Доступність посилання

ТОП новини

Українські діти, залишені в Польщі.


Володимир Павлів Українські діти, залишені в Польщі.

Варшава, 3 листопада 2003 року.

Володимир Павлів

Одна з проблем, якою все частіше доводиться займатися українським дипломатичним представництвам у Польщі – це залишені громадянками України діти у польських пологових будинках. Покинуті матерями маленькі українські громадяни стають великою проблемою польських пологових будинків, опікунських центрів, котрі повинні ними займатися, а також українських дипломатичних та правоохоронних служб, котрі намагаються матерів-втікачок відшукати.

У польських пологових будинках дітей залишають або ті українки, котрі завагітніли у Польщі і не хочуть з таким, кажучи в лапках, “доробком” повертатися на батьківщину, або ті, що приїздять до Польщі спеціально, щоб народити і покинути тут дитину. У першому випадку мова йде переважно про жінок-заробітчанок, вагітність яких стала або наслідком згвалтування, або зради чоловіків чи наречених, котрі залишилися в Україні. У другому випадку – це переважно молоді дівчата, що хочуть у Польщі приховати свій гріх. У обох випадках українські жінки потрапляють до якогось пологового будинку, народжують дитину, а через кілька днів просто втікають. Є й такі, що не приховують своїх намірів , говорить Данута Олюха із Всиновлювально-опікунського центру у місті Любліні:

Данута Олюха

Інколи трапляються випадки, коли матері відразу декларують, що відмовляться від дитини, але суд не може приймати такого відречення від громадян іншої країни. Колись прийшла одна українка до суду, то суд її відправив, щоб відрікалася в Україні.

Володимир Павлів

До люблінського Опікунського центру цього року потрапило двоє українських дітей. Мати десятимісячної нині дівчинки, 16-літня українка з Тернопільщини приїхала, народила і втекла. Мати піврічного хлопчика, 23-літня сумчанка перебувала у Польщі на заробітках. На батьківщині має чоловіка і дитину, до яких не хотіла повертатися з дитиною.

Дітей, залишених у пологових будинках, переважно передають до Всиновлювально-опікунських центрів, де їх готують до всиновлення бездітними родинами, котрих ніколи не бракує. Однак у випадку дітей іноземних громадян це майже неможливо. Тому такі діти потрапляють до так званих тимчасових родин до моменту вирішення їхньої подальшої долі. Вирішення правового статусу немовлят - це тривалий процес і діти стають проблемою для всіх, говорить Данута Олюха.

Данута Олюха

Ці двоє дітей займають нам місце у тимчасовій родині, бо не можна там помістити інших польських немовлят. Така тимчасова родина може прийняти троє-четверо дітей. В даній родині є якраз четверо дітей – двоє польських і двоє українських. І немає куди їх передати, хоч бажаючі сім”ї були б. Можливо, що посольство може прийняти відречення від матерів, але я не знаю, чи таке відречення визнав би суд.

Володимир Павлів

Отже ситуація тупикова: матері цих дітей не хочуть, польські сім”ї усиновити їх не можуть, а опікунські центри не бажають ними займатися вічно. Однак таких випадків трапляється не надто багато. Переважна більшість українок залишають своїх дітей, не задекларувавши офіційно їхнього громадянства. Досвідчені польські лікарі у таких випадках записують: “Батьки невідомі”. Ця формула дозволяє польським судам визнавати таких дітей нічиїми, що відкриває перед ними перспективу усиновлення. Неофіційні, але надійні джерела говорять про те, що кожного року українки залишають у Польщі кілька сотень таких “нічиїх дітей”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG