Варшава, 26 вересня 2003 - Упродовж року українсько-польський кордон перетинає кілька мільйонів українських громадян. Таку кількість людей, зрозуміло ж, супроводжує і значна кількість подорожніх пригод : аварій, нещасних випадків, злочинних нападів , шахрайств, тощо. Теоретично всі гості даної країни перебувають під охороною цієї країни, але на практиці трапляються і винятки.
Ця драматична історія стосується, в основному, українських громадян. От тільки відбулася вона на території Польщі та при посередництві польських державних і приватних структур, дії яких тільки ускладнили справу.
Ще у травні 1996 року на одній із польських доріг в автомобільній аварії загинула громадянка України, мешканка Харкова Вікторія Сердюк. Загибла працювала у польському місті Піла разом із подругою та землячкою Олександрою Затулою. Саме Затула, як вдалося з»ясувати прокуратурі у місті Пілі, після нещасного випадку незаконно привласнила особисті речі та гроші загиблої подруги.
Спочатку, представившись двоюрідною сестрою жертви аварії, харків»янка отримала в поліції особисті речі Вікторії Сердюк : золоту біжутерію, гаманець із грішми і найважливіше – ключ від банківської скриньки, де зберігалися заощадження загиблої – 7 тисяч американських доларів.
Через три дні після трагедії, Олександра Затула, як встановила прокуратура, сфальшувавши підпис покійної подруги, забрала із банку її заощадження. З того моменту минуло вже сім років. Суд ніяк не може розпочатися, оскільки підозрювана щоразу надає лікарську довідку про те, що вона страждає важким онкологічним захворюванням і не може брати участі у судових процесах. Однак, якщо вину Затули повинен ще довести суд, то зовсім очевидним є факт помилкової видачі працівником Велькопольського кредитного банку грошей своєї клієнтки іншій особі. Цей факт встановлений прокуратурою і, отже, банк зобов»язаний компенсувати втрату родині своєї клієнтки. Але ця справа теж не знаходить свого вирішення уже упродовж семи років, незважаючи на численні звернення до банку матері Вікторії Сердюк. Нічого не дав і наш журналістський запит до відділення цього банку у місті Пілі.
Представник банку: Я прошу вас залишити свій телефон і коли прийде директор, тоді ми з вами сконтактуємося.
Кор.: На момент підготовки цього матеріалу ніхто з банку так і не вийшов на контакт. Керівництво банку проігнорувало не тільки українського журналіста , вже кілька років воно ігнорує звернення у цій справі й дипломатичного представництва України у Польщі. Щоправда, консульство у Варшаві не збирається залишати цю справу без реакції, говорить працівник генерального консульства Діана Іванова:
«Ми будемо звертатися до банку. Якщо керівництво банку не дасть нам відповіді або дасть неналежну відповідь, то ми будемо звертатися до інших урядових установ, для того, щоб можна було якось вирішити це питання і допомогти родині померлої громадянки України».
Кор.: У такій ситуації, хоч і не має підстав стверджувати, але можна припустити , що керівництво польського банку поводилось би дещо інакше, якби мова йшла про польського громадянина, чи скажімо, громадянина ЄС або США, а не українця. Хочеться вірити, що це не так, але, на жаль, щороку можна навести десятки подібних прикладів. І поки вони не зникнуть, не зникне і підозра в упередженому ставленні деяких поляків до українців.
Ця драматична історія стосується, в основному, українських громадян. От тільки відбулася вона на території Польщі та при посередництві польських державних і приватних структур, дії яких тільки ускладнили справу.
Ще у травні 1996 року на одній із польських доріг в автомобільній аварії загинула громадянка України, мешканка Харкова Вікторія Сердюк. Загибла працювала у польському місті Піла разом із подругою та землячкою Олександрою Затулою. Саме Затула, як вдалося з»ясувати прокуратурі у місті Пілі, після нещасного випадку незаконно привласнила особисті речі та гроші загиблої подруги.
Спочатку, представившись двоюрідною сестрою жертви аварії, харків»янка отримала в поліції особисті речі Вікторії Сердюк : золоту біжутерію, гаманець із грішми і найважливіше – ключ від банківської скриньки, де зберігалися заощадження загиблої – 7 тисяч американських доларів.
Через три дні після трагедії, Олександра Затула, як встановила прокуратура, сфальшувавши підпис покійної подруги, забрала із банку її заощадження. З того моменту минуло вже сім років. Суд ніяк не може розпочатися, оскільки підозрювана щоразу надає лікарську довідку про те, що вона страждає важким онкологічним захворюванням і не може брати участі у судових процесах. Однак, якщо вину Затули повинен ще довести суд, то зовсім очевидним є факт помилкової видачі працівником Велькопольського кредитного банку грошей своєї клієнтки іншій особі. Цей факт встановлений прокуратурою і, отже, банк зобов»язаний компенсувати втрату родині своєї клієнтки. Але ця справа теж не знаходить свого вирішення уже упродовж семи років, незважаючи на численні звернення до банку матері Вікторії Сердюк. Нічого не дав і наш журналістський запит до відділення цього банку у місті Пілі.
Представник банку: Я прошу вас залишити свій телефон і коли прийде директор, тоді ми з вами сконтактуємося.
Кор.: На момент підготовки цього матеріалу ніхто з банку так і не вийшов на контакт. Керівництво банку проігнорувало не тільки українського журналіста , вже кілька років воно ігнорує звернення у цій справі й дипломатичного представництва України у Польщі. Щоправда, консульство у Варшаві не збирається залишати цю справу без реакції, говорить працівник генерального консульства Діана Іванова:
«Ми будемо звертатися до банку. Якщо керівництво банку не дасть нам відповіді або дасть неналежну відповідь, то ми будемо звертатися до інших урядових установ, для того, щоб можна було якось вирішити це питання і допомогти родині померлої громадянки України».
Кор.: У такій ситуації, хоч і не має підстав стверджувати, але можна припустити , що керівництво польського банку поводилось би дещо інакше, якби мова йшла про польського громадянина, чи скажімо, громадянина ЄС або США, а не українця. Хочеться вірити, що це не так, але, на жаль, щороку можна навести десятки подібних прикладів. І поки вони не зникнуть, не зникне і підозра в упередженому ставленні деяких поляків до українців.
