Белград, 14 жовтня 2003 – Лiдери профспiлки лiкарiв і фармацевтiв стверджують, що страйкує 12 тисяч її членiв. Тоді як представники уряду заявляють, що репрезентативними є лише такi профспiлки, котрі нараховують понад 20% зайнятих у певнiй галузi. А в ділянці охорони здоров’я працює 130 тисяч осіб, і через це влада страйк вважає незаконним.
Суперечка між урядом i страйкарями виникла також стосовно розміру зарплати. Лiкарi кажуть, що вони заробляють ледве триста євро в мiсяць; а Мiнiстерство охорони здоров’я подає данi, згiдно з якими середня зарплата медикiв - майже 500 євро.
Та справа тут не так у грошах, як у статусi медичних установ та їхнiх працiвникiв. Упродовж минулих трьох рокiв подало у вiдставку четверо мiнiстрiв охорони здоров’я. Останнiй залишив посаду на початку лiта. Нового міністра ще не призначили. Преса повiдомляє, що дотеперішні мiнiстри подали у відставки тому, що їм не вдалося розпочати реформу через протистояння медичних монополiстiв.
Бiльшiсть пацiєнтiв висловлює незадоволення медичною службою. На медичне обстеження в державних лiкарнях треба чекати кiлька тижнiв, а на операцiю кiлька мiсяцiв. Обов’язково треба дати хабара, так що лiкування, яке повинне бути безплатним, коштує дорожче, анiж у приватних клініках. При цьому часто трапляється, що лiкар рекомендує хворому лiкуватися у його приватнiй клініці. Там усi послуги на високому рiвнi, медичний персонал привітний, там є всi лiки і все те, чого бракує у державних лiкарнях.
Отож, державна служба для багатьох лiкарiв є лише добре оплачуваною посадою, яка дає їм можливiсть читати лекцiї на факультетi, їздити за кордон і брати участь у роботi престижних державних комiсiй. Не дивно, що i в керiвництвах полiтичних партiй є чимало лiкарiв.
Реформатори пропонують, щоб кожна медична послуга коштувала однаково i в державних, i в приватних лiкарнях, щоб з державних фондiв охорони здоров’я платили вiдповiдну частину й приватним лiкарям. Пацiєнти б у такому разi були в змозi вибирати, де їм краще лiкуватися.
Отож, суть справи не в медицинi, а в полiтицi. Монополiсти страйкують, щоб зберегти свою монополiю.
Суперечка між урядом i страйкарями виникла також стосовно розміру зарплати. Лiкарi кажуть, що вони заробляють ледве триста євро в мiсяць; а Мiнiстерство охорони здоров’я подає данi, згiдно з якими середня зарплата медикiв - майже 500 євро.
Та справа тут не так у грошах, як у статусi медичних установ та їхнiх працiвникiв. Упродовж минулих трьох рокiв подало у вiдставку четверо мiнiстрiв охорони здоров’я. Останнiй залишив посаду на початку лiта. Нового міністра ще не призначили. Преса повiдомляє, що дотеперішні мiнiстри подали у відставки тому, що їм не вдалося розпочати реформу через протистояння медичних монополiстiв.
Бiльшiсть пацiєнтiв висловлює незадоволення медичною службою. На медичне обстеження в державних лiкарнях треба чекати кiлька тижнiв, а на операцiю кiлька мiсяцiв. Обов’язково треба дати хабара, так що лiкування, яке повинне бути безплатним, коштує дорожче, анiж у приватних клініках. При цьому часто трапляється, що лiкар рекомендує хворому лiкуватися у його приватнiй клініці. Там усi послуги на високому рiвнi, медичний персонал привітний, там є всi лiки і все те, чого бракує у державних лiкарнях.
Отож, державна служба для багатьох лiкарiв є лише добре оплачуваною посадою, яка дає їм можливiсть читати лекцiї на факультетi, їздити за кордон і брати участь у роботi престижних державних комiсiй. Не дивно, що i в керiвництвах полiтичних партiй є чимало лiкарiв.
Реформатори пропонують, щоб кожна медична послуга коштувала однаково i в державних, i в приватних лiкарнях, щоб з державних фондiв охорони здоров’я платили вiдповiдну частину й приватним лiкарям. Пацiєнти б у такому разi були в змозi вибирати, де їм краще лiкуватися.
Отож, суть справи не в медицинi, а в полiтицi. Монополiсти страйкують, щоб зберегти свою монополiю.
