Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 12:34

“Споконвіку було Слово”. Релігійне життя в Україні.


Зиновій Фрис “Споконвіку було Слово”. Релігійне життя в Україні.

Повтор програми від 4-го жовтня 2003 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо “Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті.

У празькій студії перед мікрофоном автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Міхал Плахі.

Сьогодні в нашій програмі, окрім релігійного життя в Україні, котре кожного дня проявляється новими конфліктами, ми згадаємо про творчість київського філософа, одного із засновників європейського екзистенціоналізму Миколу Бердяєва, котрому наступної весни виповнюється 130 років від дня народження, а також про його старшого брата – українського поета Сергія Бердяєва, котрий звертався у поетичному посланні до Миколи після того, як поліція Києва за участь молодшого Бердяєва в студентських виступах висилає його до російської Вологди.

Ось, що писав Сергій Бердяєв до Миколи:

“За те, що любив ти трудящого брата, за те, що на працю для нього ти став, велика прийшла тобі мука і втрата, лишивсь заповітніших ти прав. І мусиш не там, де бажається жити, до краю чужого прикований ти, туди засилаються ліпшії діти святої, чесної мети. Народові щиро від лиха та згуби і втіхи? і щастя від дитячих літ. В науці шукаєш, Миколо мій любий, темноту виводиш на світ.”

В одній із минулих передач ми розповідали про київського релігійного філософа Лева Шестова. Його довголітнім опонентом у дискусіях про істину, людину, суспільство та Бога був інший киянин – філософ-екзістенціоналіст Микола Бердяєв. Про життя та філософію Миколи Бердяєва розповідає мій київський колега, філософ Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Як філософ Микола Бердяєв багато в чому подібний до Лева Шестова, і його життєвий шлях так само добре передається поняттям “екзистенція”, тобто правдиве, унікальне, трагічне, людське існування.

Молодший за Шестова на 8 років, Бердяєв теж народився і виріс в Києві – однак не на Подолі, а на аристократичних Липках. Він так само навчався на юридичному факультеті Київського університету. Проте справді визначальними для філософа стали власне самопізнання, знайомство з ідеями Освальда Шпенґлера та Іммануїла Канта, а також його тодішні київські дискусії: з Анатолієм Луначарським – про марксизм, із Сергієм Булгаковим – про християнство, з Левом Шестовим – про філософію.

Як і Шестов, Бердяєв в молодості теж захоплювався марксизмом, а згодом так само став його завзятим критиком, викривачем, як він писав, “моральної потворності більшовиків”. Як і Шестов, Бердяєв вважав свободу основною властивістю людини і головною умовою її буття. Шестов виїхав на Захід з власної волі, а Бердяєв був туди висланий більшовиками як противник комунізму. Він так само помер у Парижі (точніше, в його передмісті Кламарі), – через 10 років по смерті Шестова.

За власним зізнанням, Бердяєв з дитинства був “різким індивідуалістом”, який “нікому і нічому ніколи не міг підкоритися”. Він усе життя мав ускладнені стосунки з владою, і його рукописи вилучали при обшуку за всіх політичних режимів.

Ще студентом Бердяєв був засуджений за пропаґанду соціалістичних ідей на 3 роки заслання на північ Російської імперії. Згодом, за критику у пресі дій Синоду проти філософа був розпочатий судовий процес за звинуваченням у богохульстві, і від довічної висилки до Сибіру його врятувала тільки Лютнева революція.

За радянської влади Бердяєв був теж двічі ув’язнений. 1920 року у Московській внутрішній в’язниці ЧК його втрьох допитували Каменєв, Менжинський та Дзержинський, якого він назвав фанатиком та одержимим. На кожній публічній лекції філософа у залі в першому ряду сидів чекіст, і він же відкривав дискусію по закінченню лекції. Під час нацистської окупації Парижа Бердяєва кілька разів допитувало гестапо, зрештою, так і не наважившись його заарештувати. У Франції філософа критикували і ліві, і праві російські еміґранти, натомість сам він обстоював власну незалежність, наголошуючи на тому, що внутрішній світ особистості незмірно багатший за будь-яку людську спільноту.

За спостереженням сучасника, містик Бердяєв навіть з Богом розмовляв так, немов штурмував Його у небесній фортеці, відмовляючись бути рабом бодай і Господа.

Шестов недаремно назвав свого київського колеґу та опонента “найбільш людяним з філософів”. Бердяєв не сприйняв ані нелюдський досвід російської революції і тоталітаризму, ані претензій сучасної західної раціональності, що, за словами філософа, “змітає усе духовне, аби не заважало насолоджуватися життям”.

Усьому цьому він протиставляє віру в людську особистість, її активність, духовну самодисципліну і творчість як шлях до спасіння. Відтак, незадовго до своєї смерті він написав: “І все ж ми вільні істоти”.

Василь Зілгалов

Старший брат Миколи Бердяєва Сергій писав, що “непросто ближнього любити та ще в тяжку кривавую годину”.

В останні місяці зростає напруга в міжконфесійному житті України. Частково це пояснюється указом Президента України про повернення релігійним організаціям культового майна, а частково, як кажуть експерти, майбутніми президентськими виборами, які, за оцінками експертів, мають бути безпрецедентно гарячими, і ця політична спека загрожує збитками традиційним церквам України.

Сьогодні ми розповімо вам про конфлікт, який виник довкола церкви Святого Архистратига Михаїла в селищі Калінінське Великоолександрівського району Херсонської області. Матеріал підготував наш київський колега Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Церкву Святого Архистратига Михаїла почали споруджувати в 1991 році методом народної будови. Тоді ж була зареєстрована релігійна громада. Попервах будувати допомагав місцевий радгосп-завод Ілліча. В 1997 році роботи були припинені, оскільки економічна ситуація на той момент стала катастрофічною. Три роки недобудована споруда стояла без руху, почала місцями осипатися.

Говорить староста релігійної громади церкви Святого Архистратига Михаїла в селищі Калінінське Великоолександрівського району Херсонської області Дмитро Квецко.

Дмитро Квецко

Тоді в 1999 році приходить в наш приход місцевий житель, який закінчив нашу школу, Отець Віталій Головков. Громада, яка була поновлена під його керівництвом, практично зібрала мінімальні, мізерні кошти: десь приблизно 2-2,5 тисячі гривень. Була незначна допомога від ще живучого потроху радгоспу. Також серйозну організаційну допомогу надав голова райдержадміністрації Білокінь. Зібрав керівників підприємств і сказав: “Люди добрі, чим можете – допоможіть!” Поміч ця в що виливалася? Трохи скла, трохи цементу, якісь транспортні послуги.

Але найцікавішим є те, що всі роботи ми робили, не наймаючи бригади, які є надзвичайно дорогі, а стали робити все своїми власними зусиллями і практично безкоштовно. І рахуйте, вже майже за 4 роки ми закінчили майже всі роботи. Якби до нас не прийшов Отець Віталій, і не була створена громада нині діюча, то, звичайно, церква не була б добудована зараз. Її постигла б участь багатьох недобудов, які ми бачимо в Україні дуже часто.

Тарас Марусик

Проблеми почалися влітку цього року, коли на парафіяльних зборах 6 липня громада прийняла рішення перейти з-під юрисдикції Московського патріархату в Київський патріархат.

Дмитро Квецко

Перші 3 тижні ніхто не цікавився цим питанням. Перейшли та й все. Справа в тому, що єпархія Часовську Московського патріархату ніякої (ні матеріальної, ні моральної) допомоги ніхто не надавав. Вони навіть не цікавилися тим, що тут відбувається. Просто звіт приймали, той, що надавав священик, і не більше.

Коли ми зробили цей перехід, якось випадково не з’ясували, що у нас, крім невеличкої хатинки, де у нас раніше був молитовний будинок, у нас майже закінчена досить серйозна церква. Коли приїхав секретар єпархії із декількома священиками, як побачив нашу будову, то сказав, що такий храм можна поставити не тільки в Херсоні, а й у Києві. І отут почало діятися щось нереальне.

Тарас Марусик

23 липня в селищі Калінінське з’явилися 6 священиків.

Дмитро Квецко

Вони трошки, як то кажуть, себе агресивно повели, але не перейшли межу розумного. Коли почалася літургія нашим отцем Віталієм і ще одним священиком з Київського патріархату, то вони просто втекли з храму, тому що правити їм не дозволяється.

Тарас Марусик

Через 3 дні продовження було гарячішим.

Дмитро Квецко

Коли на 26-те того місяця ми запросили владику Київського патріархату Херсонського і Таврійського Доміана, на Калінінськ був зроблений відвертий наїзд московських священиків в кількості десь 40-50 чоловік. Дійшло до відвертого протистояння. Вони декілька разів намагалися штурмом взяти приміщення храму, в якому правив владика, тому ми, звичайно, не могли їх допустити до храму. Ви знаєте, що могло б статися.

До речі, вони привезли з собою досить таки агресивних прихожан, поведінка яких була досить таки неадекватна. Судіть самі. Якщо мені на голові намагалися розбити ікону, якби міліціонер не підставив своє плече, то я не знаю, чим би це закінчилося. А його навіть поранили, порізали спину. Це навіть є зафіксованим в оперативному записі міліції.

Тарас Марусик

Ескалація конфлікту не припинилася і після цього. 3 серпня в селище приїхало з 200 священиків. Дмитро Квецко продовжує.

Дмитро Квецко

Очолював цей заїзд сам владика Інофан. Він, “ісходячи” злістю і потом, заразом розтерзав словесно нашого голову селищної ради, заступника обласного голови Лебедя і Ткаленка, начальника релігійного відділу. Вони пішли по селу і почали розносити неправдиві плітки про Київський патріархат: це рухівська бандерівська церква; це церква не благодатна; в цій церкві не можна христитися, вінчати і хоронити людей; ця церква не визнана світовим християнством і релігійними організаціями; це навіть не церква, а самосвятська секта.

В результаті після всіх цих регулярних наїздів люди просто були дезорієнтовані брехнею. Доходить до відвертих протистоянь. Наприклад, був напад на священика – його вдарили по обличчі.

Тарас Марусик

Говорив староста релігійної громади церкви Святого Архистратига Михаїла в селищі Калінінське Великоолександрівського району Херсонської області Дмитро Квецко.

Я звернувся до секретаря Херсонської єпархії Української православної церкви Московського патріархату ігумена Олексія Федорова за коментарем. Практично всі звинувачення він відкидає, включно з такими епітетами, як рухівська і бандерівська церква. Говорить Ігумен Олексій.

Ігумен Олексій

Але те, що це церква розкольницька – це не слова владики Інофана, а це офіційна точка зору всього світового православ’я на угрупування УПЦ КП. Він не відкрив цим Америку, а назвав кожне своїм ім’ям.

Тарас Марусик

Ігумен Олексій підтвердив також накладення релігійних санкцій на заступника голови Херсонської облдержадміністрації, начальника обласного відділу у справах релігій Тесленка і селищного голову Валерія Євтушенка.

Ігумен Олексій

Так, за дії, які (оскільки пан Тесленко називає себе православним християнином) він робив, він відлучений від причастя (це перша ступінь покарання до каяття. А також голова селищної ради без відома всіх віруючих людей просто підтвердив це рішення 18 людей, навіть не спитавши у всієї громади, а в Калінінському 2800 людей живе.

Тарас Марусик

Говорив секретар Херсонської єпархії Української православної церкви Московського патріархату Ігумен Олексій Федоров.

А ось що розповів кореспондентові радіо “Свобода” настоятель церкви Святого Архистратига Михаїла Української православної церкви Київського патріархату Отець Віталій про напад на нього:

Отець Віталій

Справа в тому, що після тих приїздів і після тих проповідей, які особисто промовляв владика Інофан чи священики, які з ним приїздили, що ми не є християни, ми не є православні, зрадили і продали Христову віру. Цей чоловік, який, до речі, не є віруючим, він ніколи не ходив до церкви, але будучи у випитому стані, проявив агресивну до мене реакцію і, називаючи мене Іудою, що я продав Христову віру, зрадив православ’я, він штовхав, потім вдарив мене по обличчі.

Тарас Марусик

Говорив настоятель церкви Святого Архистратига Михаїла Отець Віталій.

Староста релігійної громади Дмитро Квецко повідомив також, що минулої суботи священик незареєстрованої громади УПЦ Московського патріархату отець Гота повідомив пастві, що він був на прийнятті в прем’єр-міністра України Віктора Януковича, і що той буцімто порадив йому забрати храм силою. Тому отець Гота закликав людей прийти в неділю з сокирами, ломами, щоб ламати двері храму і викинути звідти розкольників.

Здається, отець Гота блефує, оскільки прес-служба голови українського уряду інформацію про прийняття його чи делегації з селища Калінінського спростувала.

А тим часом голова селищної ради Валерій Євтушенко у розмові зі мною сказав, що він діє відповідно до чинного законодавства, як службовець зберігає нейтралітет і головне своє завдання вбачає в дотриманні громадського порядку.

Василь Зілгалов

Сьогодні погляди духівництва УГКЦ все частіше скеровуються на Схід України і в бік Росії. В одній із наших останніх програм ми розповідали про духовні потреби українців, що мешкають на Далекому Сході Росії, про те, що там проживає чимало вірних УГКЦ, не маючи жодного храму. Вже віддавна в районі Новосибірська РФ ведуть свою місійну діяльність отці Чину Найсвятішого Ізбавителя. Правда, працюють вони там над опікою Римо-католицької церкви.

Цими днями у селищі Харськ, що Томської області РФ, де поховані блаженні Згромадження Сестри святого Йосипа Обручника Олімпія Біда та Лаврентій Герасимів, від’їжджають на свою місійну працю монахині зі Львова.

Докладніше про цю місію у Росії розповідає Галина Терещук

Галина Терещук

Місійна діяльність розпочнеться спершу у Кемеровській області у місті Прокопівську. Єпископським збором усіх отців і монахинь, які працюють на теренах РФ. Серед священиків - і 5 греко-католицьких отців, троє росіян, які прекрасно володіють українською мовою. Тамтешні українці, які проживають у містечках Новосибірської, Томської та Кемеровської областей, збираються на молитви у помешканнях невеликими групами. Сестра Паула, яка разом з іншими монахинями їде в Росію, розповідає:

Монахиня Паула

Парафіяни (то сказано дуже голосно), то є люди, які збираються не кількісно, але хочуть мати свою церкву, хочуть мати свого священика, а особливо потребують нас, сестер-монахинь, які могли б працювати з дітьми і молоддю. На жаль, там праця ніяка не ведеться, і молодь пущена на манівці.

Галина Терещук

Нині у Прокопівську, що був російським центром підпілля греко-католиків усі отці-редемптористи будують монастирський дім.

Монахиня Паула

Ми мали під час відвідин ціль знайти наших сестер-монахинь і від єпископа Гліба Лінчини відвідати наших українських християн, які збираються в гурти християнські. У таких містах, як Омськ я бачила їхню працю. Наприклад, в місті Омську вони купили колишню мечеть татар і там відправляють літургію. Церкви своєї ще не мають. В місті Томську є церква римо-католиків, які дають люб’язно співпрацювати нашим священикам і запрошують люб’язно наших парафіян.

Галина Терещук

У Прокопівську та ще в кількох містах Новосибірської, Кемеровської та Томської областей сестри планують організувати недільні школи для дітей-українців, де навчатимуть їх української мови, адже більшість дітей не знають сьогодні мови своїх батьків.

Єпископ УГКЦ Чину Найсвятішого Ізбавителя Михайло Гринчишин каже, що нині є духовна потреба опікуватися українською діаспорою у Росії.

Запитую у єпископа Михайла, що є найбільшою проблемою для отців-редемптористів у РФ?

Єпископ Михайло

Найбільша трудність – це те, що місіонери, які туди приїжджають, не можуть мати візи на довший час.

Галина Терещук

Ці Згромадження Сестер святого Йосипа Обручника кажуть, що вони усвідомлюють труднощі, які на них очікують на теренах, де російська влада і панівна Російська православна церква неприязно ставляться до УГКЦ.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово”. Автор та ведучий її на хвилях українського радіо “Свобода” Василь Зілгалов. Мені допомагав звукорежисер в празькій студії Міхал Плахі.

Перш, ніж попрощатися з вами, шановні слухачі, згадаю слова Миколи Бердяєва, котрі свого часу писав про владолюбство: “Влада змушена боротися з проявами зла, у цьому - її функція, але вона й сама сіє зло та буває новим джерелом цього зла. І тоді потрібна нова влада, щоб покласти цьому край. Але потім ця влада, яка поклала край пануванню злої влади, сама робиться злою. І немає виходу з цього хибного кола”.

Ми лише згадаємо як в “Еклезіасті” сказано: “Ніхто не має влади над вітром, щоб стримати його. І ніхто не має влади над днем смерті. Від бою відпустки немає. І зло не врятує того, хто його коїть”.

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG