у Північній Америці. По автострадах США “бігає” понад 5 мільйонів мотоциклів, це за статистикою 2001 року. Так от за тією ж статистикою 20% з цих мотоциклів “Харлей-Девідсон”. 1903 року дві родини у Міллуокі, Харлі та Девідсон, спільними зусиллями виготовили перший мотоцикл в Америці, поставивши невеликий двигун на велосипед з потовщеними шинами. Зробили вони все це в невеликому амбарі. Так було покладено початок. Новий бізнес пішов. Сьогодні на заводі 9 тисяч робітників. Торік фірма “Харлей-Девідсон” продала “Харлеїв” на 4 мільярди 100 мільйонів доларів. Рекордна сума. Святкування в Міллуокі завдяки телебаченню дивилася вся Америка. Юрій Дулерайн, для “Радіо Свобода”, Нью-Йорк.

Ірина Перешило

Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо передачу “Сім днів демократії” і з вами була Ірина Перешило, я дякую вам за увагу і до наступних зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG