Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:19

“Розмова на часі”. Про людину, про її таємний і маловідомий світ, про її підсвідомість, яка проявляється в поведінці, в стилі мислення, у її виборі будь-чого, фактично, в усьому.


Наталя Мусієнко “Розмова на часі”. Про людину, про її таємний і маловідомий світ, про її підсвідомість, яка проявляється в поведінці, в стилі мислення, у її виборі будь-чого, фактично, в усьому.

Київ, 11 жовтня 2003 року.

Наталя Мусієнко

Світ емоцій і почуттів – світ нашої підсвідомості. Той світ, який ми не можемо відчути, уявити, і часом лише здогадуємося, як він формується. Все, що відбувається з нами і з нашими дітьми, і, на перший погляд, є незрозумілим, насправді можна пояснити. Принаймні так вважають спеціалісти, які працюють у сфері самопізнання людини. “Пізнай себе, - колись давно сказав Сократ, - і тоді з’явиться інтерес до життя”. Інакше просто бути не може.

Доброго ранку всім, хто зі “Свободою”. Сьогодні протягом години у програмі прямого ефіру “Розмова на часі” – про людину, про її таємний і маловідомий світ, про її підсвідомість, яка проявляється в поведінці, в стилі мислення, у її виборі будь-чого, фактично, в усьому. Але частіше ми про це не знаємо. І сьогодні дещо цікавого ми почуємо від наших гостей. Ольга Піскова – спеціаліст Центру томалогії, де працюють зі свідомістю та підсвідомістю людини, Валерія Кукса – психолог, керівник Центру дитячої та сімейної психології журналу “Мир сім’ї”. Телефон студії: 490-29-05. Код Києва: 044. Ведуча програми – Наталя Мусієнко. А доброю чутністю нас забезпечує звукооператор Наталя Антоненко. Будьте з нами.

Отже, нагадую, сьогодні наші гості – Ольга Піскова, спеціаліст з томалогії. Томалогія – це наука про самопізнання. Також психолог дитячий і сімейний Валерія Кукса. Вітаю вас в нашій студії. Доброго ранку. І, мабуть, перше питання, яке цікавить не лише мене, а й тих, хто нас слухає. В чому ви, як фахівці, вбачаєте прояви отієї підсвідомості? І ті прояви є для вас очевидними?

Ольга Піскова

Людина усвідомлює себе максимально на 10%. Вона усвідомлює свої думки, трошки ще вона усвідомлює свої почуття і емоції. 90% - це підсвідомість. Людина не усвідомлює, що з нею відбувається.

Наталя Мусієнко

Правильно сказати, що розумом людина живе на 10%?

Ольга Піскова

Розумом людина живе на 10%, але ж людина - не 10%, вона - 100%.

Наталя Мусієнко

Але, якщо говорити, є різні люди. На одну кажуть: “Який він розумний, який він обізнаний, який він знаний”. Хочеться сказати, що він не 10, а всі 15, 20.

Ольга Піскова

Але це всерівно 10, бо це є розум, це інтелект. Він може бути дуже обізнаний, він розвинув дуже добре свою пам’ять, свої розумові здібності. Але ще потрібно знати свою емоційно-чуттєву частину, знати, що заховане в нашій підсвідомісті. Підсвідомість нами керує через наші думки, через наші вчинки, через нашу поведінку, через наші відчуття.

Наталя Мусієнко

Добре. А як тоді формується оця підсвідомість?

Ольга Піскова

Підсвідомість формується протягом всього життя.

Наталя Мусієнко

Чи правильніше сказати, як людина сама в собі формує цю підсвідомість?

Ольга Піскова

Сама, навмисне свідомо людина не може сформувати підсвідомість. Підсвідомість формується в процесі життя, в процесі росту, в процесі виховання, в процесі обумовленостей. Росте дитина – розвивається її розум. Вона отримує дуже багато вражень від навколишнього середовища, від світу, від поведінки батьків, від поведінки інших людей. Її розум вражається певними явищами, і це закладається в підсвідомість. Коли і що туди попало, ми не знаємо.

Наталя Мусієнко

Тобто, підсвідомість – це є та губка, яка накопичує?

Ольга Піскова

Накопичує досвід. Не завжди цей досвід буде позитивним.

Наталя Мусієнко

Мені, чомусь, зараз хочеться сказати фразу: “Екологія підсвідомості”.

Ольга Піскова

Це буде вірним. Екологія підсвідомості – це є самопізнання. Це розвинути 10% нашої свідомості, нашого знання про себе. Розвивати і збільшувати цей відсоток – це і буде екологія підсвідомості. Щоб ми знали про себе правду, щоб ми знали, що з нами відбувається насправді, який же я. Не тільки мати ідею про себе, який я хочу бути, а який я є насправді.

Наталя Мусієнко

До речі, трошки пізніше ми поговоримо про те, як проявляється ця підсвідомість в поведінці, навіть часом здавалося б в таких банальних речах, банальних фразах, знаючи про це, можна читати нутро людини. Правда?

Ольга Піскова

Можна.

Наталя Мусієнко

Але зараз мені хотілося б зупинитися на цьому формуванні. Оскільки дитина в уяві народжується криштально чистою. Так? З чистою підсвідомістю. Тобто вона готова до сприйняття.

Ольга Піскова

Так. Вона готова до сприйняття.

Наталя Мусієнко

Який відсоток тут залежить від батьків, від навколишнього середовища, а який - від сприйняття дитини, від її характеру, від її натури, темпераменту у формуванні її підсвідомості? Тому що тут не можна сказати, що все залежить від батьків, все залежить від виховання. Тут багато аспектів. Прошу, Валеріє.

Валерія Кукса

Так. Ви правильно сказали, ще відомий філософ Локк говорив, що дитина народжується як чистий лист паперу. І на цей лист записується все, що дитину оточує. Тому, я вважаю, що не можна сказати і чітко відокремити, що, наприклад, дитині дають батьки, а що - оточення. Оточення дитини дійсно впливає на життєдіяльність цього малюка, але, Ви правильно сказали, що підсвідомість – це є губка, яка накопичує. Вона не є фільтром, вона не фільтрує. Погане накопичується...

Наталя Мусієнко

Підсвідомість взагалі здатна фільтрувати?

Ольга Піскова

Фільтрує вже розумова частина, фільтрує свідома частина прояви підсвідомості.

Наталя Мусієнко

Зрозуміло. Повертаємося до дітей.

Валерія Кукса

І, скоріш за все, фільтрація відбувається тоді, коли ми вже можемо говорити про розвиток самосвідомості, тобто коли дитина вже може робити певну оцінку. Коли дитина маленька, вона просто, дійсно, накопичує в собі все, що її оточує. Потім, протягом життя, коли дитині 6-8років, те, що вона мала в ранньому дитинстві, воно вже впливає на її життєдіяльність в подальшому житті. Тому накопичення відбувається взагалі всього того, що дитину оточує. І тому досить важливо про це батькам знати, тому що не тільки тоді, коли дитина стала дорослою, коли вони говорять : “А, вона вже розуміє!” або: “Вона ще не розуміє”.

Наталя Мусієнко

“Вона підросте, я їй поясню”

Валерія Кукса

Так. Фраза, досить розповсюджена : “Дитина ще не розуміє”. Дитина ще не розуміє, але вона все відчуває і все це накопичує в собі.

Наталя Мусієнко

І, до речі, я це відчуваю, як ніхто інший. Я хочу навести тут такий приклад, як дитяча інтуїція.

Ольга Піскова

Це не інтуїція, це чуттєвість.

Наталя Мусієнко

Так, але в дитині ця чуттєвість набагато вища, ніж у людини старшої, тому що вона втрачає її в процесі свого життя.

Ольга Піскова

Дитина народжується зі 100%-вою чуттєвістю, але вона відчуває, що є насправді. В неї ще не сформовано мислення, вона ще не знає, що є добре, а що є погано.

Наталя Мусієнко

Тобто ті центри, що формуються, вони дають сили тим центрам, які вже можуть працювати? Та сама чутливість, про яку Ви говорите.

Ольга Піскова

Чутливість в процесі виховання і в процесі обумовлення, вона повинна притупитися.

Наталя Мусієнко

Це природньо?

Ольга Піскова

Це природньо. Розвивається розум, розвиваються розумові здібності, і тоді дитина відчуває...

Наталя Мусієнко

З’являється логіка, перебираються стереотипи.

Ольга Піскова

Але дитина відчуває. Коли їй щось розповідають, вона відчуває – це неправда, але мама каже: “Потрібно робити так.” І в дитині зріє внутрішній конфлікт, бо вона відчуває, що це не є правда. І так формується підсвідомість.

Наталя Мусієнко

Давайте повернемося до проявів цього світу. У мене складається враження, що це світ, який є в мені, який є в кожного з нас, але який живе окремо, а я окремо, і лише в якісь окремі моменти він керує мною.

Ольга Піскова

Це і є те, з чого ми починали нашу розмову, що чому таке враження, що цей світ живе окремо. Тому що ми знаємо себе на 10%. Це свідома частина. І тому здається, що все інше, що з нами відбувається, я не хотіла так вчинити, я не хотіла так казати, але чомусь я знову це роблю. Якщо виникає негативна оцінка себе, я собі кажу: “Я не буду цього більше робити. Я не знаю, чому я це зробила, а якщо я не буду більше цього робити, я подавляю свої відчуття, я подавляю те, що зі мною відбувається. Це є гарантом того, що я буду продовжувати це робити. Я не знаю механізмів цієї роботи, я не бачила причини цієї роботи. Я просто вольовим рішенням сказала, що я так більше робити не буду.

Наталя Мусієнко

Але як можна відчувати, знати, пізнавати світ підсвідомості? Чи це є взагалі реально?

Ольга Піскова

Це реально. Спочатку ми спостерігаємо за собою, не оцінюючи, не вносячи негативних оцінок, ми не займаємося самодиверсією.

Наталя Мусієнко

Тобто, спочатку треба спостерігати за собою?

Ольга Піскова

За собою, не даючи собі негативних оцінок. За своєю реакцією, за своєю поведінкою, за своїми думками.

Наталя Мусієнко

Сприйняттям людей.

Ольга Піскова

Сприйняття людей – це вже підуть оцінки. Спочатку ми йдемо сприйняття себе. Який я ? Якщо ми не даємо оцінки собі, тоді ми можемо побачити дійсну картину того, що з нами відбувається. Я не слаба, я не погана, я просто бачу, яка я.

Наталя Мусієнко

Але, як на мене, тут виникає певне протиріччя. Спостерігаючи за собою, мені не подобається моє сприйняття, наприклад, колеги. Мені не подобається, як я відповіла на те чи інше питання, тобто реакція. І знаючи це, я намагаюся це змінити, називаючи це самовихованням. Тобто я намагаюся зробити себе кращою. Хіба це є поганим?

Ольга Піскова

Я намагаюся зробити себе кращою, не знаючи, що зі мною відбувається. Я намагаюся слідувати ідеї про себе, яку я сформувала. Я чомусь на неї так реагую, я щось відчуваю до своєї колеги. Давай я роздивлюся, що зі мною відбувається насправді, що зі мною не так. А якщо мені треба себе сформувати під ідею про себе, я подавляю свої відчуття. І тоді ще більше накопичується в підсвідомості.

Наталя Мусієнко

І чим це може закінчитися ми поговоримо після того, як послухаємо нашого слухача. Доброго ранку.

Слухач

Доброго ранку, шановні. Приємно чути таку тему, бо розвиток дитини – це завжди цікавий факт для батьків, для суспільства. Ви знаєте, я в своєму житті за цим спостерігаю і не раз чув про це по телебаченню, по радіо, як розмірковує дитина десь в 10-12 років, ви розумієте, прямо зачаровує.

Наталя Мусієнко

А що Ви для себе взяли цікавого, спостерігаючи, що Вас вражає в цьому?

Слухач

Вражають думки, але ж вони не можуть без свідомості виникати у дитини. Я знаю більшість дорослих людей, яким по 50-60 років. Ви знаєте, це просто соромно казати, в якому стані вони знаходяться. У мене таке питання. Що ж таки більше впливає на таке формування: знання, емоції, навколишнє середовище чи якісь інші факти? Але ж можна мати сучасного громадянина, я вважаю, але десь трошки не вистачає досвіду, 10-12 років, і політично грамотна, будемо казати, ця істота, і немає в неї ніяких таких вад злочинних. І так далі. Маленька гарна просто істота.

Наталя Мусієнко

Тобто, я так зрозуміла, слухач хоче почути...

Валерія Кукса

Давайте сформулюємо питання.

Наталя Мусієнко

...почути, що більше... Ви залишаєтеся ще з нами? Вже немає. Я так зрозуміла, що більше впливає на формування отієї підсвідомої сфери, яка потім керує людиною: виховання, емоції, навколишній світ і так далі. Власне те, що ми трошки вже проговорили.

Ольга Піскова

Якщо ми зараз говоримо про дитину, а в майбутньому про дорослу людину, то ми повинні говорити про те, що є з самого початку.

Наталя Мусієнко

А що є від самого початку?

Ольга Піскова

Від самого початку є дитина і її батьки. Розумієте? Тобто вже потім будуть знання, а до тих знань, коли дитина почне отримувати певні інтелектуальні знання, як говорив наш слухач, дитина пройшла вже період формування поряд зі своїми батьками, поряд зі своєю сім’єю. Це є базою. На неї потім може накладатися все, що завгодно: і знання, і освіта, і перебування в тому чи іншому суспільстві, як сказав наш слухач. Але основа - це дійсно те, що закладається від народження.

Наталя Мусієнко

Тобто, до якогось певного етапу розвитку дитина є маленькою копією власних батьків.

Ольга Піскова

Вона завжди є копією своїх батьків, навіть коли вона стає дорослою. Це і є прояви підсвідомості. Доросла людина, але це є копія своєї матері і свого батька. Бо її вчинки – підсвідомі, не свідомі.

Валерія Кукса

Я б не сказала копія.

Ольга Піскова

Копія. Подвоєна.

Наталя Мусієнко

Я б теж не сказала копія, тому що часом навіть діти, стаючи дорослими, засуджують своїх батьків, якусь поведінку. Тобто вони їх переростають.

Ольга Піскова

Так. Переростають. Але, засуджуючи поведінку свого батька, своєї матері, ця поведінка вже закладена в самій людині людини. Тобто йде боротьба з батьком і з матір’ю всередині себе.

Наталя Мусієнко

Я зрозуміла. Дитина звернула на цей факт поведінки увагу, тому що він є всередині неї.

Ольга Піскова

Всередині її, і вона вже бореться з ним. Що таке є самопізнання? Я усвідомлюю поведінку свого батька, я усвідомлюю поведінку своєї матері. Якщо я свідомо до цього відношусь, я вже не механічно реагую. Я тоді вже починаю реагувати адекватно.

Наталя Мусієнко

Я нагадаю нашим слухачам телефон нашого ефіру: 490-29-05. Код Києва: 044. Дзвоніть до нас, діліться власним досвідом, власними думками, дискутуйте з нами. Тому що лише в такий спосіб ми можемо більше пізнати себе. Ми слухаємо Вас.

Слухач

Доброго вам здоров’я, шановні пані. Дозвольте вам зацитувати рядки відомого воїна Дімітрія. “В цій голові сиджу я, і іноді здається, що я частина тіла, або вона моя. Мені думки влітають, і іноді здається, що виходом є я.” Ви розумієте, що таке підсвідомість. Підсвідомість формує менталітет, але ще й духовність. Скажіть мені, шановні пані, де те середовище, де може воскреснути окрема душа українська, щоб родити націю. Ви розумієте? Її ж немає. Ви це добре розумієте. І як, щоб на рівні підсвідомості ми гордилися цією землею українською? Бачите, вона наповнена суцільним цинізмом. Як до цього дійти? Скажіть мені, шановні.

Наталя Мусієнко

Дякую. Я зрозуміла, що Ви говорите про те, що немає середовища в Україні, щоб людина нормально формувалася.

Слухач

На рівні підсвідомості більшість не відчуває себе українцями. В цьому наша трагедія. Знову нас ґвалтують на Тузлі, скрізь нас ґвалтують. Коли ж ми станемо українцями, візьмемо шашки, підемо на оцих кацапів проклятих і знищимо їх? Я це маю на увазі. Де ця підсвідомість? Як її розвинути? Дякую вам за увагу.

Наталя Мусієнко

Ваші коментарі.

Валерія Кукса

Дійсно, може наш слухач досить таки емоційно подав своє запитання...

Наталя Мусієнко

Але в тому є доля правди.

Валерія Кукса

Дійсно, в цьому є доля правди. І я хочу сказати, може я повторююся, але, як дитячий психолог, я хочу сказати, що навіть все починається з наявності української мови в сім’ї. Навіть з цього.

Наталя Мусієнко

Я б так сказала, давайте виховувати своїх дітей із самовиховання.

Валерія Кукса

Ми говоримо про такі глобальні прояви нашого патріотизму, а треба починати з маленького. Щоб батьки почали говорити з дитиною українською.

Ольга Піскова

А давайте будемо виховувати нашу гідність, гідну дитину. Якщо у нас є почуття власної гідності, то ми не будемо говорити, що ми йдемо воювати, в когось стріляти. Ми будемо гідно проживати своє життя.

Наталя Мусієнко

У нас знову ж таки слухач. Доброго ранку.

Слухачка

Доброго ранку. Будьте ласкаві, психологи, які працюють в студії, ви все правильно кажете, але чому ви застосовуєте неправильний термін. Підсвідомість – це термін застарілий, і він був введений Клятером ще в 1776 році. Всі сучасні психологи, всі підручники, словники вживають інші терміни.

Наталя Мусієнко

Які?

Слухачка

Підсвідоме, передсвідоме, несвідоме, неусвідомлене. І Фрейд, той самий, і всі праці відомі. Так що я вас прошу зачинитись.

Наталя Мусієнко

Дякую дуже за поправку. Але це, можливо, людина з більш філологічними знаннями. Я думаю, ми звернемо на це увагу.

Ольга Піскова

Ви знаєте, такі питання можуть виникати. Тому що навіть тут конкретно по терміну, але надалі в слухачів можуть виникати різні думки, тому що ми говоримо зараз про таке явище, яке не має однозначної думки. Кожен психолог може сказати свою думку навіть в залежності від того спрямування психологічного, якому він надає перевагу. Тому тут зауважень може бути достатньо багато.

Наталя Мусієнко

Тому Ви нам вибачте, ми будемо продовжувати в тому ж контексті, оскільки, я думаю, це буде більш зрозумілим. Нагадаю ще раз слухачам телефон прямого ефіру: 490-29-05. Давайте поговоримо про конкретні прояви нашої підсвідомості. Я щойно йшла на роботу, і йшла по вулиці жінка з дитиною. Те дитя йшло по калюжах - ноги мокрі. І на це люди звертали увагу. І ця жінка майже істеричним голосом казала: “Що ти робиш? Мені за тебе соромно?” Я подумала, що в такий спосіб жінка навіть не зверталася до дитини, вона якось вигороджувала себе перед іншими. І мені здалося, що це якийсь певний прояв підсвідомості в поведінці. В оцій фразі, яка б, здавалося на перший погляд, є простою, на яку можна було б і не звернути увагу, сором за власну дитину.

Ольга Піскова

Якщо стосовно цієї жінки...

Наталя Мусієнко

Я думаю таких прикладів безліч, і це можна зустріти в будь-якому середовищі.

Ольга Піскова

Оце ми трошки зачепили ідею про себе. Ця жінка вигороджувала себе перед оточуючими, зберігаючи ідеї про себе, яка вона мама. Вона хотіла бути гарною мамою, а дитина, з її враження, її соромить. Вона поводить себе не так, як цього хотіла б ця мама. І їй соромно не за дитину, їй соромно за себе, що дитина не справджує її очікувань.

Наталя Мусієнко

І, мабуть, в цьому є підґрунтя, глибша внутрішня проблема цієї мами. Ми про це поговоримо, послухавши нашого слухача. Добрий ранок... на жаль. Отже, що можна говорити про людей, які так себе поводять, які, я просто скажу, соромляться своїх дітей? В школі безліч прикладів. Коли на зборах вчителька розповідає, що Ваша дитина – така, така, така, я б сказала, мудра жінка скаже: “Добре, я розберуся.” Інша – буде вигороджувати, скаже: “Так, наказуйте цю дитину”. Що це за люди, які так себе ведуть, які соромляться своїх дітей?

Ольга Піскова

Це Ви навели найбільш яскраві приклади. Що відбувається з цими батьками? Ці батьки, можна сказати, не прожили повноцінно своє власне життя. Вони хотіли чогось досягти, у них були якісь поставлені цілі, до яких вони йшли. Тепер вони хочуть справдити себе за рахунок своїх дітей. Дитя повинно бути ідеальним, щоб воно відтінило в доброму розумінні своїх батьків, щоб батьки за рахунок своєї дитини вважали себе кращими, добрими, розумнішими, щоб вони дуже яскраво виглядали на фоні оточуючих.

Наталя Мусієнко

Як це відображується на дитині?

Валерія Кукса

Дійсно, такий аспект у вихованні дитини досить важливий, тому що, навіть з практики можна сказати, батьки постійно говорять, що, наприклад, дитина вчинила істерику в магазині, вона впала на підлогу, вона хоче чогось і таким чином прагне цього досягти. І мама каже, що їй було так соромно, адже на неї всі дивилися, що у неї така дитина. По-перше, тут є сором за дитину, а по-друге, тут є сором, що вона така мама, що вона не змогла навчити дитину себе правильно поводити. Це досить помилкова тактика, такого взагалі не повинно бути. І я намагаюся завжди пояснити батькам, що вони повинні радіти, що такий прояв є у вашої дитини. Тому що, наприклад, коли є істерика, то це добре. Це означає, що дитина розвивається. Тому що, якщо у дитини, наприклад, у 2-3 роки істерика – це нормальне вікове явище.

Наталя Мусієнко

Але людина має знати, як поводитися в цій ситуації.

Валерія Кукса

Це вже друге питання. Але, якщо говорити про нашу цю маленьку тему, яку ми тільки що почали, що батьки повинні не одразу робити оцінку: соромно, що про мене подумають люди, а конкретно дивитися на поведінку дитини, як на нормальне явище, яке виникає, і на яке треба певним чином реагувати. Але не думати про своє бачення чи про свій статус в очах інших людей.

Наталя Мусієнко

У нас є слухач. Доброго ранку.

Слухачка

Доброго ранку. У мене таке питання. Як пов’язати інтуїцію з підсвідомістю?

Наталя Мусієнко

Дякую. Дякую за запитання. Пані Піскова, Ви працюєте в науці, яка займається самопізнанням людини.

Ольга Піскова

Я можу казати, що інтуїція – це не підсвідомість, інтуїція – це свідомість. Інтуїція – це чуттєвість, це внутрішнє сприйняття дійсності оточуючого.

Наталя Мусієнко

Чи інтуїція є тим, з чим народжуються?

Наталя Мусієнко

Інтуїція – чуттєвість, чутливість до життя. Це інтуїція.

Наталя Мусієнко

Але чи це є тим, з чим народжуються?

Ольга Піскова

Це те, з чим народжуються. В процесі виховання, в процесі розвитку ми її втрачаємо, бо ми маємо дуже багато інформації, яка нам заважає.

Наталя Мусієнко

Але не всі люди її втрачають?

Ольга Піскова

Сильно розвинута інтуїція тоді, коли людина їй слідує, коли звертає на неї велику увагу. Ми набагато більше відчуваємо, ніж ми усвідомлюємо.

Наталя Мусієнко

Чи є щось, що розвиває інтуїцію?

Ольга Піскова

Є. Самопізнання. Якщо я звертаю увагу на свої почуття, на свою емоційно-чуттєву сферу, я привертаю увагу до своєї інтуїції. Якщо я роблю ставку тільки на логіку, якщо я роблю ставку тільки на мислення, то у мене, можна сказати, є такий невеликий конфлікт всередині себе. Я відчуваю дуже багато, а мислення у мене дуже звужене.

Валерія Кукса

Ви знаєте, говорять, що є шосте відчуття, яким людина володіє від народження. І досить часто, навіть кожна людина в певній мірі це має, чи воно більше розвинуте, чи менше, від народження. І кожна мабуть доросла людина колись говорила таку фразу: “Я не поклалася на свою інтуїцію і вчинила по-іншому. Треба було трошки себе послухати.” Досить часто так люди говорять. От моя сестра, вона, наприклад, завжди говорить: “Я покладаюсь на свою інтуїцію”. Вона вже є дорослою людиною.

Наталя Мусієнко

Що забиває внутрішню інтуїцію?

Ольга Піскова

Забиває внутрішню інтуїцію, коли ми покладаємося на стереотипи, коли ми діємо не на підсвідомості.

Наталя Мусієнко

А коли ми покладаємося на логіку, це хіба погано?

Ольга Піскова

Логіка – це як правильно, як правильно – це стереотипи, це обмеження, це наші рамки. А інтуїція, наші відчуття кажуть, що, наприклад, нам требі іти наліво, всі говорять, що треба іти направо, а мені треба наліво. Інтуїція, самопізнання – це іти згідно до самого себе.

Наталя Мусієнко

В мене зараз знаєте яка думка виникла? От людина на межі якогось вирішення. І вона думає: “Як зробити, як зробити?” Один радить те, інший – те. Людина в розпачі, і вона не знає, як зробити. І мені завжди хочеться сказати, щоб вона зробила так, як вважає за потрібне. Тому що так, як зробить вона, як вона вважає правильним, це буде єдиним вірним рішенням. Тому що зробити так, як сказав інший, то це вже буде внутрішній конфлікт.

Валерія Кукса

Для того, щоб зробити так, як я вважаю за необхідне, це треба ще почути себе. А якщо у мене в голові спочатку ідуть думки, як сказав Петро Іванович, потім, як мені розповіла Наталя, потім, як би вчинила моя мама...

Наталя Мусієнко

...потім, як я почув по радіо...

Валерія Кукса

Як я вважаю за потрібне? Якщо я себе знаю, якщо я себе спостерігаю, спостерігаю свої думки, тоді вже з’являється відчуття себе, свого власного життя.

Наталя Мусієнко

Самопізнання через самоспостереження. У нас ще є слухач. Доброго ранку.

Слухачка

Добрий день. Скажіть будь ласка, як виховати в дитині незалежність? Дитині 3 роки, і він досить залежний від матері.

Наталя Мусієнко

Дякую. Якщо ми не встигнемо відповісти на Ваше запитання, Ви з нами залишайтеся, тому що за декілька хвилин у нас буде реклама, але ми почнемо. Будь ласка, Валеріє.

Валерія Кукса

Я так зрозуміла, що у цієї мами хлопчик? Я так зрозуміла, що це хлопчик.

Наталя Мусієнко

А це залежить від того, чи це хлопчик, чи дівчинка?

Валерія Кукса

Ви знаєте, і хлопчик, і мама, і їх зв’язок...

Наталя Мусієнко

...фізіологічні особливості.

Валерія Кукса

Так. По-перше, фізіологічні особливості, по-друге, (це вже в реальному житті підтверджено) зв’язок дуже тісний між хлопчиком і мамою, і цей зв’язок буде втрачати свою прив’язаність ближче до 7 років. Я не можу сказати, що це писано і підтверджене дослідами, але з реального життя, як правило, так воно є. Тому мама не повинна думати про те, що треба одразу хлопчика привчати до незалежності, самостійності. Тобто є воно так. І нехай воно так і залишається. З віком цей зв’язок буде втрачатися. Але не треба, так би мовити, сидіти і чекати. У хлопчика вже з 3 років з’являється потреба в самостійності. І навіть невеличкі спроби зробити щось самостійно, треба цю можливість дитині давати.

Наталя Мусієнко

Ви говорите до 7 років. А от вчора, наприклад, я розмовляла зі своєю сусідкою, розповідала їй тему нашого ефіру. Вона каже, що у неї хлопчик 13 років, якій страшенно залежний від неї. Будь-які емоції передаються на нього. І вона каже, що їй за нього страшно, він без неї і кроку не зробить, він просто, як щось приросле до неї. Я часто бачу, як він іде і бере маму за руку.

Валерія Кукса

Давайте я відповім на це запитання, щоб воно не залишилося без відповіді, а потім ми продовжимо про хлопчика 13 років. Тому, якщо ми говоримо про хлопчика, мама якого тільки що зателефонувала, то треба змалечку давати дитині можливість робити щось самостійно, навіть, якщо дитина зробить щось неправильно, зробить брудно, щось у неї не вийде. Вчора, безпосередньо, на консультації, мама казала: “Ми постійно його обмежували. Не йди – впадеш, тобі буде боляче, ще щось.” Таким чином дитина виростає залежною, тому з 3 років треба давати можливість...

Наталя Мусієнко

Шановні слухачі, залишайтеся з нами. Ми вимушені перерватися на рекламну паузу.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG