Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 22:54

“Економічний журнал”


Михайло Мигалисько “Економічний журнал”

Прага, 2 листопада, 2003 року.

Михайло Мигалисько

Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».

У Росії події, пов’язані з арештом голови нафтової компанії «ЮКОС» Михайла Ходорковського, стрімко розвивалися минулого тижня. У четвер 30 жовтня слідчі Генеральної прокуратури Росії заарештували 44% звичайних акцій компанії «ЮКОС». Російський фондовий ринок відреагував на це повідомлення обвалом. Арешт Ходорковського викликав у російських та іноземних політичних, економічних, ділових й інвестиційних колах хвилю відгуків. У більшості коментарів в західній пресі йшлося не стільки про особу Ходорковського, скільки про політичний регрес в Росії і методи президента Путіна в боротьбі з опозицією й «неслухняними олігархами». Перед мікрофоном Василь Дарчук

Василь Дарчук

Арешт Ходорковського західна преса розглядає у широкому контексті, наводячи тут чеченський конфлікт, диспут з Україною у справі острова Тузла, недавній наступ на незалежні засоби інформації в Росії тощо. Усі ці аргументи свідчать про серйозні політичні зміни в Росії на гірше. Методи правління російського керівника Путіна оглядачі часто пов’язують з його «кагебістськи» минулим. Британська газета «Файненшл таймс» містить коментар Яна Бреммера під промовистою назвою «Демократія не є пріоритетом Путіна», в якому автор підкреслює, що кілька років тому Росія привабила західних інвесторів процесом демократизації і порівняною відсутністю ризику. У серпні цього року без жодних попереджень уряд оголосив девальвацію рубля і відмовився від попередніх зобов’язань у справі облігацій, проданих закордонним інвесторам. Таким чином у Росії почалася криза.

На думку коментатора, попередній президент Росії Єльцин не використав нагоди для розбудови міцних і авторитетних політичних інституцій. Тим часом Путін, в якому, попри його кагебістське минуле, багато оглядачів вбачали прихильника демократії, не виправдав сподівань. Дуже швидко, за словами автора, Путін розправився зі всім, що пахло опозицією, в тому числі із бізнесменами, причетними до політики. Арешт Ходорковського коментатор вважає найпоказовішим прикладом. Один з найбагатших підприємців Росії зважився публічно критикувати президента Путіна і фінансово підтримувати реформістські опозиційні партії.

Тим часом представник Інституту «Амерікен ентерпрайз» Леон Арон зазначає, що арешт Ходорковського кинув світло на цілий комплекс проблем і глибокий розкол між російською елітою і суспільством, на сутність державного контролю над економікою, а також на роль бізнесу в політиці і роль особистого багатства в убогому суспільстві. Під час масової приватизації підприємств у Росії в 90-х роках жоден із великих бізнесів, за словами коментатора, «не був чистим». Проте нафтова компанія «ЮКОС» (якою керував Ходорковський) останнім часом доклала особливих зусиль, щоб наблизитися до західних стандартів. Проте водночас ця ж компанія, веде далі автор, допустилася кардинальної помилки – відкрито підтримала політичну опозицію. Унаслідок цього Росія стала свідком сутички між двома конкуруючими економічними культурами, між «державним контролем над економікою і ліберальною олігархією». При цьому автор підкреслює, що система ліберальної олігархії сприяє посиленню фінансової дисципліни, зміцнює права на приватну власність, усуває бюрократичне втручання в підприємницьку діяльність тощо. Тим часом держава, закінчує автор, навпаки - намагається збільшити контроль над економікою і таким чином над суспільством.

Михайло Мигалисько

Тим часом в інтерв’ю радіо «Свобода» Кость Бондаренко політолог, автор досліджень про українських олігархів на запитання чи арешт Ходорковського тривожить й бізнесові клани в України відповів:

Кость Бондаренко

Я думаю, що арешт Ходорковського не надто схвилював найбагатших українців. Вони вже давно усвідомили, що політичні системи в Україні і у Росії є різними, тим більше, що в Україні немає жодної фігури рівня Ходорковського і немає жодного бізнесмена, який би міг впливати на політичні процеси в Україні таким чином, як Ходорковський у Росії. Тому я думаю, що зараз українські олігархи, українські бізнесмени дуже спокійно спостерігають за тим, що робиться у Росії.

Єдиний момент, коли дійсно влада боялася засилля олігархів, влада боялася, що олігархи зможуть якимось чином впливати на ситуацію в державі, це був 1998-1999 рік, коли з України один за одним виїздили Павло Лазаренко, Вадим Рабинович та інші люди, кого зачисляли до касти олігархів. Але зараз ситуація змінилася, зараз у нас люди бізнесу, які задіяні в політику, вони є настільки залежні від президента України і жоден з них не є самостійним гравцем, що я думаю, що жоден із них не уявляє себе ні в ролі Ходорковського за гратами, ні в ролі Ходорковського на волі.

Михайло Мигалисько

Такої думки Кость Бондаренко політолог, автор досліджень про українських олігархів. А наш кореспондент у Києві Сергій Кисельов намагався з''ясувати у експертів питання, чи може позначитися арешт акцій «ЮКОСа» на фінансово-економічній ситуації в Україні?

Сергій Кисельов

Арешт акцій «ЮКОСа» вже призвів до того, що Росія в результаті обвалу ринку акцій втратила близько 18 мільярдів доларів, тобто, суму, що значно перевищує бюджет України на 2003 рік. І якою б заможною не була Росія, але, на думку фінансистів, ці гроші також не були б для неї зайвими. Більше того, деякі російські аналітики попереджають, що обвал ринку акцій здатен призвести до втрат, які можна співставити із кризою 1998 року. Тоді Росію вдарив дефолт, і це в тій чи іншій мірі позначилося і на Україні.

Чи слід Україні й нині чекати на сумні наслідки від непевної ситуації, яка склалася в сусідній країні? Банкіри вважають, що не слід, що ми можемо спати спокійно. Скажімо, заступник керуючого Київською міською філією "Укрсоцбанку" Роман Жуковський переконаний, що «на Україні падіння цін на акції «ЮКОСа» не позначаться будь-якою радикальною мірою... Це, по-перше, пов’язано з тим, що на Україні ціни на акції, на капітал не пов’язані з ринковим якимось новоутворенням...» «Я не думаю, що будь-який радикальний вплив спричинить на Україні крім того, що з''явилася нова тема для розмови…» - наголосив Роман Жуковський.

А ось яку несподівану думку з приводу можливих наслідків для України у зв’язку з арештом російського олігарха Михайла Ходорковського і обвалом російського ринку акцій висловив відомий фінансовий журналіст, завідуючий редакцією економіки газети "Київські Відомості" Михайло Кухар:

Михайло Кухар

Це вже не перший арешт Ходорковського, тому наслідки абсолютно легко прогнозувати. Російський фондовий ринок втратив 18 мільярдів – про це багато писалося – від падіння капіталізації своїх акцій. Через невпевненість західних інвесторів і через різке погіршення бізнес-клімату в країні. За цих умов, як уже коментували джерела в інвестиційних банках світу, Захід більше звертає увагу на сусідні країни, куди можна швидко перекинути гроші в суміжні галузі, в суміжні підприємства. І тому від попереднього затримання Ходорковського Україна деякі гроші навіть отримала, які прийшли на наш ринок... Те ж саме буде відбуватися й зараз... 021 Таким чином, хоч як це й парадоксально звучить, будь-які погіршення бізнес-клімату в... Росії, котра є природнім конкурентом України по залученню західних інвестицій, вигідне Україні.

Сергій Кисельов

Ну, а в Україні – чи може тут статися подібна до московської ситуація? І якщо може, то як прореагував би на неї український фінансовий ринок?

Михайло Кухар

В Україні не може бути розвалу ринку акцій, тому, що в ній відсутній ринок акцій. Якщо, як ви сказали завтра заарештують когось із могутніх українських олігархів, це спричинить до того, що українські ж підприємці захочуть на час сховати свої гроші за кордоном. Але – не до відтоку західних грошей, тому що їх катастрофічно мало. А ті, які вкладені, вони настільки... в неліквідні активи вкладені, що її не можна швидко забрати і втекти.

Сергій Кисельов

Михайло Кухар згадав історію з арештом екс-віце-прем''єра України, голови Ліги аграрних підприємців Леоніда Козаченка.

Михайло Кухар

Подібний арешт – я маю на увазі справу Козаченка – він уже був. І що ми побачили відтоді? Всі зернотрейдери України на 3-4 місяці затаїли свою поточну виручку за кордоном і просто сиділи й чекали, чим справа закінчиться. Зрештою від недопоставок Україна отримала ту зернові кризу, яку ми мали два місяці тому.

Михайло Мигалисько

В Україні, очевидно, вже звикли до того, що ухвалення чергового державного бюджету ніколи не буває спокійним, адже закон про бюджет – основний економічний закон терміном на цілий рік. Не стала винятком і процедура проходження законопроекту через парламент і цього року. Тему досліджував наш київський колега Віктор Березанець.

Віктор Березанець

Кабінет міністрів визначив свої можливості наповнити доходну частину бюджету в розмірі 58,2 мільярда грн. І загальна сума, і відсутність фінансування окремих соціальних програм викликали спротив частини депутатів – членів бюджетного Комітету. Так, член Бюджетного комітету народний депутат Євген Жовтяк звернув увагу на невідповідність запропонованої суми доходу і показниками зростання рівня виробництва. З одного боку урядова статистика відзначає високі темпи зростання виробництва, прогнозує їхню стабільність, з іншого – розрахунки доходної частини бюджету цього зростання не враховують.

Євген Жовтяк

Міністерство фінансів стверджує, що їхні розрахунки є достовірні, що більше доходів, нечувано зростаюча економіка, дати не може. Звідси випливає, що прем’єр-міністру необхідно звільнити когось із двох осіб: або голову Державного комітету статистики, який сфальсифікував дані про економічне зростання української економіки, або міністра фінансів України, який не здатний на підставі цього нечуваного зростання економіки співставити бюджет поточного року з тою динамікою зростання, яка збережеться, за прогнозами Мінекономіки, на наступний рік.

Віктор Березанець

Депутати з опозиційних фракцій наполягали на збільшенні доходної частини бюджету для фінансування окремих програм, зокрема: фінансування сільгоспвиробництва, підтримку малого і середнього бізнесу, тарифікацію посадових окладів. Лише тарифікація вимагає додатково 4,5 мільярда гривень. І опозиція запропонувала збільшити доходну частину бюджету на ці 4,5 мільярди. Парламентська більшість голосувала за усереднений варіант – збільшення доходу не на 4,5, а на 2,6 мільярда. Цей варіант і пройшов. Коментує народний депутат Юрій Костенко.

Юрій Костенко

На превеликий жаль, під час дискусій все таки перемогла позиція більшості, яка зводилася до того, що 4,5 мільярди доходної частини не можливо акумулювати у межах цієї фінансово-економічної ситуації, в якій перебуває Україна і тому проголосований був варіант, як компроміс між Бюджетним комітетом і урядовою позицією, який зводився до того, що на 2 мільярди було скорочено доходну частину бюджету.

Віктор Березанець

Які позиції в результаті цього лишаться не профінансованими?

Юрій Костенко

В першу чергу, постраждає людина праці, тому що не будуть запроваджені тарифікації при мінімальному розмірі заробітної плати 237 гривень. І у такий спосіб директор школи, і прибиральниця будуть отримувати однакову зарплатню, в такий спосіб санітарка і висококваліфікований лікар-хірург будуть отримувати однакову зарплатню - 237 гривень. Для сільськогосподарського виробника це також означає багато втрат, як і для підприємницької діяльності, тому що, в першу чергу, давити податками уряд буде не олігархів, а саме малого і середнього підприємця.

Віктор Березанець

Коли уряд не погоджується збільшити видатки, він завжди ставить сакраментальне запитання: «Де взяти гроші, щоб збільшити ці видатки?» Так от, парламентська комісія вказала, де взяти ті гроші, щоб були, наприклад, для тієї ж таки тарифікації?

Юрій Костенко

В розрахунках Бюджетного комітету і в тому варіанті проекту бюджету на 2004 рік було досягнуто повного балансу. Тобто, знайдені були джерела доходної частини і відповідно на зростання доходної частини були запропоновані видатки, в першу чергу, у соціальному напрямі.

Щодо того, де взяти гроші, я назву таку цифру: у 2000 році уряд Ющенка за один рік свого врядування витягнув із «тіньової економіки» 10 мільярдів гривень. Саме за рахунок цих коштів і були виплачені заборгованість щодо пенсії та заробітної плати. За нашими розрахунками детінізація економіки, прозора приватизація і створення умов для розвитку підприємницької діяльності, в першу чергу, малого і середнього підприємництва, дозволить у бюджеті додатково акумулювати 10-15 мільярдів гривень. Але для цього необхідна ефективна політика, спрямована в (інтересах переважної більшості українського суспільства і українських громадян, а не в інтересах кланів, тому що в «тінізації» економіки України зацікавлені виключно ті, хто наближені до влади, хто користується і коштами державного бюджету, і не сплачує податки до державного бюджету. Тому є ресурс, треба лише проводити політику, спрямовану на інтереси громадян України і української держави. Тоді можна вирішувати всі ці проблеми з доходною частиною бюджету.

Віктор Березанець

Такими є перші спостереження та основні баталії бюджетного процесу ще попереду.

Михайло Мигалисько

Одним з найулюбленіших місць в Києві для туристів традиційно вважається Андріївський узвіз. Спускаючись цією вулицею можна милуватися чудовими краєвидами, архітектурою, яку обійшов час, а також купити якийсь сувенір на згадку. Раніш це місце також було улюбленим і для народних майстрів, які, репрезентуючи власні вироби, могли водночас і поповнити свої статки.

Нині ж вироби народних промислів там можна зустріти хіба що на День Києва. В інші дні стихійна торгівля не заохочується. Хіба що виняток становить для торгівців яток з найрізноманітнішими видами матрьошок, російського Палеху, радянської символіки.

Одним з небагатьох місць, де можна придбати вироби народних майстрів – невеличка крамничка на Хрещатику. До неї ми й пропонуємо сьогодні завітати. Слово ведучій рубрики “Власна справа” Ірині Білій.

Ірина Біла

Дві маленькі кімнатки в крамничці, що на Хрещатику 27-А, не мають змоги розмістити всі вироби народних майстрів. Стіни аж до стелі завішані різьбленими або ж розмальованими тарілками, виробами з соломи, тканини, картинами. На столах розставлені кераміка, вироби зі скла, дерева. Попід стіною розвішані вишиті сорочки та рушники. Словом, очі розбігаються і важко на чомусь зосередитися. Вибір чималий. Ті, хто бував тут бодай раз, не втримаються від спокуси зазирнути сюди ще. Ось як пояснює такий успіх директор Виставки-продажу виробів народних майстрів України Світлана Лошкарьова.

Світлана Лошкарьова Магазин дуже красивий, бо тут я дуже активно працюю з Спілкою народних майстрів України. Майстри, які там у спілці, практично всі у нас. Роботи дуже гарні. У нас дуже гарно Петриківка виставлена. такої немає ніде, авторська. дуже гарні виставкові роботи. У нас дуже багато косівської кераміки, яку я навіть в Києві більше ніде і не бачила. Дуже гарна Опішня. Ірина Біла

Загалом Світлана Лошкарьова сама намагається обирати вироби для виставки-продажу, але бувають і винятки.

Світлана Лошкарьова

Я стараюся сама вибирати вироби. Але коли зайде бабуся, яка вишила рушника, який мені не потрібен зовсім, але вона стоїть і просить, то я теж це беру, щоб продати, щоб хоч якісь гроші їй віддати. Дуже багато у нас отаких бабусь є, які вже вишивають не те, що треба, але я беру і якось стараємося продати.

Ірина Біла

Продаючи вироби народних майстрів важко отримати якість пристойні прибутки. Не мають цих надприбутків ні працівники крамниці, ні самі народні майстри. Але для останніх навіть невеликі гроші є крайньою необхідністю. І є тією крайньою межею, яка втримує їх від злиднів. Продовжує Світлана Лошкарьова:

Світлана Лошкарьова

Багато грошей ми не заробляємо, але так, щоб працівники мали зарплатню постійну і на такі якісь витрати, допомогу ми теж якусь даємо. Дуже багато у нас є майстрів, які не мають грошей зовсім. Складається так, що я у людей просто забираю вироби, може мені то і не потрібно, але я беру і віддаю гроші зразу, бо у людини немає за що навіть поїсти. У нас є декілька таких художників, які отримують у мене зарплату. Ви б подивилися, як людина прийде і отримає якісь декілька сотень гривень, як вона радіє. Це треба бачити. У нас ця категорія людей дуже бідна. Я навіть не можу сказати, хто б такий у нас з майстрів був багатий. Нема. Вони роблять вироби, але це ж треба десь ще й продати: на Узвозі, а де ще? Нема!

Ірина Біла

За словами Світлани Лошкарьовій, окрім її крамнички в Києві фактично немає місця, де можна було б побачити такий широкий вибір виробів народного промислу. І, заодно, придбати якийсь із них. Натомість в Києві стрімко зростає кількість магазинів, де можна придбати китайські, індійські, мексиканські сувеніри.

Михайло Мигалисько

У рубриці «Українські підприємці в історії» ми продовжуємо розповідати про Гетьманщину.

У нашій попередній передачі ми розповідали, як у результаті залучення Гетьманщини до єдиного економічного простору з Російською імперією українські підприємці були відсторонені від закордонної торгівлі. Ще одним наслідком економічної політики російського уряду щодо Гетьманщини стало виникнення контрабанди. Про тютюнову контрабанду у прикордонному тоді Києві розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

На українських землях тютюн вирощується від початку ХVII століття, а у Гетьманщині його переробка і продаж були настільки прибутковими, що оподатковувалися нарівні з винокурінням. Селяни, козаки і старшина вирощували тютюн у південних полках Гетьманщини і привозили його до Києва, в околицях якого тоді проходив кордон з Польщею. Частину цього так званого «папушного черкаського» тютюну купували крамарі з київського Подолу, а решта вивозилася за кордон. Приміром, між 1715 та 1720 роками з Гетьманщини до Голландії, Польщі, Литви, Німеччини, Швеції, Франції, Австрії, Московщини був вивезений 351 віз тютюну. Щоб захистити російських купців від конкуренції, московський уряд час навіть на деякий час заборонив увозити український тютюн до Московщини. А коли заборона була нарешті скасована, ввізне мито становило 30% вартості краму.

1757 року Сенат Російської імперії надав на 20 років право на експорт українського тютюну сенаторові Петру Шувалову, а той уповноважив збирати у Києві вивізний збір московського купця Петра Каблукова. Проте вже наступного року привезений до Києва тютюн так і не був вивезений через Васильківську та Межигірську митниці, а Каблуков не отримав очікуваного тютюнового збору. Відтак він поскаржився до маґістрату на київських купців, звинувативши їх у переховуванні значних запасів тютюну для подальшої контрабанди, однак маґістрат обмежився формальною відповіддю. Тоді Каблуков звернувся до губернатора, який представляв у Києві російську владу. У садибах підприємців на Подолі були проведені повальні обшуки, однак тютюну не знайшли.

Насправді ж, щоб не збагачувати російського сенатора, експортери тютюну вдалися до послуг київських контрабандистів. Вони мешкали переважно на Подолі та у передмістях Куренівці та Пріорці, добре зналися на лоції Дніпра і були відомі у місті як «цих справ майстри». Тютюн з Лівобережжя доставлявся до Києва возами, кожний з яких тягли 4 воли, і переховувався у Троєщині та інших приміських селах, або і просто у прибережному верболозі по численних рукавах Дніпра. Звідти нелеґальний вантаж переправлявся суходолом на захід до закордонного тоді містечка Макарова, або на «дубах» (тобто, великих човнах) Дніпром до, як тоді казали, «польських міст» Ржищева і Чорнобиля. Там на тютюн (цитата) «для отдачи по подряду» чекали польські та єврейські купці. І хоча Каблуков створив у Києві та околицях мережу інформаторів, а на приміських шляхах чергували російські кінні роз’їзди, серед київських купців існував неабиякий попит на послуги «цих справ майстрів». Михайло Мигалисько

Це було останнє повідомлення у передачі «Економічний журнал». Я прощаюсь з Вами. На все добре! Залишайтеся на хвилі «Свободи».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG