Запоріжжя, 30 жовтня 2003 - Урочистий мітинг біля пам’ятника “Тривожна молодість” і не менш урочистий бенкет за участю колишніх комсомольських ватажків Запоріжжя відбулись у найкращих традиціях ВЛКСМу. А от зустріч молодіжних лідерів регіону з ветеранами комсомольського руху за “круглим столом” – традиційним символом примирення – навряд чи назвеш миролюбною. Поміркованості забракло, насамперед, представникам комсомолу сучасного, який на Запоріжжі відродився у січні поточного року. Один із лідерів відродженого комсомолу Олександр Зубчевський розпочав свою промову звинуваченням на адресу старших товаришів, котрим на початку 90-х ніби-то не вистачило мужності для порятунку місцевих осередків ВЛКСМ. Не таємниця, що саме вони, колишні комсорги, вчасно переорієнтувались і стали керманичами нової, демократичної системи управління. А відтак нинішнім комсомольцям з ними вже не бути пліч-о-пліч, вважає Олескандр Зубчевський.
Олескандр Зубчевський: “Звісно, ми відверто заявляємо, що ми в опозиції до нинішньої влади. А, отже, ми не маємо таких можливостей, як нинішні молодіжні об”єднання. Однак я переконаний, що нас зарано намагаються скинути з рахунків! І ми ще заявимо про себе вголос найближчим часом!”
Що ж, охочим до гучних промов комсоргам голосно заявити про своє існування – не проблема. Інша річ – спонукати сучасну молодь прислухатись до дзвінких голосів комсомольців. Наразі спроби пропагувати діяльність нео-ВЛКСМ серед студентства зазнали поразки. Так, більшість з 10-ти тисяч комсомольських листівок, що їх поширювали у закладах вищої школи Запорізького регіону, потрапили до смітників. А усні згадки про ВЛКСМ викликали хіба що єхидні посмішки з боку “несвідомої молоді”, зізнався Зубчевський. На його думку, винна у цьому сучасна система освіти, насамперед автори підручників з історії.
Олескандр Зубчевський: “Ці книги – тенденційні, в них немає ніякої об’єктивності і видно, що автори цих книжок сповідують одну ідею – ідею націоналізму . У цих так званих підручниках немає згадки ані про комсомол, ані про його роль!”
Зате, на відміну від студентів, добре обізнані щодо ролі й місця комсомолу викладачі вищої школи. Зокрема, у зустрічі за “круглим столом” взяв участь доцент ЗНТУ Віктор Орел. Намагаючись бути об’єктивним, пан Орел окреслив позитивні та негативні аспекти діяльності комсомолу, його колишнього статусу як “величної, могутньої резервної самодіяльної, але не самостійної (згідно зі статутом) організації”. До речі, не національної, а всесоюзної (а, отже, такої, що втратила сенс після розвалу Союзу). Говорить Віктор Орел:
Віктор Орел: “От коли ми будемо в контексті сьогодення розглядати себе, то я скажу, що будь-яка молодіжна організація варта уваги. Але які її будуть уподобання і які цілі, які системи і методи виховання – це інша справа, залежить від держави, яка кермує нами. Як вона кермує – поки що ми маємо деякі в цьому плані сумніви щодо цільової програми”.
У будь-якому разі дискутувати на теми минулого, що його намагаються відродити у колишньому вигляді, - справа невдячна. Дипломатичніше зізнатись, як це зробив заступник голови облради Олександр Бережний, що комсомол – це факт, відхреститися від якого не вдасться, а реанімувати його не варто.
Олександр Бережний: “У кожної людини в житті є те, що вона готова на першу сторінку газети надати; те, що готова на другу сторінку; те, що готова розмістити в рубриці “Анекдоти”; те, що готова поставити в рубрику “Вони ганьблять наше місто”. Це життя. Всього в комсомолі було”.
“Було” – не дорівнює “має бути”. У цьому переконані лідери Запорізького обласного комітету молодіжних організацій. Їхні думки узагальнив заступник голови ЗОКМО Роман Дригинич.
Роман Дригинич: “За визнанням, нині не може бути – за чисельністю, за завданнями, за діяльністю – у незалежній Україні організації, аналогічної комсомолу. Насамперед тому, що інтереси надто різні зараз у молоді. І створити таку собі мегаорганізацію в принципі неможливо: ані ідеологічно, ані фінансово, ані з будь-яких інших міркувань”.
На думку Дригинича, варто врахувати позитивні тенденції, прогресивні моменти, притаманні ВЛКСМ, і використовувати їх у нинішній діяльності молодіжних організацій. Звісно, без революційної гіперболізації та ідеологічного захоплення.
Олескандр Зубчевський: “Звісно, ми відверто заявляємо, що ми в опозиції до нинішньої влади. А, отже, ми не маємо таких можливостей, як нинішні молодіжні об”єднання. Однак я переконаний, що нас зарано намагаються скинути з рахунків! І ми ще заявимо про себе вголос найближчим часом!”
Що ж, охочим до гучних промов комсоргам голосно заявити про своє існування – не проблема. Інша річ – спонукати сучасну молодь прислухатись до дзвінких голосів комсомольців. Наразі спроби пропагувати діяльність нео-ВЛКСМ серед студентства зазнали поразки. Так, більшість з 10-ти тисяч комсомольських листівок, що їх поширювали у закладах вищої школи Запорізького регіону, потрапили до смітників. А усні згадки про ВЛКСМ викликали хіба що єхидні посмішки з боку “несвідомої молоді”, зізнався Зубчевський. На його думку, винна у цьому сучасна система освіти, насамперед автори підручників з історії.
Олескандр Зубчевський: “Ці книги – тенденційні, в них немає ніякої об’єктивності і видно, що автори цих книжок сповідують одну ідею – ідею націоналізму . У цих так званих підручниках немає згадки ані про комсомол, ані про його роль!”
Зате, на відміну від студентів, добре обізнані щодо ролі й місця комсомолу викладачі вищої школи. Зокрема, у зустрічі за “круглим столом” взяв участь доцент ЗНТУ Віктор Орел. Намагаючись бути об’єктивним, пан Орел окреслив позитивні та негативні аспекти діяльності комсомолу, його колишнього статусу як “величної, могутньої резервної самодіяльної, але не самостійної (згідно зі статутом) організації”. До речі, не національної, а всесоюзної (а, отже, такої, що втратила сенс після розвалу Союзу). Говорить Віктор Орел:
Віктор Орел: “От коли ми будемо в контексті сьогодення розглядати себе, то я скажу, що будь-яка молодіжна організація варта уваги. Але які її будуть уподобання і які цілі, які системи і методи виховання – це інша справа, залежить від держави, яка кермує нами. Як вона кермує – поки що ми маємо деякі в цьому плані сумніви щодо цільової програми”.
У будь-якому разі дискутувати на теми минулого, що його намагаються відродити у колишньому вигляді, - справа невдячна. Дипломатичніше зізнатись, як це зробив заступник голови облради Олександр Бережний, що комсомол – це факт, відхреститися від якого не вдасться, а реанімувати його не варто.
Олександр Бережний: “У кожної людини в житті є те, що вона готова на першу сторінку газети надати; те, що готова на другу сторінку; те, що готова розмістити в рубриці “Анекдоти”; те, що готова поставити в рубрику “Вони ганьблять наше місто”. Це життя. Всього в комсомолі було”.
“Було” – не дорівнює “має бути”. У цьому переконані лідери Запорізького обласного комітету молодіжних організацій. Їхні думки узагальнив заступник голови ЗОКМО Роман Дригинич.
Роман Дригинич: “За визнанням, нині не може бути – за чисельністю, за завданнями, за діяльністю – у незалежній Україні організації, аналогічної комсомолу. Насамперед тому, що інтереси надто різні зараз у молоді. І створити таку собі мегаорганізацію в принципі неможливо: ані ідеологічно, ані фінансово, ані з будь-яких інших міркувань”.
На думку Дригинича, варто врахувати позитивні тенденції, прогресивні моменти, притаманні ВЛКСМ, і використовувати їх у нинішній діяльності молодіжних організацій. Звісно, без революційної гіперболізації та ідеологічного захоплення.
