Доступність посилання

ТОП новини

“Сюжети”


Надія Степула “Сюжети”

Київ, 31 жовтня 2003 року.

Надія Степула

Вітаю вас, дорогі слухачі! З вами – радіожурнал Сюжети, автор і ведуча – я, Надія Степула.

Очікуйте гарних новин – і вони неодмінно з’являться! Як, наприклад, з’явилася добра вістка до Жака-П’єра Аметта. Йому присудили Гонкурівську премію цього року. Журі не дотримало таємниці до першого листопадового понеділка – коли цю премію традиційно оголошують, пояснивши порушення вікової традиції тим, що власне цього року премії виповнилося перших сто літ. Одну із найпрестижніших літературних премій Франції 60-літній Жак-П’єр Аметт отримав за роман “Коханка Брехта”. У книзі йдеться про те, як у повоєнному Східному Берліні, куди відомий драматург Бертольд Брехт повернувся з вигнання, він зустрічає молоду акторку, в яку закохується. Сюжет банальний, як, зрештою, всі сюжети про кохання в цьому світі... Але акторка виявляється ще й агентом ШТАЗІ. Це вже не так банально...

Жак П’єр Аметт ризикнув написати ще одну історію любові, незважаючи на те, що в літературі їх – безліч. Ризикнув – і тепер п’є “шампанське”. До цього він, за фахом літературний критик, написав зо три десятки романів, оповідань і п’єс. Грошовий еквівалент премії чисто символічний, зате вона дає володареві, окрім слави, ще й змогу друкувати свої книги в найвідоміших видавництвах Франції.

Тимчасом в Україні триває проголошений “Рік культури”. – Ідея, як вважають деякі зарубіжні два вітчизняні експерти, - не нова, еле в умовах України – своєрідна. Кілька думок з цього приводу записала моя колега Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Як стверджує експерт з питань культури ради Європи від Британії Джефрі Браун, Україна – не перша з держав, які проголошують національний рік культури: (переклад) “Подібні ідеї відомі в інших європейських державах, ми працюємо для розвитку культур європейських народів спільно з радою Європи. Ініціативи, подібні проголошенню Року культури, здійснюються у Болгарії, Росії, інших країнах. Їхня мета – надати імпульсу розвиткові національних культур, а з іншого боку – ознайомити населення тієї чи іншої держави з культурними надбаннями інших країн. Це стосується літератури, музики, живопису, сучасного кіномистецтва”.

Українські ж митці – учасники культурного процесу – налаштовані дещо песимістично. Фольклорист – художній керівник гурту “Кралиця” Іван Синельников розповідає, що члени ансамблю самотужки заробляють гроші, щоб їздити у фольклорні експедиції і збирати автентичні пісенні матеріали: “По-перше зараз став такий час, що треба якісь кошти. Навіть нам, якщо їхати в експедицію – це досить важко. Студенти отримують там якусь певну суму стипендії і вони не можуть поїхати в цю експедицію, там записати. Мусимо найматися на роботу, щоб заробляти гроші”.

Поет і композитор Олег Сухарев переконаний, що недостатня підтримка з боку держави не дозволяє українській культурі розкрити свій потенціал і виконати свою місію: “Цей рік заявлений, як рік культури в Україні, а якби самою культурою, принаймні тією частиною, якою я займаюся рок-музика там, авторська пісня. Цим напрямком ніхто не займається, якщо організовується якісь фестивалі, то вони організовуються якоюсь ініціативною групою, яка ходить там, буквально вибиває ці кошти, якимись “лівими” шляхами шукаються. Держава цим не піклується, її мало це хвилює. Хоча якраз це є музика, пісня, слово пісенне, воно є одним з основних у формуванні скажімо мас і прийдешніх поколінь”.

У рік культури з Україною знайомиться Мартін Шіренц – продюсер та автор слів до пісень австрійської групи “Панджент Стенч”: (переклад) “Ми щойно прибули в Україну, але перші враження чудові: багато музики, багато кав’ярень, можна придбати книги і фотоальбоми Києва. Думаю, що у такій державі – і в мистецтві все буде гаразд!”

Надія Степула

Чого в Україні не бракує – то фестивалів Цього року вони, як ніколи, барвистою повінню котяться просторами. Нещодавно у Криму, в давньому Судаку, відбувся міжнародний фестиваль-ярмарок “Великий шовковий шлях. Крим 2003”. А до того тут же відшуміли фестивалі “Лицарський замок” та “Генуезький шолом”. Назву останній дістав від Генуезької фортеці ; його відвідали тисячі глядачів, а самих учасників було дві сотні. Фестиваль презентував самобутні трюкові мистецтва, історичне фехтування, показ моделей древньої зброї та облаштунків, поєднуючи елементи спортивних, культурних та історичних традицій різних народів і епох. Мій колега Тарас Марусик побував на цьому фестивалі, де познайомився з однією із учасниць – студенткою київської Політехніки Мариною Михацькою. Розповідає Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що Марина Михацька - капітан київського клубу “Нова Ірландія”, адже її захоплення – Ірландія 9-11 століть.

На моє запитання, чому вона вибрала саме цю країну і той період, Марина Михацька відповіла наступне: “Так склалося в моєму житті, що я зразу попала в клуб “Нова Ірландія”, і оскільки мені там сподобалось, я там залишилася. А на рахунок культури – між слов’янською та ірландською культурами є дуже багато спільного. І ще чому я реконструюю Ірландію – це досить рідкісна реконструкція. В основному у нас реконструюються слав’ян, варягів, деякі грецькі клуби, Англія, Франція, а Ірландія – це така заборонена зона”.

На фестивалі “Ґенуезький шолом” Марина Михацька вдруге: “Справа в тому, що ми приїжджаємо на цей фестиваль для того, щоб знайомитись самим. В пролому році нам дуже сподобалося, ми познайомилися з аналогічною командою з Москви, клуб “Бранг”. Вони теж займаються Ірландією. Ну, звичайно, такі фестивалі, це нові знайомства, відпочинок у першу чергу, а для організаторів – це тяжкий труд. Справа в тому, що в нас більшість команди їде організатором”.



Марина Михацька була одягнута в незвичні шати, які можна побачити лише в історичних фільмах. Вона мала на собі довгу подвійну сукню з домотканого полотна, виготовленого самою дівчиною. Нижня сукня була пофарбована двічі дубовою корою і цибулинням, а верхня – березовим листям. На подолі і рукавах – вишитий орнамент. Для кельтів, розповіла Марина Михацька, як предків ірландців характерні рослинні орнаменти. Говорить Марина Михацька: “Це в мене ясно видно по рукавам, зпилизоване листя. Орнаменти для саме цієї реконструкції я брала з найдених хвостовиків мечей або поясів, тому що не збереглось прикладів вишивки”.

Надія Степула

Заморські бойові мистецтва, часто презентовані в Україні, захоплюють багатьох. А проте тут існують і власні багаті традиції козацьких бойових мистецтв, почасти вже явлених і собі, і світові. Це засвідчує і діяльність Федерації козацьких бойових мистецтв “Спас”, започаткованої на Запоріжжі. Віднедавна вона здобула статус Всеукраїнської. Спасівці брали участь у великому святі Козацької Покрови у Києві. Тут мій колега Павло Вольвач зустрівся із головою Федерації, головою громадського об’єднання імені Нестора Махна “Гуляй-Поле” Олександром Притулою. Послухаймо їхню розмову.

Олександр Притула

В вересні цього року зареєстрована Всеукраїнська організація “Спас”, тобто “Спас” уже вийшов за межі Запоріжжя. Запоріжжя зараз залишилось духовним центром розвитку “Спасу”, тому що маємо Хортицю, маємо Кам’яну могилу, ті святині, на які ми опираємось в нашій діяльності. Про те зрозуміло, для розвитку “Спасу” маємо атакувати Київ, щоб центр був саме в Києві. 15 вересня проведена акція “Святкування Святої Покрови”. Ми пам’ять нашого степового батька, народного депутат другого і першого скликання, першого голову Всеукраїнської громадської організації Товариство Нестора Махна “Гуляй-поле”, Анатолія Васильовича Єрмака. В Київ з’їхалися діти із Гуляй-поля, із Запоріжжя, із Вільняньська, із Дніпропетровська, із Олександрії.

Павло Вольвач

Це вже Кіровоградська область.

Олександр Притула

Кіровоградська область, так. “Спас” на сьогодні розвивається в більш, як 12 областях України і це реально вже школи, які мають свою традицію. Ці діти з’їхались, щоб засвітити це явище в столиці.

Павло Вольвач

Як ти вважаєш, це вдалося?

Олександр Притула

Як кажуть, почин єсть, почин відбувся. Якщо ми проводимо якійсь захід, то він обов’язково стає традиційним. Це буде і друга Свята Покрова, і третє святкування, і четверте. Так як в Запоріжжі проводяться на сьогодні фестивалі бойових та традиційних мистецтв.

Павло Вольвач

Я теж був того дня на виступах Спасівці, бачив зал, не скажу, що він був вщент заповнений, але що мені сподобалося, було дуже багато молодих облич, таких світлих, чистих, рвійних молодих облич. І чи це не є на твою думку, такий певний сигнал, що молодь приймає саме національні види одноборств, саме “Спас”?

Олександр Притула

Я скажу більше того, “Спас”. В нас “Спас” в Києво-Могилянській Академії викладається, як окремий курс. Старший викладач Олександр Корнієнко, запорожець, наш запорізький козак, він працює саме там.

Павло Вольвач

А на спортивному краєвиді присутні спасівці, скільки тисяч об’єднує, от приблизно?

Олександр Притула

Ну приблизно, мені важко сказати, але близько 5 тисяч дітей в Україні, ми рахуємо тисячами. Поки що не мільйони нажаль, бо Україні ще далеко стати, того, щоб вона стала козацькою державою. Але “Спас” має передаватися в кожному козацькому роді. “Спас” –дещо більше ніж спорт, “Спас” – це явище, “Спас” – це традиція, це те що називається звичай.

Павло Вольвач

Гаразд, Олександре, час добігає кінця. Наскільки я знаю, ти теж в цьому контексті запорізької новації в столицю. Ти теж перебираєшся в Київ і що буде далі?

Олександр Притула

Нажаль, не дивлячись на те, що в указі президента “Про відродження українського козацтва” сказано, що до 2005 року “Спас” ввійшов в класифікацію видів спорта. На сьогодні зроблено все, зроблена програма на Запоріжжі. Утворився прецедент – створення дитячої-юнацької, вже 5 років існує перша в Україні спеціалізована дитячо-юнацька школа бойового мистецтва “Спас”. Тобто основна мета, програма мінімум – ввести “Спас” до єдиної класифікації видів спорту в Україні.

Павло Вольвач

Що ж дякую, тобі Олександре, за розмову. Як там кого вітати? Будьмо...

Олександр Притула

...Гей!

Надія Степула

Дорогі слухачі! Радіожурнал Сюжети відзвучав. Із вами була автор та ведуча – Надія Степула, дякую за увагу. У світі розмаїтих сюжетів обирайте позначені світлом. І - залишайтеся собою. До нових зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG