Белград, 6 жовтня 2003 – Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Живкович пiд час недавнього вiзиту до Сполучених Штатiв заявив, що Белград готовий взяти участь у миротворчих операцiях за кордоном. Тодi здавалося, що йдеться про власну iнiцiативу голови уряду. Проте минулого тижня Пентагон вiдвiдала делегацiя Генштабу Збройних сил Сербiї i Чорногорiї. У перебігу розмов обговорена й можливiсть направлення сербських вiйськових до Афганiстану, а саме в регiон Кандагара. У Центральнiй командi у Тампi на Флоридi залишився сербський полковник, котрого призначено координатором подальших спiльних акцiй.
Та сама тема була й на порядку денному Верховного вiча оборони Сербiї i Чорногорiї в минулу п’ятницю. Мiнiстр оборони Борис Тадич пiсля сесiї уточнив, що остаточне рiшення про направлення вiйськових до Афганiстану, Лiберiї й Iраку винесе парламент державного об’єднання. А мiнiстр внутрiшнiх справ Душан Михайлович сказав, що в миротворчих операцiях ймовiрно вiзмуть участь елiтнi пiдроздiли жандармерiї. Рядовi солдати, на його думку, не пiдготованi для складних операцiй за кордоном.
Преса у зв’язку з цим пише, що Вашингтон і НАТО попередили, що в складi миротворцiв не повиннi бути тi офiцери, котрi брали участь у вiйнах на територiї екс-Югославiї. Це, зокрема, стосується командувача жандармерiї Ґорана Радосавлевича, який очолював пiдроздiли спецполiцiї в час боїв у Косовi. Вiйськовi коментатори ставлять таке запитання: як же мусульманське населення Афганiстану й Iраку буде ставитися до сербiв, котрi нещодавно воювали проти мусульман у Боснiї?
На вiдмiну вiд урядовцiв, котрi участь у миротворчих операцiях вважають великим полiтичним успiхом, експерти зазначають, що белградська влада немає коштiв навіть на утримання армiї у Сербiї. Тим більше вона неспроможна фiнансувати перебування вiйськових у далеких країнах. Сербськi нацiоналiсти завзято виступають проти будь-якого спiвробiтництва з американцями й НАТО, яким вони не можуть простити бомбардування Сербiї 1999 року.
Проте урядовцi не попускають. Вони стверджують, що усi кошти надасть Вашингтон. А щодо повiтряної кампанiї, вони кажуть, що треба дивитися не в минуле, а в майбутнє.
Та сама тема була й на порядку денному Верховного вiча оборони Сербiї i Чорногорiї в минулу п’ятницю. Мiнiстр оборони Борис Тадич пiсля сесiї уточнив, що остаточне рiшення про направлення вiйськових до Афганiстану, Лiберiї й Iраку винесе парламент державного об’єднання. А мiнiстр внутрiшнiх справ Душан Михайлович сказав, що в миротворчих операцiях ймовiрно вiзмуть участь елiтнi пiдроздiли жандармерiї. Рядовi солдати, на його думку, не пiдготованi для складних операцiй за кордоном.
Преса у зв’язку з цим пише, що Вашингтон і НАТО попередили, що в складi миротворцiв не повиннi бути тi офiцери, котрi брали участь у вiйнах на територiї екс-Югославiї. Це, зокрема, стосується командувача жандармерiї Ґорана Радосавлевича, який очолював пiдроздiли спецполiцiї в час боїв у Косовi. Вiйськовi коментатори ставлять таке запитання: як же мусульманське населення Афганiстану й Iраку буде ставитися до сербiв, котрi нещодавно воювали проти мусульман у Боснiї?
На вiдмiну вiд урядовцiв, котрi участь у миротворчих операцiях вважають великим полiтичним успiхом, експерти зазначають, що белградська влада немає коштiв навіть на утримання армiї у Сербiї. Тим більше вона неспроможна фiнансувати перебування вiйськових у далеких країнах. Сербськi нацiоналiсти завзято виступають проти будь-якого спiвробiтництва з американцями й НАТО, яким вони не можуть простити бомбардування Сербiї 1999 року.
Проте урядовцi не попускають. Вони стверджують, що усi кошти надасть Вашингтон. А щодо повiтряної кампанiї, вони кажуть, що треба дивитися не в минуле, а в майбутнє.
