Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 13:13

“Моніторинг тижня”. 1. Майбутнє Віктора Януковича викликає у Вашингтоні більше зацікавлення, аніж його минуле; 2. Багаторічні зусилля тисяч людей, що намагалися розповісти світу правду про український геноцид 32-33-го років можуть бути перекреслені розчерком пера директора видавництва “Марка України”; 3. Міністерство закордонних справ Росії відправляє ноти протесту британському уряду, котрий ухвалив рішення надати політичний притулок двом російським бізнесменам.


Ірина Перешило “Моніторинг тижня”. 1. Майбутнє Віктора Януковича викликає у Вашингтоні більше зацікавлення, аніж його минуле; 2. Багаторічні зусилля тисяч людей, що намагалися розповісти світу правду про український геноцид 32-33-го років можуть бути перекреслені розчерком пера директора видавництва “Марка України”; 3. Міністерство закордонних справ Росії відправляє ноти протесту британському уряду, котрий ухвалив рішення надати політичний притулок двом російським бізнесменам.

Київ, 11 жовтня 2003 року.

Ірина Перешило

Говорить радіо “Свобода”. Шановні слухачі, в ефірі програма “Моніторинг тижня” з добіркою матеріалів про найважливіші та найцікавіші події у світі протягом останніх семи днів. Перед мікрофоном у Празі Ірина Перешило.

У програмі серед іншого ви почуєте:

майбутнє Віктора Януковича викликає у Вашингтоні більше зацікавлення, аніж його минуле;

багаторічні зусилля тисяч людей, що намагалися розповісти світу правду про український геноцид 32-33-го років можуть бути перекреслені розчерком пера директора видавництва “Марка України”;

Міністерство закордонних справ Росії відправляє ноти протесту британському уряду, котрий ухвалив рішення надати політичний притулок двом російським бізнесменам.

Тепер докладніше про ці теми.

Інтеграція України до Євроатлантичної спільноти залежить від проведення вільних і чесних президентських виборів в Україні наступного року. Про це заявив державний секретар США Колін Пауелл під час зустрічі з українським прем’єр-міністром Віктором Януковичем. Наголошуючи на важливості розвитку демократії в Україні, Пауелл вказав на необхідність зміцнювати там незалежність судової влади та засобів масової інформації. Наш кореспондент у Вашингтоні Сергій Куделя розповідає, як сприймався візит українського прем’єра в американській столиці.

Сергій Куделя

Візит голови українського уряду до США залишається помітним тут лише вузьким колам осіб, які представляють органи влади чи займаються спільними із Україною проектами. Однією з причин цього є низька публічна відкритість Віктора Януковича. За 5 днів візиту з ним не було проведено жодної відкритої прес-конференції, а на сніданок із американською пресою журналістів відбирала спеціальна піар-агенція. Разом з тим взнаки дається і слабка обізнаність американців Україною. Навіть офіційний прес-реліз державного департаменту називає українського прем’єра “Юкановичем”.

Однак, не зважаючи на слабкий розголос його візиту, глава українського уряду позитивно оцінюється у певних колах політичної еліти США. Конгресмен від штату Пенсільванія Курт Велдон, відомий своїми тісними зв’язками із українським керівництвом, оцінює Віктора Януковича лише у схвальних тонах.

“Я впевнений, що він серйозно ставиться до проведення чесних і вільних виборів в Україні і до подальшого прогресу у захисті прав людини. Отже, у мене є лише позитивні враження від нього. Ми будемо і надалі підтримувати діалог, коли я поїду до України наприкінці року. Наші зустрічі були позитивними і продуктивними.”

На думку експерта американської правозахисної організації “Дім Свободи” Адріана Каратницького, велика кількість зустрічей на вищому рівні, організованих для Віктора Януковича, свідчать про пошук Америкою нових переговорних партнерів в українському керівництві.

“Я думаю, що Америка прагне знайти баланс і вигадати, як вийти з парадоксальних відносин між Америкою і Україною, котрі витворила, я би сказав, напівзлочинна (або, можливо, злочинна) поведінка українського президента Кучми від часів афери “Кольчуги”, від часів Тейпгейту. І з цим, що багато цієї інформації підтверджено американськими технологіями. Це ускладнило відносини між Україною і Америкою. І Америка від цього часу прагне знайти якусь розрізнену політику, котра може розрізняти між поодинокими лідерами, котрі в її очах причетні до деяких порушень законів, і інших людей в уряді, котрі на основі даних не є причетні до якихось кримінальних злочинних актів чи можливих актів, зв’язаних з корупцією чи подібним.”

Однак, як зазначають деякі американські посадовці, на рівні українського керівництва важко знайти людей із бездоганною репутацією. В державному департаменті відомо про чисельні порушення демократії та тиск на пресу, що були поширені у Донецькій області, коли її керівником був Віктор Янукович. Тут також знають і про візити до Донецької області делегації з Іраку. Їх очолювали чільні представники режиму Саддама Гусейна, частина з яких вже була затримана американцями. На думку Велдона, минуле Віктора Януковича може викликати занепокоєння у Вашингтоні, однак воно не буде стримувати американців від контактів з ним.

“Кожного разу, коли люди демонструють антидемократичні тенденції, це викликає потенційне занепокоєння в нас. І особливо люди, які мали зв’язки із режимом Саддама Гусейна. Я можу сказати те саме про Жака Ширака у Франції. Але ми досі співпрацюємо із Францією, незважаючи на це. Отже, занепокоєння існує, але таке ж занепокоєння існує і по відношенню до інших держав, пов’язаних із Саддамом Гусейном,” – вважає пенсільванський конгресмен Курт Велдон.

Для радіо “Свобода”, Сергій Куделя, Вашингтон.

Ірина Перешило

Історія зі спорудженням меморіалу жертвам Голодомору 32-33-го років може повторитися і з поштовою маркою до цієї ж події. І якщо меморіал може бути споруджено не там і не тим (бо очікується, що його присвятять усім жертвам репресій, а не лише жертвам голодомору), то марка могла вшанувати взагалі не українців. Призупинити цей процес вдалося групі українських істориків та нумізматів з діаспори. Але крапка у цій історії ще не поставлена. Детальніше розповідає Марія Щур.

Марія Щур

До 70 річниці Голодомору в Україні планувалося випустити поштову марку. На ній, згідно зі замислом авторів, мала бути зображена фотографія людей, що вмирали в Україні у 30-х роках від голодної смерті і написано роки Голодомору. Насправді ж на марку потрапила фотографія російської родини, що потерпала від голоду за тисячі кілометрів від України і на 10 років раніше, під час голоду 1921 року.

Як розповідає історик канадського Університету Квебеку та Монреаля Роман Сербин, фотографія, на якій зображена російська жінка з чотирма своїми дочками, що стоять у хустках та сарафанах перед входом до напіврозваленої хати, походить із південної Росії, з місцевості Бузулук, неподалік Самари.

“Я маю перед собою якраз брошурку, яка видана була у Франції, називається “La famine en Russie” (“Голод в Росії”). Є вступ до цієї брошури Анатоля Франса. В тій брошурі є багато фотографій, і на одній з тих фотографій є якраз ця дівчинка. Ці фотографії з Поволжя, але, в більшості, власне з цієї місцевості Бузулука. Фотографії 20-их років були друковані на Заході, тому що в той час друкували на Заході їх для того, щоб збирати гроші для допомоги голодуючим.”

Український історик з Канади наголошує, що на відміну від голоду 1920-их років, коли інформація про нього була відкрита і завдяки цьому надійшла допомога з-за кордону, всі відомості про Голодомор 30-их років були суворо засекречені. Тому і фотографій з тих часів збереглося одиниці.

Як же потрапила російська фотографія на українську марку? Розповідає директор видавництва “Марка України” Валентина Худолій: “Ескіз її розроблявся спільно із Асоціацією по захисту жертв Голодомору, яку очолює пан Левко Лук’яненко, згідно матеріалів, які нам надавав “Укрінформ”. При розробці ескізу було використано фотографію, яку надало нам це ж саме агентство “Укрінформ”. Ця ж фотографія була надрукована і у книзі “Ілюстрована історія України”, яка була випущена під редакцією Володимира Литвина.”

Але ані Голова Верховної Ради, який редагував книгу і під чиїм прізвищем вона вийшла, ані редакційна художня рада, ані пізніше Асоціація не помітили помилки. На щастя, її помітили у фундації “США-Україна”. Старший радник фундації Морган Вільямс організував кампанію серед представників діаспори (і не тільки), які завалили листами видавництво з вимогами зупинити вихід у світ марки з грубою історичною помилкою. Цю марку мали би отримати до своїх колекцій мільйони філателістів, перевидавали б її у книжках і таким чином поширювали помилкову інформацію.

У видавництві “Марка України” таку активність недержавної організації сприйняли з вдячністю, хоча й не без образи. “Всім дописувачам ми дуже вдячні за ці листи, які були надіслані до нашого видавництва. Коли нам зателефонував пан Морган Вільямс із фундації “Україна-США” і сказав, що склалась така ситуація, що на ескізі марки (до речі, ми не знаємо, звідки вона з’явилась у нього, тому що авторські права на цей ескіз належать “Українській Пошті”, і до того моменту, поки марка не затверджена, вона не мала права з’являтись ніде)... 30 числа ми зустрілися із паном Морганом. Одразу після зустрічі з ним я доповіла цю ситуацію генеральному директору “Укрпошти” пану Василю Мухіну. І було прийнято рішення, що ескіз марки перероблятиметься. І я думаю, що до наступної неділі вона буде розміщена уже на нашому офіційному сайті “Укрпошта” – видавництво “Марка України”.

На цій обіцянці в історії з маркою можна було би поставити крапку, якби не одна важлива деталь. Тепер, за словами директора видавництва “Марка України”, взагалі не буде випущено марки, яка вшановуватиме пам’ять жертв Голодомору саме 1932-33 років, геноцидного голодомору, річницю якого відзначає Україна.

Говорить Валентина Худолій: “Ми пропонуємо, щоб ця марка була присвячена трагедії українського народу, яка не відноситься тільки до 32-33-го років. Ми пропонуємо не писати зовсім роки, а пропонуємо написати там фразу, яка, я думаю, якщо вона буде прийнята, то це буде вшанування всіх жертв голодоморів, навіть не тільки трагедії тільки українського народу, а це буде трагедія всього людства. Тому що зараз голод є в тій же Африці, і в деяких інших країнах.”

Так, можливо, розчерком пера ще однієї редакційної колегії в Україні буде перекреслено сімдесятилітні зусилля тисяч людей, які намагалися розповісти світу саме про український геноцид 30-х років.

Марія Щур, радіо “Свобода”.

Ірина Перешило

Ухвала британського уряду надати політичний притулок у Великій Британії російським бізнесменам Борисові Березовському та Юлієві Дубову викликала бучний протест Кремля. Міністерство закордонних справ Росії заявило, що це завдасть серйозної шкоди російсько-британським взаєминам.

Проте, фахівці вважають, що справжня причина різкого тону російського уряду у тому, щоб посилити тиск на британський уряд напередодні ухвали у справі про екстрадицію до Росії одного з провідників чеченських сепаратистів Ахмеда Закаєва. Докладніше з Лондона інформує Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Російський уряд вирішив поважно розгніватися на Велику Британію, коли стало зрозуміло, що непримиренні опоненти режиму Путіна Березовський і Дубов, які обвинувачували нинішній російський уряд в злочинах проти чеченського народу, не потраплять на лаву підсудних у Росії. Британський уряд вирішив, що російські бізнесмени не можуть розраховувати на справедливий розгляд у Росії справи, яку проти них відкрила російська прокуратура через їхні політичні переконання.

Росія звинувачувала Березовського і Дубова у махінаціях з майном заводу “Логоваз”, яким у минулому керував Дубов. Але самі обвинувачені постійно підкреслювали, що ця справа є фальшивкою, що покликана змусити замовкнути найбільш непримиренного опонента Владіміра Путіна, Березовського, перед парламентськими і президентськими виборами у Росії.

Міністерство закордонних справ Росії виступило із заявою, де припускається таких висловів, які важко буде дружньо сприйняти досі прихильно наставленому до Путіна прем’єр-міністрові Тоні Блеру. Російське зовнішньополітичне відомство наче забуло, що звертається не до підлеглих у ЄЕП, а до найстаршої європейської демократії, яка за сотні років звикла діяти лише згідно закону. Росія заявила, що Велика Британія робить не що інше, як цілеспрямовано ховає Березовського і Дубова на британській території, а також затягує справу про екстрадицію Ахмеда Закаєва, що його звинувачують за 13-ма статтями Карного кодексу Росії. “Ці кроки, – каже російське МЗС, – не можна класифікувати інакше, як недружні і такі, що суперечать логіці позитивного розвитку наших стосунків.”

Можливо, авторам цієї тиради не відомо, що британський уряд не має жодної дотичності до справи Ахмеда Закаєва, бо її вирішує суд. Суд у цивілізованих західних демократіях є незалежним. І уряд Блера, якби навіть дуже хотів, не міг би вплинути на перебіг його роботи. В даному випадку заключні дебати сторін у суді призначено на 21 жовтня. Але фахівці вважають дуже малоймовірним той вердикт, якого хоче Росія, адже багато свідчень вказують на фабрикацію російською стороною і цієї справи.

Взагалі, виглядає на те, що тепер, коли проблема Іраку для Великої Британії поступово відходить на другий план, уряд Блера перестане заплющувати очі на порушення прав людини у Чечні, як робив це, коли йому була потрібна підтримка Путіна напередодні афганської і іракської кампаній.

Олекса Семенченко, радіо “Свобода”, Лондон.

Ірина Перешило

Це була програма “Моніторинг тижня”. Її підготувала Ірина Перешило. Дякую вам за увагу. До наступних зустрічей в ефірі. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG