Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 00:46

“Розмова на часі”. Про школу.


Наталя Мусієнко “Розмова на часі”. Про школу.

Київ, 30 серпня 2003 року.

Наталія Мусієнко

Останні літні дні –це час, коли повітря вже пахне осінню... це час хризантем і жовтого листя... Це час, коли зранку тобі назустріч ідуть діти з портфелями і ранцями – починається школа, чи не найкраща дитяча пора, бо тоді протягом всього життя зі шкільного періоду є що згадати, є з чого потішитися, і є за чим сумувати... Але це так, коли стаєш старший. Коли вчишся, то шкільне життя часом видається таким складним...

Цього року хтось до школи піде вперше, для когось цей навчальний рік буде останнім... І в кожного – свої труднощі, бо всякий вік має свої особливості. Знаючи про них, старші можуть допомогти своїм дітям переживати якісь неприємні моменти, і тоді у спогадах школа буде одним із найщасливіших періодів життя. Насправді, зробити це дуже просто – треба лише більше знати про своїх дітей.

І сьогоднішня наша “Розмова на часі” саме про це –про наших дітей, про наших школярів.

Гарного ранку всім, хто зараз зі “Свободою”. Перед мікрофоном – Наталя Мусієнко, звукооператор – Наталя Антоненко. Сьогодні наші гості: спеціаліст центру дитячої та сімейної психології “Світ сім’ї”, дитячий психолог Валерія Кукса і спеціаліст українського Центру томалогії, де працюють зі свідомістю та підсвідомістю людини, Ольга Піскова.

Шановні слухачі, долучайтеся до нашої розмови. Можливо, хтось із вас захоче поділитися спогадами про своє шкільне життя, яке було, здається, вже так давно. Дзвоніть нам. Наш телефон – 490-29-05. Код Києва – 044. Ми чекаємо на ваші дзвінки.

Отже, сьогодні поговоримо про школу, про наших дітей, про осінь – про гарну пору.

З якими найпершими труднощами зустрічаються першокласники в школі? Можливо, це ті труднощі, про які батьки і не здогадуються в силу незнання про це. Валерія, Ви як дитячий психолог, мама, спеціаліст, до якого ходять постійно люди, будь ласка.

Валерія Кукса

Спочатку хочу звернути увагу на такі, на перший погляд, банальні речі, але досить важливі. Давайте уявимо собі таку ситуацію, що, наприклад, дитина кожного дня вставала о десятій ранку, а ось тут прийшло перше вересня і дитина повинна вставати о сьомій ранку.

Наталія Мусієнко

До речі, мені доводилося спілкуватися з дітками другого й третього класу, і я кажу: а що ви пам’ятаєте з першого класу? І всі як один казали: “Я так не любив вставати зранку!” Це найперше, що в них...

Валерія Кукса

Досить важливий момент, і тому до цього навіть треба дитину трошки раніше привчати, наприклад – серпень-вересень. Почати змінювати режим вже починаючи з першого серпня, наприклад. Оце перший важливий момент. По-друге, другий момент досить важливий – саме те, що дитина в школі повинна гарно орієнтуватися.

Наталія Мусієнко

Тобто?

Валерія Кукса

Досить часто, коли я працювала в школі, зустрічала дитину, яка стоїть і плаче – вона не може знайти свій клас, вона десь загубилась, йдучи до їдальні чи вона, вибачте, пішла в туалет, а назад дорогу не змогла знайти. Це досить важливі моменти, тому батьки повинні, дійсно, перед ще початком навчання зробити таку екскурсію по школі, щоб дитина знала, де їдальня...

Наталія Мусієнко

Але вже нема коли робити – вже ось перше вересня.

Валерія Кукса

З першого вересня. Це досить важливі речі, тому що дитина буде соромитися запитати у людей, яких вона не знає, і це може призводити до того, що дитина буде почувати себе некомфортно, у неї, взагалі, може виникнути страх. Це другий такий важливий момент. По-третє, дійсно, повертаючись ще до режиму, батьки повинні врахувати, що працездатність дитини найкраща з восьмої до дванадцятої години ранку, і з четвертої до шостої години вечора. Тому, коли дитина приходить після школи, вона обов’язково повинна відпочити і навіть лягти спати або просто полежати, але відпочити, ат тільки потім починати робити домашнє завдання. Батьки досить часто в цьому віці вже думають так: якщо пішов до школи, то краща пора це і для музичної школи, і можна вже комп’ютером зайнятися, і піти на якісь гуртки. Ні, це, дійсно, не час для того, щоб дитину максимально навантажити. Це час, коли з дитини треба максимально просто зняти всі навантаження, окрім тільки школи, щоб вона могла адаптуватися тільки до навчального процесу.

Наталія Мусієнко

А як довго може тривати цей адаптаційний процес?

Валерія Кукса

Адаптаційний процес у дітей триває по-різному. Хтось може адаптуватися за два тижні, хтось може – півроку. Тому це досить індивідуально, і не можна від дитини чекати таких швидких результатів. Якщо дитина ходила до дитячого садку, якщо вона звикла до дитячого колективу, їй, звісно, буде в цьому плані (в плані контакту з дітьми) трохи легше. А якщо дитина, вибачте, була дома, бачила тільки маму, бабусю, то їй, звісно, буде набагато складніше, і з такою дитиною треба ходити до школи напередодні, її треба познайомити з вчителем. Це треба робити кожній дитині, щоб дитина знала вчителя, щоб вона могла щось запитати, щоб вона його, просто кажучи, не боялася. Досить частою помилкою батьків є саме те, що відразу починають дітей залишати на групу продовженого дня. Цього не треба робити. По можливості треба взяти, наприклад, відпустку, або якісь там вільні дні. Але, щоб цей час адаптації не був ще супроводжений тим, що дитина залишається в школі аж до вечора.

Наталія Мусієнко

Просто дитя може потім не захотіти йти до школи, йому відраза, взагалі, до цього навчання буде, так?

Валерія Кукса

Звісно. Такі моменти треба продумати саме для того, щоб дитині сподобався цей заклад, щоб їй, так би мовити, запам’яталося щось приємне, а не відразу, що її там щось злякало, що вона щось там не зрозуміла. Це те, що стосується саме режиму дня. А що стосується саме процесу навчання, то, думаю, поговоримо про це трохи пізніше.

Наталія Мусієнко

Так. Ольга?

Ольга Піскова

Я б хотіла сказати про адаптаційний період самих батьків, не тільки для дитини стрес іти в перший клас, а й для батьків. Міняється їх розпорядок дня, міняється їх життєвий уклад. Мамі теж потрібно раніше вставати, щоб зібрати дитину в школу. Якщо мама роздратована, якщо мама дуже напружена, це її напруження передається на дитину, і дитина вже йде в школу з відразою. Роздратована мама спішить в школу, приводить дитину, й дитина в такому стані невротичному потім проводить день. У неї буде бажання йти до школи? Вона отримує подвійний удар: спочатку навантаження в школі, потім ще навантаження роздратованої мами. Яке добре ставлення може сформуватись в такому стані у дитини? Не може. Тоді батьки повинні усвідомлювати, з якими труднощами вони можуть зіткнутись, коли дитина іде в перший клас. Я не можу сказати, що вони повинні бути до цього готовими, але...

Наталія Мусієнко

Але ж вони просто можуть і не знати, що може бути.

Ольга Піскова

...усвідомлювати, що будуть зміни.

Наталія Мусієнко

Те, що для дитини є проблема, для дорослого видається банальністю.

Ольга Піскова

...не відноситись до своєї дитини, до її навчання як до банальності. Батьки повинні бути дуже чутливі до стану своєї дитини, сенситивними до її відчуттів, до її психічного стану.

Наталія Мусієнко

Ольга, а Ви пам’ятаєте, як Ви йшли в перший клас?

Ольга Піскова

Дуже швидко! Ми спізнились.

Наталія Мусієнко

Як у Вас цей адаптаційний процес проходив? Ви щось згадуєте про те, що от зараз Ви як спеціаліст можете сказати “Моя мама була права в тому, що вона зробила так.” Чи вона Вам мало уваги приділяла?

Ольга Піскова

У моєї мами мій перший клас – це був нервовий струс, бо вона знала, що мене треба зранку підняти, нагодувати. Обов’язково батьки думають, що дитину треба нагодувати. Дитина не хоче зранку так рано їсти! Вона не може ще. Треба трошки раніше її підняти, щоб вона мала змогу прокинутись, в повільному стані, а не просто встати і з’їсти і бігти в школу. А цей процес повинен бути природнім.

Наталія Мусієнко

До речі, психологи говорять про те, що з-поміж соціальних страхів у дитини на перший план завжди виходять шкільні страхи. Які це страхи можуть бути, Валерія?

Валерія Кукса

Ви знаєте, це такий термін, він досить загальний термін. Не можна сказати, що він взагалі використовується для якихось конкретних страхів. У кожної дитини страх може бути викликаний різними причинами, саме тими, про які ми вже говорили: якщо дитина не звикла до колективу (її, знаєте, отак взяли і штовхнули), у дитини може виникнути страх.

Наталія Мусієнко

От я пам’ятаю себе в першому класі. Я дуже добре вчилася, я дуже старанно робила домашні завдання, але я боялася, що мене викличуть. От я сиділа і думала: я знаю це, але тільки б мене не запитали. Я думаю, що так думав багато хто. Але коли мене в перший раз запитали, і я відповіла, другий раз потім мені вже хотілося.

Валерія Кукса

Може, це, дійсно, ці страхи будуть зникати тільки тоді, коли дитина буде знаходитися в цій ситуації, такій страшній ситуації, умовно кажучи, страшні.

Наталія Мусієнко

Для дитини страшні.

Валерія Кукса

Тільки тоді вони, так би мовити, будуть зникати, але, все ж таки, вчитель (той, хто поряд), він повинен про них знати. І оцей момент, на якому зараз я хочу зробити акцент, батьки повинні знайти спільну мову з вчителем. Не буде дитині комфортно в школі, коли не буде існувати цього зв’язку.

Наталія Мусієнко

А що Ви вкладаєте в спільну мову з вчителем?

Валерія Кукса

Ви розумієте, хто може бути, хто є найближчою людиною в перші три роки? Це – перша вчителька. Це як вихователька, як мама, тому що вона єдина, хто з дитиною перебуває кожного дня по пів дня. Тому, цей момент, дійсно, досить важливий. Батьки повинні на початку прийти, познайомитись, і дитину привести з ними, розказати про дитину, про її інтереси, про її якісь, наприклад, проблеми, про її звички, щоб вчитель орієнтувався. Я розумію, що важко...

Наталія Мусієнко

Я просто уявляю клас, де 30 дітей і кожен підходить...

Ольга Піскова

Це треба, щоб вчитель був уважний до дітей, щоб у вчителя було бажання розбиратись із кожною дитиною.

Валерія Кукса

Багато батьків зараз скаже, що це неможливо, тому що, дійсно, класи по 35-40 чоловік, але, принаймні, це намагатися треба робити саме в інтересах самої дитини.

Ольга Піскова

Є випадки, коли вчитель і дитина не співпадають.

Наталія Мусієнко

Буває, вчитель не сприймає дитину (досить часто таке буває), і дитя не може зрозуміти, що відбувається, але, мабуть, можна помітити. Якими можуть бути перші сигнали оцього “несприйняття”, оцього “неконтакту”?

Ольга Піскова

Дитя дуже почуває себе дискомфортно, воно знаходиться в невротичному стані.

Наталія Мусієнко

Так, але ж воно не прийде, не скаже: “Мама, от в мене дискомфорт, в мене невроз.”

Ольга Піскова

Дитина може прийти в поганому настрої, вона може не хотіти йти до школи, вона може не хотіти виконувати домашні завдання. Тобто, вчителька може ставити до неї якісь претензії. Мама повинна це почути, бути чутливою до цього процесу, і йти говорити з вчителем. Якщо цю ситуацію не можна вирішити (бо не всі люди підходять один одному: є несприйняття вчителем учня, є таке), тоді мамі необхідно перевести дитину в інший клас. Часто батьки бояться це робити, вони залишають дитину, і дитина може промучитись, дійсно промучитись ці три роки з відчуттям відрази до навчання, відчуттям відрази до школи, і у неї знижується самооцінка до себе.

Наталія Мусієнко

Я нагадаю телефон прямого ефіру – 490-29-05. Наскільки важливий цей період початкової школи у формуванні якогось психоемоційного балансу? Що в цей період закладається? Чим він є важливим для дитини?

Ольга Піскова

Я хочу сказати не тільки про психоемоційний баланс, а про те, що в перші три роки закладається у дитини спроможність навчатись далі, по життю: і середня школа, і старша школа. У дитини повинні бути сформовані навики навчання, вона повинна навчитись самостійно виконувати роботу. Для цього їй потрібна енергія. Коли батьки дуже ретельно ставляться до її навчання (всі батьки зразу хотять, щоб їх дитина тільки була відмінником), іде дуже сильне навантаження, вони тиснуть на дитину. У дитини повинен бути свій простір, в якому вона, згідно своєму внутрішньому ритму, може навчитись виконувати окремі завдання, окрему роботу сама, згідно до самої себе, розвиваючи свої здібності. Коли нема такого тиску, люба дитина буде розвиватися.

Наталія Мусієнко

Якого тиску, що Ви маєте на увазі?

Ольга Піскова

Емоційного тиску, коли мама каже: “Ти не так пишеш, ти не так робиш, ти погано вчишся!”

Наталія Мусієнко

До речі, з точки зору психології, оці виховні процеси, коли мамі щось не подобається, неправильно говорити “Ти неправильно робиш!”, правильно говорити “Мені не подобається те, що ти робиш!”, і в такий спосіб мама проявляється, так само, як особистість перед дитиною, і дитина...

Ольга Піскова

Мама може сказати: “Я роздратована, мені не подобається.”

Наталія Мусієнко

Так, це правильно.

Ольга Піскова

Але чому мамі не подобається? Бо мама хоче за рахунок дитини створити своє “обличчя ідеальної мами”. Коли вона приходить в школу, вона хоче виглядати як мама відмінника, і тоді дуже їй неприємно, коли мама приходить в школу, і кажуть: “Ваш син погано веде себе на перерві!”

Наталія Мусієнко

І мама каже: “Я з тобою дома розберусь!”

Ольга Піскова

“...Він дуже жвавий!” А вона каже: “Ах так! Я дома з тобою розберусь!” А дитина дуже чутлива, вона дуже швидка. Діти дуже емоційні, і важко дитині 45 хвилин смирно висидіти на уроці.

Валерія Кукса

Тобто, якщо робити висновок, дійсно, батьки повинні пам’ятати, що дитині треба дати час, щоб вона навчилася вчитися.

Ольга Піскова

І можливість!

Валерія Кукса

І можливість, і час, що вона цьому навчилася. І, по-друге, пригадати себе. І не обов’язково казати: “Ось я в твої роки все робив сам, і мені батьки не допомагали.” Добре, але всі ми різні, і Ваша дитина може бути іншою за темпераментом, за своїми здібності мит, і їй треба більше часу для того, щоб навчитися вчитися, і це батьки повинні знати.

Наталія Мусієнко

Чи варто батькам змінити ставлення до дитини? Вона вже йде в школу, вона вже є не малюк, вона вже є школяр.

Ольга Піскова

Це необхідно.

Валерія Кукса

Дуже важливо.

Наталія Мусієнко

І, мабуть, дитя вже відчуває, що воно стало дорослішим. Особливо, коли, тут навіть такий момент, не в перший клас іде дитина, а в другий. Тому що от приходить дитина в другий клас, а вона бачить першокласника, і вона вже внутрішньо відчуває себе старшим. Я пам’ятаю по собі. Тобто, ставлення батьків до дітей.

Ольга Піскова

Батьки (я коли говорила про чутливість до своєї дитини, про сприйняття своєї дитини, її емоційного і психічного стану), батьки повинні йти на крок попереду, тобто відчувати зміни в розвитку дитини і міняти мов, на якій вони розмовляють з власною дитиною. Дитина підросла, і в цей же час міняється їх мова...

Наталія Мусієнко

Навіть і розмова, тембр...

Ольга Піскова

...розмова, тембр, варіації різні можуть виникати. Але, батьки повинні йти на крок попереду. Тобто, дитина підтягується. Батьки не вище стоять, вони не згори дивляться вниз на дитину, вони спускаються на рівень дитини і піднімають дитину до свого рівня.

Наталія Мусієнко

Я от слухаю зараз, і думаю, що може бути прекрасніше батькам прожити ще раз дитинство разом з своєю дитиною, ще раз прожити оце шкільне життя, це ж так добре!

Ольга Піскова

Розуміння своєї дитини: дитина – це цінність.

Наталія Мусієнко

Валерія?

Валерія Кукса

Дійсно, так треба робити не тільки тому, що так треба, робити, а тому що це вимога навіть не дитячої психології, а психології цього віку – 6-7 років.

Наталія Мусієнко

А які особливості цього віку?

Валерія Кукса

Домінуючою потребою дітей в цьому віці є от те, що Ви сказали, але потреба зайняти нове, більш доросле положення в суспільстві, в колективі. Тому що до цього дитину готували батьки, що от “Ти підеш в школу, ти вже дорослий.” І воно якось так само по собі складається, що дійсно, це стає домінуюче. І ось коли стає так, що от “Ти дорослий, коли ти пішов в школу.”, то як дивитися, наприклад, телевізор, чи кудись взяти з собою дитину – “А ти ще маленький!” чи там “Ми будемо про це говорити, коли тебе не буде, тому що ти маленький!” Такого не повинно бути. Так, якщо дитина хоче бути дорослою, дайте їй цю можливість відчувати, що вона доросла, і дайте їй можливість зайняти це доросле положення в суспільстві, в колективі. Це, дійсно, досить важливий момент, на якому от я хотіла зосередити увагу.

Ольга Піскова

А для цього необхідно любити свою дитину і ставитись до неї поважно, щоб відносини були дружні. Не мама-дитина, не батько-дитина, а дружні, партнерські відносини. Це –маленька людина, яка живе в вашому домі. Вона не глуха, вона не тупенька, вона просто маленька! Вона підросте, вона буде мати свій досвід. Поважне ставлення дає змогу дитині розвиватися.

Валерія Кукса

Але поряд з тим, що дитина хоче бути дорослою саме в цьому віці, не забувайте про те, що дитина хоче гратися. Я хочу на цьому сконцентрувати зараз увагу, щоб батьки запам’ятали, що домінуючий вид діяльності над навчанням, яке прийшло з першим вересням, воно не стало домінуючим, тільки тому, що прийшло переш вересня. Дитина ще майже до десяти років залишається “дитиною граючою”.

Наталія Мусієнко

Я пам’ятаю, в школу ще протягом року в перший клас носила іграшки в портфелі.

Валерія Кукса

Іграшки – це досить важливо. І ось чому, коли батьки говорять, що “Він такий несамостійний, він не може сісти, зробити уроки.” Ну не може дитина, не тому що вона не хоче, а тому що в силу своїх особливостей вікових, вона хоче ще гратися. І це треба пам’ятати.

Наталія Мусієнко

У нас є телефонний дзвінок. Ало, слухаємо Вас.

Слухач

Добрий день, шановне товариство.

Наталія Мусієнко

Добрий день.

Слухач

Я трошки послухав вашої розмови, вона така проникнута оптимізмом, вроді би і дійсно все так у нас дбало, як кажуть. Але ж чи не живете ви в цьому місті? Чи не спостерігаєте, які ходять діти в школу, які немовлята народжуються? Адже хіба може вона вивчати шкільний матеріал, коли в неї ненормальна кровоносна система, коли вона біла як крейда? Вона завжди буде перевантажена психологічно, їй не буде хотітись ніколи вчитись, тому що природно вона устає, вона буде цього лякатись, і так далі. Тобто, ми зайшли, хочемо викрити цю проблему зсередини, а треба спочатку. Любий процес має початок, в тому числі й навчання. Здорова тільки дитина може нормально навчатись, а майбутнього у нас нема, у нас відрізано все...

Ольга Піскова

У нас є майбутнє! Майбутнє у нас є.

Слухач

Це Ви так кажете, але екологія, поганий спосіб життя дає нам нездорове потомство, і оце є, якраз, вразливе місце.

Наталія Мусієнко

Ми Вам дуже дякуємо за дзвіночок. Дійсно, у нас зараз медики говорять про те, що менше одного відсотка в Україні здорових дітей, які йдуть до школи. Але мені здається, так, важко дітям, але хто, як не батьки мають допомагати дитині долати ці якісь труднощі. Ви хотіли щось сказати, Валеріє?

Валерія Кукса

Дійсно, якщо слухач назвав певні вже медичні проблеми дітей, то я хотіла би сказати, що, якщо ця проблема є, то є й вихід. Є спеціальні спрямування, спеціальна психологія, яка працює з дітьми...

Наталія Мусієнко

Я думаю, що в кожному випадку в кожної дитини є своя проблема, і тут неможливо говорити аж так погано.

Валерія Кукса

Якщо ми говоримо про конкретні медичні проблеми, які назвав слухач, то є певні спрямування, які працюють, так би мовити, з такими дітьми. Це по-перше. А по-друге, хотіла сказати: знаєте, досить часто самі батьки роблять своїх дітей “хворими”, досить часто. Буває не така вже, дійсно, проблема, яку роблять батьки, і дитина через батьків починає відчувати, що вона хвора, що вона не може вчитися, що вона не може ходити до школи, і таким чином вона “обростає” хворобами, тому...

Наталія Мусієнко

Але з іншого боку, можна зрозуміти батьків, які ніби-то так по-доброму реагують на хворобу дитини.

Валерія Кукса

Ви знаєте, я працювала досить багато років в школі, і можу відразу сказати, що не так все жахливо, як от тільки що сказав слухач, не такі вже вчителі, що не йдуть на контакт... Таке є, але такого менше, ніж ми думаємо з вами зараз, розумієте? Якщо така дитина приходить до школи, якщо її приводить мама, і про це знають вчителі, є індивідуальний підхід, я можу це сказати однозначно. Тому, якщо дитина має проблему, то є люди в школі, які цю проблему будуть вирішувати разом батьками, разом з дитиною.

Наталія Мусієнко

Якщо вони хочуть.

Ольга Піскова

Я б хотіла сказати про перевантаження. Багато дуже батьків хочуть здавати дітей в ліцеї, в гімназії з підвищеною програмою, з навантаженням, але у дитини повинен бути вільний час, коли б вона відпочивала.

Наталія Мусієнко

Тобто, той час, який належить тільки їй.

Ольга Піскова

Тільки їй! І вона має його проводити так, як вона бажає, як вона в цей момент розуміє. Тобто, дитина повинна відпочивати. Якщо в неї шість уроків в день, а потім вона до дванадцяти робить домашні завдання...

Валерія Кукса

А потім ще йде на зайняття з англійської...

Ольга Піскова

А потім займається музикою, йде в спортивну секцію...Чому батьки бояться залишити дитині вільний простір, вільний час? “Якщо я їй залишу вільний час, вона буде дивитись телевізор, в комп’ютер, тобто вона буде займатись якимось непотребом.” Вони не довіряють своїм дітям, батьки не довіряють розумності своїх дітей.

Наталія Мусієнко

Що формує потім це дитини? От недовіра така?

Ольга Піскова

Недовіру до себе. Дитина починає сприймати себе негативно – якщо їй не довіряла мама, як вона може потім вірити в життя, як вона потім може жити?

Наталія Мусієнко

В нас є ще один дзвінок. Ало, слухаємо Вас.

Слухач

Слава Ісусу Христу! Дядько Сем, місто Київ.

Наталія Мусієнко

Доброго дня.

Слухач

І пожалкував був Господь – цю людину створив на землі. І засмутився він у серці своїм... Шановні мої сестри, які це діточки, що до десятої години сплять? Ясно які. Зрозумійте накінець, шановні сестри, тяжко не збожеволіти в цьому цинічному середовищі, але згадайте про тих, котрі не підуть до школи! Згадайте! Їх забив цей номенклатурний цинічний режим!

Наталія Мусієнко

А кого Ви маєте на увазі?

Слухач

Це ті, котрі нюхають клей от зараз під моїми вікнами. Розумієте? Котрі зграйками бігають, котрих вже за 12 років банда виросла. Ви розумієте?

Наталія Мусієнко

Так, ми розуміємо. Це, так само, дуже слушно.

Слухач

Я прошу вас, згадайте про них, прокляніть оцей номенклатурний проклятий гебістський режим. Я бачу тут сидять одні номенклатурними. Будьте людьми, згадайте про цих дітей. Дякую за поміч.

Наталія Мусієнко

Дякуємо Вам за дзвіночок. Якщо Ви слухаєте уважно наші програми, то ми дуже багато уваги приділяємо діткам, які живуть на вулиці, соціальним сиротам. Тому, будь ласка, залишайтеся з нами, я думаю, Ви будете задоволені в своїй потребі цій.

Я хотіла от що запитати. Дуже часто батьки зіштовхують з тим, що дітям важко вчитися в школі. Це при тому, що дитина до школи підготовлена, це при тому, що вона в садочку досить добре вчилася, якщо можна сказати, по тій дитячій програмі, вона добре дома показує, як вона читає. Але в школі їй вчитися важко. З чим це може бути пов’язано? Як помітити? Чи, можливо, це причина в тому, що в дитини погано розвинене логічне мислення, чи погана пам’ять? Тому що в школі, в колективі хтось краще може брати матеріал, хтось гірше.

Ольга Піскова

Тут можна говорити про індивідуальність кожної дитини, і немає якогось стандартного підходу. Одна дитина дуже легко сприймає матеріал, інша цей матеріал сприймає гірше. От вона може вчитись на трійки, на четвірки, не більше. Це її, на даний момент, ритм, такий її розвиток. Якщо не тиснути, якщо не заставляти, (от я казала, що батьки дуже хвилюються за своє обличчя перед іншими батьками, перед вчителями) якщо батьки сприймають дитину такою, якою вона є і приймають її, створюються умови для подальшого розвитку і для вирівнювання такого психічного стану, і далі формується і пам’ять і мислення, дитина ця, мабуть, трошки пізніше зможе це наздогнати. Але, якщо паніка у батьків, якщо батьки мають невротичний стан на цю тему, двері закриваються.

Валерія Кукса

Взагалі, важливо ще відразу, з самого початку, визначитися з тим, в яку школу, з якими вимогами іде дитина. Батькам, звісно, хочеться щось таке престижне, де, дійсно, багато предметів, декілька іноземних мов. А є звичайні школи. І от мені здається, що батьки повинні досить об’єктивно подивитися на здібності своєї дитини (може, разом із спеціалістом, звичайно), але, щоби визначитися спочатку, в яку школу, з яким рівнем вимог іде дитина. Як говорила вчителька, моя колега: “Дитина не повинна прийти до першого ласу і вміти все. Вона повинна вміти той мінімум, про який повинні знати батьки.” І ось чому я хочу саме на цьому зосередити увагу. Віддаючи дитину до школи, готуючи дитину до школи, батьки повинні знати, до яких умов вони віддають дитину.

Наталія Мусієнко

Щоб йому не було – прийшов до школи і нема що робити.

Валерія Кукса

Так. Дитина приходить, вона вже все це знає, вона в дитячому садку вже десять разів все це зробила. Або приходить, і такі підвищені вимоги, що дитина просто не може в силу свого віку здолати такі вимоги. Тому це досить важливий момент – оцей початок. Щоб дитина змогла почати. А те, що виникають, дійсно, певні проблеми із розвитком уваги і пам’яті, але всі ці психічні функції повинні розвиватися, а розвиваються вони тільки в процесі навчання. Тому відразу говорити, що дитина неуважна, що вона не запам’ятовує, і робити якісь висновки ми не можемо. Треба дати час для розвитку таких функцій, а якщо діло не йде, тоді треба, дійсно, консультуватися з психологами, з педагогами, які працюють з цією проблемою. І, дійсно, для конкретної дитини розробляти корекційну програму.

Наталія Мусієнко

До речі, от у вас відкрився центр, я знаю, що у вас є телефон довіри, де можна дзвонити, де ви можете сказати...

Валерія Кукса

Так. Ви можете зателефонувати до спеціалістів, безпосередньо до мене зателефонувати за телефоном по вівторкам з третьої до сьомої години вечора. Або в інші дні, в принципі, можна до інших спеціалістів саме за цим телефоном. Центр дитячої та сімейної психології “Світ сім’ї”.

Наталія Мусієнко

Ольга, Ви хотіли щось додати?

Ольга Піскова

Ні, я хотіла сказати, що ми вже говорили на початку передачі, що в перший час, в перші три роки формуються у дитини навики і вміння вчитися. Не можна виставляти якісь конкретні умови, що вона повинна робити це, це, це. Вона повинна навчитися, стати на свої ноги.

Наталія Мусієнко

Ми, на жаль, мусимо перерватися на рекламну паузу. Шановні слухачі, залишайтеся з нами, дзвоніть до нас, діліться своїми враженнями, своїми спогадами про школу, і будьте з нами.

В ефірі програма прямого ефіру “Розмова на часі”. У нас студії спеціаліст центру дитячої та сімейної психології “Світ сім’ї” дитячий психолог Валерія Кукса та спеціаліст українського Центру томалогії, де працюють зі свідомістю та підсвідомістю людини Ольга Піскова. Перед мікрофоном я, Наталія Мусієнко. Ми продовжуємо нашу осінню шкільну тему. Ми говорили про першокласників, а, взагалі, які би ви виділили критичні періоди цього шкільного життя.

Валерія Кукса

Я б хтіла сказати про два види критичних періодів. По-перше, якщо ми розглянемо не просто вік дитини. От дитина в школі: навчальний рік з вересня по травень. Хотілось би, щоб батьки запам’ятали собі, що навіть протягом року є такі періоди, що майже кожна дитина в ці періоди відчуває проблеми взагалі: з самопочуванням, з навчанням, тобто такі критичні періоди, обумовлені саме періодом року. А саме, що це за дні? От, спробуйте запам’ятати, це вже встановлені такі факти. Це перші чотири десь тижні навчального року, тобто, це вересень-середина жовтня. Далі, це кінець другої чверті. Це десь так перед Новим роком. Потім, перші дні після зимових канікул, і середина третьої чверті. Це, приблизно, десь так лютий місяць. Оце критичні періоди року.

Наталія Мусієнко

В чому вони проявляються?

Валерія Кукса

Тобто, у дитини знижується активність, у неї змінюється настрій, може погіршуватися і успішність. Може взагалі зникнути бажання ходити до школи. Це такі критичні періоди, що стосуються саме навчального року, що стосуються майже кожної дитини.

Ольга Піскова

Я ще б хотіла доповнити по поводу не критичних періодів, а якщо батьки чутливі до своєї дитини (в неї є періоди, в них дитина стомилася, дуже велике для неї навантаження), і вони самі можуть робити для неї такий “розгрузочний день”.

Наталія Мусієнко

День розвантаження.

Ольга Піскова

Так. Вона може в цей день не піти до школи. Але потрібно бачити свою дитину і чути свою дитину. Якщо вона прокидається майже нежива, то куди їй в школу?

Наталія Мусієнко

Дуже часто навіть діти від цього можуть хворіти, а батьки починають лікувати, водити по лікарях.

Ольга Піскова

Батьки лікують дітей, не бачать, що в школу вони йти не хочуть. Вона не хоче йти в школу, вона хворіє, вона тиждень сидить вдома, бо в неї в школі якісь проблеми, і в неї цей стан фіксується, і з’являється іпохондрія. Від життя вона починає ховатися у хворобу. Такий стан може зафіксуватися в дитинстві.

Наталія Мусієнко

А якщо говорити про такі критичні вікові періоди, які би Ви виділили?

Валерія Кукса

Ну, перший період ми вже проговорили – це саме період, коли дитина йде до школи, тобто перший клас. Другий досить складний період, чому складний, тому що він іде після досить приємного періоду, коли дитина адаптувалася в початковій школі, вона звикла до першої вчительки, до дітей, і ось починається перехід в п’ятий клас. Чим він супроводжується? По-перше, діти починають вже ходити по школі. Вони не мають свого такого місця, постійного куточка, який вони собі зробили протягом трьох років. З’являється вже не одна вчителька, а десять вчителів, приблизно так, дивлячись, в якій дитина навчається школі. Досить часто цей період супроводжується досить жахливим таким прийомом в школах, це розформування класів “по здібностям”. В основному там, хто найкраще знає яку мову, той іде в найбільш сильний клас, хто там слабше – взагалі в найгірший. І оцей період жахливий. Я сама пам’ятаю, як в такий період нас розформовували на математичний, філологічний клас, я пам’ятаю цей жах, ці сльози, коли за три роки діти подружилися, і тут треба розходитися. Тому оцей період, дійсно, є досить важливим. І батьки повинні про це пам’ятати, бути, так би мовити, вже готові.

Наталія Мусієнко

Взагалі, мені здається, є речі, які на перший погляд можуть бути смішними. Але наскільки вони заходять десь в підсвідомість і потім в дорослому житті так заважають жити, вони так псують, що називається, натуру людини. І навіть часом не знаєш, звідки воно. А, виявляється, це все зі школи, з дитинства якась проблема. Ольга, я впевнена, що в Вас є дуже багато прикладів, коли до Вас приходять люди і Ви з ними розбираєте проблеми, і виявляється, що це, можливо, якась проблема, та банальна, смішна проблема з шкільного життя.

Ольга Піскова

Не можна сказати, що це “банальна і смішна проблема”.

Наталія Мусієнко

Для Вас вона не смішна, бо Ви знаєте більше про неї.

Ольга Піскова

Дуже багато людей називають мені, що була велика психічна травма і останній час дуже багато було пацієнтів, які про це говорили: “У мене велика психічна травма зі школи – мене в школі ніхто не любив.”

Наталія Мусієнко

Можете пригадати якийсь приклад?

Ольга Піскова

Ну от я кажу: “Мене в школі ніхто не любив, я дуже важко сприймав оточення, мене били, мене не любили, мене забивали, наді мною знущалися.”

Наталія Мусієнко

Мабуть ще не кожен може пригадати, що в школі був такий там… От у мене, я пам’ятаю, такий був Вася…

Ольга Піскова

Наташа, я хочу сказати, що це в школі. Але, якщо батьки неуважні до своєї дитини, якщо батьки соромляться своєї дитини, і вона лишається, ця маленька дитина, вона лишається наодинці сама з собою і з цим ворожим, наприклад, оточенням. Вона не може справитись з цим.

Наталія Мусієнко

Тобто це ще з дому йде.

Ольга Піскова

З дому. І дома вона не отримує підтримки від мами, від батька. Її не слухали, її батьки не бачать, вони до неї ставляться механічно.

Наталія Мусієнко

У нас є знов телефонний дзвінок. Слухаємо Вас.

Слухач

Ало, добрий ранок!

Наталія Мусієнко

Добрий ранок.

Слухач

Я хотіла б запитати, Ви можете порадити щось батькам, які відправляють дитинку в шестирічному віці? Все-таки у дітей шестирічного віку переважає бажання “хочу” а не “треба”. А в сім років вони розуміють, що “треба”. Що повинні знати батьки?

Ольга Піскова

Не розуміють діти, що “треба”. Діти розуміють те, що “хочу”. Нормальна дитина не хоче вчитись, нормальна дитина хоче дивитись телевізор, вона хоче гратись, вона хоче спілкуватись з своїми однолітками. Це нормальний стан дитини, коли вона грається. А якщо дитина дуже подавлена і батьки дуже суворо до неї ставляться: “Потрібно вчитись, потрібно вчитись, потрібно вчитись!”, щоб угодити мамі, щоб сподобатись мамі, дитина починає зубрити цю науку. Таких дітей дуже мало.

Валерія Кукса

Ми на початку передачі вже трошки про це говорили, цій мамі я б хотіла порадити, по-перше, щоб ця подія, от дитина пішла в шість років до школи, вона не стала в житті дитини зараз домінуючою. Ви правильно сказали, що в сім років трохи по-іншому. Знов-таки, я повторюю, це обумовлено саме віком. В шість років дитина хоче гратися, тому: дитина пішла на ці декілька годин до школи – добре, коли вона приходить, хай вона відпочиває, хай вона грається, хай вона веде свій звичайний спосіб життя. Не тисніть на неї, і не ставте школу зараз домінуюче від всіх інших проблем, занять, які можуть бути у дитини. І режим дня от для такої дитини досить важливий, тобто: спати, якомога більше гуляти, і, звичайно, більше ніяких інших, по можливості, навантажень. Тобто, якщо Ви хочете поєднати школу із музичною школою, ще з якимось заняттям, краще цього в цьому віці не робити. Тобто, ми повторили, що було на початку передачі, але ці моменти є дуже важливими.

Ольга Піскова

Я хочу доповнити, як сформувати у дитини позитивне відношення до навчання. Я не можу сказати “позитивне”, але бажання вчитись, нейтральне відношення до навчання. З дитиною потрібно говорити. Тобто, ми – соціальні люди, у нас кожний закінчує десять класів навчання, це середня школа. І дитині можна розказати одразу: або ти сприймаєш це дуже важко, починаєш не хотіти, тобі важко, тобі неприємно, і ці десять років ти перетворюєш на каторгу, або ти починаєш сприймати це адекватно.

Наталія Мусієнко

Хіба дитя здатне сприйняти?

Ольга Піскова

Здатне. Якщо будуть батьки з нею розмовляти, воно здатне сприймати. Дитина, вона маленька, але вона розуміє те, як з нею говорять: ти ще десять років будеш вчитись. І з перших років, з перших днів формується відношення до навчання: або це буде каторга, або ти нормально, здорово пройдеш ці десять років.

Наталія Мусієнко

Ви, до речі, говорили тут про те, що коли дитя не хоче щось робити, треба дати йому спокій: зараз не хоче, може потім захоче. Але джина і потім не хоче. Тобто, між оцим “не хочу” в міру якогось фізіологічного розвитку, і між лінню дитини, тут, я б сказала, дуже така непомітна межа. От як би розпізнати цю межу, щоб дитини не перейшла на межу ліні?

Ольга Піскова

А це вже як батьки відчувають свою дитину, наскільки батьки мають впевненість в собі, щоб, якщо вони слухають дитину, будуть чути, що вона симулює. І тут вже залежить від батьків: впевненість в собі і те, як вони до дитини можуть донести свою думку. Якщо є правомочність, вони донесуть свої думки, то дитина буде слухати. Якщо мама сумнівається: робити це дитині, чи не робити це дитині, дитина дуже чутлива до мами, вона дуже легко сприймає маму і відображає, і дитина буде лінитися. Діти не люблять і не хочуть робити те, що вони не вміють робити. От вони не вміють гарно читати, вони не будуть хотіти ще читати.

Наталія Мусієнко

Але, фактично, діти не вміють, їх всьому треба вчити.

Ольга Піскова

Так. Я хочу сказати, що дитина не хоче і не вміє робити не тільки через те, що це таке бажання, а і в силу своїх індивідуальних психологічних здібностей. І от розпізнати можна тільки за допомогою спеціаліста. Наприклад, от до мене привели хлопчика. Вова, 6 років. Пішов до школи, нічого у нього не виходить, він не хоче нічого робити, не хоче взагалі туди ходити. І ми провели таке досить велике дослідження (декілька консультацій воно зайняло). Ми продемонстрували основні психічні процеси, які необхідні для навчання: увага, пам’ять, мислення, мова. І виявилося, що дитина, дійсно, погано запам’ятовує, вона, дійсно, неуважна. Тобто вона в силу своїх навіть психологічних можливостей не може це робити гарно. І тому, чому ж ми будемо вимагати, заставляти?

Наталія Мусієнко

Тобто, Вову в школі чекає доля одвічна?

Ольга Піскова

Так. А ми від нього вимагаємо!

Наталія Мусієнко

Але це теж не вихід.

Ольга Піскова

Так я ж продовжую... Тому, треба знайти, встановити здібності дитини, і тільки від цього відштовхуватись. Треба почати, дійсно, з допомоги дитини. “От ти повинен три завдання з математики зробити, але ж давай ще пограємося на розвиток мислення, на розвиток уваги.” Ви розумієте, яку я думку зараз висловила? Вимагати і заставляти ми можемо тільки тоді, коли ми впевнені і знаємо здібності дитини. А це, знаєте, як дорослу людину заставити говорити англійською мовою, коли людина не вчила англійську, розумієте?

Наталія Мусієнко

Ясно, що не можна змусити словами “Роби це, роби це, роби так!” Але це часом доходить до істерії у мами, а потім і в дитини. Бо мама змушує, а воно не хоче, і десь вже внутрішньо йде “на принцип”, тому що ми говорили про фізіологічні особливості, коли вже дитина хоче бути особистістю. Як тут бути? Що тут робити? Тому що потім в дитину летять книжки, зошити, відповідно йде несприйняття.

Ольга Піскова

Мама не хоче займатись дитиною, мамі важко, вона неадекватно сприймає її процес навчання... Якщо є така можливість, то треба когось попросити допомогти: взяти вчителя, може хай це буде група продовженого дня. Але якщо мама відчуває себе істерично, коли вона бачить дитину, і бачить її негативні оцінки, то хай вона до неї краще не підходить.

Валерія Кукса

Досить часто, дійсно, з батьками не виходить дітям, а з іншою людиною, досить авторитетною, виходить. Тому що батьки багато чого собі дозволяють в оцінці дітей, тому, ви знаєте, це як захисна реакція. Тому, один ще з виходів –можна, наприклад, дійсно, чи просити вчителя, щоб робити домашнє завдання, чи займався, звертатися до спеціалістів. Треба шукати ці виходи, не можна зараз сказати універсальну таку пораду для всіх. Для кожної дитини треба знайти це: з кимось треба займатися додатково саме по розвитку психічних функцій, комусь треба просто змінити вчителя.

Наталія Мусієнко

Головне – хотіти.

Валерія Кукса

Так. Головне батькам – щоб вони шукали ці виходи, от це досить важливий момент. Але, повертаючись ще до критичних періодів (ми так трошки перейшли в інший бік), тобто, хотілось все ж таки сконцентрувати увагу, що критичними періодами є перший клас, перехід в середню школу, далі (це пов’язано більш ще з психологічними особливостями віку), 12-13 років, коли дитина стає підлітком, і їй в цьому віці не важливо навчатися гарно, їй в цьому віці важливо зайняти десь своє важливе місце в колективі, відповідати певним, так би мовити, встановленим критеріям. Оце для неї є важливий вік.

Наталія Мусієнко

Ми продовжимо говорити про це після рекламної паузи. Залишайтеся з нами. Говорить радіо “Свобода”. Ми наразі обговорюємо шкільну тему. Валерія, Ви почали розповідати про критичні періоди школярів, оці, пов’язані з віковими особливостями, в залежності від цього почали визначати в якому класі яка особливість, на що треба звернути увагу, в чому допомогти дитині, і чим це може закінчитися.

Валерія Кукса

Ми зупинилися на третьому такому критичному періоді, який саме співпадає з початком підліткового періоду, а саме, це 12-13 років. І майже всі батьки скажуть, що саме це досить складний період, тому що дитина просто починає забувати про навчання як таке, тому що на перший план і домінуючою ідеєю, потребою її в цьому віці є потреба самовизначитися, потреба зайняти певне важливе положення в колективі, і відповідати тим вимогам, які є в колективі, які вона сама собі становить. І тому діти якось так починають забувати про навчання, і батьки повинні до цього бути готові, сказати собі: “Це нормально, моя дитина розвивається відповідно до вікової норми.” А не думати, що “Про що ти думаєш? Чого ти слухаєш ту музику? Куди ти ходиш? Треба вчитися!” Кожна, майже кожна дитина проходить через цей період. Проходить вік, і все, так би мовити, стає на свої місця. Але, якщо батьки не приділять цьому віку особливу увагу, і не стануть розуміти дитину в цей от період з усіма її проблемами, навіть якимись думками, такими незвичними і жахливими для батьків, дійсно, все на свої місця може і не стати. Тому треба, щоб батьки підготувалися до цього періоду, трохи були обізнані у особливостях підліткового віку, і тоді цей період пройде більш-менш так спокійно. Але далі, так би мовити, надовго вже іде цей спокій, тому що дитина закінчує дев’ять класів і відразу постає питання “Що далі? Чи йти в школу, чи кудись поступати?” І, знову, покладають досить часто на дитину: “Визначись!” Не може дитина визначитись, не може, в силу своїх ще психологічних особливостей, тому тут повинні, дійсно, допомогти.

Наталія Мусієнко

Просто дітям не хочеться вже вчитися, і воно виходить ніби-то в доросле життя, а батьки ідуть у нього на поводу.

Валерія Кукса

Так, дійсно, тут треба просто досить гарно подумати, разом подумати, а не покладати все тільки на думку дитини, тому що вона не може, дійсно, визначитися в цьому віці. Їй треба допомогти. А ось в одинадцятому класі, це, дійсно, кінець одинадцятого класу – це той період, коли дитина вже має власну думку і вона, дійсно, вже точно знає чого вона хоче. Досить часто можна зустріти таких дітей: “А куди ти збираєшся поступати?” “Та, я от хотів би там, наприклад, кудись там... А батьки кажуть, що ти що вигадав, грошей не будеш мати, нічого не будеш мати, будеш туди поступати.” Це теж проблема, розумієте, щоб дитина почала своє життя і пішла туди, куди їй подобається. Я пам’ятаю як мені говорили поступати на математика, а я казала: “Не хочу!”

Наталія Мусієнко

І вийшов з Вас “великий математик”!

Валерія Кукса

Ну, я закінчила матклас, так було б логічно. Але я настояла на своєму, сказала: “Піду на психолога!” Сказали: “Не поступиш!” Тоді був великий конкурс, але я поступила. Тому, дійсно, треба дати можливість дітям бути десь самостійними в своєму виборі.

Ольга Піскова

Діти можуть бути самостійними в своєму виборі, якщо до одинадцятого класу в них сформувалась своя думка, якщо в них була можливість сформувати свою думку, якщо вони виросли. Але якщо батьки дуже сильно опікають дитину, сильно проявляють заботу до неї, то в дитини не буде сформована своя думка, не буде особистості, дитина буде (вона вже за віком доросла) залишатися маленькою і інфантильною, і батькам дуже часто це навіть подобається, бо дитина залишається під контролем, батьки не випускають дитину з-під свого контролю, не розвивається індивідуальність, не розвивається особистість. Ми говоримо про школу, за одинадцять років дитина отримає дуже багато знань, але необхідно думати батькам про те, що дитина отримала знання життя, знання своєї свідомості, своє свідоме сприйняття життя, щоби вона виросла і стала на свої власні ноги.

Наталія Мусієнко

Я чомусь знаєте про що подумала? Про те, чи важливо все-таки хвалити свою дитину. Так, це добре, але от в чому ця важливість?

Валерія Кукса

Важливо, особливо важливо, щоб це робили батьки, особливо важливо, щоб це, навіть, робили батьки протилежної статі. Це чисто так з психологічної точки зору, щоб батько хвалив свою доньку, тому що їй приємно, що це робить саме чоловік, а хлопцю важливо, щоб це робила мама (більше, я маю на увазі). Тому що, якщо дитину хвалять, якщо вона має оцінку позитивну поза себе, це і формує її самооцінку. Звідки формується самооцінка? В першу чергу, від оцінки оточуючих людей. Якщо дитина буде знати, що “Зараз прийду додому і мене оцінять об’єктивно, мене вислухають, мені допоможуть, мені порадять, не будуть на мене просто тиснути і відразу робити якісь певні висновки.”, якщо дитина буде знати, що в неї є така можливість отримати таку оцінку, хвалу, це, дійсно, важливо не просто так, а навіть для взагалі розвитку особистості малюка, підлітка, дорослої людини. Ми всі тут сидимо, і всі ми любимо коли нас хвалять, тому це, дійсно, досить важливий момент.

Ольга Піскова

У дітей дуже сильний психоемоційний зв’язок з мамою, і у дитини немає критичного центра по відношенню до мами. Якщо мама каже, що ти поганий, якщо мама каже, що ти недобрий, якщо мама каже, що “Ти погано вчишся!”, вона сприймає це як дійсність, що “Я поганий, я погано навчаюсь, в мене нічого не вийде!”, дитина виростає, і є сценарій, коли дитина розвивається добре, а є сценарій, коли дитина буде розвиватись негативно.

Наталія Мусієнко

Навіть з гарними задатками.

Ольга Піскова

Навіть з гарними задатками. Але вона падає нижче.

Валерія Кукса

Однією з найрозповсюджених проблем в школі, з якою звертаються батьки, навіть не батьки, я помиляюсь, а вчителі, до психолога, є те, що неадекватна оцінка дитини самої себе. От дома її хвалять, вона “най-най-най”, а в школі діти все розставляють на свої місця, і дитина від цього страждає. Тому оцінка і хвала батьків повинна бути об’єктивна. Це повинні батьки пам’ятати. Надмірна оцінка –це теж достатньо негарно для самої дитини.

Ольга Піскова

Для цього потрібно любити свою дитину, відчувати її, і сприймати дитину як цінність, а не як “само собою”.

Валерія Кукса

Так. І бути завжди поряд з нею, в усіх її проблемах, труднощах і взагалі по життю.

Ольга Піскова

А діти – це щастя.

Наталія Мусієнко

Дякую вам дуже за участь у нашому ефірі. Я дякую всім слухачам, які були з нами, з радіо “Свобода”. Протягом години ми говорили про шкільне життя, про дітей, про те, як важлива дітям наша любов, любов тих, хто поряд, то більше знає в цьому житті. Дякую нашому звукооператору Наталі Антоненко, яка так само виховує донечку, я думаю, їй так само було послухати про це. Ми вам бажаємо гарних останніх літніх днів, гарного сонця на душі, гарного настрою і золотої осені. До побачення!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG