Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 16:19

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 15 вересня 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий передачі Андрій Охрімович.

Прокинувшись я довго не міг вкурити, що то за голос в голові моїй немов зіпсута платівка нявкає таким коротким, душу розриваючим нявком: єеп, єеп, єеп... Повимивавши каламуть з очей та почистивши жовті з учорашнього нікотину зуби, я здогадався полізти в компа і закласти оте котяче “єеп” на пошуковик “Гогль”.

“Гогль” одразу виплюнув Азарова, а той в кліп ока пояснив усім, як воно кайфово буде, якщо до ЄЕПу того ненька наша долучиться. Бо хіба ж воно погано, що буде знову єдина “од можа до можа зямля русскія” і буде єдиний економічний простір і “горбушку хлєба” будемо ділить ми з братами своїми, а дітей посилатимем до Афгана та Чечні аби ті сусідів єдинокровних та єдиновірних од кавказьких дикунів рятували, та й люди наші українські з президентом своїм рідним не будуть вже мучиться і вчить оту неоковирну мужицьку нікому не інтересну мовоньку, і не треба буде нашому кислокапустянському гарантові вчиться писать на мовоньці отій та відривать голівоньку згорьовану од справ державних, од ЄЕПу актуального та доленьки народної.

Словом, начитавшись в “Гоглі” мури усякої, вирішив я од ЄЕПу того в сон заховатись, але й там воно знайшло мене. Тоді зробив я так. Покликав Надію Шерстюк і сказав їй, аби читала ті газети вголос. Бо хтось казав, що подібне треба вибивать подібним.

Надія Шерстюк

Дискусії, що розгорілися в українському політикумі довкола вступу України в Єдиний економічний простір разом з Росією, Білоруссю і Казахстаном, вихлюпнулися минулого тижня на шпальта віртуальних часописів.

Сайт “Кореспонденту” з цього приводу зазначив, що де-факто, Україна (цитую) “вступає в акціонерне товариство “Радянський Союз”, в якому основні важелі належать Росії. “ЄЕП, - пише видання, - формується у вигляді акціонерного товариства, рішення в якому приймаються відповідно до частки голосів”. Сама ж частка визначається відповідно до економічного потенціалу країни-учасниці. “Очевидно, - продовжує “Кореспондент”, - що в такій ситуації тільки від Росії залежатимуть долі інших держав”.

На противагу цьому, інше українське електронне видання “Контекст” вважає, що Єдиний економічний простір був створений спеціально для України, котра навіть не є повноцінним членом СНД (а лише асоційованим), тому рішення про створення нового об’єднання може зацікавити українську сторону.

“Чи зуміє “четвірка” стати одиницею?” – запитує російське видання “Газета СНГ”. І тут же зазначає, що створення монолітного ЄЕП вигідне для усіх чотирьох держав. При цьому часопис м’яко натякає, що учасникам проекту доведеться відчути багато незручностей: і страх перед російським капіталом, і перспектива запровадження російського рубля, як єдиної валюти, і необхідність корегувати національне законодавство кожної з країн-учасниць.

“Українська правда” підкреслює, що угода про вступ України до ЄЕП суперечить нормам Конституції. А “Майдан” з приводу ЄЕП висловився ще категоричніше: “Це - економічна примара, геополітичне фіаско. Підписання рамкової угоди з самого початку унеможливлює рух України у напрямку інтеграції у Європейський Союз”.

Андрій Охрімович

Ні, даремно таки просив я Надію Шерстюк читать мені газети вголос. Настрою це читання нікому не додало, а тільки лоба наморщило задумою тяжкою. Здавалось, тільки-но почали підмітать у власній хаті та вигрібать лайно імперськеє з городів наших, аж гульк - знову “широка страна моя радная, многа в нєй палєй лясов і рєк” - аж зануділо, споганіло мені.

Отож прикривши рота одною рукою, іншою заходився я відривать ромашкам крильця - продадуть неньку, чи не продадуть, продадуть, не продадуть, продадуть, не продадуть...

Дискутанти в Інтернеті, до речі, теж ромашки смикають. Аналізують, чистять “їден” одному віртуальні пики і за тим усім випускають з поля уваги один важливий, коли не найбільший аспект ЄЕПу отого. Вони випускають, а Сергій Грабовський – ні, бо від його пильного ока нічого не сховається.

Сергій Грабовський

Ідеться про культурницький вимір Єдиного економічного простору. Можливо, для когось із українських державотворців це видасться дивним, але він існує. Стосується його передусім стаття друга проекту угоди, де йдеться про сувору заборону у торгівлі між членами ЄЕП будь-яких “компенсаційних і спеціальних захисних заходів”.

Що це означає у перекладі людською мовою? Те, що ця норма відкриє битий шлях на російський ринок українським металопрокату та карамелі, проте водночас унеможливить будь-які протекційні заходи, скажімо, щодо українського книговидання, кінематографу, і взагалі, щодо, власне, української чи, скажімо, кримськотатарської культури. А от нотаріально затверджена кремлівськими чекістами російська (власне, совєтська) культура у вигляді відповідних товарів зможе з моменту ратифікації угоди безперешкодно крокувати Україною.

А на додачу, якщо згадати, що у наступні роки уряд України планує виставити на продаж усі без винятку державні видавництва та друкарні плюс багато які науково-дослідницькі центри, і поєднати це з запланованим проектом угоди про створення ЄЕП “вільним рухом капіталів”, то матимемо в підсумку вельми цікавий результат. А ще ж в Україні продаватимуться з молотка і об‘єкти військово-промислового комплексу, і морські порти, і структури “Укрзалізниці”, а на додачу (з 2005 року) ще й земельні та водні угіддя.

Тож зрозуміло: Україна може остаточно позбутися національного капіталу, без якого національна культура швидко й остаточно захиріє. Відтак, про державну підтримку всього національного (від літаків власної конструкції до книг вітчизняних авторів) доведеться забути; а ще, оскільки у проекті угоди записано і про уніфікацію законодавства членів ЄЕП, неважко здогадатися, яка саме доля чекає на недосконалий, проте поки що чинний “Закон про мову”.

Андрій Охрімович

На форумі “Української правди” цитують таємничо-безпардонне повідомлення: “Альянс Симоненка та Медведчука не що інше, як продовження політики КПУ – імітатора опозиції. Саме завдяки Симоненкові одразу після виборів було створено пропрезидентську більшість у Верховній Раді. Далі автор цидули пише, що комуністи, як і раніше, ще раз лохануть народ вкраїнський, і то найближчим часом”.

Начитавшись такого, ловиш себе на думці кучеряво і водночас переконливо закручено. В чому ж загадка такого синтаксису форумних пророків? Санітар рубрики “Палата номер шість” Віктор Недоступ подумав: “Може то неусвідомлені впливи геополітичних хекань у протилежні інтеграційні боки...”. І тут же голосом Володимира Просянова додав таке:

Віктор Недоступ

“Русский журнал” виблискує тематичною винахідністю. Тема форуму “Із всєх заграниц для нас важнєє всего Україна”. Остання тема має назву “український сепаратизм” і пропонує росіянам з якогось дива обмінюватись концептуальними думками стосовно відмінностей українського Сходу та Заходу.

Тим часом на форумі доволі нейтрального та начебто українського видання “Власті. Нет” засмерділо шовіністично-імперською порнографією. Не обтяжений особливими інтелектуальними параметрами анонім за підписом СССР закидає форум кізяками власного виробництва. Перелік тем: “Юмор про нацюков; фотогалерея нацюков; дер. мова; націонал-уголовность; перехват нацюкав; шануєм свідомих; хероям слава; прощай нацюкі; вірші про нацюков; наука нацюков; позитив нацюков; теорія нацюков.” Вінчає маразм віршик іншого автора з промовистою назвою “Смерть украинца.”

Все це моторошним чином збігається з підготовкою до Ялтинського самміту. Всі замислились: чого чекати від поривань української верхівки до Єдиного економічного простору?

Відвідувач сайту “Главред. Інфо” з підписом “Ї” висловився коротко: “Ялтинський самміт. Переяслав другий і останній.” На обговоренні цієї ж теми у інтернет-виданні “Форум” гість з Естонії попереджає: “Це буде великою помилкою України. Одна справа Білорусь та Казахстан лізуть у Єдиний економічний простір, але Україна цілком здатна йти власним шляхом. І взагалі, це що кооператив якийсь організовують? Де багаторічна підготовча робота фахівців? Непогано референдум було б спочатку провести: чи хоче народ?”

На сайті “Нашої України” форумний боєць на ім’я Максим’як відбувся категорично: “Кучма з посіпаками шукають у союзі спасіння своєї шкури.” Однак більшість вважає, що документи, підписані на самміті, як аналогічні попередні, замурижать і покладуть під сукно.

Автор на ім’я Олександр підсумовує: “Я б надміру не хвилювався. Парламентарі зроблять усе, що треба. А навіть і якби кучманоїди підписали якусь цидулу, все одно це б померло, не народившись, через цілком об’єктивні причини.”

Андрій Охрімович

Академік Вернадський писав: “Той народ, який зуміє найповніше, найшвидше, найдосконаліше опанувати новим знанням, досконало розвинути і прикласти його до свого життя – одержить ту міць, досягнення якої на загальне благо є основним завданням усякої розумної державної політики”.

Ці слова, наведені на пошуковому сайті “meta - ukraine”, варто було б прочитати українським владоможцям, політику яких щодо інтернет–технологій розумною назвати важко. Воно й не дивно - влада ніколи не любила яскравого світла. І не лише українська. Тему видовжує моя колега Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Українські інтернет–провайдери і фахівці у галузі електроніки скептично поставилися до ідеї Служби безпеки взяти вітчизняний сегмент “Павутини” під контроль. На думку експерта Національного інституту стратегічних досліджень Григорія Стежки, варто говорити не про контроль, а про забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверенітету України. Це, на думку професора Стежки, передбачає (цитую) “спроможність держави самостійно, своїми силами здійснювати оцінку ситуацій, в які ми потрапляємо, і приймати відповідні рішення”.

Григорій Стежка також наголошує, що проблеми інформаційного захисту тісно пов’язані з проблемами захисту людини, людських спільнот і суспільства у цілому, адже останні є, у підсумку, головними героями і головними споживачами інформації. Тому будь-яке намагання контролювати електронний інформ–простір ризикує призвести до контролю за суспільством.

Саме тому питання інтернет–безпеки віце-директор Українського мовного інформаційного фонду Владислав Рубан пропонує розглядати у глобальному контексті. Адже, за словами пана Рубана, інформаційна безпека і намагання держав взяти інформаційне поле під контроль існують стільки, скільки існує людство. Просто її називали інакше.

Один з авторів мережі Gala.net Андрій Таранов упевнений, що...

Андрій Таранов

Це, перш за все запитання: що розуміти під “ковпаком”? Тому, що для Інтернету це досить специфічне поняття. Він, з одного боку, дуже контрольований, багато з чого можна зрозуміти звідки, як, хто що робить, хто безпосередньо звертався на сайт, чого не можна зробити з читачем газети, чи слухачем радіо, наприклад. З іншого боку, так само ця система може бути настільки заплутана, що далі досить важко відслідкувати повністю ситуацію.

Богдана Костюк

А отже, дискусії довкола можливого “ковпаку над “Павутиною” триватимуть, і спецслужби багатьох держав у боротьбі з міжнародним тероризмом явно співпрацюватимуть. Не без допомоги інтернету, який їм так хотілось би взяти під контроль.



Андрій Охрімович

Не знаю, що з вашим настроєм після переслуху цього номера “Інтернет-майдану”, а я за градусом цим знову попхався до Михайля Семенка:

“Зміяться змії рівнобіжно. Навколить мла. Побіг експрес. За ним я мчу безшумногнівно І чуда жду з брудних небес. Ліхтарить світло. Блещуть змії. Зникають вогники у млі. І сльозять тихо мої вії, Бо мало місця на землі!”

На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG