Прага, 27 жовтня 2003 – Серед інших актуальних міжнародних проблем західні оглядачі і далі коментують питання участі європейських партнерів США у відбудові Іраку, політичні й економічні проблеми російського керівника Путіна, ситуацію на Близькому сході та інші теми.
Низка західних газет продовжують коментувати міжнародну конференцію у справі відбудови Іраку, яка відбулася минулого тижня в Мадриді. На думку більшості оглядачів, конференція не виправдала покладених на неї сподівань. Із 56 мільярдів доларів, необхідних протягом наступних чотирьох-п’яти років для відбудови економіки Іраку, вдалося заручитися обіцянками надати лише 33 мільярди, 20 із яких надійдуть зі Сполучених Штатів. Ірландська газета «Айриш таймс» у редакційній статті підкреслює, що Німеччина і Франція, які виступали проти війни в Іраку, нині фактично не фігурують у списку донорів. Тим часом Великобританія та Іспанія, які підтримали ідею воєнного удару по Іраку, нині із числа європейських країн запропонували найбільші суми допомоги для його відбудови. На думку газети, міжнародну допомогу Іракові загальмували брак безпеки і відсутність успіху у стабілізації країни. І ці проблеми не вдасться вирішити доти, як вважає газета, доки не буде відновлений суверенітет Іраку. Ірак, як вважає газета, є досить багата країна, яка здатна буде досягти високого рівня економічного розвитку після вивільнення від диктатури, окупації й міжнародної ізоляції. Хоча Мадридську конференцію, як вважає на закінчення «Айриш таймс», можна вважати добрим початком відбудови Іраку, головний прогрес у цій справі залежатиме від дальшої політичної ситуації у цій країні.
Тим часом оглядачка французької газети «Ліберасьйон» Вероніка Соул коментує, за її словами, найголовніші проблеми російського керівника Путіна. Від часу його обрання російським президентом у березні 2000-го року Путін стоїть перед трьома завданнями, які захопили його увагу й зусилля: модернізувати Росію і відновити її статус «великої держави», знищити сепаратистський рух у Чечні і поставити на «належне місце» російських олігархів, які за часів Єльцина прибрали докучливу звичку втручатися в політику. Нині Путіна особливо турбує останнє питання, підкреслює автор. В умовах російської «керованої демократії» може бути лише один цар, а, приміром, олігарх Ходорковський створив загрозу поставити його у тінь. На думку оглядачки газети «Ліберасьйон», Путін вважає, що Росією слід правити лише за допомогою авторитарних методів. Як колишній шеф російської служби безпеки, Путін має дані про всіх російських олігархів, проте вдається до компрометуючих деталей лише у випадку окремих з них, які стають йому поперек дороги.
Низка західних газет продовжують коментувати міжнародну конференцію у справі відбудови Іраку, яка відбулася минулого тижня в Мадриді. На думку більшості оглядачів, конференція не виправдала покладених на неї сподівань. Із 56 мільярдів доларів, необхідних протягом наступних чотирьох-п’яти років для відбудови економіки Іраку, вдалося заручитися обіцянками надати лише 33 мільярди, 20 із яких надійдуть зі Сполучених Штатів. Ірландська газета «Айриш таймс» у редакційній статті підкреслює, що Німеччина і Франція, які виступали проти війни в Іраку, нині фактично не фігурують у списку донорів. Тим часом Великобританія та Іспанія, які підтримали ідею воєнного удару по Іраку, нині із числа європейських країн запропонували найбільші суми допомоги для його відбудови. На думку газети, міжнародну допомогу Іракові загальмували брак безпеки і відсутність успіху у стабілізації країни. І ці проблеми не вдасться вирішити доти, як вважає газета, доки не буде відновлений суверенітет Іраку. Ірак, як вважає газета, є досить багата країна, яка здатна буде досягти високого рівня економічного розвитку після вивільнення від диктатури, окупації й міжнародної ізоляції. Хоча Мадридську конференцію, як вважає на закінчення «Айриш таймс», можна вважати добрим початком відбудови Іраку, головний прогрес у цій справі залежатиме від дальшої політичної ситуації у цій країні.
Тим часом оглядачка французької газети «Ліберасьйон» Вероніка Соул коментує, за її словами, найголовніші проблеми російського керівника Путіна. Від часу його обрання російським президентом у березні 2000-го року Путін стоїть перед трьома завданнями, які захопили його увагу й зусилля: модернізувати Росію і відновити її статус «великої держави», знищити сепаратистський рух у Чечні і поставити на «належне місце» російських олігархів, які за часів Єльцина прибрали докучливу звичку втручатися в політику. Нині Путіна особливо турбує останнє питання, підкреслює автор. В умовах російської «керованої демократії» може бути лише один цар, а, приміром, олігарх Ходорковський створив загрозу поставити його у тінь. На думку оглядачки газети «Ліберасьйон», Путін вважає, що Росією слід правити лише за допомогою авторитарних методів. Як колишній шеф російської служби безпеки, Путін має дані про всіх російських олігархів, проте вдається до компрометуючих деталей лише у випадку окремих з них, які стають йому поперек дороги.
