Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 12:31

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 3 листопада 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий передачі Андрій Охрімович.

З’їзд “Нашої України”, який мав відбутися у Донецьку, зірвано. Сайт “Українських новин” повідомив, що групу народних депутатів від “Нашої України” та й самого Віктора Ющенка заблокували в аеропорту.

На шпальтах “Української правди” читаємо: “Під будинком обласної ради Ющенка зустріли пікетники, які тримали плакати “Ющенко Донбасу нє нужен!”

До зали, де мав відбутися з’їзд, зранку запустили близько 1.5 тисячі осіб, яких рясно пригощали пивом “Сармат” і горілкою. На закуску підкинули печива та інших ласощів. Соціально близькі кримінальники та “іже з ними” заблювали всі “присутственні” місця” і були дуже вдячні “папі” Януковичу.

Сайт “Майдан.орг.Юей” подає реакцію прем’єра на звинувачення в організації “народних гулянь”. “Я можу однозначно сказати, що я відповім так, що вони почують чітко, і якою б я мовою не говорив, відповідь буде ясна і зрозуміла”.

Автори сайту на цій же сторінці нагадали Януковичу, “...яким маленьким і миршавим виглядав він після перемовин з Касьяновим, яке приниження отримав від тону та манєр “баріна” з Росії, який оддавав накази прибрати прикордонників.

“Куди ж поділася пацанська виправка?” – запитує автор матеріалу. І тут же додає: “Ех, якби ж цю “нєуйомную” енергію - та й на захист інтересів країни...” Далі невеличке оповідання під інтригуючою назвою “Пригоди прокурора”. Виконує Надія Шерстюк.

Надія Шерстюк

Українські віртуальні часописи обговорюють також звільнення Генпрокурора Святослава Піскуна.

З цього приводу “Форум” зауважує, що (цитую) “минула середа показала, як багато ворогів нажив собі тепер все колишній прокурор. Виходить, він опинився у своєму відомстві як “чужий серед своїх”. Піскуну закидали і погане розслідування справи Гонгадзе, і невиконання указів президента, і комерційна діяльність з елементами корупції.

Микола Томенко, слова якого переповідає “Майдан”, навпаки, впевнений, що Піскуна “пішли” якраз через значне просування у розслідуванні резонансних справ Гонгадзе і Олександрова.

“Главред” у свою чергу пише: “Бійка, у яку вступив Піскун, можна було закінчити у два способи: або бити, що називається, в обличчя, або тихо бігти з поля бою. А оскільки недосвідчений у політичному смислі Генпрокурор, незважаючи на підказки преси обрав для себе тактику сподобатися усім і при цьому здатися без бою, то його відставка не викликає жалю. Радше навпаки: засвідчує непрофесіоналізм прокурорської команди, котра не спрацювала належним чином”.

Хоча, як продовжує “Главред”, у Піскуна є ще шанс відстояти свою посаду. Оскільки у президентському указі про звільнення немає мотивів, передбачених законом про прокуратуру, як то закінчення строку перебування його на посаді ( а це 5 років), стан здоров’я, призупинення його громадянства і, нарешті, заява за власним бажанням. Оскільки цього усього немає, то, як зазначає видання, Святослав Михайлович може звертатися до усіх (включно з європейськими) судових інстанцій.

“Українська правда”, продовжуючи тему відставки Піскуна, поділяє думку Главреда щодо істинних причин прокурорського звільнення. Далі цитую: “В указі Кучми про звільнення Піскуна не вказано формулювання, у зв’язку з чим його знято. Хоча можна було б зробити новацію і написати “через політичну неблагонадійність”.

Втім, продовжує “Укрправда”, фігура Піскуна не варта співчуттів. Зрештою, він сам винен у тому, що не став Коррадо Каттані. Більш того, він використовував свою посаду для власних інтересів, і так само суб’єктивно застосовував закон. І розгортав Кримінальний Кодекс в залежності від обставин.

Андрій Охрімович

Цікаво, як відреагує Кримінальний кодекс на події в ніч з другого на третє листопада, коли група людей у цивільному вибила двері в актовий зал будинку Спілки письменників України і відкрила парадний вхід людям з автоматами.

Міліція, прибувши на виклик чергової, героїчно арештувала ту ж таки чергову. А це вже особливості стилю, який умовно можна було б назвати комсомольським. Ну а про те, що таке комсомол, з чим його їдять, розповідає Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

29-го жовтня сайт Ленінського комсомолу України не працював. 30-го також. З‘ясувати, у чім справа, не вдалося ані у штабі комсомолу, ані у штабі Компартії України. Втім, воно ж і зрозуміло. Не було цих дів майже нікого і у суто державних установах. Ні, всі пішли не на фронт – а виконувати постанову Верховної Ради № 1200-IV “Про 85-ту річницю ВЛКСМ та державну підтримку молодіжного руху”.

Втім, щодо виконання другої частини постанови існують певні сумніви, а от відзначення комсомольського ювілею факт доконаний. Наприклад, Шевченківська райрада Києва і відповідна райдержадміністрація почали гуляти у ресторані “Дубки” ще о 12-й дня минулої середи. Не за власні гроші, звісно. А от чи вже здатні чиновники працювати, чи й досі їм ввижається голос Брежнєва, невідомо.

Леонід Брежнєв

Слава лєнінскому комсомолу...

Сергій Грабовський

Звісно, комсомол – школа життя. Так само, як і гітлерюгенд. Славетні віхи: розкуркулення, проведення голодомору, 37-й рік, агресія проти Фінляндії, Польщі та країн Балтії. Потім – Будапешт, Новочеркаськ, Прага, Кабул. Комсомолець у танку “рятує” несвідомі свого щастя народи.

Звучить пісня

“... и сердцу тревожно в груди, и Ленин такой молодой, и юный октябрь впереди...”

Сергій Грабовський

Цікава річ: у посттоталітарній Німеччині мільйони люду соромилися своєї участі у гітлерюгенду. І постало німецьке економічне диво. Без лапок. А от в Україні парламентарії та урядовці цим пишаються. Як говориться у відомій рекламі, відчуйте різницю. На своїй кишені. З якої, до речі, оплачене й відзначення 85-ліття, до речі, не українського, а російського комсомолу політбомондом України

Звучить пісня

“Неба утреннего стяг Кто не верит – тот дурак. Не расстанусь с комсомолом В этом деле я маньяк...”

Андрій Охрімович



Сучасне політичне життя, попри відомі та маловідомі способи обробки електоратних мізків, напхом напхане понурими середньовічними забобонами. Боротьба ведеться не стільки олімпійськими, скільки шаманськими методами. Політпоспільство мурмоче заклинання-гасла, вишіптує прокляття, артикулює мантри. Коли ж щось не виходе, або мантра суперника виглядає більш переконливо, тоді демонізують фігуру. Одні чортячими рисами наділяють Ющенка, інші - Януковича, ще інші з простого дядька Медведчука роблять такого собі Мефістофеля...

Хтось займається самосакралізацією, себто малює книжки “тіпа” “Україна - не Росія”, “Калина не Верба”, тощо... Ще когось записують Жанною Д’Арк, Месією, Твердим “хазяїном” або ж “правознавцем”...

Інтернет виявився чудовим полігоном для випробування шаманських формул та інших психопрактик. Здоровля, щоправда, від цього нікому не додалось. Голівонька болить, потріскує і потребує санітара. Віктор Недоступ. “Палата № 6”.

Віктор Недоступ

На форумі “Української правди” обмінюються жвавими реакціями на теплу зустріч Віктора Ющенка у Донецьку. “Такої бандитської істерії у місті ніколи не було,” – дивується відвідувач на ім’я Добрий, - “таке враження, що Ісус Христос приїхав страшний суд вершити...”

Йому відповідає Анонім: “”Донєцк не потерпіт власті бандеровскіх послєдишей”. На це його запитують: “А кого він потерпить: НКВДистських вилупків?”

Тим часом відвідувачів видання “Форум” просвіщає зальотний персонаж, який підписався літерою “Л”: гороскоп у Ющенка, здається йому, не дуже той. “А що, - поцікавився персонаж, який у свою чергу підписався літерою “М,” – тепер виборцям замість програм будуть видавати гороскопи кандидатів у президенти?”. “Обов’язково,” – відповідає “Л,” – “на сумісність з народом. А за окрему плату – гороскоп на сумісність з нині діючою владою.” “Це капець, – реагує респондент, який чомусь вибрав літеру “Д”, – спочатку було м’ямлик, не мужик, подушка, потім – фашист, погроми, тепер - астрологія...”

На форумах “Майдану” між іншими повідомленнями про подробиці перебування Ющенка у Донецьку виринуло і таке: “Гучномовець сказав: “Ющенко, вон!” І підпитий натовп повторив. Але той же самий гучномовець заради сміху сказав: “Я бачу у вас плакати українською мовою, і це мені дуже приємно. Давайте разом: “Ганьба рудому Кучмі!” І всі ті, хто тільки що кричав “Ганьба Ющенко” і вимахував прапорами Російської Федерації та компартії СРСР, загорлали і це гасло.

А на форумі сайту “Нашої України” роблять висновки щодо стратегії. Оля з Києва пише: “Треба, не зважаючи на агонію влади, частіше і регулярніше спілкуватися з проблемними регіонами. Нехай люди в Донецьку та Криму прокидаються, нехай розуміють, що їх тупо використовує бандитська влада, яка нічого не дала, окрім злиднів”.

Андрій Охрімович

Здавалося б, що може бути нуднішого од з’їзду політичної партії з монументальною президією, неодмінним графином з водичкою, плюс партійна емблема позаду сцени з якимись там трояндочками та ластівками дзьобиком націленими у світле майбуття.

Некольоровим додатком до цього “наборчику” є сонлива одностайність зали і абсолютна байдужість так званої “вулиці”. Однак, попри все, існують такі партійні з’їзди, звідомлення про які нагадують хроніку фронтових зведень. Словом, ще раз про “Нашу Україну” у славному місті Донецьку. Павло Вольвач. “Екстрема в “Павутині”.

Павло Вольвач

Донбас, як відомо, “порожняк нє гоніт”, і донецька режисура почала здійснюватись ще задовго до самого з’їзду “Нашої України”. Як повідомляє “Кореспондент.Нет“, донецька міськрада навіть заборонила гурту “ВВ” проводити концерт перед клюбом, пардон, палацом “Юність”, де планувалось проведення з’їзду.

Отож “мене засмоктала багнюка небезпечна”, і щоб цього не сталося з донецьким електоратом, місцева влада вчасно “натисла на гальма”. На жаль, не зміг цього зробити водій трамваю, в результаті чого трамвай врізався в автобус, котрий якраз привіз людей на мітинг біля злополучного палацу “Юність”. Жертв немає, та й автобусів в донецької влади вистачає. За повідомленням “Майдану.Орг.”, близько п’яти тисяч осіб зібралися під “Юністю”, протестуючи проти “нашоукраїнського” з’їзду. Гасла відповідні: “Ми за русскій язик!”, “України – нєт, єсть Росія і Польша”, звукове тло ще відповідніше звучали пісні про “артілєрістів”, котрим “Сталін дал пріказ” та “Вставай, страна огромная!”

Тим часом в аеропорту, де прибула делегація “Нашої України”, все взагалі нагадувало бойовик: бійці “Альфи”, чорні маски, автомати... І все ті ж активісти-артилеристи, котрим “дан пріказ”: “Ющенки Донбас не для вас!”

Про те, що “пріказ” таки був, свідчить “Майдан-інформ”, наводячи слова шахтаря Михайла Кузьменка, котрий погодився, аби його ім’я було оприлюднено. За словами шахтаря, йому заплатили 40 гривень, і разом з іншими привезли із Шахтарська до Донецька, під “Юність”. Вказано навіть номери автобусів.

На тлі донецької вистави якось блідне метушня, затіяна довкола Спілки письменників України. Нагадаю, що група маловідомих літераторів провела днями напівпідпільне зібрання, охрещене пізніше з’їздом письменників. Окрім тверджень про усунення від влади Володимира Яворівського, чимось голосним нова віртуальна Спілка про себе ще не заявила. А от її якісь дотепники вже встигли перехрестити в НСПУ(о). Як би там не було, а тузлиться, схоже, скоро будуть на самій Банковій...

Андрій Охрімович

“Справжній інтернет–користувач од “чайника” відрізняється тим, що вміє слухати тишу “Павутини”. Саме з неї народжується музика, яку можна побачити. Сентенція належить “батькові” електронної музики Жан-Мішелю Жарру. Він першим на пару з Одісеєм Вангелісом на початку сімдесятих років минулого століття почав експериментувати з аналоговими синтезаторами. В результаті маємо новий напрямок у музичній індустрії. Електронну музику користувач може почути на багатьох музичних сайтах: від froster.com.ua до livemusic.narod.ru. Розвиває тему моя колега Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Про розвиток подій у світі електронної музики від сімдесятих років донині розповідає композитор і музикант Андрій Таранов.

Андрій Таранов

Для музики це була еволюція, ніж революція, тому що електронна музика не змінила якихось фундаментальних принципів. Вона просто стала ще одним інструментом. В цьому плані дуже цікава позиція німецьких класиків, які завжди кажуть, що вони грають вживу, тому що роботи завжди грають вживу у комп’ютері.

Богдана Костюк

Електронну музику можна почути і на дискотеках, і в інтернет–кафе, і у робочих приміщеннях. Подібно водоспаду, вона має низку іструменів: це – весь неосяжний світ звуків, які існують у природі. Буревії пустель і гуркіт океанського “9-го валу”, імпульси людського серця і годинниковий метроном – це все можна почути в електронній музиці.

Американець Джон Кейдж, намагаючись розкрити сутність електронної музики, зауважував:

Джон Кейдж

Звук – це вібрація, а на нашій планеті вібрує все. З цієї причини на Землі немає предмету, який було би неможливо слухати.

Богдана Костюк

Автор електронних мелодій Андрій Вахненко (він же – автор сайту synsun.com.ua) розповідає...

Андрій Вахненко

Поняття “електронна музика” – це дуже об’ємне поняття, бо електронна музика – це музика, яка створюється на комп’ютері. Ми слухаємо по телебаченню, по радіо тих же Міладзе, Кіркорова, Пугачову – це теж електронна музика. Але зараз в поняття “електронна музика” вкладається поняття якоїсь альтернативи. Це музика не для всіх. Про розвиток її однозначно можна сказати, що зараз це мікс стилів. В майбутньому це буде безперечно якийсь вплив на мозок людини. Вже ведуться експерименти саме в цьому напрямку.

Богдана Костюк

Але, здається, користувачів “Павутиною” і фанатів електронної музики подібний розвиток подій надихає на нові музичні пошуки та експерименти.



Андрій Охрімович

І на завершення бородатий анекдот часів “пєрєстройки”: “Помічник повідомляє президенту Горбачову дві новини. Хороша: маму Леніна знайшли живою і неушкодженою в сибірській тайзі. І погана звістка: вона вагітна.”

Отакі ось пиріжки. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG