Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:24

Безплатна медицина в Україні – міф чи реальність?


Леся Кленович Безплатна медицина в Україні – міф чи реальність?

Запоріжжя, 15 жовтня 2003 - Чи можна взагалі серйозно говорити про гарантовану безплатну медицину в країні, де охорона здоров’я впродовж 12-ти років фінансується за залишковим принципом?

Запорізькі медики вважають 49-ту статтю Конституції кепкуванням над громадянами країни. Зокрема, начальник обласного управління охорони здоров’я Зінаїда Лашкул констатує:

“Сьогодні ми заплющуємо очі на те, що вже 12 років йдемо капіталістичним шляхом розвитку, а живемо за соціалістичним законодавством у галузі охорони здоров’я. І намагаємось народ заколисати: 49 стаття…усе у вас має бути безплатним…бюджет фінансується на 100%…а тому – як же ж так: усе населення повинне отримувати безплатну допомогу”.

Офіційно Конституційний суд скасував платні медичні послуги як такі, що суперечать чинному законодавству. Над цією проблемою працює і Генпрокуратура. Неофіційно, ближче до діла населення продовжує сплачувати благодійні внески до лікарень рідних міст. Стаціонар коштує у декілька разів дорожче, аніж амбулаторне лікування. Звісно, можна й не платити, “якщо вас не цікавить кінцевий результат”, - як казав сатирик Михайло Жванецький. Та й хто, власне, залишиться спокійним, знаючи, що держава виділяє на утримання хворого аж півтори гривні на добу? У сільській місцевості гарантована сума коливається від 20 до 30 копійок на день. Решту має доплачувати сільрада, каже Зінаїда Лашкул.

Зінаїда Лашкул: “Я можу сказати єдине: якщо не будуть внесені зміни до Бюджетного Кодексу, ми завалимо сьогодні первинну ланку на селі. Абсолютно! Чому? Тому що нині грошей у селі немає. Сьогодні сільський голова вирішує - утримувати йому лікарню чи закривати”.

Крім того, з року в рік медичним закладам Запорізького регіону зменшують ліміти на користування електроенергією. Через це припиняється постачання гарячої води і опалення чи не взимку. А влітку, особливо в сільській місцевості, не буває й холодної води. Це істотно погіршує якість медичного обслуговування. Понад 10 років регіон не отримує жодної копійки на оновлення м’якого інвентарю. Часто-густо пацієнти змушені спати на голих ліжках (у кращому випадку просто на матраці). І, якщо постільну білизну родичі забезпечити ще в змозі, то зробити ремонт у напівзруйнованих палатах – даруйте.

Зінаїда Лашкул: “Я вже не кажу про санітарний транспорт, що практично всі ці роки не оновлювався. Сьогодні 90% санітарного транспорту в селі не працює”, - скаржиться керівник управління.

Звідки ж взятися транспорту, дорогим медикаментам, постільній білизні тощо, коли увесь час до бюджету закладається лише 40% від потреб, а фінансується і того менше. Що ж робити, пані Лашкул?

Зінаїда Лашкул: “Я створила комітет, до якого входила і сама. Самостійно розробили додаткові пропозиції для затвердження Верховною Радою. Рік минув. Вони ще й досі не розглянуті. Триває формування бюджету. А справи залишилися такими самими”.

Так, народ полюбляє міфи. Гарантовані – і поготів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG