Прага, 3 листопада 2003 року - З нагоди мусульманського священного місяця Рамазану, президент Туркменистану оголосив чергову амністію для певних категорій в’язнів, під яку, за офіційними даними, потрапили 7093 особи. Це люди похилого та молодого віку, а також хворі в’язні, які не вчинили тяжких злочинів. А загалом за 12 років незалежності Туркменистану було амністовано понад 120 тисяч осіб. Водночас Туркменистан є однією з країн, де найвищий показник ув’язнених осіб. А серед позбавлених волі чимало в’язнів сумління.
Про що свідчить такий стан справ і що означають щорічні амністії режиму Сапармурата Ніязова?
Ось що заявив стосовно нинішньої амністії сам Президент Туркменистану Сапармурат Ніязов: «Цю амністію, яка присвячена Ночі всемогутності і всепрощення, підготовлено вже зараз. Це необхідно для того, щоб в’язні встигли потрапити на свято додому», - заявив президент Туркменистану і розпорядився, щоб керівники правоохоронних органів «вжили заходів, аби усі помилувані були вдома зі своїми родинами до відзначення свята «Ґадир Ґіджесі» - мусульманської Ночі всемогутності і всепрощення, якою завершується священний місяць Рамазан.
Згідно з Кораном, цієї священної ночі (а цього року вона припадає на ніч із 21 на 22 листопада) Аллах схвалює рішення про долю людей, а смертні прощають один одному давні образи і погані вчинки.
Що ж, на перший погляд оголошення чергової амністії виглядає благородним кроком Сапармурата Ніязова. Але тільки на перший погляд, бо, як наголошують оглядачі, що ж це за влада, котра за 12 років незалежності Туркменистану з населенням близько 5 мільйонів, лише помилувала близько 120 тисяч осіб. А в ув’язнені на кожну тисячу мешканців Туркменістану перебуває 49 осіб. Туркменські опозиціонери заявляють, що президент Сапармурат Ніязов використовує в’язницю як спосіб управління державою. За словами лідера туркменської опозиції у вигнанні, колишнього першого міністра закордонних справ Туркменистану Авди Кулиєва, людей кидають у в’язниці, щоб вони та їхні родини не виступали проти режиму Ніязова. А регулярні амністії можна пояснити зокрема переповненням в’язниць. Авди Кулиєв говорить, що в камерах, розрахованих на 5-6 осіб, інколи утримують понад 30 в’язнів.
Під амністію досить рідко потрапляють політичні в’язні, чи ті, кого засуджено за релігійні переконання. Бо, щоб людину помилували, вона спершу мусить покаятися і поклястися на Корані і хлібі, що більше ніколи не чинитиме злочинів.
Оглядачі також звертають увагу і на те, що під час підготовки амністій процвітає корупція. Представники правоохоронних органів беруть хабарі за включення в’язнів до списків тих, хто має потрапити під амністію. Як зауважила керівник туркменського проекту Інституту відкритого суспільства в Будапешті Еріка Дайлей: «Родини багатьох ув’язнених готові і мають можливість заплатити якусь суму грошей, дати хабарі, щоб їхніх родичів амністували».
Про що свідчить такий стан справ і що означають щорічні амністії режиму Сапармурата Ніязова?
Ось що заявив стосовно нинішньої амністії сам Президент Туркменистану Сапармурат Ніязов: «Цю амністію, яка присвячена Ночі всемогутності і всепрощення, підготовлено вже зараз. Це необхідно для того, щоб в’язні встигли потрапити на свято додому», - заявив президент Туркменистану і розпорядився, щоб керівники правоохоронних органів «вжили заходів, аби усі помилувані були вдома зі своїми родинами до відзначення свята «Ґадир Ґіджесі» - мусульманської Ночі всемогутності і всепрощення, якою завершується священний місяць Рамазан.
Згідно з Кораном, цієї священної ночі (а цього року вона припадає на ніч із 21 на 22 листопада) Аллах схвалює рішення про долю людей, а смертні прощають один одному давні образи і погані вчинки.
Що ж, на перший погляд оголошення чергової амністії виглядає благородним кроком Сапармурата Ніязова. Але тільки на перший погляд, бо, як наголошують оглядачі, що ж це за влада, котра за 12 років незалежності Туркменистану з населенням близько 5 мільйонів, лише помилувала близько 120 тисяч осіб. А в ув’язнені на кожну тисячу мешканців Туркменістану перебуває 49 осіб. Туркменські опозиціонери заявляють, що президент Сапармурат Ніязов використовує в’язницю як спосіб управління державою. За словами лідера туркменської опозиції у вигнанні, колишнього першого міністра закордонних справ Туркменистану Авди Кулиєва, людей кидають у в’язниці, щоб вони та їхні родини не виступали проти режиму Ніязова. А регулярні амністії можна пояснити зокрема переповненням в’язниць. Авди Кулиєв говорить, що в камерах, розрахованих на 5-6 осіб, інколи утримують понад 30 в’язнів.
Під амністію досить рідко потрапляють політичні в’язні, чи ті, кого засуджено за релігійні переконання. Бо, щоб людину помилували, вона спершу мусить покаятися і поклястися на Корані і хлібі, що більше ніколи не чинитиме злочинів.
Оглядачі також звертають увагу і на те, що під час підготовки амністій процвітає корупція. Представники правоохоронних органів беруть хабарі за включення в’язнів до списків тих, хто має потрапити під амністію. Як зауважила керівник туркменського проекту Інституту відкритого суспільства в Будапешті Еріка Дайлей: «Родини багатьох ув’язнених готові і мають можливість заплатити якусь суму грошей, дати хабарі, щоб їхніх родичів амністували».
