Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:26

“Економічний журнал”


Марія Щур “Економічний журнал”

Прага, 19 жовтня 2003 року.

Марія Щур

Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».

На початку – про нафтові справи. Україна сподівається на тіснішу економічну співпрацю з Лівією. Про це під час своєї поїздки до цієї країни заявив президент України Леонід Кучма. На думку аналітиків, Україна вчасно досліджує можливості співпраці з Лівією майже відразу після скасування санкцій ООН, але ще перед тим, як до багатої на нафту африканську країну потягнуться конкуренти з Західної Європи.

Україна однією із перших досліджує можливості економічної співпраці з Лівією, яка приваблює не лише можливостями власного ринку, але і географічним положенням вигідним для експорту українських товарів до інших африканських країн. Говорить директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець.

Сергій Згурець

Лівія - це країна купівельно - і платоспроможна. Причому, потреби Лівії абсолютно адекватні тому рівню промисловості, які має Україна. Насамперед йдеться про послуги в нафтовій і газовій сфері, послуги в авіабудуванні, суднобудуванні, навіть будівництві залізничних доріг.

Марія Щур

Як повідомили інформаційні агенства, українські залізничники будуватимуть у Лівії залізничну гілку, що простягнеться майже на тисячу кілометрів від Середземного моря вглиб країни. Вартість проекту оцінюють у близько 2 мільярди доларів. Крім цього українські будівники доріг зможуть скористатися з угоди про побудову автотраси. Ïї вартість буде близько 200 мільйонів доларів.

Те, що у складі української делегації голова компанії «Нафтогаз України» Юрій Бойко свідчить також і про те, що Україна зацікавлена у головному багатстві країни - нафті. Продовжує Сергій Згурець.

Сергій Згурець

«Нафтогаз України» - це насамперед спочатку проведення розвідувальних робіт, вартість цих контрактів від 100 мільйонів доларів до 300, і потім все таки має зареєструвати у Лівії свою компанію, яка потім може мати право на продаж лівійської нафти, або газу.

Марія Щур

На думку українського експерта політичний момент для просування українських інтересів у Лівії було вибрано вдалий.

Сергій Згурець

Після того, як українська сторона продемонструвала американській стороні свою лояльність у вирішенні проблеми Іраку, скерувавши своїх військових в Ірак, то зараз Київ має можливість певним чином спекулювати на тому, що от ми, скажімо так, врахували ваші інтереси в регіоні Іраку, а тепер ви врахуйте наші інтереси в Лівії.

Марія Щур

Адже у лівійській нафті зацікавлені не лише українці. Фахівець із проблем Близького Сходу британського аналітичного видання «Jane''s Sentinel» Джеремі Бінні тим часом нагадує, що Лівія повертається до світової спільноти.

Джеремі Бінні

Важливо пам’ятати, що коли санкції ООН і були скасовані, то американські санкції все ж залишилися. Але лівійське керівництво сподівається, що економічний інтерес американських нафтових компаній переважить політичні міркування Вашингтона і що американські компанії повернуться до Лівії і допоможуть розвивати її економіку.

Марія Щур

Поїздка до Африки була не даремною. Лівія запропонувала державній компанії «Нафтогаз України» вибрати 4 з 9 ділянок території для ведення геологорозвідки і видобутку нафти. Про це повідомив спочатку віце-прем’єр Віталій Гайдук, а потім глава правління «Нафтогаз України» Юрій Бойко.

За словами Бойка, договори про геологорозвідку і видобуток нафти можуть бути укладені вже наприкінці листопада – на початку грудня.

Іноземні компанії, що вже працюють у Лівії на умовах угод про розподіл продукції, одержують у власність від 15% до 35% видобутої нафти.

І у продовження нафтової теми. Великий нафтовий бізнес - це насамперед політика, а вже потім гроші, тому не слід дивуватись, що Росія здійснює тиск на Україну, аби використовувати нафтопровід «Одеса – Броди» в реверсному режимі і качати свою нафту та не допустити до магістралі каспійську, або туркменську нафту. Так заявив в інтерв''ю нашому брюссельському кореспондентові один із менеджерів Бельгійської філії транснаціональної корпорації «ТОТАЛ». При цьому він додав. «Якщо ви бажаєте об’єктивного висвітлення становища і російської енергостратегії, то прошу не вказуйте мого прізвища». З Брюсселя розповідає Славко Волинський.

Славко Волинський

«Ви інтригуєте!» - звернувся я до представника «ТОТАЛя» - Що це можуть бути за комерційні таємниці?» На що він відповів:

Менеджер корпорації «ТОТАЛ»

Всім відомо, що нафта з Росії, яку одержує наш нафтопереробний завод у Ротердамі, є найгіршої якості серед усіх нафтопостачальників «ТОТАЛу». Російська нафта має в собі величезний вміст сірки та парафіну й нам доводиться витрачати чимало коштів не лише на подвійне рафінування, а й на утилізацію відходів. Ще раз повторю. Про це всім відомо, але всі мовчать, щоб не зіпсувати взаємини з росіянами.

А коли ж в Європу потече легка каспійська нафта, то звісно ми відмовимось від російської і купуватимемо нафту каспійську. Тим більше, що її шлях в Європу, якщо буде задіяний нафтопровід «Одеса –Броди», а далі Польща, Німеччина - є значно коротшим ніж транспортування нафти танкерами через Босфор. Росія готова навіть понести збитки і поєднати за свій кошт північну трубу з нафтовим перекачувальним вузлом у Бродах. Протяжність цієї гілки майже сімсот кілометрів. Це чималі кошти! От чому я кажу, що нафтобізнес - це спочатку політика, а потім гроші.

Фахівці нафтобізнесу помічають, як активно зростає глобалізація російської енергетичної політики, прагнення домінувати в цій сфері й контролювати енергобізнес своїх сусідів, в тому числі, й енергобізнес України і не тільки. Стало відомо, що деякі російські нафтокомпанії ведуть переговори з Туреччиною про купівлю двох турецьких нафтопереробних заводів. Росія також домовляється З Румунією про пероблаштування і купівлю нафтового терміналу в морському порту Констанца і в болгарському порту Бургас. Тому на заході такі мегаплани Росії декого також починають турбувати. Малі нафтокомпанії остерігаються щоб ці плани не преретворились в російську енергоекспансію.

Марія Щур

До інших тем.

Україна вимагатиме компенсацій від Європейського союзу за втрати торгівлі з країнами-кандидатами після їхнього вступу до ЄС. «Доба «євро-романтизму» у відносинах між Україною та європейським Союзом поступилася місцем періодові «євро-прагматизму»», - наголосив заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий. За словами чільного українського дипломата, у перші два – три роки унаслідок розширення ЄС Україна переживатиме шок, адже постраждають її торговельно-економічні інтереси “ у європейській зоні”. Це змусило Україну оприлюднити на Ялтинському самміті свою нову формулу у взаєминах з Євросоюзом, а саме – розпочинати експертні консультації з ЄС, щоб зменшити чи то пом’якшити негативні наслідки від розширення Євросоюзу. Далі – Олександр Чалий.

Олександр Чалий

Як би ми не готувалися, однак, коли започатковуються нові обмежувальні заходи: сьогодні по трафіку людей, завтра по трафіку товарів, послуг, вони, безперечно, будуть викликати на перших стадіях певний шок від розширення і певні негативні наслідки.

За нашими оцінками, ми можемо втратити в товарообігу з десятьма країнами новими членами ЄС близько 500 мільйонів євро у наступному році, приблизно 10% товарообігу з цими країнами, який є сьогодні. Наприклад, ми сьогодні експортуємо в ці країни 800 тисяч тон металопродукції, сталеварних виробів. Фактично, якщо буде той же режим доступу на ринок сталеварних виробів, який існує сьогодні, ми повністю втрачаємо цей ринок. Це 260 мільйонів євро.

У сільському господарстві ми сьогодні маємо 80 мільйонів євро експорту в 10 країн кандидатів. У разі режиму доступу сільгосппродукції на внутрішні ринки ЄС, а він буде започаткований, ми всю цю продукцію втрачаємо із-за сертифікації. По поширенню антидемпінгових заходів на Україну в цих 10 країнах, у нас падіння може бути до 50-60 мільйонів євро. Ми бачимо, що деякі наші підприємства малі і середні, особливо у прикордонних регіонах, вони просто після розширення ЄС стануть на межу виживання. А деякі великі проекти, наприклад, робота Бурштинського острову. Ви знаєте, що одна з складових успішної роботи є польське вугілля. Після розширення ЄС його ціна стане більша і це може поставити під загрозу сам проект.

Марія Щур

Таким чином, Україна домагатиметься від Європейського Союзу компенсацій за втрати, говорить Олександр Чалий.

Олександр Чалий

Ми на самміті поставили перед Європейським Союзом питання, що ми б хотіли певні компенсаційні заходи з боку Європейського Союзу, які б дозволили нам подолати цей несприятливий сценарій розвитку подій після розширення ЄС.

Ви знаєте, що у контексті питань пересування людей, ми пропонуємо діалог по спрощеному візовому режиму. Що стосується економічного блоку питань, ми вважаємо, що можна було б запровадити певні перехідні періоди, наприклад, на застосування антидемпінгових процедур на території України після прийняття нових членів-кандидатів ЄС. Тобто, щоб це не відразу відбулося, а скажемо, через рік, щоб нам підняли квоти чи встановили квоти приблизно на той сегмент ринку в чутливих товарах, який ми втрачаємо в перші 2 роки у зв’язку з розширенням.

Марія Щур

«Перед вибором – Україна та президентські вибори 2004» – конференція під такою назвою відбулася минулого вівторка у Берліні. Ïї організували Німецько-український форум та Німецьке товариство східноєвропейських досліджень. Незважаючи на політичне спрямування дискусії, значна її частина концентрувалася навколо економічних питань. Перед мікрофоном Надія Кандиба з Німеччини.

Надія Кандиба

У форумі взяла участь ціла низка українських та німецьких політиків і експертів. На конференції були присутні і голова Нацбанку України Сергій Тигипко, і голова Української спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах, і колишній спікер німецького бундестагу Ріта Зюссмут. Практично всі учасники конференції були згодні з тим, що наступні президентські вибори стануть визначальними для подальшої долі України.

Водночас під час форуму пролунала критика пропозиції обирати президента парламентом. Як зазначалося в Берліні, для України це була б справжня катастрофа. Від результатів президентських виборів залежатиме також і майбутнє економічного піднесення, яке зараз спостерігається в державі. Як зауважив член групи німецьких консультантів при українському уряді Рікардо Джуччі, зараз Україна переживає справжній економічний бум. Він нагадав, що ще десять років тому, чогось подібного навіть не можна було собі уявити. Водночас зазначалося, що прості жителі України, особливо в регіонах, ще чомусь не відчувають цього піднесення. Член правління німецького фінансового інституту “Commerzbank” Андреас де Мез’єр у зв’язку з цим пояснив, що на Заході теж економічні показники віддзеркалюються на житті простого населення з певним запізненням.

Водночас німецькі економісти звертають увагу на те, що ознаки економічного піднесення в Україні вже можна помітити практично на кожному кроці. Для цього навіть досить просто пройтися вулицями українських міст. Так, якщо раніше існували тільки надзвичайно дорогі ресторани, то тепер дедалі більше виникає закладів, розрахованих на середній рівень доходу. Вже цей факт свідчить, що рівень життя людей поступово підвищується. Однак чи вдасться зберегти такий розвиток, залежатиме також і від результатів майбутніх президентських виборів, було зазначено на українсько-німецькій конференції в Берліні.

Марія Щур

Швидкі темпи зростання української економіки не перестають дивувати західних оглядачів. У першому півріччі українська економіка зростала ще швидше, ніж вважалося раніше, повідомила державна статистична служба, яка виправила свої попередні розрахунки. Згідно з найновішою статистикою, українська економіка зросла на 8,6% замість 7,5%. Рушіями зростання у перші півроку стала промисловість, енергетика, транспорт, роздрібна торгівля. А справжній бум переживає будівництво – там темпи зростання пришвидшилися на понад 20%.

Аналітики компанії «ПланЕкон», що досліджує країни Центральної та Східної Європи, говорять, що українським експортерам пощастило цього року на високий попит на їхню металургійну продукцію. Але серед експортерів не лише представники важкої промисловості.

Дедалі більший інтерес за кордоном викликає продукція української харчової промисловості і зокрема виробники пива. Так, наприклад, естонська статистична служба повідомила нещодавно, що за останні два роки експорт українського пива до цієї країни, а йдеться головним чином про пиво компанії «Оболонь», зріс у 10 разів. Якщо 2001 року естонці випивали нецілих 200 тисяч літрів українського пива, то нинішнього року вони випили майже 2 мільйони літрів. А за перше півріччя нинішнього року в Естонії випили понад 3 мільйони літрів оболонського пива.

Серед українців небагато знайдеться таких, хто б не скуштував напоїв цього заводу – від численної кількості сортів самого пива «Оболонь», до багатьох слабоалкогольних напоїв, і серед них найвідомішого, безалкогольного «Живчика».

Сьогодні в рубриці «Своя справа» ми пропонуємо ближче познайомитися з людиною, котра змогла зробити назву свого підприємства національним брендом. Слово Ірині Білій.

Ірина Біла

Олександр Слободян, президент Акціонерного товариства «Оболонь» на громадських засадах, народний депутат України належить до покоління тих директорів часів перебудови, яких обрали на цю посаду загальними зборами трудового колективу. Його біографія є типовою для молодих, рішучих людей кінця 90-х, які відчували силу і потребу щось змінити і готові були взяти за це відповідальність. Згадує Олександр Слободян.

Олександр Слободян

Я один з тих директорів, хто обирався в часи Горбачова. Тоді була мода вибирати керівників підприємств, директорів заводів. Ось я один із директорів, хто обирався в той час. Мене обрали у віці 33 років з 5 кандидатів. Це був 1989 рік 25 грудня. Звичайно, для мене це дуже пам’ятна дата, тому що вибори були непрості, був величезний тиск, були певні провокації. І ось 3 січня я очолив об’єднання «Оболонь». Мені потрібно було доводити собі і доводити колективу те, що я, дійсно, чогось вартий. Ірина Біла

Олександр Слободян мав свою програму подальшого розвитку «Оболоні». Першим пунктом цієї програми була орендна організація праці з правом дострокового викупу заводу. А через два роки цей пункт вдалося виконати і «Оболонь» отримала свідоцтво Фонду держмайна № 1, що засвідчило новий статус приватизованого підприємства. Це був перший, але не єдиний прецедент, яке створила «Оболонь» на чолі з Олександром Слободяном. Олександр Слободян

Я хочу сказати, що ми створили надзвичайно велику кількість прецедентів. У 1991 році ми вийшли з республіканського об’єднання «Укрпиво». Це були дуже непрості часи. те, що ми отримали свідоцтво №1 Фонду держмайна - це було теж дуже непросто. Ми першими, ще в колись Радянському Союзі, вийшли з експортом пива в розвинуті країни світу. Спочатку це була Великобританія, потім - США. Ми перші створили ринок слабоалкогольних напоїв, принаймні у східній Європі, тому що десь паралельно Великобританія теж започатковувала такі напої.

Ірина Біла

Новаторський запал і бажання бути першими не зникли і донині. Сьогодні «Оболонь» продовжує очолювати список підприємств-експортерів. Нині її продукцію отримують понад 17 держав світу. Нещодавно власну розробку «Оболоні» – напій «Живчик», який за лояльністю покупців вийшов на перше місце в Україні, висловила бажання імпортувати така екзотична країна, як Тайвань.

Своєрідним поштовхом для роботи в ринкових умовах, стало позбавлення «Оболоні» всіх державних фондів і рознарядок, якими користувалися державні підприємства.

Олександр Слободян

Можливо десь до 1991 року, коли ми вийшли з республіканського об’єднання «Укрпиво» нас хотіли поставити на коліна, позбавивши всіх видів рознарядок та фондів, які були дуже важливими для матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства в той час. Саме тоді ми розпочали роботу в ринкових умовах, тому що потрібно було все: забезпечити свою діяльність, свій розвиток, форсовано розвивати експорт для того, щоб заробляти валюту, адже лише за валютні кошти в той час можна було придбати обладнання сучасне, сучасні технології. Вже потім, коли запроваджена була конвертованість гривні, це вже стало набагато простіше.

Ірина Біла

Втім, поруч з полегшенням умов для бізнесу, з’явилися нові проблеми. Пов’язані вони з тим, що на український ринок прийшли потужні транснаціональні підприємства, які мають свою уяву про боротьбу з конкурентами.

Олександр Слободян

Сьогодні ми конкуруємо з транснаціональними корпораціями, які прийшли. Коли ми приватизовували в 1992 році, вже тоді я відчував їхній подих і я знав, що вони рано чи пізно сюди прийдуть. І нам потрібно було поспішати, перебудовувати свою фірму, модернізувати своє виробництво, впроваджувати сучасні технології.

Було цікаве, захоплююче дійство конкурувати з тими транснаціональними корпораціями. Я хочу сказати, що ми стикаємося з такими речами, коли працюють проти нас такі чорні піари дуже часто, коли поширюють чутки, коли підплачують там навіть продавцям магазинів, які повинні відмовляти покупцям в придбанні цієї натуральної продукції «Оболонь».

Ірина Біла

Не зважаючи на своєрідну конкурентну боротьбу, нині підприємство «Оболонь» входить до 30 найбільших промислових виробників України. Але найбільшим досягненням Олександр Слободян вважає те, що «Оболонь» власним прикладом довело, що підприємство без жодних іноземних інвестицій, зі 100% українським капіталом спроможне бути прибутковим і конкурентноспроможним.

Марія Щур

І на закінчення, про історію українського підприємництва.

Після поразки повстання Мазепи російський уряд намагався обмежити економічну автономію Гетьманщини, що призвело до занепаду діяльності українських підприємців. І лише гетьманові Данилу Апостолу вдалося дещо поліпшити стан виробництва і торгівлі. Про полковника, гетьмана, підприємця і мецената Данила Апостола розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Данило Апостол недаремно був прозваний істориками «гетьманом-господарником». Сам заможний підприємець, він за 6 років свого гетьманування домігся – всупереч тиску Петербурга – певного пожвавлення економіки Гетьманщини.

До обрання гетьманом Апостол упродовж сорока п’яти років був миргородським полковником. Відтак, він був переконаний у своєму праві розпоряджатися маєтностями на землях полку: «Нікому інному в полку нашом належит відаті, тилко нам, яко господареві, по мілості Божой і рейментарской». Полковник справді володів величезними маєтностями і серед них, замок, 4 містечка, 16 сіл, 3 сільця, 1 слобідка і 10 хуторів, загалом, 2678 дворів. Він мав млини, пасіки, шинки, цегельні, винокурні, броварні, солодівні, виробляв килими і тютюн, експортував волів, збіжжя, масло.

Апостол приєднався до повстання Мазепи, проте напередодні руйнування Батурина перейшов на московський бік. Згодом він разом з Павлом Полуботком понад рік провів в казематах Петропавловської фортеці у Санкт-Петербурзі. Після звільнення Апостола у Петербурзі залишився заручником його молодший син Петро, а сам полковник 1727 року був обраний гетьманом.

Якщо Мазепа спирався на значних землевласників, то Апостол орієнтувався насамперед на заможних підприємців. Він зібрав у Глухові купців з Києва, Ніжина, Чернігова, Полтави, щоб обговорити, як домогтися скасування заборон російського уряду на експорт з Гетьманщини. Підприємці просили гетьмана «умилосердитися над покривдженими українськими купцями, щоб вони не прийшли до останньої руїни». Зрештою, Апостол домігся дозволу Петербурґа на часткове відновлення закордонної торгівлі. Він розпорядився відкласти на 1-3 роки сплату по векселях підприємців, що торгували із закордоном, забезпечив захист купців і чумаків від зловживань прикордонників та митників.

Апостол вперше в історії Гетьманщини встановив точний бюджет державних видатків у розмірі ста сорока чотирьох тисяч карбованців, які покривалися за рахунок «евекти», тобто вивозного мита. Основними видатками були витрати на центральну адміністрацію, компанійські полки та артилерію. Гетьман організував також «Генеральне слідство про маєтності» щодо ранґових (тобто, державних) земель, переданих приватним власникам. І хоча російський уряд вимагав повернення усіх ранґових маєтностей державі, Апостол підтвердив приватну власність тих, хто довів законність свого володіння.

Данило Апостол помер 17 січня 1734 року і був похований у містечку Сорочинцях у збудованій ним мурованій Спасо-Преображенській церкві.

Марія Щур

Після недовгих 6 років гетьманування Апостола російський уряд повернувся до Петрової політики обмеження українського підприємництва. Про те, яких збитків зазнали підприємці Гетьманщини від перебування в єдиному економічному просторі Російської імперії, Ви дізнаєтеся з нашої наступної передачі.

На цьому, шановні слухачі, передача «Економічний журнал» вичерпала свій ефірний час. Я прощаюся з Вами, на все добре! Говорить радіо «Свобода».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG