Німеччина, 7 жовтня 2003 - Цілком імовірно, що незабаром Німеччина може втратити інтерес до модернізації української газотранспортної системи. Справа в тому, що останнім часом німецька компанія “Рургаз” демонструє дедалі більшу увагу до проекту будівництва нового газопроводу по дну Балтійського моря. Реалізація цих планів може вирішити проблему транспортування російського газу до Західної Європи.
Поки Україна та Росія не можуть дійти остаточної згоди щодо питання про створення міжнародного консорціуму з модернізації та експлуатації української газотранспортної мережі, більш-менш конкретних ознак набуває інший проект, який теж спрямований на транспортування російського газу на Захід. Тепер, однак, Україна залишається поза грою. Як стало відомо, Москва та Берлін планують підписати угоду про наміри щодо будівництва газопроводу по дну Балтійського моря. За даними німецького агентства dpa, цей проект визнано стратегічним і він обговорюватиметься під час німецько-російських міжурядових консультацій, що в середу та четвер відбудуться в Єкатеринбурзі. Для Росії будівництво північної газотранспортної гілки є надзвичайно цікавим, оскільки вона отримає кращий доступ до західноєвропейського ринку. У німецьких урядових колах не виключають можливості підключення до північного трубопроводу також таких країн, як Великобританія та Нідерланди. Водночас у Берліні дипломатично стверджують, що Німеччина поки що не втратила інтересу й до модернізації української газотранспортної мережі, через яку проходить 80 % газу, що його Росія продає Західній Європі. Однак концерну “Рургаз”, найбільшому в Німеччині споживачеві російського газу, судячи з усього, поволі уривається терпець, оскільки досі через суперечки між Україною та Росією так і не вдалося створити тристоронній консорціум для реалізації цих планів. Відповідна домовленість була досягнута торік у Санкт-Петербурзі під час зустрічі канцлера Німеччини Герхарда Шредера з президентами Росії та України – Володимиром Путіним та Леонідом Кучмою. Голова правління “Рургазу” Буркгард Бергманн днями відкрито заявив, що наполягає на якомогашвидшому створенні такого консорціуму і водночас не став приховувати, що розглядає буідвництво північного трубопроводу як подальшу можливість для покращення забезпечення газом Західної Європи.
Поки Україна та Росія не можуть дійти остаточної згоди щодо питання про створення міжнародного консорціуму з модернізації та експлуатації української газотранспортної мережі, більш-менш конкретних ознак набуває інший проект, який теж спрямований на транспортування російського газу на Захід. Тепер, однак, Україна залишається поза грою. Як стало відомо, Москва та Берлін планують підписати угоду про наміри щодо будівництва газопроводу по дну Балтійського моря. За даними німецького агентства dpa, цей проект визнано стратегічним і він обговорюватиметься під час німецько-російських міжурядових консультацій, що в середу та четвер відбудуться в Єкатеринбурзі. Для Росії будівництво північної газотранспортної гілки є надзвичайно цікавим, оскільки вона отримає кращий доступ до західноєвропейського ринку. У німецьких урядових колах не виключають можливості підключення до північного трубопроводу також таких країн, як Великобританія та Нідерланди. Водночас у Берліні дипломатично стверджують, що Німеччина поки що не втратила інтересу й до модернізації української газотранспортної мережі, через яку проходить 80 % газу, що його Росія продає Західній Європі. Однак концерну “Рургаз”, найбільшому в Німеччині споживачеві російського газу, судячи з усього, поволі уривається терпець, оскільки досі через суперечки між Україною та Росією так і не вдалося створити тристоронній консорціум для реалізації цих планів. Відповідна домовленість була досягнута торік у Санкт-Петербурзі під час зустрічі канцлера Німеччини Герхарда Шредера з президентами Росії та України – Володимиром Путіним та Леонідом Кучмою. Голова правління “Рургазу” Буркгард Бергманн днями відкрито заявив, що наполягає на якомогашвидшому створенні такого консорціуму і водночас не став приховувати, що розглядає буідвництво північного трубопроводу як подальшу можливість для покращення забезпечення газом Західної Європи.
