Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:33

“7 днів демократії”. 1. Цього тижня у Росії відзначали річницю трагічних подій у театральному центрі на Дубровці. 2. Підтримка домашнього вогнища та виховання дітей, ці рамки усталених стереотипів стали занадто тісними для сучасних українок. 3. У Польщі розпочато справжню боротьбу зі злодіями мобільних телефонів. 4. У Німеччині обговорюється питання запровадження електронних кайданів для школярів, котрі систематично прогулюють навчання.


Ірина Перешило “7 днів демократії”. 1. Цього тижня у Росії відзначали річницю трагічних подій у театральному центрі на Дубровці. 2. Підтримка домашнього вогнища та виховання дітей, ці рамки усталених стереотипів стали занадто тісними для сучасних українок. 3. У Польщі розпочато справжню боротьбу зі злодіями мобільних телефонів. 4. У Німеччині обговорюється питання запровадження електронних кайданів для школярів, котрі систематично прогулюють навчання.

Прага, 25 жовтня 2003 року.

Ірина Перешило

Сім днів демократії – це спеціальна програма на хвилях “Радіо Свобода”. Перед мікрофоном у Празі ведуча – Ірина Перешило. Протягом наступних 25 хвилин ви почуєте низку матеріалів, котрі вже звучали цього тижня у передачі “Демократія і держава”.

Зокрема серед іншого ви почуєте: цього тижня у Росії відзначали річницю трагічних подій у театральному центрі на Дубровці. Підтримка домашнього вогнища та виховання дітей, ці рамки усталених стереотипів стали занадто тісними для сучасних українок. У Польщі розпочато справжню боротьбу зі злодіями мобільних телефонів. А у Німеччині обговорюється питання запровадження електронних кайданів для школярів, котрі систематично прогулюють навчання. Це лише частина тем, що прозвучать сьогодні у програмі. Залишайтесь з нам.

У Росії цього тижня відзначали перші роковини трагічної події у театральному центрі на Дубровці. Минув рік, але і досі багато серйозних питань залишаються без відповіді. Слово нашому московському кореспонденту Віталію Портникову.

Віталій Портников

Рік тому Росія, Москва жили у стані постійної нервової напруженості. Було досить незрозумілим, як вирішиться доля людей захоплених у театральному центрі на Дубровці. Ця напруженість, ця невідомість залишалася до останньої хвилини, навіть після того, як відбувся штурм театрального центру підрозділами спеціальних служб РФ. Як відомо, в перші хвилини після штурму здавалося, що взагалі немає жертв. Після цього представники офіційних структур Росії давали суперечливі дані про те, скільки саме заручників загинуло внаслідок штурму театрального центру на Дубровці представниками силових структур РФ. Цифри зменшувалися з кожною годиною, з кожним днем, з кожним тижнем. І навіть сьогодні немає точної відповіді на питання внаслідок чого загинули заручники. Внаслідок застосування невідомої речовини склад якої є досі не оприлюднений. Внаслідок того, що лікарі не знали яким чином їм рятувати заручників. І можливо, внаслідок того, що рішення про штурм було достатньо дискусійним, навіть, для російського політичного керівництва, адже телевізійний канал НТВ продемонстрував дискусію між вищими російськими керівниками, де прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов висловлювався проти штурму театрального центру на Дубровці. А президент Росії Володимир Путін рішуче виступав за.

Досі немає відповіді на питання, як могло таке статися у центрі Москви. Представники слідства зараз говорять, що жертвою штурмовиків міг стати не театральний центр на Дубровці, а будинок Держдуми РФ. Однак цього ж не сталося. і звичайно ж, залишається без відповіді головне питання. Яким чином подолати причини, які призводять до ескалації тероризму на території самої РФ. А це не загальні, не глобальні причини, а чеченська війна, що продовжується, навіть, не зважаючи на заяви вищого політичного керівництва РФ про політичне врегулювання в Чечні. Тоді після подій на Дубровці здавалося, що російські керівники зроблять серйозні висновки, з того що відбулося і усвідомлять необхідність політичного врегулювання. Це було зроблено і потім продемонстровано референдумом в Чечні і президентськими виборами в цій республіці саме декларативна. І досі багато хто з опитаних росіян вважає, що безпеки не стало більше. І досі багато хто з причетних до подій на Дубровці впевнений, що поки не вирішиться кавказьке питання можна буде очікувати нових і нових жахливих терористичних нападів. Віталій Портников, “Радіо Свобода”, Москва.

Ірина Перешило

Минулого тижня Папа Римський Іван Павло ІІ вручив червоні кардинальські берети 30 новопризначеним кардиналам. Враховуючи вік і стан здоров’я римського понтифікат, а також екстреність з якою було скликано кардинальську консисторію. Багато хто з оглядачів вважає, що Іван Павло ІІ робить усе, щоб його наступник якого обиратимуть на 96% призначені ним кардинали став продовжувачем його курсу. Однак інші вважають такий висновок недостатньо обґрунтованим. Слово нашому релігійному оглядачеві Віктору Єленському.

Віктор Єленський

Отже відтепер число кардиналів досягло 194 осіб. А тих з них, хто є молодшим за 80 років, а відтак матиме право обирати Папу вже 135. Але ті з оглядачів, хто вважає, що нинішній римський архієрей, який вже віддав себе на Господній промисел робить у ці дні все, щоб його наступник був Іваном Павлом ІІІ, тобто цілковито поділяв його філософію і продовжив його курс не є надто уважними. Почнемо з того, що 17 новопризначених кардиналів з 30 належать до країн розвинутих демократій, де найгучніше критикують консерватизм Івана Павла ІІ. Ще 4 архипастори Центрально-східної Європи, 3 латиноамериканців, 3 азійців і 3 африканців.

Далі. Історія церкви свідчить про те, що після довгого понтифікату, а за терміном перебування на престолі Святого Петра Іван Павло ІІ вже посідає четверте місце серед 263 Пап Римських наступник, навіть, якщо він і щиро прагне продовжувати курс попередника не може цього робити беззастережно. Часи змінюються і треба відповідати на нові виклики. Але в тім то і справа, що різні групи кардиналів по-різному бачать ці виклики. Для одних таким є розірваність християнства. Особливо небезпечна на знеболення світу і вони ревно працюють для справи християнського поєднання. Інші вважають, що католицька церква має внутрішньо зосередитися, зміцнити церковну дисципліну. Ще інші виступають за радикальні зміни, які б зробили католицьку церкву суголосною сучасному розумінні демократії, прав людини і позбавили її середньовічних нашарувань. Одні чути не хочуть про саму можливість змін в таких питаннях, як жіноче священство, аборти, безшлюбність кліриків, тощо. Інші ж несуть своє служіння в країнах, де ці проблеми просто пекучі і від їхнього розв’язання залежить чи залишаться ці країни католицькими вже у найближчому майбутньому. Кожна з цих партій має свого, як кажуть у Ватикані Папа-Біля. Тобто кардинала, який має реальні шанси на обрання.

Зараз, звісно, не час зважувати шанси сторін, хоча це і робиться доволі інтенсивно. Не час не лише тому, що виглядається це цинічно, але й з огляду на те, що Ватикан – це абсолютна монархія, а Папа все ще абсолютний монарх. І в його владі, до речі, завтра чи позавтра повністю переписати правила обрання власного наступника. Навіть якщо сьогодні він доручив себе Божій ласці. Віктор Єленський для “Радіо Свобода”, Київ.

Ірина Перешило

Підтримка домашнього вогнища, виховання дітей і допомога чоловікові у кар’єрному рості. Такими бачаться багатьом жіночі покликання і завдання. В тім статистика засвідчує, що подібні рамки вже надто тісні для сучасної українки. За даними Інституту соціології АН України приблизно 46% жінок прагнуть перекваліфікуватися і здобути нову професію, тоді, як серед чоловіків таких охочих лише близько 36%. Допомогти сучасній жінці знайти себе, відчути впевненість у власних можливостях, усвідомити свою роль в суспільстві, підвищити статус сім’ї і дитини та захистити їхні права, таку мету поставив перед собою Український соціолого-освітній центр для жінок. Докладніше про його роботу розповідає Ірина Біла.

Ірина Біла

Твердження про те, що у безробіття жіноче обличчя вже дещо втрачає свою актуальність, але не від того, що жінок з більшим ентузіазмом стали брати на роботу. Або ж почала активно впроваджуватися якась державна програма боротьби з жіночим безробіттям. Просто жінка набагато терпиміше стала ставитися до умов праці. Часто іде на не надто престижну, як на думку багатьох чоловіків роботу. Загалом більше пристосовується до нинішніх економічних реалій. Переважно жіночою сферою в Україні стає малий бізнес. Турбота про сімейний добробут, інстинкт самозбереження дарованій жінці від природи стимулює її в нинішній кризовій ситуації розпочати свій власний бізнес. В цьому переконані співробітники Українського соціолого-освітнього центру для жінок, які свою діяльність, як громадської організації розпочали з курсів для безробітних співвітчизниць. Розповідає директор освітніх програм центру Алла Михайличенко: “4 роки тому було створено Український соціолого-освітній жіночій центр і почав він працювати з безробітними жінками, які мали вже вищу освіту, але з якихось причин там по догляду за дітьми, десь звільнились вони залишилися без роботи. Центр дав їм англійську ділову, комп’ютерну грамотність, українську ділову, тобто ті мінімальні навички, які хоча б жінка могла їх використати для того, щоб піти на роботу”.

Паралельно з курсами для безробітних Український соціолого-освітній центр для жінок або як його скорочено називають УСОЖ розпочав в столиці, а пізніш і в регіонах програму розвитку жіночого підприємництва. На семінарах, тренінгах, бізнесових іграх жінкам надавалися консультації, необхідні знання і навики ведення власного бізнесу. Багато жінок, які пройшли навчання в центрі розпочали власну справу, декому надала натхнення і поїздка до Швеції, де українки мали змогу побачити, як створюється і працює жіночий малий бізнес в цій країні.

Одна з програм цього соціолого-освітнього центру для жінок передбачає навчання. Як долати соціальні, економічні та психологічні труднощі матерям, що мають дітей-інвалідів? Продовжує Алла Михайличенко: “Мами, які мають дітей інвалідів можуть навчити працювати свою дитину. Тобто ми мамам даєм ази економіки, а крім того, обов’язково робота на комп’ютері, обов’язкова робота по телефону, як правильно спілкуватись по телефону. Як дитину, навіть психологічні тренінги і для самої мами, як мамі себе поводити з дитиною, яка є інвалідом. І як виробити в собі впевненість, дати впевненість таку ж саму цій дитині, що вона є тим же громадянином, таким повноцінним, як і будь-яка людина, яка проживає в нас тут в Україні”.

Втім діяльність центру не обмежується турботою лише про жінок. Одним з важливим аспектів роботи організації є робота з дітьми. Алла Михайличенко: “Останню програму, яку ми закінчили це була “Виховання особистості зорієнтоване на здоровий спосіб життя”, це з вихованцями шкіл-інтернатів. Діти, які позбавлені можливості спілкуватися з батьками своїми, і звичайно батьки не можуть їм дати того, щоб могли вони дати. І не завжди у вчителів і вихователів стає часу для того, щоб грамотно пояснити чому не треба курити, чому не треба вживати алкоголь, як відмовитись від наркотиків, коли тобі пропонують. З дітьми працювали майже їхні ровесники. Ви розумієте, не головне сказати чому це не можна робити, а навчити дитину відмовитись, правильно сказати ні, коли тобі пропонують закурити цигарку з травою, або зкоштувати там якусь пігулку. Крім дітей ми працювали ще із вихователями. Вихователі, які працюють в інтернатах”.

Серед інших дитячих проблем, які намагається вирішити центр, це їхня невпевненість у власних лідерських силах, відсутність лідерських якостей. “Школа лідерів”, таку назву отримав ще один з проектів центру. Про нього Алла Михайличенко: “Зупинилися саме на цій програмі “Школі лідерів”, тому що спілкуючись з мамами, які бувають у нас на тренінгах. Вони говорять, що і розумні діти і гарно навчаються, але кажуть, що приходить дитина і каже, що я невпевнено себе почуваю, не знаю, як себе відкрити. Ми вирішили провести дійсно такі тренінги, починаючи від 5 років до 15 в групах, але це були 3 різні групи і назвали її “Школа лідерів”, для того, щоб виробити в дитині впевненість в собі, навіть, з елементами акторського мистецтва. Це було і танці і сприяння прекрасного через малювання, писанку, музику. І звичайно, елементарні ази економіки, які ми давали, абетку економіки”.

Твердження про те, що насправді допомагає голодному не той, хто дає йому рибу, а той, хто вчить, як її можна ловити. Як найкраще підходить до характеристики Українського соціолого-освітньому центру для жінок. Не надавати одноразову грошову допомогу, а навчити працювати, допомогти опанувати необхідні знання і навики, повірити в себе. Це найголовніше, що вдалося працівникам центру. Ірина Біла, Український освітній центр реформ для “Радіо Свобода”.

Ірина Перешило

У Польщі розпочалася справжня боротьба зі злодіями мобільних телефонів. Днями експерти польської поліції разом з представниками операторів сотового зв’язку створили групу завданням якої є підготовка загально польського чорного списку викрадених телефонних апаратів. До цього списку заноситимуться індивідуальні коди телефонів кражу яких зголосять власники. Завдяки цьому оператори зможуть заблокувати номер телефону, щоб ним не міг скористатися злодій. Докладніше повідомляє Володимир Павлів.

Володимир Павлів

За підрахунками експертів ринку сотового зв’язку у Польщі діє від 14 до 16 мільйонів мобільних телефонів. Щороку майже мільйон з них стає здобиччю злочинців. У більшості випадків внаслідок розбійних нападів та пограбувань. Всього у Польщі діє три оператори сотового зв’язку: “Плюс”, Ера” та “Ідеа Дж.Ес.Ем.”. котрі впродовж кількох років створили власні бази даних з номерами вкрадених чи загублених вкрадених мобільних телефонів, але тільки власних клієнтів. Таким чином злодії укравши телефон у клієнта одного з операторів використовували його вже в мережах інших операторів у чорних списках яких, такий номер не значився. Значною мірою через це крадіжки мобільних телефонів набрали у Польщі масового характеру. Цікаво, що ініціаторами створення такого загального чорного списку крадених телефонів стали не оператори, а поліція, котра щороку отримує від 30 до 40 тисяч заяв про вкрадений мобільний телефон. Самі ж користувачі сотового зв’язку підняли це питання на сторінках центральної преси. Чому цього не зробили оператори “Свободі” пояснив один з експертів польського ринку сотового зв’язку: “Це певною мірою суперечить інтересам операторів, тому, що без огляду на те, чи по такому телефону розмовляє його власник чи злодій, все одно за цю розмову хтось платить. У зв’язку з цим відключення таких телефонів обмежує загальну кількість розмов, а це якраз не зовсім вигідно операторам”.

Спільна робоча група поліції і операторів сотового зв’язку розпрацьовує довготривалу програму співпраці. Створення чорного списку втрачених телефонів, це тільки один пункт цієї програми сказав журналістам заступник головного коменданта поліції Адам Рапацький. Крім того планується провести масштабну інформаційну кампанію метою, якої буде довести до відома користувачів мобільних телефонів, те що є й інші методи запобігання від можливого викрадення телефону, зокрема введення додаткового чотиризначного блокування апарату. Отже є надія, що з моменту реалізації цих планів у Польщі значно зменшиться кількість крадіжок мобільних телефонів. На жаль це не стосується кількох мільйонів мобілок вкрадених до цього моменту, бо внесення їх до спільної бази даних, як сказав представник одного з операторів сотового зв’язку є завданням, яке практично неможливо виконати. Володимир Павлів для “Радіо Свобода”, Варшава.

Ірина Перешило

Учні-прогульники є серйозною проблемою німецьких шкіл. Більше того досить високий рівень злочинності помічено саме серед дітей, які регулярно “пасують” школу. Тепер у Німеччині розгорнулася дискусія навколо пропозиції надягати злісним прогульникам електронні кайдани, щоби таким чином утримати їх від правопорушень. Розповідає Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Ідея електронних кайданів для злісних прогульників належить міністру внутрішніх справ федеральної землі Бранденбург Йоргу Шьонбому. Свою пропозицію він обґрунтував тим, що кожного третього прогульника було піймано на крадіжці, вимаганні грошей від менших за віком школярів, хуліганстві. За даними опитування проведеного Мюнхенським інститутом з проблем молоді понад 30% прогульників шкільних занять схильні до протизаконних дій. На думку бранденбурзького міністра електронні кайдани не тільки захищатимуть суспільство від нових злочинів, але й кримінальних прогульників від самих себе. Таку ідею підтримав і експерт з внутрішніх справ фракції християнських демократів в Бундестазі Норбальт Гайс. Водночас їхній колега по партії нижньосаксонський міністр культури Бернд Буземан вважає таку ідею справжнім абсурдом. Утримувати дітей від прогулювання уроків на його думку можуть виключно педагогічні заходи, посилення співпраці вчителів та батьків, а також підвищення ефективності роботи різних громадських організацій, які спеціалізуються на наданні допомоги, так званим, складним дітям. До речі, електронні кайдани не є новинкою для Німеччини, щоправда їх надягають не школярам, а дорослим злочинцям і робиться це тільки у федеральній землі Гессен і виключно, як експеримент. За допомогою спеціального передавача прикріпленого до ноги злочинця поліція може простежити чи перебуває засуджений у відведений для нього час вдома.

Соціологи сумніваються в доцільності перенесення такої моделі на школярів, які прогулюють уроки. Техніка, яка застосовується в Гессені не дає можливості встановити місце перебування людини. За її допомогою можна тільки визначити чи полише свій дім, той хто перебуває під наглядом поліції.

Досвід застосування електронних кайданів відносно злочинців-підлітків мають британці, а саме жителі північноанглійського міста Сандерленд. Як стверджує газета “Зе Обсервер”, там завдяки запровадженню такого методу контролю злочинність серед підлітків скоротилася з 10% до 2%. Надія Кандиба з Німеччини для “Радіо Свобода”.

Ірина Перешило

У США розпочалася серйозна боротьба між урядом і людиною, яка принципово заперечує право уряду збирати податки з громадян. Дія відбувається в Лас-Вегасі. Це місто, як відомо, є столицею грального бізнесу Америки. Але у протиборстві про яке розповідає наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн опонент уряду має шанси на перемогу ще менші, ніж ті, що існують в рулетці, але він не відступає.

Юрій Дулерайн

Звуть його Ірвін Шиф, йому 75 років. Він обстоює ідею незаконності оподаткування прибутків громадян. Він професійний правник, автор дослідження під цікавою назвою “Федеральна мафія, як уряд нелегально обкладає і нелегально збирає федеральні податки з прибутків”. Книжку, що навчає людей, як ухилятися від податків Шиф подає через Інтернет, розсилаючи поштою по 38 доларів екземпляр, при чому покупців є чимало.

Суть його вчення в тому, що Шиф виявив щілину в урядовій податковій цитаделі. В Америці люди декларують свої заробітки раз на рік, самі визначають розмір податку і сплачують його. За ідеєю Шифа громадянин може задекларувати нуль заробітків і відповідно нульові податки.

За підрахунками податкової служби у Вашингтоні понад 5 тисяч таких заяв було надіслано. Внаслідок цього уряд недобрав 51 мільйон доларів податків. Та ще крім того зазнав значних витрат відряджаючи податкових агентів для переслідування злісних неплатників. Ллойд Джордж федеральний окружний суддя в Неваді спеціальною постановою наказав Шифові припинити свою антиурядову діяльність, як також продаж книжки. У відповідь Шиф почав продавати пам’ятний пакет постанови. В цьому пакетів податкова декларація пана Шифа за минулий рік, де показано нульовий прибуток і звернення до податкової служби з викладенням його теорії і поясненням, що жодна особа не має прибутку, бо федеральний закон, за словами юриста, визначає прибуток, як корпоративний заробіток.

Оскільки пан Шиф вже заборгував урядові мільйони доларів несплачених податків Міністерство юстиції вимагає позбавити його волі. Хоча пан Шиф уже двічі сидів у в’язниці за ухиляння від податків, як також у в’язниці двох його помічників адвокатів. І штрафувати кожного з них по 5 тисяч доларів щодня поки вони не виконають судову постанову.

Шиф подав апеляцію звинувачуючи уряд у тому, що заборона продавати книжку “Федеральна мафія” є порушенням першої поправки до Конституції, яка гарантує свободу слова. Апеляцію підтримали Американська спілка захисту громадянських свобод, Американська асоціація книговидавців, Американська асоціація книгопродавців, Американська бібліотечна асоціація, Американське відділення міжнародного письменницького пен-клубу. Боротьба триває. Юрій Дулерайн для “Радіо Свобода”, Нью-Йорк.

Ірина Перешило

На цьому ми завершуємо передачу “Сім днів демократії”. З вами була Ірина Перешило. Я дякую за увагу, і до наступних зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG