Київ, 21 жовтня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк, за режисерським пультом Михайло Петренко. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі:
- Конфлікт між львівськими газетярями і міською владою.
- Іноземні українці потребують підтримки української держави.
- Альтернативні міри покарання на Харківщині.
- Нова рубрика “Правовий лікнеп.”
У Львові розгорається черговий конфлікт між редакціями газет та міським головою Любомиром Буняком. Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України оприлюднила заяву щодо протиправних дій міського голови Львова щодо преси. Докладніше повідомляє наша колега Галина Терещук.
Галина Терещук
Газети, на шпальтах яких найчастіше критикують діяльність міського голови Львова Любомира Буняка, мають у своїй власності кіоски, які встановлені по цілому місту. Власне, у відповідь за критику об’єктом своїх нападок міський голова Львова і обрав газетні кіоски товариств “Торгпреса”, “Преса”, “Інтерпрес”, які справно вносять орендну плату за землю, згідно з раніше укладеними договорами.
На останній нараді пан Буняк поставив перед райадміністраціями завдання перевести газетні кіоски на реалізацію виключно друкованої продукції, або прирівняти їх статус до суто комерційних. Тобто кіоски можуть торгувати лише друкованими виданнями, в іншому разі дозвіл на оренду буде анульований.
У заяві обласної спілки журналістів згаданий закон “Про державну підтримку преси і соціальний захист журналістів”. Законом “Про патентування” передбачено пільговий патент, річна вартість якого – 25 грн., якщо кіоски реалізують друковані видання, канцтовари, санітарно-гігієнічні вироби, насіння й інші супутні товари.
Верховна Рада дозволила продавати без касових апаратів тютюнові вироби при умові продажу у газетних кіосках друкованої продукції не менше, ніж на 50%. Власне, за таких обставин кіоски вважаються газетними. За рік у міську скарбницю лише за торгові патенти, ліцензію на тютюнові вироби один газетний кіоск сплачує 5000 грн. А таких кіосків у Львові більше сотні.
Реорганізувавши газетні кіоски, тобто коли у них продаватиметься лише друкована продукція, менше коштів надходитиме у міський бюджет. Кіоскери наполовину втратять у заробітку, який залежить від суми торгової виручки. До того ж реалізація тільки друкованої продукції є збитковою, оскільки у Львові багато приватних розповсюджувачів преси.
Дії місцевої влади щодо газетних кіосків журналісти вважають протиправними, які суперечать чинному законодавству і здоровому глузду, - сказано у заяві Львівської обласної спілки журналістів. На думку національної спілки районні адміністрації стали заручниками протиправної політики міського голови Любомира Буняка.
Незаконні дії міського голови Львова щодо реорганізації газетних кіосків редакції оскаржуватимуть у суді.
Надія Шерстюк
До української влади звернувся голова Спілки українців Придністров’я Володимир Боднар з проханням подбати про захист культурних прав майже трьохсот тисяч етнічних українців, котрі споконвіку живуть на цій території. Подібні звернення – не поодинокі, адже кількість так званих “закордонних українців” перевищує десятки мільйонів осіб. Про їхні проблеми йдеться у матеріалі нашої київської кореспондентки Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Як повідомляє голова секретаріату Української всесвітньої координаційної ради Валерій Рябенко...
Валерій Рябенко
За найбільш оптимістичними оцінками закордоном мешкає від 20 до 30 мільйонів українців.
Богдана Костюк
І більшість з них, як стверджує пан Рябенко, очікує на допомогу української держави. Але остання не приділяє особливої уваги потребам українців, які проживають поза межами “материкової України”.
За словами директора Інституту досліджень діаспори Ігоря Винниченка, Національна програма підтримки закордонних українців не виконується.
Ігор Винниченко
Біда вся в тому, що ті відомства і громадські організації, які причетні до її реалізації, і які мають певні кошти (скажу, що дуже-дуже незначні) не можуть узгодити і координувати свою діяльність. Придністровці хочуть зараз мати і філію якогось вищого навчального закладу України, тому що хоча і в Бендерах нещодавно постала українська гімназія, але діти навчаються в українських школах, а після того – куди?
Україна виділяє лише 100 місць (квота). Це дуже-дуже мало на таку кількість українців, про яку я вам сказав. Тому Бондар лобіює питання відкриття філії відкриття вищого навчального закладу України.
Богдана Костюк
Тим часом, на думку представників українських громад та експертів українського Інституту досліджень діаспори, Україна має допомагати закордонним українцям, адже, переконаний Ігор Винниченко...
Ігор Винниченко
Говоримо про тих українців, які хочуть відчувати, що вони не покинуті на призволяще матірною державою. Приклад такий. 12 років існує в Пряшівському університеті кафедра україністики, яку очолює відомий вам Микола Мошинка, академік іноземний. Так от, за 12 років, як він мені сказав, вони не отримали жодного періодичного видання з України. Ну про яку тут може йтися допомогу? Ми не використовуємо те, про й що говорять деякі наші громадські діячі: про те потужне українське лоббі, яке можна було б. Але, очевидно, до нього треба ставитися, скажімо так: не вимагати від нього, а допомагати. Я гадаю, що надалі в цьому плані політика держави зміниться, але хотілося, щоб швидше.
Надія Шерстюк
Новий Кримінальний кодекс, який набув чинності з 1 вересня 2001 року, передбачав альтернативні міри покарання. 15 лютого 2002 року Кабмін своєю постановою затвердив програму подальшого реформування кримінально-виконавчої системи. Про запровадження альтернативних мір покарання на Харківщині розповідає Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич
Метод апробація, до якого прямує кримінально-виконавча система України, означає, що ті засудженні, які не мають тяжких злочинів і не є соціально-небезпечними, зможуть відбувати покарання визначене судом не у в’язниці, а вдома.
На думку прихильників цього методу, переваги мір покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, очевидні: людина не відривається від сім’ї, а можливо, і від роботи, розвантажуються в’язниці.
Проте суди не завжди охоче впроваджують гуманістичні ідеї апробації в життя. Так до громадських робіт за 2002-й рік у Харківській області засуджено аж 27 осіб. Тому на кожного працівника кримінально-виконавчої системи припадає 172 засуджених. Кошти, що виділяються на отримання ув’язненого, складають 150 гривень на місяць.
Говорить Олесь Кусайкін, голова Харківського освітнього центру прав людини.
Олесь Кусайкін
Не можна за такі гроші зробити нормальні, хоча б напівєвропейські умови для існування в’язнів, і тому ця соціальна хвороба злочинності, її таким чином не подолаєш. Це неможливо.
Вікторія Маренич
Співробітники шведського міністерства юстиції, до речі, у Швеції служба апробації сформована у 1965 році, вважають, що в них не така багата країна, щоб утримувати велику армію ув’язнених. Тому з 1999-го року громадські роботи включено до загальної системи покарань у Швеції. Самі шведські представники погодилися надати Харків’янам допомогу у створенні відповідної служби апробації.
Шведська сторона запропонувала ще один різновид альтернативних мір покарання – інтенсивний електронний нагляд. Суть його полягає в тому, що засудженого, що знаходитиметься під домашнім арештом, контролюватимуть електронні засоби. Таку міру покарання отримають засудженні, які потребують лікування, або ті, які практично вже на свободі.
Говорить Володимир Бутенко, начальник обласного управління Держдепартаменту з питань виконання покарань.
Володимир Бутенко
Для отримання дозволу на цей експеримент необхідний дозвіл Кабміну, узгоджений з Мінюстом, прокуратурою, наше бажання і гроші. Якби були гроші, то я особисто “тряс би” і Мінюст, і прокуратуру, і Кабмін, тому що впевнений, що за цим є добрі справи.
Вікторія Маренич
Отже, Україна має всі передумови для впровадження служби апробації.
Говорить Євген Захаров, керівник Харківської правозахисної групи.
Євген Захаров
Щоб це питання вирішувалося, потрібна політична воля держави в цілому, бо Департамент з питань покарань має тільки виконати покарання.
Вікторія Маренич
Проте В.Бутенко впевнений, що нововведення запрацює вже наступного року.
Надія Шерстюк
Ми започатковуємо нову рубрику - "Правовий лікнеп". У ній досвідчені юристи і правозахисники даватимуть поради нашим слухачам, як у випадку відвертого порушення їхніх прав, зменшити ризик ще більш тяжких наслідків. Сьогодні практичні поради дає адвокат Валентина Міненко. Отже, як поводити себе, коли вас просто на вулиці зупинили співробітники міліції?
Валентина Міненко
Для того, щоб з людиною на вулиці не трапилося ніяких неприємностей, для того, щоб до неї не підійшли працівники міліції і не зупинили її, я вважаю, що, перш за все, люди не повинні виходити з дому в нетверезому стані і, наприклад, темної ночі, тому що деякі виходять після 2-ї години ночі за сигаретами, в нетверезому стані і поводять себе неадекватно.
Так само, не потрібно переходити вулицю в невстановленому місці. Знову ж таки, не поводити себе так: чи кричати, чи сперечатися, тобто не викликати до себе підвищену увагу.
Якщо все ж таки людину зупинив міліцейський патруль і попросив пред’явити документи, які посвідчили б її особу, то я вважаю, що це потрібно зробити. Тому, я пораджу нашим слухачам, щоб вони виходили з дому завжди маючи при собі документи. Бажано мати завжди при собі паспорт, тому що багато і моїх знайомих виходять з дому і мають дуже красиві посвідчення своїх місць роботи, але працівники міліції деяких затримували саме на тій підставі, що вони вважали, що ці посвідчення не є тими посвідченнями, які посвідчують особу. Вони можуть бути неправі, але для того, щоб у вас не було ніяких сутичок і не було ніяких підстав у працівників міліції вас затримати, я вважаю, що краще всього мати при собі паспорт.
Бувають випадки, коли міліціонери підходять до вас на вулиці і просять показати те, що знаходиться у вашій сумці. Звичайно, що це порушення прав людини. Ми всі про це знаємо. Але якщо працівник міліції підійшов, то видно, що у нього виникли якісь підозри. Тому, хоча ви й розумієте, що це порушення ваших прав, але я порадила б показати сумку для того, щоб не викликати суперечок з працівником міліції і не привести до більш гірших наслідків для вас. Тобто не привести до того, щоб працівники міліції вас доставили у райвідділ, а потім оформили протокол про те, що ви сперечалися з працівником міліції (тобто здійснили якесь адмінпорушення), і притягли б вас до адмінвідповідальності, і мали б підстави позбавити вас волі на 15 діб.
Щоб не було підстав у працівників міліції, перевіряючи сумку, яку ви показали, до чого-небудь причепитися, я не радила б носити якісь колючо-ріжучі предмети в сумці, багато ключів, а також велику суму готівки грошової.
Якщо підходить до вас міліціонер у формі, і ви просите показати вам посвідчення його, якщо він покаже, то це добре, але якщо він не покаже посвідчення, то я радила б вам вступати з ним в якусь суперечку, щоб знову ж таки не дати ніякого приводу затримати вас чи звинуватити вас в тому, що ви не відповідаєте на вимогу працівнику міліції.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк, за режисерським пультом Михайло Петренко. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі:
- Конфлікт між львівськими газетярями і міською владою.
- Іноземні українці потребують підтримки української держави.
- Альтернативні міри покарання на Харківщині.
- Нова рубрика “Правовий лікнеп.”
У Львові розгорається черговий конфлікт між редакціями газет та міським головою Любомиром Буняком. Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України оприлюднила заяву щодо протиправних дій міського голови Львова щодо преси. Докладніше повідомляє наша колега Галина Терещук.
Галина Терещук
Газети, на шпальтах яких найчастіше критикують діяльність міського голови Львова Любомира Буняка, мають у своїй власності кіоски, які встановлені по цілому місту. Власне, у відповідь за критику об’єктом своїх нападок міський голова Львова і обрав газетні кіоски товариств “Торгпреса”, “Преса”, “Інтерпрес”, які справно вносять орендну плату за землю, згідно з раніше укладеними договорами.
На останній нараді пан Буняк поставив перед райадміністраціями завдання перевести газетні кіоски на реалізацію виключно друкованої продукції, або прирівняти їх статус до суто комерційних. Тобто кіоски можуть торгувати лише друкованими виданнями, в іншому разі дозвіл на оренду буде анульований.
У заяві обласної спілки журналістів згаданий закон “Про державну підтримку преси і соціальний захист журналістів”. Законом “Про патентування” передбачено пільговий патент, річна вартість якого – 25 грн., якщо кіоски реалізують друковані видання, канцтовари, санітарно-гігієнічні вироби, насіння й інші супутні товари.
Верховна Рада дозволила продавати без касових апаратів тютюнові вироби при умові продажу у газетних кіосках друкованої продукції не менше, ніж на 50%. Власне, за таких обставин кіоски вважаються газетними. За рік у міську скарбницю лише за торгові патенти, ліцензію на тютюнові вироби один газетний кіоск сплачує 5000 грн. А таких кіосків у Львові більше сотні.
Реорганізувавши газетні кіоски, тобто коли у них продаватиметься лише друкована продукція, менше коштів надходитиме у міський бюджет. Кіоскери наполовину втратять у заробітку, який залежить від суми торгової виручки. До того ж реалізація тільки друкованої продукції є збитковою, оскільки у Львові багато приватних розповсюджувачів преси.
Дії місцевої влади щодо газетних кіосків журналісти вважають протиправними, які суперечать чинному законодавству і здоровому глузду, - сказано у заяві Львівської обласної спілки журналістів. На думку національної спілки районні адміністрації стали заручниками протиправної політики міського голови Любомира Буняка.
Незаконні дії міського голови Львова щодо реорганізації газетних кіосків редакції оскаржуватимуть у суді.
Надія Шерстюк
До української влади звернувся голова Спілки українців Придністров’я Володимир Боднар з проханням подбати про захист культурних прав майже трьохсот тисяч етнічних українців, котрі споконвіку живуть на цій території. Подібні звернення – не поодинокі, адже кількість так званих “закордонних українців” перевищує десятки мільйонів осіб. Про їхні проблеми йдеться у матеріалі нашої київської кореспондентки Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Як повідомляє голова секретаріату Української всесвітньої координаційної ради Валерій Рябенко...
Валерій Рябенко
За найбільш оптимістичними оцінками закордоном мешкає від 20 до 30 мільйонів українців.
Богдана Костюк
І більшість з них, як стверджує пан Рябенко, очікує на допомогу української держави. Але остання не приділяє особливої уваги потребам українців, які проживають поза межами “материкової України”.
За словами директора Інституту досліджень діаспори Ігоря Винниченка, Національна програма підтримки закордонних українців не виконується.
Ігор Винниченко
Біда вся в тому, що ті відомства і громадські організації, які причетні до її реалізації, і які мають певні кошти (скажу, що дуже-дуже незначні) не можуть узгодити і координувати свою діяльність. Придністровці хочуть зараз мати і філію якогось вищого навчального закладу України, тому що хоча і в Бендерах нещодавно постала українська гімназія, але діти навчаються в українських школах, а після того – куди?
Україна виділяє лише 100 місць (квота). Це дуже-дуже мало на таку кількість українців, про яку я вам сказав. Тому Бондар лобіює питання відкриття філії відкриття вищого навчального закладу України.
Богдана Костюк
Тим часом, на думку представників українських громад та експертів українського Інституту досліджень діаспори, Україна має допомагати закордонним українцям, адже, переконаний Ігор Винниченко...
Ігор Винниченко
Говоримо про тих українців, які хочуть відчувати, що вони не покинуті на призволяще матірною державою. Приклад такий. 12 років існує в Пряшівському університеті кафедра україністики, яку очолює відомий вам Микола Мошинка, академік іноземний. Так от, за 12 років, як він мені сказав, вони не отримали жодного періодичного видання з України. Ну про яку тут може йтися допомогу? Ми не використовуємо те, про й що говорять деякі наші громадські діячі: про те потужне українське лоббі, яке можна було б. Але, очевидно, до нього треба ставитися, скажімо так: не вимагати від нього, а допомагати. Я гадаю, що надалі в цьому плані політика держави зміниться, але хотілося, щоб швидше.
Надія Шерстюк
Новий Кримінальний кодекс, який набув чинності з 1 вересня 2001 року, передбачав альтернативні міри покарання. 15 лютого 2002 року Кабмін своєю постановою затвердив програму подальшого реформування кримінально-виконавчої системи. Про запровадження альтернативних мір покарання на Харківщині розповідає Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич
Метод апробація, до якого прямує кримінально-виконавча система України, означає, що ті засудженні, які не мають тяжких злочинів і не є соціально-небезпечними, зможуть відбувати покарання визначене судом не у в’язниці, а вдома.
На думку прихильників цього методу, переваги мір покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, очевидні: людина не відривається від сім’ї, а можливо, і від роботи, розвантажуються в’язниці.
Проте суди не завжди охоче впроваджують гуманістичні ідеї апробації в життя. Так до громадських робіт за 2002-й рік у Харківській області засуджено аж 27 осіб. Тому на кожного працівника кримінально-виконавчої системи припадає 172 засуджених. Кошти, що виділяються на отримання ув’язненого, складають 150 гривень на місяць.
Говорить Олесь Кусайкін, голова Харківського освітнього центру прав людини.
Олесь Кусайкін
Не можна за такі гроші зробити нормальні, хоча б напівєвропейські умови для існування в’язнів, і тому ця соціальна хвороба злочинності, її таким чином не подолаєш. Це неможливо.
Вікторія Маренич
Співробітники шведського міністерства юстиції, до речі, у Швеції служба апробації сформована у 1965 році, вважають, що в них не така багата країна, щоб утримувати велику армію ув’язнених. Тому з 1999-го року громадські роботи включено до загальної системи покарань у Швеції. Самі шведські представники погодилися надати Харків’янам допомогу у створенні відповідної служби апробації.
Шведська сторона запропонувала ще один різновид альтернативних мір покарання – інтенсивний електронний нагляд. Суть його полягає в тому, що засудженого, що знаходитиметься під домашнім арештом, контролюватимуть електронні засоби. Таку міру покарання отримають засудженні, які потребують лікування, або ті, які практично вже на свободі.
Говорить Володимир Бутенко, начальник обласного управління Держдепартаменту з питань виконання покарань.
Володимир Бутенко
Для отримання дозволу на цей експеримент необхідний дозвіл Кабміну, узгоджений з Мінюстом, прокуратурою, наше бажання і гроші. Якби були гроші, то я особисто “тряс би” і Мінюст, і прокуратуру, і Кабмін, тому що впевнений, що за цим є добрі справи.
Вікторія Маренич
Отже, Україна має всі передумови для впровадження служби апробації.
Говорить Євген Захаров, керівник Харківської правозахисної групи.
Євген Захаров
Щоб це питання вирішувалося, потрібна політична воля держави в цілому, бо Департамент з питань покарань має тільки виконати покарання.
Вікторія Маренич
Проте В.Бутенко впевнений, що нововведення запрацює вже наступного року.
Надія Шерстюк
Ми започатковуємо нову рубрику - "Правовий лікнеп". У ній досвідчені юристи і правозахисники даватимуть поради нашим слухачам, як у випадку відвертого порушення їхніх прав, зменшити ризик ще більш тяжких наслідків. Сьогодні практичні поради дає адвокат Валентина Міненко. Отже, як поводити себе, коли вас просто на вулиці зупинили співробітники міліції?
Валентина Міненко
Для того, щоб з людиною на вулиці не трапилося ніяких неприємностей, для того, щоб до неї не підійшли працівники міліції і не зупинили її, я вважаю, що, перш за все, люди не повинні виходити з дому в нетверезому стані і, наприклад, темної ночі, тому що деякі виходять після 2-ї години ночі за сигаретами, в нетверезому стані і поводять себе неадекватно.
Так само, не потрібно переходити вулицю в невстановленому місці. Знову ж таки, не поводити себе так: чи кричати, чи сперечатися, тобто не викликати до себе підвищену увагу.
Якщо все ж таки людину зупинив міліцейський патруль і попросив пред’явити документи, які посвідчили б її особу, то я вважаю, що це потрібно зробити. Тому, я пораджу нашим слухачам, щоб вони виходили з дому завжди маючи при собі документи. Бажано мати завжди при собі паспорт, тому що багато і моїх знайомих виходять з дому і мають дуже красиві посвідчення своїх місць роботи, але працівники міліції деяких затримували саме на тій підставі, що вони вважали, що ці посвідчення не є тими посвідченнями, які посвідчують особу. Вони можуть бути неправі, але для того, щоб у вас не було ніяких сутичок і не було ніяких підстав у працівників міліції вас затримати, я вважаю, що краще всього мати при собі паспорт.
Бувають випадки, коли міліціонери підходять до вас на вулиці і просять показати те, що знаходиться у вашій сумці. Звичайно, що це порушення прав людини. Ми всі про це знаємо. Але якщо працівник міліції підійшов, то видно, що у нього виникли якісь підозри. Тому, хоча ви й розумієте, що це порушення ваших прав, але я порадила б показати сумку для того, щоб не викликати суперечок з працівником міліції і не привести до більш гірших наслідків для вас. Тобто не привести до того, щоб працівники міліції вас доставили у райвідділ, а потім оформили протокол про те, що ви сперечалися з працівником міліції (тобто здійснили якесь адмінпорушення), і притягли б вас до адмінвідповідальності, і мали б підстави позбавити вас волі на 15 діб.
Щоб не було підстав у працівників міліції, перевіряючи сумку, яку ви показали, до чого-небудь причепитися, я не радила б носити якісь колючо-ріжучі предмети в сумці, багато ключів, а також велику суму готівки грошової.
Якщо підходить до вас міліціонер у формі, і ви просите показати вам посвідчення його, якщо він покаже, то це добре, але якщо він не покаже посвідчення, то я радила б вам вступати з ним в якусь суперечку, щоб знову ж таки не дати ніякого приводу затримати вас чи звинуватити вас в тому, що ви не відповідаєте на вимогу працівнику міліції.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
