Доступність посилання

ТОП новини

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 13 жовтня 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

Осінньої та вогкої днини середньоєвропейська статистична одиниця повільно прокидається і, розгублено моргаючи кролячим з учорашнього оком, суне на кухню варити теплу каву.

Поступово приходячи до тями, людина ще поступовіше повертається до усвідомлення себе в сенсі ментальному, географічному та геополітичному. “Я українець!” – каже вона життєдайну мантру і врубає телевізор, аби почати день цей з обсервації аеробіки та новин про “главноє”. А главним там є географічне та працелюбне.

Із подиву гідною мозолястістю “старший” брат кинувся жбурляти землю та каміння в море між своїм Таманським півостровом та нашим суходолом з милою серцю назвою коса Тузла.

З щойно увімкнутого телевізора людина дізнається, що половину роботи вже зроблено, і що в засобах масової інформації Російської Федерації розгорнуто антиукраїнську істерію.

Істерики ті мусять обґрунтувати, чому Росія має повернути контроль над Керченською протокою і помацати, наскільки яловим може бути українське керівництво у подібних питаннях.

В унісон сказаному лягає шматочок з інтерв’ю, яке Голова делегації Європарламенту Ян Вірсма дав часопису “Дзеркало тижня”. Маючи на увазі членство України в ЄС, він сказав: “Ми не будемо робити цього доти, поки ваша країна не буде готова до реформ. А нинішня правляча верхівка в Україні не зацікавлена в цих реформах, оскільки не хоче позбавитись своїх посад і грошей...”.

Далі – Надія Шерстюк. Огляд віртуальної преси.

Надія Шерстюк

“У російсько-українських стосунках з’явилася нова гостра проблема – Росія розпочала будівництво дамби у Керченській протоці, щоб поєднати острів коса Тузла з російським берегом,” - читаємо на віртуальних шпальтах “Кореспондент.нет” матеріал російського видання “КоммерсантЬ”. “До Москви, - пишуть далі російські журналісти, - терміново прибув новий голова українського МЗС Грищенко”. Це був його перший візит до Росії. І ледь не цілком він був присвячений обговоренню проблеми з косою Тузла.

У чому ж стратегічна важливість цієї спірної території?

“Комерсант” далі пояснює: “Якщо Тузла буде визнана територією України, то Київ контролюватиме 70 відсотків акваторії Азовського моря. Окрім цього Київ контролюватиме заходи судів в Азовське море. Якщо ж острів коса Тузла буде поєднаний з російською територією не тільки дамбою, але й юридично, ситуація буде іншою”.

“Українська правда” з цього приводу зазначає, що Леонід Кучма, залежний від Кремля, не наважиться конфліктувати з Москвою у цьому питанні.

Видання “Главред.інфо” дивиться на проблему острова Тузла простіше. Часопис вважає, що острів Тузла став (цитую) “заручником конфлікту бізнесових інтересів: російського і українсько-кримського. А його розв’язання можливе навіть на рівні облдержадміністрацій”.

“Як би там не було, а кримську журналістку Лілію Буджурову саме через будівництво горезвісної російської дамби у бік острова Тузла не пустили на самміт “Україна-ЄС”,” - повідомляє сайт “Телекритика”.

Журналістка хотіла отримати коментар від українського президента щодо цієї дражливої ситуації. Прес-секретарка Леоніда Кучми порадила журналістці не ставити президенту “незручних” питань. А щоб нічого непередбачуваного не трапилось, не акредитувала її на високоповажне засідання.

Що ж до самого Ялтинського самміту, то, на думку “Контексту”, він відбувався вельми буденно. Кучма визнав, що Україна, хоч і не готова ще, але так само хоче в Європу. Натомість єврокомісар з питань розширення ЄС пан Ферхойген заявив, що не може найближчим часом сказати, коли Україна стане членом Євросоюзу. Нуль несподіванок – такий підсумок чергового самміту “Україна-ЄС”. Андрій Охрімович

З моменту ратифікації угоди щодо Єдиного економічного простору Україна (де-юре і де-факто) делегує значну частину свого суверенітету керівним органам цього пап’є-машового творіння. 80% голосів матиме там Росія, а це, відповідно, може призвести до розвитку абсурдних сюжетів у стилі Хармса. Один з них розгортатиметься так: наступного керівника України зватимуть зовсім не Віктором (і тут не важливо - Януковичем, Медведчуком, чи Ющенком), а Владіміром. Ба більше: Владіміром Владіміровичем. Якраз йому минулого тижня виповнився 51 рік.

Сергій Грабовський, почувши про цю дату, тут же заходився нишпорить “братанськими” сайтами.

Сергій Грабовський

Інтернет, на відміну від друкованої преси сусідньої держави, поки що почувається досить вільно у поводженні щодо колишнього підполковника КҐБ, а нині – глави Російської держави. Отож там можна зустріти не тільки апологетичні тексти про політику ВВ Путіна, не тільки вітання від трудящих і не тільки пісні на взірець нового естрадного хіта:

“Я хочу теперь такого, как Путин. Такого, как Путин, - полного сил, Такого, как Путин, - чтобы не пил, Такого, как Путин, - чтоб не обижал, Такого, как Путин, - чтоб не убежал...”

Аналітичні тексти, присвячені правлінню Путіна, втім, знайти в російському Інтернеті важкувато. Навіть незалежні www.newtimes.ru та grani.ru дозволяють собі зараз тільки досить обережну аналітику на тему президента, котрий якраз напередодні свого дня народження вирішив спорудити у Москві пам‘ятник Юрію Андропову – тому самому главі КҐБ, котрий нищив дисидентський рух в Совєтському Союзі, а особливо різноманітних “буржуазних націоналістів” і активних правозахисників.

Схоже, натяк зрозуміли. А от анекдоти знайти вдалося, так само, як і “крилаті вислови” особисто В.В.Путіна. Ось один з них: “В Росії не завжди приємно тхне. Але саме у таких місцях треба бувати частіше”. Чи інше: “Секс, насильство, тероризм мають бути заборонені”.

Звучить пісня

“Такого, как Путин, - полного сил, Такого, как Путин, - чтобы не пил, Такого, как Путин, - чтоб не обижал, Такого, как Путин, - чтоб не убежал...”

Сергій Грабовський

Анекдоти охочі до них можуть знайти на сайті www.vokruginfo.ru. А от що цікавіше за анекдоти, так це список подарунків, які В.В.Путін уже отримав на попередній день народження, зокрема: точна копія шапки Мономаха, малахітова карта Росії, живий крокодил та новий сорт помідорів “Путін”. Що подарували російському президенту цього року? Можливо, найціннішим подарунком став ЄЕП з Україною включно. А, можливо, новий хіт російської естради:

Звучить пісня

“Такого, как Путин, - полного сил, Такого, как Путин, - чтобы не пил, Такого, как Путин, - чтоб не обижал, Такого, как Путин, - чтоб не убежал...”

Андрій Охрімович

На українських політичних інтернет-форумах прошелестіла новина – хтось завалив форум віртуального органу “Нашої України” “Разом. Орг. Юей”.

Для чого? Версії шиплять і лускають як бульбашки грози в калюжах. Одні кажуть - ФСБ постаралось, інші думають, що так виглядає самореклама Ющенка. Деякі гарячі голови побачили кігті СБУ. Мовляв, “развєдчікі” вирішили: краще форум хакнути, аніж самим хакнутись мізками. Хтось дуже мудрий занюхав там старт президентських виборів. Доєднавшись до загальної параної, можемо додати – системний тиск на українську політичну ментальність таки проявився у “Павутині”.

Санітар “Палати номер шість”, Віктор Недоступ думає, що цей різновид пресингу хорує, як мінімум, на рахіт.

Віктор Недоступ

На форумі “Української правди” виринуло запитання за підписом Заказ: “Банерна сітка, як прослухавка для спецслужб?” Йому відповідає персонаж на ім’я Король: “Заспокойся “український “базар” ні СБУ, ні ФСБ не контролюють, тому що грошей нема.” Стосовно СБУ невідомо, а от стосовно ФСБ на форумі “Кавказ-центр” повідомляється, як ФСБешні хакери знову хакнули сервер. Цього разу розташований на території Естонії.

Крім того, Кавказ-центр розповідає про форумні бригади впливу, зорганізовані для втручання в обговорення незручних для Путіна тем. Поле дії таких “бригад” – опозиційні інтернет-видання країн колишнього СРСР, тобто сфера підсвідомих кремлівських інтересів. Технологія проста: створення масовості під різноманітними псевдонімами. Якщо опоненти фахові – заливають форум маразмами та хамством, намагаючись зробити його плутаним та непривабливим.

Тим часом на форумі “Кореспондент-нет” дозиметрист Іваненко вже давно запропонував простий та здоровий метод боротьби з хамами, якщо модератор форуму “не ловить мишей”, - тупо ігнорувати їхні повідомлення, хай спілкуються самі з собою. Зрештою, модератору це набридне, і він почне видаляти зайві месседжі, як невідповідні темі.

Але чемпіонство продовжує утримувати тема керченських перекопів з російського боку. Загальноукраїнську емоцію окреслює назва топіку з форуму того ж таки “Кореспондент-нет”: “От же ж! Га?!! Ну ти глянь на цього друзяку!”

Пригадали й поведінку російського баріна Черномирдіна і його обіцянки розібратися окремо з українською журналісткою. Такий собі Сам Юкрейніан пояснює: “Дідовщина в армії – наслідок рабства. Дідівські замашки в дипломатії - ... самі розумієте. Раб ніколи не навчиться простим поняттям - краватка на шиї не для того, щоб протирати окуляри, а коричневі штиблети не вдягають під чорну трійку...”

А на форумі “Дзеркала тижня он зе веб” такий собі Вольтер вказує на іншу, на його думку, більш вагому для України складову географічного бзику довкола Керченської протоки. “Всі думали-гадали, що там Кучма з Медведчуком робили посеред Азовського Моря на острові Бірючий? Результат - росіяни засипають косу і пересувають наш кордон. Це зрада, за яку треба саджати! Так він до виборів всю Україну продасть!”

Андрій Охрімович

Шекспір казав, що людське життя – то тільки гра, а всі люди – не що інше, як актори, себто учасники гри.

Сентенція, наче гудзик, запросто пришивається до сукна електронних реалій. Там граються ще інтенсивніше, ніж у реальному світі. Вдосконалюючись, гравці вимагають досконалості як від самої техніки, так і від тих, кому Господь дав особливий дар додавати щось нове до комп’ютерних ігор.

Моя колега Богдана Костюк, трошки подумала, повагалась і таки наважилась поспілкуватися з автором електронних мелодій і спецефектів компанії ДЖІ ЕС СІ, композитором Дмитром Кузьменком.

Богдана Костюк



Що залежить у сприйнятті комп’ютерної грі від музики, від звукових спецефектів?

Дмитро Кузьменко

Вельми багато. Музика має велике значення, щоб створити певний настрій, відповідну атмосферу. Наприклад, може бути історична атмосфера: стратегічна гра на військову тематику. Там є певні армії певних країн – і звучить історична музика під той чи інший народ. Адекватні звукові ефекти дають відчуття реальності того, що відбувається на екрані. Постріли, дійові особи – все це має бути не гірше, ніж у доброму фільмі.

Богдана Костюк

А яких ігор зараз пропонує ринок більше: військових, мілітарних чи інших тематик?

Дмитро Кузьменко

Оскільки основний споживач комп’ютерних ігор – це молодь, і вони завжди в усі віки полюбляли грати у “війнушки”, то, мабуть, любов до зброї, до військових речей знаходить своє відображення у тому, які ігри вибирає молодь. Але, звичайно, ринок ігор не обмежується іграми військового плану. Є ігри й стратегічно-економічного спрямування, є ігри, яких і класифікувати важко. Тобто величезна різноманітність, хоча домінують військові ігри.

Гра, яку вже не перший рік чекають у всьому світі, гра “Сталкер”; далі – “Козаки -2”, присвячена наполеонівським війнам; “Хав-лайф-2” (десь до кінця цього року повинна вийти). По клубах до цього часу високою популярністю користується “Квейк-3”.

Андрій Охрімович

Про те, що є об’єктом літератури, існують різні думки. Сперечатися про це можна скільки завгодно, а сперечаються про цей предмет переважно письменники (істоти тонко зроблені, делікатні і через те малопрогнозовані). Може через це вони й сотворили аж дві творчі організації: НСПУ та АУП. Кожна, як і годиться усякій поважній структурі, має свій куточок в Укрнеті.

Про куточки ці розповідає ведуча рубрики “Букініст” Інна Набока.

Інна Набока

Сайт Національної спілки письменників України nspu.org.ua має не надто виразний дизайн. Щодо змісту, то тут ми одразу дізнаємося, що НСПУ – добровільна творча організація професійних літераторів, яка налічує понад 1600 членів. А також про її структуру, творчі комісії та Літфонд. Особлива увага - звитяжній історії Спілки. Окрему сторінка присвячено персонально Яворівському. Письменницький довідник – глосарій містить відомості про членів СПУ. А от електронне видання Спілки з вишуканою назвою "Синопсис" завмерло на №5 за 2002 рік. Сумно...

Але щоб не дуже засмучуватись, зазирнемо на сайт альтернативної організації - Асоціації українських письменників aup.iatp.org.ua. Виглядає він веселіше.

Асоціацію створили літератори "незгодні з творчими та організаційними принципами совєтського об’єднання письменників". За визначенням одного з її чільних представників, вона є швидше конфедеративним об’єднанням людей, які симпатизують один одному. До неї входить більшість сучасних авторів, чиї книжки реально продаються.

На сайті АУП можна ознайомитися з досить свіжими літературними новинами, оглядом преси та електронною версією газети Асоціації – "Література +".

Впадає в око залюбленість вітчизняних письменницьких організацій у власній історії. "Історія утворення АУП" виглядає особливо ошатно з кольоровими фото та детальним описом подій. Відвідувачів сайту можуть зацікавити численні лінки та дискусійний Форум.

Щодо цілей, то вони в обох організаціях, попри декларовані розбіжності, виглядають тотожньо. Це - сприяння професійній діяльності письменників, їх соціальний та правовий захист, видання книжок, навчання молоді.

Суттєво різняться вони хіба що кількістю та віком своїх членів. А ще тим, що бюджетні кошти "на підтримку творчих спілок" ідуть лише до НСПУ.

Втім, президент АУПу Тарас Федюк в одному з недавніх інтерв’ю сформулював ці відмінності інакше: "Спілка – це тому, що інерція, а Асоціація – тому, що компанія гарна".

Андрій Охрімович

І на завершення маленька інформація до роздумів від Юрія Шереха-Шевельова:

“...коли Дем’ян Многогрішний хитнувся від Москви, його заарештувала не Москва, а таки група київської старшини, що дійшла навіть до того, що просила дати на гетьмана “боярина великоросійських людей...”

На цьому все. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG