Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 16:22

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 22 вересня 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий передачі Андрій Охрімович.

Робочий день іноді варто почати з перегляду електронної пошти. Пишуть переважно про милозвучний і теплий російському серцю ЄЕП. Українська республіканська партія “Собор” у своєму, розісланому навсебіч імейлі, називає створення Єдиного економічного простору Росії, України, Білорусі та Казахстану не інакше, як зрадою національних інтересів і тут же додає конкретики. Платою за готовність українського керівництва відректись од частини національного суверенітету, стало негайне збільшення квоти на експорт до Росії труб великого діаметру, в чому особисто зацікавлений зять президента Пінчук.

Інше повідомлення надійшло від Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери. Тризубівці пишуть про Всеукраїнську акцію протесту: “Ні – новітній московській імперії”.

Напередодні міліція вдалась до репресій проти агітаторів, що розповсюджували антиімперські матеріали. Загалом було заарештовано понад 50 представників блоку. Особливу відданість Москві виявили владоможці у Тернополі та Кіровограді.

В унісон вищевикладеному “мило” від прес-служби київської міськдержадміністрації з розпорядженням Олександра Омельченка “Про проведення Дня освіти міста Москви в місті Києві,” куди завітають 396 московських вчителів”.

Далі - ще одна протокольна штучка від тої ж прес-служби того ж таки Омельченка. Господарі життя збираються врочисто покладати вінки на могили керівників червоного партизанського руху Ковпака, Федорова та “іже” з ними. Західноукраїнські селяни досі пам’ятають криваву ходу цих визволителів: сотні спалених сіл, тисячі згвалтованих жінок та розстріляних мирних жителів.

Але то так, до слова. Тему видовжує Надія Шерстюк. Рубрика “Огляд віртуальної преси”.

Надія Шерстюк

У Ялті в рамках самміту СНД президенти України, Росії, Білорусі і Казахстану підписали договір про Єдиний економічний простір. Читаємо на віртуальних шпальтах “Української правди”. Часопис додає також, що під час виступу після підписання документа у Леоніда Кучми помітно тряслися руки.

“Контекст.ком.юей” зазначає, що СНД вже давно перетворилося у “клуб за інтересами”, і від саммітів Співдружності традиційно нічого особливого не чекають. Не закрутилася інтрига і цього разу: Україна підписала угоду про Єдиний економічний простір, інакше кажучи, добровільно погодилась на домінування Росії у керівних органах ЄЕП.

Крім того, підсумовує той таки “Контекст”, в угоді є положення, котрі ставлять під сумнів можливий вихід України з Єдиного економічного простору.

Натомість російський сайт “Время новостей” вважає дводенний саміт історичним з огляду на підписання Угоди, а сайт іншого російського видання “Независимой газеты” зазначає, що одночасно із засіданням у Ялті у Києві відбулася прес-конференція посла США Джона Хербста. Він заявив, що вступ України до ЄЕП не повною мірою відповідає її національним інтересам.

“Українська правда” вустами політолога Дмитра Видріна зауважує, що для Росії Єдиний економічний простір – це частина передвиборчої програми Володимира Путіна. Далі цитую: “З боку Росії, яка є головним двигуном цього проекту , тема ЄЕП абсолютно ритуальна, оскільки росіянам необхідний не зміст угоди і навіть не виконання її пунктів. Вони знають, що Україна все одно їх не виконає. Просто у такий спосіб Путін демонструє себе інтегратором земель, патріотом тощо. І як тільки його переоберуть на другий термін, Росія втратить зацікавлення цим проектом”.

Андрій Охрімович

Щось мені підказує, що Росія ота зі своїм Путіним на чолі ні до чого і ні до кого інтересу не втратить. Інша справа, що українська опозиція, складовою якої донедавна були комуністи, стане їм на перешкоді. Але в тому сильно сумнівається мій колега Сергій Грабовський. Недавно він заліз на сайт www.kpu.kiev.ua і встановив, що у комуністів України гарне свято, бо президент Кучма повів себе як справжній більшовик і підписав документи про створення Єдиного економічного простору з Росією та її сателітами.

В організації з дуже непристойною абревіатурою ЄЕП існуватиме керівний орган, рішення якого будуть обов‘язковими для виконання, і в якому домінуватимуть представники сусідньої держави. Як тут не заспівати радісну пісню?

Сергій Грабовський

На сайті Компартії України читач побачить чимало цікавого. І, звичайно, дуже комуністичного. Від чергового викриття “злочинів ОУН-УПА” до не менш чергового оспівування “непорушної дружби братерських народів”. І, звичайно, комплекс традиційних заходів для негайного порятунку народу, а саме: збереження і примноження державної власності; вилучення у народу іноземної валюти і так далі, і так далі. Просто-таки чується з сайту голос Ульянова-Леніна, котрий розповідає про “очєрєдниє”, але так за 85 років і нереалізовані “задачі совєтской власті”.

Володимир Ульянов-Ленін

Что такое советская власть? В чём заключается сущность новой власти, которой не хотят или не могут понять ещё в большинстве стран...?

Сергій Грабовський

Утім, є й нове. Це – заява Петра Симоненка з приводу ЄЕП, де висловлена рішуча підтримка побудові цього наддержавного утворення. При цьому описуються незчисленні блага, які дасть українському народові інтеграція з Росією. Чому? На це відповіді немає.

Зі слів Симоненка виходить, що загарбання українського ринку російським великим капіталом потягне за собою підвищення зарплат та пенсій українців. Так само благом для трудівників України стане посилення російських капіталістичних монополій за рахунок українських ресурсів.

Цікава логіка для партії, котра має начебто керуватися ленінською тезою, що будь-яке міждержавне об‘єднання капіталістичних держав (а такими наразі вже є з погляду комунізму, й Україна, і Росія) – так от, це є об‘єднання буржуїв для посилення і поглиблення гноблення пролетарів цих країн. Нагадую, це говорив Ленін 85 років тому.

Андрій Охрімович

На одному з українських форумів вигулькнуло повідомлення у вигляді загадкової сентенції: “Кожний достойний хом’як у своєму житті зобов’язаний зробити три головних речі: пожерти, поспати та здохнути... Нікого не нагадує?” – запитує автор повідомлення, натякаючи, що, хоч і цей світ створено переважно для ідіотів, зовсім необов’язково там почуватися як ховрашок на дискотеці.

Хто-хто, а форумчани достеменно знають почім фунт ЄЕП. Головне, щоб дах не їхав і комп не глючило. У кого з цими двома параметрами порядок – одразу впадають в ілюзію, що все їм у цьому житті ясно та зрозуміло, а думка їхня – найпереконливіша. Це якщо думка у відповідь не виявиться сильнішою. Та хоч би як там було, треба віддати належне – думки форумних політиків часто-густо видаються щирішими, аніж хитро зашифровані мислеформи політиків офіційних. Віктор Недоступ. Палата № 6. Віктор Недоступ

На форумі “Української правди” поминали Георгія Ґонгадзе. “Світла пам’ять світлому чоловіку,” – коротко і просто написав хтось. “Приєднуюсь,” – коротко відповіли інші.

“А что, кто-то умер?” – булькнув якийсь стукачок, маскуючись під “остряка-самоучку”. “Ти помер, - відповіли йому, – твій постінг – це постінг труп’яка.”

Однак Ялтинський самміт швиденько перебрав пальму першості серед пріоритетних тем. Дописувач на ім’я ВВ пише: “ЄЕП - човни тонуть, стратегічні бомбардувальники падають, президенти вічно щось підписують... Бардак, як “состояніє душі...” Анонімний дописувач уточнює: “А ще, збивають пасажирські літаки, та гатять ракетами по цивільним будинкам.”

Тим часом на форумі телеканалу “Інтер-Подробиці” досліджують гносеологію події. У концентрованому вигляді парадигма прозирає крізь уривок меседжу: “Ага, дочекаємося від них... В нас один президент – головний ідеолог КПУ, другий – парторг радянської оборонки. Тільки на старості років вони раптом переконання змінили.”

Автор на ім’я Різкий зазначає, що той, хто у такий ЄЕПівський спосіб поривається до Європи нагадує чоловіка з прислів’я: “Жону віддав дяді а сам пішов до ... жінки легкої поведінки”.

А на форумі “Майдан-орг” звертають увагу на психічний бік справи. “Сам підписував – сам нехай і виконує,” – реагує такий собі Пан Ролер. “У Кучми явний мандраж. Путін теж не кращий,” – зазначає персонаж на ім’я Доктор Про. “Щойно переглядав картинку по ТВ “як усе було”. У Кучми руки нервово мнуть якийсь дротик. Щось лепече про синицю у руках та горобця (так і сказав: “Горобця в небі”)... Путін зривається мало не на крик... Схоже, хлопці самі не знають, що роблять.” І висновок: “Наші українсько-російські достойники насправді не знають, що робити у цьому великому і страшному світі. Явно потрібні якісь нові ідеї.” Андрій Охрімович

Львівський Форум видавців небезпідставно вважається найголовнішою подією в календарі українських книжників. Цього року йому надано статус Національної книжкової виставки-ярмарку. Гасло десятого, ювілейного Форуму, – "Розширюючи межі..." В кінці – промовисті три крапки. Ті, кому не пощастило побувати там у вимірі реальному, можуть спробувати зробити це віртуально, за адресою www.snail.lviv.ua. Інна Набока сходила на сайт і тепер має про що поговорити.

Інна Набока

Симпатичні равлики (символ Форуму) прикрашають сайт, на якому вміщено інформацію про ідею, засади і цілі найбільшої і найпопулярнішої книжкової імпрези в Україні. Організатори повідомляють, що у Х-му Всеукраїнському Форумі видавців взяли участь 586 учасників з усіх областей України. Щодня, крім книжкової виставки-ярмарку, відбувалися десятки акцій, презентацій, зустрічей з письменниками і видавцями – у театрах, музеях, університеті.

Найбільший ажіотаж викликали, мабуть, презентації популярних укрсучписів: довгоочікуваного нового роману Андруховича “Дванадцять обручів”, книжки Оксани Забужко ”Сестро, сестро”, нових книжок Прохаська, Мідянки, Жадана, Ірванця. Молодь приваблювали такі нестандартні події, як “День Свободи” чи “Ніч поезії”; більш серйозну публіку – численні презентації видавництва “Критика”. На особливу увагу прихильників “Інтернет-майдану” заслуговує акція “Свобода щомиті” – презентація он-лайнових видань.

Журі традиційного конкурсу “Книга Форуму-2003” очолював Василь Герасим’юк. А надійшло на конкурс коло п’ятисот книжок з дев’яноста семи видавництв.

Гран-прі присуджено унікальному виданню - праці Юрія Шевельова "Історична фонологія української мови", здійсненому харківською "Актою" у серії "Класика української науки".

У номінації “Художня література” переможцем визнано книжку Олега Лишеги “Снігові і вогню”, а серед “Есеїстики, публіцистики та мемуарної літератури” – перший том “Листування” В’ячеслава Липинського, виданий “Смолоскипом”.

Серед дитячої літератури кращими стали проілюстровані неперевершеним Владиславом Єрком дивовижно красиві “Казки Туманного Альбіону” від “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги”.

Події та підсумки Форуму ще довго будуть обговорюватись та аналізуватися усіма зацікавленими, у тому числі й в Укрнеті. Але суха інформація в мережі жодним чином не здатна передати атмосфери львівського книжкового свята з його вражаючими чергами перед Палацом Мистецтв, молоддю з наплічниками повними книжок, штовханиною за автографами метрів, літературною тусівкою у кав’ярнях.

Андрій Охрімович

Токійський професор Масуда, автор Концепції інформатизації Японії, на початку сімдесятих років минулого століття вказував на небезпеку утворення “союзу” між людьми та електронними машинами. Масуда побоювався, що люди і машини, прагнучи до побудови демократичної, економічно розвиненої Японії, можуть створити поліцейську країну.

Поки що у реальному житті цього не сталося, але питання про таку можливість залишається відкритим. Слово – нашій київській кореспондентці Богдані Костюк, яка спробувала з’ясувати, чи подібна небезпека існує. Для цього вона дослухалась до інетнернетівського vox populi.

Богдана Костюк

Форуми провідних інформаційних корпорацій (CNN, BBC, NBC, EuroNews) нагадують нескінченний дискусійний клуб “за інтересами”. Когось цікавить життя держав – членів Європейського Союзу, хтось мандрує футбольними лігами Західної Європи, але є і такі відвідувачі, які не можуть уявити міжнародну політику і перспективи розвитку людства без своєї, нехай і віртуальної, участі.

Якраз оці “народні дипломати” жваво обговорюють проблему співіснування людини і машини. “Власне, це єднання вже відбулося, - стверджує дописувач до NBC-форуму на ім’я Майкл, - і тепер питання полягає у тому, чи зможуть вони існувати, чи спробують одне одного знищити у боротьбі за лідерство”.

Так вважає американець Майкл, з яким не згоден Гюнтер з німецького міста Бремен: “Творцем, Богом машини є людина, вона ж має усі відповідні переваги над електронним розумом: починаючи з почуттів та емоцій і закінчуючи можливістю вимкнути електронні прилади у разі небезпеки”.

Часто люди створюють для подібних собі поліцейські режими, систему влади, котру італієць Макіавеллі за доби Ренесансу називав “системою контролю над буденним життям особистості та її духовним світом”.

Поки що машини підтримують подібні системи лише у фантастичних бойовиках і комп’ютерних іграх. Тим не менше, на мою згадку про побоювання професора Масуди, його співвітчизник, керівник Департаменту інформації Міністерства закордонних справ Японії Хацухіса Такашіма зазначив: “Стан так званої “інформаційної озброєності” окремої людини і суспільства у цілому має бути таким, щоб ніякі інформаційні впливи на них не були спроможними викликати деструктивні думки та дії, не призвели до розвитку негативних, деструктивних тенденцій у суспільному розвитку”.

Андрій Охрімович

І на десерт легка закуска під ЄЕП від Тараса Шевченка:

“Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття ваші пани, ясновельможнії гетьмани. Чого ви чванитеся, ви, сини сердешної Украйни. Що добре ходите в ярмі? Ще лучче, як батьки ходили. Не чваньтесь. З вас деруть ремінь. А з їх бувало й лій топили”.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG