Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 12:50

Комсомольці при владі. Чи ще на 85 років?


Ірина Халупа, Ганна Стеців, Сергій Собуцький В’ячеслав Кириленко - народний депутат України (НУ); Вадим Місюра – секретар Київського міського комітету СДПУ(о), член Політбюро СДПУ(о); Ірина Вуйцик - аспірантка факультету міжнародних відносин Львівського університету.

Київ-Прага, 29 жовтня 2003 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно! Говорить радіо “Свобода”.

Сьогодні середа, 29 жовтня, 20-та година. З вами передача “Вечірня Свобода”. Вітаємо всіх, хто нас слухає.

Отож розпочинаємо наш свободівсько-довірівський спільний проект “Вечірню Свободу”. В Празі з вами Ірина Халупа, в Києві - Ганна Стеців, наш колега з радіо “Довіра” Сергій Собуцький та наші гості.

Сьогоднішня тема: 85 років комсомолу. Як у народній пісні: один плаче, другий скаче, третій тому радий. Чому Україна святкує цю дату? Чому Верховна Рада пов’язує 85-ліття комсомолу з державною підтримкою молодіжного руху? Що означає комсомол для членів політичних партій, які в минулому були активними комсомольцями?

Цю тему обговорять з нами колишні комсомолці та й не лише комсомольці, а саме: В’ячеслав Кириленко, народний депутат України (“НУ”); Вадим Місюра, секретар Київського міського комітету СДПУ(о), член Політбюро СДПУ(о); Ірина Вуйцик, аспірантка факультету міжнародних відносин Львівського університету.

Признаюся, що сьогодні я отримала факсом запрошення від Шевченківського району міста Києва та держадміністрації на урочистий вечір, присвячений 85-ій річниці ВЛКСМ. Я не могла розшифрувати ці літери. Побігла я до нашого начальника – він також довго-довго думав і забув, що це таке ВЛКСМ, але всі ми знали, що це комсомол.

Ще до цього, 18 вересня, Верховна Рада ухвалила постанову про 85-ту річницю ВЛКСМ та державну підтримку молодіжного руху. “Молодь має звернутися до скарбниці кращого досвіду нашого народу, яким і є історія ВЛКСМ”. Так на ухвалення парламентської постанови відреагувала Ніна Карпачова, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини.

Шановні гості, слова, якими ми говоримо, мають якийсь зміст. Вони всі сповнені певним колоритом, певним змістом, певними поняттями. Наприклад, гуманіст, диктатор. Який зміст, чим закладене слово, на вашу думку, “комсомолець”? Пане Кириленко? | В’ячеслав Кириленко

Комсомолець – це похідне слово від того ВЛКСМ, яке Ви сьогодні не могли розшифрувати. З одного боку, ця назва походить від організації, а з іншого боку, це такий цілий...

Ірина Халупа

Як поняття.

В’ячеслав Кириленко

Так, це таке ціле поняття, яке “всмоктало” в себе дуже багато чого. Тут це різні сили оцінюють по-різному. Я не бачу для себе тут жодного позитиву і до комсомолу не маю жодних сентиментів.

Ірина Халупа

А Ви були членом комсомолу?

В’ячеслав Кириленко

Так, я був членом комсомолу в совєтські часи. У 8-му класі мене прийняли, а коли я був студентом університету в 90-му році, то я комсомольський квиток публічно спалив. В мене є свідки дотепер.

Ірина Халупа

Пане Місюра, що для Вас значить слово “комсомолець”? Що в ньому закладено, який в ньому зміст Ви бачите? Чи Ви були членом комсомолу?

Вадим Місюра

Я думаю, що якщо Ви сьогодні запитаєте більшість громадян України, які проживали в Україні, то вони зможуть розшифрувати це поняття, тому що воно було на слуху протягом багатьох років.

Поняття “комсомолець” – це відношення до певної структури, яка діяла протягом багатьох років в часи СРСР. Я думаю, що люба людина гордилася, коли одягала цей значок, отримувала цей білет, вона брала на себе певні обов’язки. Але в той же час поступали і різні інші люди з певних кар’єрних міркувань, які давала ця організація. Тому, я думаю, що це залежало від людей, які носили цей значок і носили цей білет.

Ганна Стеців

А чому Ви думаєте, що кожна або, як Ви сказали, “люба” людина гордилася, коли вдягала комсомольський значок? На чому ґрунтуються ці висновки?

Вадим Місюра

В першу чергу, вони ґрунтуються на власному досвіді. Дійсно, дуже багато людей цікавилося роботою в цій організації. Ті люди, які приходили, вони вважали, що можуть зробити щось для своєї країни, і вони робили. Ця постанова ВР ніколи не пройшла б у парламенті, якби більшість депутатів не проголосувала. Більшість депутатів – це значить і більшість народу України, тому що вони представляють інтереси народу України. Тому, коли я говорю, що гордилася, то, в першу чергу, говорю про себе і про те коло людей, яке було біля мене. А повірте, це було дуже багато людей.

Ірина Халупа

Пані Вуйцик, Ви аспірантка факультету міжнародних відносин Львівського університету, ймовірно, що членом комсомолу Ви не були. Чи варто, на Вашу думку, пов’язувати державну підтримку молодіжного руху з 85-річницею комсомолу?

Ірина Вуйцик

На мою думку, таке явище, як комсомол, - це явище, яке однозначно пов’язане з минувшиною, зокрема з радянським минулим. Я комсомолкою ніколи не була, бо коли настав мій час вступати в комсомол...

Ірина Халупа

Його вже не було.

Ірина Вуйцик

Він вже розпадався, тобто він уже перейшов з примусової основи на добровільну. Жоден з моїх друзів, однокласників в комсомол не вступив і до сьогодні про це не шкодує. Я не думаю, що сьогодні варто надавати державну підтримку розвитку такого явища, як комсомол...

Ірина Халупа

Ні-ні, тут не йдеться про державну підтримку, і немає мови у постанові ВР про державну підтримку. Моє запитання стосується пов’язання тих двох явищ. Держава повинна підтримувати молодіжний рух в Україні програмами, дотаціями і т.п. Але чи варто використовувати як стартовий пункт цю річницю, щоб показати, як держава підтримує молодь?

Ганна Стеців

І так звану кращу спадщину комсомолу?

Ірина Вуйцик

Я не думаю так, бо зараз є стільки багато різних молодіжних організацій, і всі вони можуть бути стартовими для підтримки державою. А комсомол – це для мене минуле. І таким, як воно було, я не думаю, що молодь хотіла б, щоб з того щось повторилося.

Ірина Халупа

Наш колега Сергій Собуцький також має певний досвід з комсомолом. Сергію, чи не так?

Сергій Собуцький

Дуже великий: з 14-ти до 28-ми років відбув, як кажуть, він “а” до “я”. Я був і в Бюро комітету комсомолу і факультету журналістики КДУ, і взагалі всього університету. Досвід величезний. З паном Томенком працювали деякий час в комсомолі. Так що ми застали і перебудовчий момент. Так, як пан Місюра на госпрозрахунок..., ми щось трошки говорили перед ефіром: з комсомолу до госпрозрахунку. Так я теж такий кінцевий...

Ірина Халупа

Чи комсомол був доброю школою? Що це була за школа? Чого Ви там навчилися в цьому комсомолі? Які якості були глибоко закорінені у Вас? Я завжди вважала, що комсомол – це була кузня комуністичних кадрів.

Вадим Місюра

Справа в тому, що я вважаю, що в першу чергу це дійсно школа, школа, яка дуже багатьох людей навчила організаційним здібностям, надала їм ці організаційні здібності. Це по-перше. По-друге, я вважаю, що коли ти працюєш в колективі (а комсомол – це в першу чергу колективний орган), то дуже багато непоганих якостей з‘являється у людини. Це сьогодні чомусь у нас забувають те, що давав нам або Макаренко, або Сухомлинський. Кажуть, що тільки індивідуум може вижити в нашому суспільстві. Я думаю не так. А якщо говорити про те, надавати сьогодні статус постанові і святкувати цю річницю, я думаю, тут нічого немає страшного. Тому що комсомол (я провожу паралель) в ті часи – це підтримка молодіжного руху. І якщо би сьогодні так підтримувався молодіжний рух, як в ті часи підтримувався молодіжний рух, який, на жаль, був виражений у той час тільки однією організацією, то я думаю, що дуже багато проблем ми би сьогодні в Україні вирішили.

Ганна Стеців

Пане Місюро, я пам‘ятаю Вас у львівському міському комсомолі. Ви не були такий традиційний комсомольський керівник, як усі інші. Ви завжди виглядали людиною, яка дивиться на те трошки іронічно. Скажіть, чи справді Вам так все пасувало в тодішньому комсомолі, як Ви зараз це подаєте?

Вадим Місюра

Справа у тому, що, ну, по-перше, що коли Ви говорите “нетрадиційний”, я Вам скажу, скоріше це слово, яке Ви використали треба говорити “творчий”. Тому що я вважаю, все-таки кожна людина могла самореалізуватися в ті часи в тому чи іншому напрямку. Комсомол – це була можливість самореалізуватися молодій людині. Якщо Ви говорите, які ми кроки робили як Львівська міська організація, комсомольська організація, то так, вони дійсно були на той час, йшли врозріз з партійними установками. Наприклад, згадайте, пані Ганно, коли якраз міськком комсомолу зробив у Львові перші гаївки, перші толоки, перші вертепи...

Ганна Стеців

Намагаючись перехопити ініціативу в тієї частини молоді, яка не хотіла вже нічого спільного мати з комсомолом.

Вадим Місюра

Ну, Ви розумієте, Ви можете назвати як хочете, а це було від щирого серця це робили. Тому що дійсно, певні недоліки в роботі тоді були, зашореність в роботі – вона була. І тоді людина старалася знайти щось нове, і я думаю, ці кроки, скоріше треба говорити про нові форми роботи молодіжної організації. І ми ці кроки шукали. До речі, з сьогоднішніми представниками якраз опозиції, той же Ігор Гринів, наприклад, і багато інших людей.

Ірина Халупа

Пане Кириленко, все ж таки є якесь молодіжне життя, якщо я не помиляюся, Ви є членом Молодого Руху. І майже при кожній політичній партії є молодіжні відділення цих партій. Так що певна організована робота з молоддю відбувається, чи не так? Навіть без спадщини комсомолу.

В’ячеслав Кириленко

Так, я довгий час очолював Молодий Рух і дотепер лишаюсь уже рядовим учасником цієї організації. І знаю, що молодіжних організацій зараз сотні. Тим більше мені дивно, що ВР ухвалює на 13 році незалежності ці постанови про 85-ту річницю ВЛКСМ, ще й прив‘язує це до державної молодіжної політики. Причому комсомол протягує постанову про самого себе, нанизуючи на її текст нібито проблеми державної ваги.

От тепер подивимося, як буде реалізовуватися ця постанова. Я думаю, що комсомольці вип’ють ще одну тонну горілки коштом державного бюджету або місцевих, там ось Шевченківського району, як Ви сказали. А державна молодіжна політика як сходила на пси, так і буде це продовжуватися. І в цьому вся комсомольська суть, на мою думку. Оце голосування за цю постанову, це просто якась колективна маячня. Причому вона продовжується регулярно. Я був і в минулому скликанні, так там зразу комсомольці внесли постанову про 80-ту тоді ще річницю відзначення комсомолу. Я за дві години вніс проект постанови (заради хохми, до речі) про 5-ту річницю молодого Руху. Її зареєстрували в апараті ВР, спікером тоді був Ткаченко, звичайно зчинився скандал, постанови зняли обидві. Пройшло півроку, комсомольці ВЛКСМ поміняли на ЛКСМУ, ну трошки патріотизували свою позицію, постанова таки пройшла. Тому я думаю, що це данина традиції, яку віддають в тому числі і ті люди, які зараз не перебувають у лівих парламентських фракціях. Просто, я особисто вважаю, що в цій традиції, якщо не взагалі нічого, то мало що було доброго. Я можу наводити десятки прикладів і тим більше я ніколи не чув про жодну комсомольську школу. Я можу назвати ті речі, які найкраще робили комсомольці, особливо апаратники і бюрократи, але це не для такої поважної радіостанції, як “Свобода”, тому це я лишу при собі.

Ганна Стеців

Чому, була школа, вища школа комсомолу, про яку казали: ”Спасібо партіі родной за трьохгодічний виходной”. Так?

Вадим Місюра

Справа в тому, але Ви забуваєте ще історію нашої країни, це тих людей, які боролися за Батьківщину і вони були комсомольцями.

Ганна Стеців

За котру?

Вадим Місюра

За Радянський Союз. Це Батьківщина була.

Ганна Стеців

Це суттєве уточнення.

Вадим Місюра

Так, для України також. Тому що Ви знаєте, що дуже багато якраз і українських комсомольців приймало участь у війні. І дуже багато наших людей приймали участь і в розбудові нашої держави, і піднімали з руїн міста, села, заводи і багато-багато іншого робили. І я думаю, пан Слава, що коли ми сьогодні святкували 10 річницю сидіння на граніті певного кола людей, то також, напевно, не одну тонну представники “употрєбілі”, коли згадували ті часи. І до речі, наскільки я пам’ятаю, це також відзначалося досить широко в нашій країні. Але ніхто з комсомолу, чи мається на увазі, з представників інших фракцій, які може не були з цим згодні, не піднялася рука там не голосувати чи не підтримувати ваші ці звернення. А я вважаю, що якщо сьогодні в нашій країні ми будемо враховувати думку тих людей, а їх дуже багато сьогодні, більшість, я вважаю, сьогодні, які пов’язують з ім’ям комсомолу певно життєвий відрізок часу. Я думаю, це в першу чергу шана їхній молодості. Я думаю, нічого страшного для країни в цьому випадку не буде.

Ганна Стеців

Скажіть будь ласка, от Ви сказали, що відбудовували комсомольці зруйноване війною господарство Радянського Союзу. А якби вони були не комсомольці, хіба б ці молоді люди цього не робили?

Вадим Місюра

Робили. Але Ви ж ставите конкретне питання, і я вам говорю, що сьогодні у нас є сотні молодіжних організацій, хоча Ви повинні розуміти, якщо їх сотні, то, на жаль, вони можуть бути розпорошені. Мається на увазі в захисті державної молодіжної політики. І тоді сьогоднішній чиновник по окремій організації може їх просто вибити. Якщо ж вони об’єднуються, то це вже сила. Я ще раз кажу, я проти того, щоб була одна організація.

Але в той же час, якщо у нас була єдина структура, яка об’єднувала більшість, то ми могли перед державою вистоювати більше своїх інтересів. І такою організацією був Український національний комітет молодіжних організацій, який звинувачувати почали з часом, що він перетворюється в структуру комсомолу. А це неправда. Просто молоді люди різних політичних поглядів об’єдналися для вирішення своїх суто молодіжних проблем.

Сергій Собуцький

Тоді можемо поставити таке загальне запитання: яким має бути молодіжний рух сьогодні? Тоді був комсомол – масовий вплив, масова організація, єдина для всієї держави. Який має зараз бути молодіжний рух? От ви кажете “розпорошений”, і це погано теж. Справа в тому, що єдиної організації немає.

Вадим Місюра

Я Вас розумію. Тут немає нічого дивного, тому що тоді була однопартійна система. А сьогодні у нас багатопартійна система, і тому не може бути однієї організації. Але якщо говорити про інтереси молоді, вони однакові, незалежно ліві вони чи праві. І тому треба об’єднуватися. От і все. І таким повинен бути молодіжний рух.

Ірина Халупа

Пане Місюра, послухаємо молоду людину. Сидить в студії аспірантка. Пані Вуйцик, отже, Ви виростали вже без комсомолу. Чи Ви відчуваєте якусь прогалину в Вашому житті, тому що його немає? Чи Ви маєте можливість записатись в цю чи іншу організацію, щоб себе проявляти?

Ірина Вуйцик

Я не відчуваю жодної прогалини в своєму житті, і я не шкодую, що в моєму житті комсомол не залишив ніякого сліду. Для мене комсомол асоціюється тільки з примусом. Тобто, як пан Місюра сказав, що вони розбудовували міста чи робили всякі подібні речі, але це все в більшості робилося з примусу, а власне не тому, що вони не були комсомольцями.

Зараз людина молода дістала дуже великий вибір. Більшість організацій молодіжних – це не є розпорошення, це є прояв того вибору молоді, який кожен для себе ставить в житті. І я думаю, потрібно тільки радіти з того, що є так багато організацій. А вже питання їхньої співпраці, отримання державної підтримки для своєї діяльності – це інше питання. Але власне ота розмаїтість – це є дуже великий плюс. І в цьому нема примусу. Це теж дуже великий плюс, ще один.

Сергій Собуцький

Немає проблем.

Ірина Халупа

Я хочу нагадати нашим слухачам, що сьогодні ми дискутуємо у нашому спільному свободівсько-довірівському проекті “Вечірня Свобода”. Дискутуємо про комсомол. Сьогодні стукнуло 85-ліття цієї організації. І наші гості: Вадим Місюра, секретар київського комітету СДПУ(о), Ірина Вуйцик, аспірантка факультету міжнародних відносин Львівського університету і В’ячеслав Кириленко, народний депутат від блоку “Наша Україна”.

Ми тут говоримо й говоримо про комсомольців. Сьогодні ми намагались “виловити” їх, тих комсомольців і записати кількох, щоб вони пояснили нам, яку роль відіграв комсомол у їхньому житті. Але, як хтось з наших гостей згадував, всі святкують, а дехто навіть боїться сьогодні признатися, що він був комсомольцем. Але ми всі знаємо, хто вони. Так що тут великих таємниць немає. Такі відомі українські політики, скажімо, як Олександр Зінченко чи Володимир Литвин, чи Анатолій Матвієнко (який погодився з нами поговорити і зараз ви його почуєте) і низка інших, які сидять на провідних посадах (пан Медведчук, наприклад, і інші), вони всі – колишні комсомольці.

Отже, послухаємо з цього приводу народного депутата, члена парламентського блоку Юлії Тимошенко Анатолія Матвієнка, який пройшов шлях від Першого секретаря Райкому комсомолу до Першого секретаря Центрального комітету комсомолу України, повний шлях.

Анатолій Матвієнко

Комсомол, як і для багатьох людей мого покоління, був певний період мого життя, частина цього життя. Я ніколи не утаємничував того факту, що я був, працював у комсомолі. Я дуже аналітично і критично оцінюю всі періоди свого життя, в тому числі і цей, комсомольський. Я вважаю, що він мені дав багато, як людині, яка навчилася організації і власне своєї праці, і організації роботи з людьми, дав мені можливість стати публічним політиком, дав мені навички якоїсь певної системи в роботі. Але я не обожнював би сьогодні будь-який період життя. Я віддаю належне, але критично осмислюю все те, що було неправильним, що було в цій ідеологічній системі “зашореним”, що перетворювало це в інститут “зомбування” і використання дуже потенційно спроможного ресурсу, як молодь, що творило з нього не самостійно думаючу, а чітко виконуючу місію і функції, хоча і робило багато цікавих справ.

Тому я не думаю, що це рівень державного свята і тому не голосував. Хоча я ще раз кажу абсолютно відверто, віддаю собі звіт, що ця школа для мене була цікавою, хоча зараз дещо, можливо, стримано їх висловлюю, оскільки нерозуміння повноти цього інституту, як інституту комуністичного режиму, є і на моїй вині, бо очевидно, варто було б не захоплюватися, а тверезо і системно думати. Але кожному висновку свій час. Ми маємо йти сьогодні на згуртування людей, на їх об’єднання. І якби паралельно з цією постановою було внесено постанову про визнання, скажімо, ОУН-УПА воюючою стороною, і визнання, що ці люди воювали за Україну і поклали своє життя в ім’я її незалежної перспективи, то тоді, можливо, можна було б і святкувати 85-ту річницю.

Ірина Халупа

Анатолій Матвієнко, народний депутат, колишній Перший секретар Центрального комітету комсомолу України.

Ми вже у нашій розмові порушили такі питання, що були в комсомолі люди, які вміли більш творчо працювати – ось Ви, пане Місюра. Пан Анатолій Матвієнко згадував про те, що комсомол, на його думку, був певним інститутом “зомбування”, що в цій організації не була створена людина, яка вміла б мислити самостійно, а людина, яка чітко виконувала вказівки, місію і функції певної ідеології. Чи Ви погоджуєтеся з такою оцінкою, пане Місюра?

Вадим Місюра

Так, я погоджуюся. І тут немає нічого дивного, якщо брати той режим чи систему влади, яка була в ті роки. Якщо це була однопартійна система і вона працювала тільки на забезпечення певних своїх якихось напрямків діяльності, підтримки однієї партії правлячої, тої чи іншої людини, вона створювала інститути, тобто систему, яка сприяла цій діяльності.

І я думаю, що яку б ви країну сьогодні не взяли, все одно держава буде завжди працювати на пригнічення певних свобод в країні в тій чи іншій формі. Тільки одні будуть більш демократично робити, а інші будуть...

Ганна Стеців

Чи ті молоді лідери комсомольські, які у Львові пробували якось інакше мислити на початку так званої перебудови, чи їм тяжко було у всеукраїнському масштабі якось проявляти ініціативу? Як це з Києвом було співзвучне?

Вадим Місюра

Я думаю, що було важко, тому що Ви розумієте, що Львів і в ті часи сприймався як певний центр вільної думки. І в ті часи також боялися, що питання оце національно-патріотичне мало там загострення, такі особливості. І до Львова була завжди певна увага. І коли почалися ці прояви, як Ви називаєте, “загравання” з тими людьми, які хотіли б проявити себе через такі форми діяльності, як там наприклад...

Ганна Стеців

Товариство Лева.

Вадим Місюра

...перші політично-дискусійні клуби, (я пам’ятаю, під який контроль вони ставилися ), то Київ, дійсно, через певні структури, в першу чергу партійні, робив тиск на тих молодіжних лідерів, які це робили. Це не була система. Але в той же час (це якраз розпочалося в роки вже 1987-1988, коли дуже багато людей поверталося із заслань) в ті часи і почався вже рух на розвал Радянського Союзу, я б так сказав. Він починався з руху, в першу чергу народного. Це потім використали народний рух, з чим він змирився, і потім вже почав підігравати всій цій системі. І це, дійсно, сьогодні можна говорити, що ця система давила такі думки.

Сергій Собуцький

Є слухач. Ірино, можна?

Ірина Халупа

Так, будь ласка.

Сергій Собуцький

Слухачі активізувалися і є запитання. Я його озвучую. “Яку роль сьогодні зіграли, - запитує слухач, - комсомольці у голодоморі і зокрема у закритті церков?”

Вадим Місюра

Я думаю, що, по-перше, наша держава і президент з цього приводу чітко висловилися. І я думаю, що якщо Ви говорите про комсомол, як про організацію, яка працює в системі, то ці люди (мається на увазі структура) приймали найактивнішу участь в тих справах 30-х років (це і в покритті голодомору, і в закритті церков). Але Ви розумієте, що була і певна ідеологія. І таким чином через цю організацію старалися зробити цю ідеологію єдиною, тому що церква – це теж певна ідеологія. Ми сьогодні і тоді в більшості своїй (і я, як людина) засуджували такі справи. Інша справа, скільки ми могли дозувати цієї інформації, мається на увазі, скільки ми отримували цієї інформації. Дуже багато людей не мали в ті часи тієї інформації, яка після 90-х років стала...

Ганна Стеців

Загальним надбанням.

Вадим Місюра

Так, загальним надбанням. І тому ви бачите, як люди сьогодні міняються. Якщо Ви візьмете приклади дуже багатьох політичних лідерів в тій же “НУ”, там один на одному з колишніх керівників комсомольських, але вони сьогодні палять свої білети і кажуть, що вони перебудувалися...

Ірина Халупа

Пане Місюра, це ніхто не приховує. Ніхто не приховує своє комсомольське минуле, може крім тих кількох депутатів, які не хотіли з нами сьогодні говорити. Але мета цієї передачі – не лише інформувати, але якось, навіть не оцінити, а поговорити про це комсомольське минуле і його місце сьогодні, не воздвигати його, але також не розтрощувати його на шматки тому, що ми розуміємо, що це була частина людського життя. І люди робили це з певних людських причин.

Але я хочу навести, може, такі, не зовсім добрі чи гарні, чи слушні, паралелі. Ми говоримо про ідеологію. Комуністична ідеологія була нищівною, вона, ставивши собі свою мету, не дбала, не рахувалася взагалі з людським життям. Європейський континент бачив кілька таких ідеологій в минулому столітті. І єдиний спосіб, як можна було просуватися вперед, було : засудити цю ідеологію і всі організації, всі розгалуження цієї ідеології (чи це були молодіжні організації, чи це були господарчі організації, чи це були клуби домогосподарок -будь-що). Це якось дало людям можливість очиститися і йти далі.

Пане Кириленко, (ми тут говоримо, говоримо і говоримо про це) що будемо робити з цим комсомолом? Чи будемо знову за 5 років святкувати його?

В’ячеслав Кириленко

Був комсомол всі ті роки, до речі, декілька комсомолів є і тепер. Діяльність їх є менш відомою, але, кажуть: “Комсомольський дух, комсомольський порив, традиції” і таке інше...

Ірина Халупа

А що це таке – “комсомольський дух”?

В’ячеслав Кириленко

От дивіться, зараз комсомольський дух деморалізований. От на острові Тузла, наприклад, за принципом: “Комсомольці, вперед!”. Я думаю, що якщо вони і будуть там, то, швидше за все, зайдуть з тилу до наших прикордонників, якщо росіяни зайдуть з боку Тамані. Тому комсомол, наприклад, зараз – це є цілком визначений політичний рух, який стоїть, на мою думку, на неукраїнських позиціях. І те, що ми голосуємо за цифру 85, відзначаємо цю річницю, це значить, що так чи інакше ми визнаємо і теперішнє спрямування, неукраїнське спрямування, або я скажу точніше, непатріотичне спрямування, на мою думку, комсомолу.

А щодо, до речі, “НУ”, Вадиму відповім, то у нас жодного голосу за цю постанову немає. Може там і є 3 % комсомольців із 103, що є у фракції “НУ”, то і ті не голосували. Вони переосмислили все те, що було в минулому, і зробили для себе висновки, в тому числі і в сенсі їхньої позицій щодо голосування. Тому ці пустопорожні постанови призводять тільки до зайвої витрати бюджетних коштів та витрати енергії членів парламенту на непотрібні обговорення.

Ірина Халупа

А хто з комсомольських лідерів поїхав сьогодні святкувати до Москви? Кого Ви знаєте? Бо багатьом ми дзвонили, і нам казали в їхніх бюро, що шефа немає, шеф поїхав до Москви святкувати 85 років ВЛКСМ. Те, знаєте, в контексті Тузли дуже цікаво виглядало.

Вадим Місюра

Справа в тому, я думаю, що Тузлу вирішать наші дипломати, в першу чергу. І це питання – не тема сьогоднішня. І думаю, що якщо говорити про Вашу патріотичну позицію, то я б не хотів у 40-х роках опинитися в лісах на Рівненщині чи на Волині, коли мій дід чи хтось захищав країну - Україну, а в нього могли стріляти з іншого боку (мається на увазі з сусіднього села). Але це вже питання історії, і не можна сьогодні про це говорити. Мається на увазі, зіштовхувати людей, тому що це наша історія. Але якщо говорити,хто поїхав, то поїхав, напевне, секретар Ленінської комуністичної спілки Поліїт, народний депутат, якого запросили святкувати. І якщо святкується і запрошуються люди, то це, напевно, добре. Я думаю, що дуже багато речей сьогодні ВР проголосувала також і в інтересах України, мається на увазі дискусійних питань.

Ірина Халупа

Пане Місюро, пробачте, я Вас мушу перебити. На жаль, наш час добігає кінця. Я змушена завершувати нашу програму. Сьогодні в нас в гостях були: В’ячеслав Кириленко, народний депутат від блоку “НУ”, Вадим Місюра, секретар київського міського комітету СДПУ(о), член політбюро СДПУ(о), і аспірантка факультету міжнародних відносин Львівського університету Ірина Вуйцик. Тема передачі: “Комсомол. Майбутнє і минуле.” З вами прощаються з Києва (так, з Києва... Хотіла б я в Києві бути, але, на жаль, я поки що у Празі)... У Києві прощаються з вами Ганна Стеців і Сергій Собуцький, а в Празі - я, Ірина Халупа. Залишайтеся з нами, з радіо “Свобода”. Шануймося.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG