Доступність посилання

ТОП новини

“Економічний журнал”


Михайло Мигалисько “Економічний журнал”

Прага, 5 жовтня 2003 року.

Михайло Мигалисько

Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».

У столицях України, Росії, Білорусі та Казахстану владні та політичні діячі, експерти і політологи й далі обговорюють можливі позитивні та негативні наслідки формування ухваленого президентами цих чотирьох держав плану інтеграції в Єдиному економічному просторі. Тим часом угоди про союз Білорусі з Росією підписано ще 1996 року, а про створення союзної держави - 1999.

Попри роки білорусько-російських інтеграційних декларацій минулої середи прем’єр-міністр Російської федерації Михайло Касьянов був змушений повідомити журналістам про чергове фіаско російсько-білоруської інтеграції. Рада міністрів союзної держави Росії і Бєларусі не змогла схвалити проекту угоди про запровадження російського рубля на білоруській території, тобто створення єдиної валюти для союзної держави. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

Прем’єр-міністр Російської Федерації Михайло Касьянов повідомив журналістам про чергове фіаско російсько-білоруської інтеграції. Після засідання спільної ради міністрів Союзної держави Росії і Білорусі виявилося, що не вдалося схвалити проект угоди про запровадження російського рубля як єдиної валюти Росії і Білорусі. «У нас, як виявилося, різні позиції технічного характеру», - зазначив прем’єр-міністр Росії. Він пояснив, що російський уряд виступає за схвалення проекту угоди. Однак, білоруські колеги бажають, щоб одночасно було підписано цілу низку інших документів. «Ми готові підписати ті документи, які вже підготовлені, а ті, які не підготовлені, можна підписати пізніше», - наголосив Михайло Касьянов.

Однак, прем’єр-міністр Росії пояснив позицію своєї країни досить конкретно: Росія вважає запровадження в Білорусі російського рубля позитивним явищем для білоруської економіки і не вбачає засад говорити при цьому про якісь компенсації білоруському бюджету. «Якісь додаткові компенсації за запровадження валюти можуть бути. Я не знаю які. Запровадження російського рубля в Білорусі потрібне для білоруської економіки. За це не сплачують», - зазначив прем’єр-міністр Російської Федерації Михайло Касьянов після невдалого засідання ради міністрів Союзної держави Росії і Білорусі.

Михайло Касьянов повідомив, що Росія може розглядати лише один предмет компенсації - за перехід на сплату податків по країні призначення. Це може бути лише 100-120 мільйонів доларів на рік. Про якісь інші компенсації Михайло Касьянову нічого не відомо, хоча раніше з’являлися повідомлення про величезні багатомільярдні компенсації Білорусі, якщо вона погодиться щодо запровадження російського рубля на своїй території.

Спостерігачі у російській столиці нагадують, що досі президент Білорусі Олександр Лукашенко здійснив цілу низку кроків, які гальмували запровадження російського рубля на білоруській території. Навіть зустріч президентів Російської Федерації і Білорусі Володимира Путіна і Олександра Лукашенка не призвела до якихось серйозних домовленостей з цього приводу. Також треба зазначити, що президент Білорусі Олександр Лукашенко цього тижня перебував у російській столиці, однак, він не зустрівся з кимсь з високопоставлених російських керівників, окрім московського мера Юрія Лужкова. За повідомленнями з поінформованих джерел, президент Росії Володимир Путін відмовився зустрічатися з президентом Білорусі Олександром Лукашенко.

Михайло Мигалисько

Тим часом процес розширення Європейського союзу на схід йде вперед. Наступного травня повноправними членами Євросоюзу стануть й деякі західні сусіди України. А офіційний Київ домагатиметься відшкодування від Брюсселя, адже Україна, на думку українських урядовців, має певні збитки від розширення Європейського Союзу Про що саме йдеться, наша київська колега Ганна Стеців, запросила до розмови першого заступника міністра закордонних справ України Олександра Чалого.

Олександр Чалий

Механізм компенсації у світі відомий, він опрацьований у рамках Світової організації торгівлі. І коли ведемо переговори з ЄС і ставимо питання про компенсацію, нам заявляють, що ми не члени СОТ і тому Європейський Союз ще думає чи вести такий діалог з нами чи ні. Нам здається, що таке посилання не коректне, тому що, якщо ми стратегічні партнери і якщо угода про партнерство і співпрацю у своїй основі має більшість положень і принципів Світової організації торгівлі, то це не «бонафіде», як кажуть юристи, відмовлятися обговорювати питання, коли одне угруповання держав своїми діями створює певні проблеми для іншої держави. Тому ми бачимо, що є у міжнародному праві, торговельній міжнародній політиці принципи, які дають нам право ставити питання саме про компенсації.

Ми знайшли і іншу юридичну основу, інший юридичний інструмент. Після розширення ЄС країни кандидати будуть приєднуватися до Угоди про партнерство і співробітництво. Про це треба буде укласти окремі двосторонні протоколи і ми хочемо в кожному з цих протоколів прописати, що якщо, умовно, Латвія, приєднуючись до ЄС, на вимогу ЄС скасовує угоду про вільну торгівлю між Україною і ЄС і ми потерпаємо від цього, яким чином ми можемо знайти певний компенсатор? Це можуть бути і певні дотації в формі грошей чи в формі інших матеріальних цінностей, це можуть бути і певні режими правові, які нам дадуть в інших галузях співпраці допуски на ринок по певній продукції. Тобто, у нас є багато можливостей знайти ці компенсаторні механізми. Зараз головне потрібна воля.

Ганна Стеців

От, наприклад, Польща обіцяла, що черг не буде, коли запровадять візи. Але ми бачимо, що у Львові, наприклад, біля консульства тисячі людей вже стоять. Чи Польща може дати компенсацію якусь за те, що вона фактично не дотримала обіцяного?

Олександр Чалий

Уникнути на цій стадії, на першій стадії черг дуже тяжко, але ми весь час у подальшому більше ставимо питання, що ставлення на території ЄС до громадян України, ставлення до громадян України в візових відділах, імміграційних служб країн ЄС повинні відповідати стандартам Європейської конвенції про права людини.

Ганна Стеців

Але вони не відповідають і це кожен Вам скаже, хто звертається до західних посольств, до західних консульств тут у Києві, наприклад.

Олександр Чалий

Я б просив і це офіційно: якщо громадяни мають конкретні випадки, коли вони вважають, що їх права людини відповідно до вимог Європейської конвенції про права людини порушені, вони повинні давати нам цю інформацію, в МЗС. Ми по тим випадкам, коли є такі звернення, реагуємо і реагуємо досить гостро. Нам інколи вдається : а) досягти результату, б) навіщо нам потрібна така інформація? Ми плануємо ставити ці питання гостро на європейських форумах у Страсбургу, в Брюсселі під час переговорного процесу, який у нас іде по візовому діалогу, включно на самміті «Україна-ЄС».

Михайло Мигалисько

Такої думки перший заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий, з яким розмовляла наша колега у Києві Ганна Стеців.

Хоча реалізація курсу євроінтеграції не просувається вперед на політичному плані, то принаймні в транспортній галузі помітні деякі досягнення. 12 грудня 140 років тому перший потяг взагалі в Україні вирушив зі Львова до Відня. Цей поїзд невдовзі знову помчить своїм старим маршрутом. Розповідає Ярослав Наконечний, почесний консул Австрії у Львові

Ярослав Наконечний

В грудні місяці Міністерство транспорту ухвалило рішення і Львівська залізниця відкрити маршрут потягу Львів-Відень через Краків. Це на 192 кілометри ближче, ніж основні траси, якими ходять зараз потяги. Він буде прямий. Час буде такий приблизно як до Києва з Львова їхати, ніч. Потяг відрізняється від інших потягів тим, що він переходить з широкої колії на вузьку і просто їде через Краків до Відня.

Він буде одним із найсучасніших потягів. Вагони будуть елітні: перший вагон буде бізнес-клас - купе, спальня; другий вагон будуть купе СВ двохмісні і третій вагон буде чотиримісний СВ. Четвертий вагон - буде платформа приблизно на 12 автомашин, щоб легкові автомобілі можна було поставити і працювати.

Ситуація на сьогодні така: по території України і Польщі узгоджено вже маршрут. Зараз йде узгодження по території Словаччини і на території Австрії (там 60 кілометрів, недалеко до Відня). Коли все це буде узгоджено, тоді будемо вважати, що підготовча робота буде закінчена. В грудні будемо відкривати цей маршрут.

Цей маршрут відновлено через 140 років 12 грудня на День залізничника. Чи президент, чи пан Кирпа говорили, що 140 років тому перший потяг був відкритий в Україні Львів-Відень. Перша залізнична колія в Україні була відкрита. Це якраз цей був потяг.

Михайло Мигалисько

У Сполучених Штатах Америки перед судом опинилися три, ще донедавна впливові підприємці-бізнесмени, яких обвинувачено не лише в тому, що вони грабували очолювані ним багатомільярдні корпорації, а й в тому, що їхніми діями підірвали довір’я інвесторів до американської корпоративної еліти. У Нью-Йорку на лаву підсудних сів Деніс Козловски, колишній голова ради директорів великої корпорації «Тyco International». Про цю незвичайну справу повідомляє наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.

Юрій Дулерайн

Деніса Козловськи, відомого бізнесмена, звинувачують у тому, що він фактично пограбував свою корпорацію та її вкладників, тобто власників акцій компанії, на неймовірну суму 600 мільйонів доларів. Козловськи став своєрідним символом корпоративної зажерливості.

Коли він був керівником корпорації “Тyco”, Козловськи вважався розсудливим і практичним бізнесменом. Одначе, коли його звільнили, відкрився інший бік його характеру – надзвичайна зажерливість. Він міг, наприклад, піти на обід зі своїми приятелями до найдорожчого ресторану у Парижі, залишити там понад 20 тисяч доларів, а потім поставити це на рахунок корпорації, як «діловий обід». Коштом корпорації він придбав собі за 10 мільйонів доларів і меблював розкішне помешкання на Парк-авеню у Нью-Йорку, купивши, наприклад, за 6 тисяч доларів завісу для ванної кімнати. Він заплатив 17 тисяч доларів за підставку для парасольки і 15 тисяч доларів за золотий кран в умивальнику. Козловськи та Марк Сворц, головний фінансист корпорації (їх обох тепер судять), всі особисті закупівлі глави корпорації оформлювали, як ділові витрати, включно з будинками у Флориді та на французьких курортах і коштовностями від знаменитих ювелірних фірм Гаррі Вінстон і Тиффані. Як подає слідство в обвинувальному висновку, Козловськи прикрасив власне помешкання в Нью-Йорку картинами Ренуара й Моне, заплативши кілька десятків мільйонів доларів, але поставив це на рахунок компанії, мовляв, картини призначалися для штаб-квартири корпорації у Нью-Гемпширі і таким чином ще й ухилився від виплати нью-йоркського міського податку в один мільйон доларів.

Козловськи вкрав 170 мільйонів доларів зі скарбниці компанії і поклав до власної кишені ще 430 мільйонів доларів шляхом таємного продажу цінних паперів корпорації, водночас штучно завищуючи вартість цих паперів. Ці дії кваліфікують, як кримінальний злочин під назвою «підприємницька корупція». Цю формулу звичайно застосовують, коли судять гангстерів, учасників організованої злочинності.

Козловськи та Сворц, якщо журі присяжних засідателів доведе їхню вину, можуть отримати по 25 років тюрми. Як вважають, судовий процес триватиме близько 3 місяців.

Михайло Мигалисько

У Європі виникає нова найбільша авіакомпанія: французька «Ер Франс» і нідерландська «КЛМ» оголосили 30 вересня уранці про своє об’єднання. Але новостворювана холдингова компанія принаймні першими роками виступатиме під двома дотеперішніми обличчями. Пасажири майже нічого не помітять, але ця подія, як уважають експерти, може призвести до суттєвих змін усієї цивільної авіації. Перед мікрофоном Сергій Драчук.

Сергій Драчук

«Ми обрали дуже просту концепцію: одна група – дві авіякомпанії», – так підсумував суть об’єднання керівник «Ер Франс», а тепер і холдингу «Ер Франс – КЛМ» Жан-Сиріль Спінетта. Нове утворення стане, за оцінками, першим у Європі й третім у світі за обсягом повітряного руху і першим у світі за обсягом продаж, коли в квітні наступного року, як очікують, виконання нинішньої домовленості буде довершено.

Фактичне поглинення компанією «Ер Франс» її меншої суперниці «КЛМ» мало що змінить з погляду пасажира. Обидві частини холдингу залишать собі свої назви, принаймні на кілька найближчих років. Але то не з ностальгії, а з необхідності зберегти наявні нині в «Ер Франс» і «КЛМ», так звані, «права посадки» на міжнародних маршрутах: нинішні жорсткі правила, що регулюють діяльність цивільної авіації, вимагають двосторонніх міждержавних політичних угод, які й диктують авіакомпаніям, хто куди має право літати.

До цих обмежень останніми роками додалися побоювання тероризму внаслідок терактів 11 вересня 2001 року та війн в Афганістані й Іраку, атипова пневмонія, а ще прихід на ринок низько б’юджетних, легко пристосовуваних авіаперевізників. Усе це завдало серйозного удару по традиційних національних авіакомпаніях: першими впали бельгійська «Сабен» і швейцарська «Свисер».

«Усі авіакомпанії знають, що нинішня структура європейської авіації муситиме змінитися, – каже нині керівник КЛМ Лео ван Вейк. – Переважний вплив чинника національних авіаліній зникне».

Багато урядів, які раніше ставилися до національних авіакомпаній, як до предмету національної пихи, вже зрозуміло необхідність консолідації. Тепер варто очікувати, що згадані жорсткі міждержавні правила про права на польоти, які й гальмують таку консолідацію, буде з часом змінено.

Михайло Мигалисько

Ім’я Пилипа Орлика, увічнене написаною ним «Конституцією», в першу чергу пов’язується з його намаганнями домогтися незалежності України. Однак, як і більшість тодішньої козацької старшини, Орлик успішно поєднував політичну діяльність з підприємництвом, до того ж займався літературною творчістю. Про політика, поета, письменника, підприємця, гетьмана Пилипа Орлика розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Нащадок чеського баронського та білоруського-литовського шляхетського родів, Пилип Орлик став політичним українцем у точному значенні цих слів. Мету своєї політичної діяльності він сам сформулював з бароковою пишнотою: «Вивести з лабіринту страшного рабства красуню Аріадну – нашу Вітчизну, яку стереже московський дракон і повернути їй колишню волю».

Випускник Віленського єзуїтського колеґіума і Києво-Могилянської академії, Орлик вже тридцяти чотирьох років став генеральним писарем. Він відав і дипломатичними, і економічними справами Гетьманщини, а також виконував спеціальні господарські доручення гетьмана Мазепи. Як генеральний писар Орлик володів кількома ранґовими (тобто, отриманими за посадою) маєтками неподалік Гадяча. До того ж він був власником сіл Домишлино у Чернігівському полку та Дремайлівка і Дорогинка – у Ніжинському, мав свої двори у Батурині та Ніжині. У посаг за своєю дружиною Ганною – дочкою полтавського полковника Павла Герцика – Орлик отримав значні маєтності на Полтавщині. У своїх численних маєтках Орлик зводив млини, засновував підприємства з виготовлення скла (гути), поташу (буди), заліза (рудні), горілки (винниці та ґуральні). Ганна Орлик теж займалася виробництвом спирту та горілки і одна тільки ґуральня у Гадячі принесла їй понад 2 тисячі дукатів.

1708 року, напередодні антимосковського повстання, Іван Мазепа своїм універсалом надав Орликові села Кривець і Риловичі у Топальській сотні Стародубського полку. Гетьман також дозволив генеральному писарю завести рудню Карпівську і при ній оселити слобідку, названу за прізвищем засновника «Орликівкою». Згодом управлінський та підприємницький досвід Орлика відобразився в його «Конституції»: в застереженнях щодо корупції, в розмежуванні державної скарбниці та гетьманських маєтностей, у ґарантіях козацьких привілеїв на промисли, в обмеженні податкового тягаря.

Орлик був найбільш довіреною особою Мазепи, приєднався до його повстання і пішов з ним у вигнання. Відтак, усі його маєтки та підприємства були конфісковані, і більшість із них отримав Павло Полуботок у нагороду за свій перехід на бік Петра Першого. Проте і на еміграції, вже обраний у Бендерах гетьманом, Пилип Орлик шкодував не за своїми втраченими маєтностями, а за багатою бібліотекою, спаленою Меншиковим у Батурині разом із самим містом.

Михайло Мигалисько

А зараз надійшла черга рубрики “Своя справа”. Сьогодні мова в ній піде про музиканта Романа Гриньківа. Багато кому ім’я цього бандуриста вже знайоме. Але, можливо, не всі знають, що грає він на інструменті, котрий зроблений ним власноруч. Втім, зараз ви отримаєте змогу почути звучання цього інструменту, а також докладніше довідатися про те, що спонукало музиканта взятися за виготовлення бандур. Матеріал підготувала Ірина Біла.

Ірина Біла

Бандура в сім’ї Гриньківих передавалася з покоління в покоління. Романів дід, знаючи, що незабаром на світ з’явиться онук, спеціально для нього змайстрував бандуру і тим самим визначив його подальшу долю. Тож, як наголошує Роман Гриньків, не він обрав бандуру, а вона його.

Роман Гриньків

Я ще світу не бачив, як вже бандура мене чекала. І це не було якесь таке символічне, що воно тяжко висіло на стіні і мама не дозволяла торкатися. Перше знайомство з бандурою було таке буквальне.

Бандура ця, на жаль, не збереглася, але я продовжуючи ту традицію, тепер для своєї доньки я зробив маленьку бандуру. З цього почалася взагалі частина моєї такої творчої діяльності, як виготовлення бандур.

Ірина Біла Бажання серйозніше опанувати майстерність виготовлення бандур з’явилася у Романа після поїздки на Чернігівську бандурну фабрику. А підштовхнуло до цієї поїздки бажання студента У курсу Романа Гриньків скласти державний іспит в консерваторії, граючи на власноруч зробленому інструменті. Роман Гриньків

Я поїхав на цю фабрику, взяв квиток до Чернігова, за пів-літру влаштувався туди на роботу і сів з майстром поруч. Робив собі сам, але всі майстри, які там були вони бачили, що я це хочу, я цим горю і мені радили, що «краще так не робити, іншим способом»... Я там і жив більше місяця. Працював над тим, щоб зробити той новий омріяний інструмент.

Ірина Біла

Звучання цього інструменту заворожило екзаменаційну комісію, яка назвала бандуру Романа Гриньківа новим “страдиваріусом”.

Роман Гриньків

Правда цей «страдиваріус» довго не вижив, дав тріщину, але я зрозумів, що саме впливає на звук, на глибину звуку, на гарний тембр і вже наступний інструмент я робив вдома на кухні 9 місяців. Це як дитину виношував. І цей інструмент дотепер є, як на мій погляд, найдосконалішим по звуку. Слухачі матимуть можливість саме його зараз послухати в запису. Це якраз перше виконання на цьому інструменті в студії.

Звучить запис гри на бандурі. Ірина Біла

Зараз Роман Гриньків майже завершив ремонт приміщення, орендованого під майстерню. Там уже стоїть необхідне обладнання для роботи з металом і деревом, привезене кілька років тому з Канади. Сьогодні майстер активно працює над замовленнями, намагаючись при цьому удосконалити та урізноманітнити мелодику звучання бандури. Власне, за словами Романа, він і взявся за теслярські роботи, аби змогти показати розмаїття бандурної гри, різні, часом доволі несподівані можливості цього інструменту.

Свого часу, ще не будучи впевненим у власних силах, Роман Гриньків звертався за допомогою до державних інституцій, але зрозумів, що це невдячна справа.

Роман Гриньків

Просити я вже за останні три роки зарікся. Я не прошу інвестицій на свої майстерні. Колись ми займалися такою темою, як створення доглядової ради. Створили Фонд розвитку бандурного мистецтва, програму розвитку бандури. Ми закидали у всі міністерські підрозділи і «бомбили» їх паперами, а вони нас. Але ми зрозуміли, що це лише листування, купа паперів чорнилася і нічого не дочекалися. Бачу, що інші теж жебракують в той спосіб, то не треба у них відбирати хлібу. Якщо популярний цей інструмент, то він мусить сам на себе заробляти. Зараз хочу всім довести: навіщо нам принижуватися? Раніше люди віддавали життя за те, щоб інструмент був престижний і не такий жебрацький, а ми тепер вивчилися, по суті є професіоналами і знову тим жебрацтвом будемо займатися? Та хай інші просять!

Ірина Біла

Таку життєву позиції обрав музикант та майстер з виготовлення бандур Роман Гриньків. Михайло Мигалисько

Це було останнє повідомлення «Економічного журналу». Я прощаюсь з Вами, на все добре, залишайтеся на хвилі радіо «Свобода».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG