Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 20:40

“Листи на Свободу”


Зиновій Фрис “Листи на Свободу”

Прага, 18 жовтня, 2003 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо «Свобода». «Листи на «Свободу» - передача з Праги. Вітаю Вас, шановні слухачі.

Дорогі слухачі, мені приємно розпочати цю передачу з констатації того незаперечного факту, що електронних листів від Вас надходить все більше і більше.

Я все частіше цитую електронні листи, що надходять від Вас. Я роблю висновок, що в Україні все більше користувачів Інтернетом – цього неймовірного дива техніки, що придумала людина. Про переваги електронного листа і чому я Вас закликаю писати більше електронних листів, якщо є така нагода, дещо пізніше, а спершу фрагменти з деяких Ваших електронних листів.

Ярослав Татомир з Львова пише:«Після 13 років незалежності наша держава знову опинилася під загрозою її втрати. За розчерком пера гаранта Україна під виглядом нормальної співпраці України з Росією і її васалом Білоруссю та Казахстаном готова за прикладом горезвісної палко засудженої Шевченком Переяславської угоди пожертвувати свободою, на догоду імперським зазіханням Москви. Недаремно влада на чолі з гарантом готується помпезно відзначити річницю Переяслава. Не могла б Москва так настирливо, по-хижацьки вести себе супроти України, якби не заохочувала її до цього легковажність і недалекоглядність деяких наших політиків, їх некомпетентність в побудові нашої держави. Ця недалекоглядність проявилася вже на перших президентських виборах. Тоді кандидатуру Кравчука колишнього чільного партноменклатурника підтримували ліві промосковські сили, Чорновола - українці-патріоти. Та взяли верх амбіції двох політиків, здавалося б, дуже поважних з табору патріотів. За рабською психологіє, раб ненавидить раба, що насмілився стати вище нього. Виставили свої кандидатури альтернативні кандидатурі Чорновола, бо, бачте, колишній довголітній політв’язень, засуджений був на кару смертну, другий - академік. Цим і подали вони чудовий приклад, як слід нам гуртуватися для перемоги патріота на виборах президента. Результат такої згуртованості був плачевний - за них обох разом проголосували заледве кілька мізерних відсотків виборців, відбираючи ці голоси у Чорновола. За нього віддали голоси понад 20% виборців.

Найбільше при тім потерпіла віра в нашу спроможність згуртуватися для досягнення заповітної мети. Як наслідок, президентом став Кравчук, продовжувач постсовєтського шляху розвитку нашої держави. Від його застійного безвільного прагматизму, маємо, те, що маємо, всі наші біди. А одного із згаданих колишніх претендентів нова постсовєтська влада у винагороду призначила заокеанським дипломатом, усуваючи його від безпосередньої участі в боротьбі за українську національну владу в нашій державі.

Прикро згадувати цю гірку правду. Вона нам мститься за ганебне ставлення до найбільшого Божого дару - нашої незалежності. Тут не місце осуджувати винуватців наших бід. Минулого вже не повернемо.

А на викладеному прикладі ще раз нагадаймо політикам, зокрема, молодим державним діячам, до якої загрози веде недалекоглядна амбіція, егоїзм, відсутність християнських чеснот в такій важливій доленосній для нас справі - збереження нашої незалежності, недоторканості нашої держави».

Зиновій Фрис

А це один з найсвіжіших електронних листів, що надійшов на адресу української служби радіо «Свобода».

«Дозвольте представитися: Олена. Я навчаюся на першому курсі Дніпропетровського національного університету.

Я хочу розповісти про майбутній візит нашого президента до університету, проте, як цей візит влаштовують та що вимагають від студентів. Сьогодні до нашої аудиторії зайшов заступник декана і повідомив:«Завтра о 10 годині ми маємо бути біля Палацу студентів, стояти півтори чи дві години і чекати на пана Кучму, помахати йому прапорцями і після цього можемо бути вільні. Пообіцяли також робити перевірки присутніх. Нам прямим текстом було сказано, що краще нам прийти, оскільки учитися нам ще довго і сесій попереду ще багато.

На фізико-технічному факультеті оголошення зробили у ще цікавішій формі, щось на зразок цього:«Хлопці! Ви краще нікуди не тікайте, бо потім тікатимете від армії». А якийсь хлопець вигукнув:«Плакати самим виготовляти чи на місці роздадуть?!» За ці слова його запросили до деканату.

Головне те, що заняття у п’ятницю не скасовують, а переносять на суботу. То ж стояти під палацом ми маємо, виключно за рахунок свого власного часу. Усім звеліли одягнутися у гарний одяг. Цікаво, а якщо у мене поганий одяг? Виглядати веселими після 2 годин на холодному повітрі і неодмінно махати прапорцями?

Не хочеться бути банальною та проводити паралелі з демонстраціями за радянських часів та з наслідками для людей за відсутність на цих демонстраціях. Та вони виникають мимоволі. Я просто сподіваюся, що Ви розповісте про цю ситуацію в якійсь з своїх передач. Дякую і до побачення.»

Зиновій Фрис

Електронний лист від Михайла:«Пане Зиновію, пише Вам колишній комсомолець з 14 років. Квиток я порвав і викинув біля пам’ятника Володі Л. в місті Бєлгород-Дністровську.

Я хотів Вас запитати, отой єдиний простір, чи означає це, що всю територію України треба віддати, починаючи з Криму? А ядерне озброєння ми для цього ж віддавали?»

Пане Михайле, я відповім на Ваше запитання словами одного з гостей київської студії «Вечірньої «Свободи», який сказав приблизно так, що Єдиний економічний простір колишніх пострадянських держав розпочався з будівництва Росією дамби в Керченській затоці.

До речі, дещо раніше я дістав електронного листа від слухача Віктора, котрий водночас і запитує і обурюється, чому мовчать США з приводу будівництва Росією сумнівної дамби? На що я відповідаю: ні, це не правда, Сполучені Штати не мовчать. Посол США в Україні Джон Гербст заявив днями, а в інтерв’ю в суботу «Дзеркалу тижня» сказав, зокрема:«Ми підтримуємо суверенітет і територіальну цілісність України. Крім того, ми маємо дружні відносини як з Росією, так із Україною. Ми сподіваємося, що ці держави-сусіди зможуть розв’язати суперечку у позитивний і відповідальний спосіб.

І Україна і Російська Федерація неодноразово заявляли про свою повагу до існуючих кордонів. Ми схвалюємо їхній намір додержуватися цих кордонів і закликаємо обидві сторони підходити до цього питання відповідально і в дусі добросусідства».

Зиновій Фрис

На самому початку передачі я зробив особливий акцент на електронних листах і сказав, що їх надходить до редакції все більше. Це не означає, що ми не дістаємо Ваших звичайних поштових листів, однак я роблю акцент на електронних листах не випадково.

Електронний лист має дуже багато переваг. Він майже миттєво надходить з часу його відправлення до будь-якої точки світу. Якщо ви правильно вказали електронну адресу, то є 100-відсоткова гарантія, що лист прийде. Разом з тим, інтернет-пошта не захищена від тих, кому дуже цікаво знати, про що ж вони там листуються. Та попри це, переваги Інтернету очевидні. Ось чому я закликаю вас, дорогі слухачі, якщо ви маєте таку можливість, більше надсилати нам листів саме електронною поштою. Якщо самі не можете – попросіть інших, зокрема студентів. Вони розуміються на комп’ютерній техніці і зможуть надіслати вашого листа на «Свободу».

Запишіть, будь ласка, наші адреси. Насамперед треба увійти на нашу інтернет-сторінку. А це (латинськими літерами) radiosvoboda.org. «Radiosvoboda» належить писати як одне слово. І ось тут, вже на першій сторінці, справа є рубрика «Контатки», трішки нижче – Прага і Київ, тобто тут вміщений список і електронні адреси всіх працівників української «Свободи». Тиснете, скажімо, на Прагу і вибираєте працівника, якому ви хочете написати листа. За 5-10 хвилин я чи будь-хто інший вже зможе читати Ваше послання.

Я дуже добре розумію, що дуже, дуже мало людей має доступ до Інтернету в Україні, а тому я закликаю продовжувати писати звичайні поштові листи за відомими Вам адресами.

У Києві: Київ - 1, Головна пошта, поштова скринька 496. І адреса у Празі: Радіо «Свобода», українська служба, вулиця Виноградська 1, поштова скринька 18, Прага 1, Чехія.

Зиновій Фрис

А зараз, дорогі слухачі, я запрошую Вас у Броди. Це районний центр на Львівщині. Тут працює хірургом Іван Федосійович Грищук. Взагалі то, хірургом він працює вже 44 роки, у нього вища категорія з хірургії. 28 років він працював головним лікарем на Бродівщині. Давайте послухаємо його звукового листа.

Іван Грищук

На протязі 10 років німці «Брейхшайда», це релігійна організація, допомагали нам: допомагали білизною для лікарні, харчуванням, медикаментами і особливо медикаментами, тому що зараз на одного хворого у нас в лікарні виділяють від 30 до 45 копійок на лікування. Все було добре. Ми створили гуманітарну аптеку у Бродівській центральній районній лікарні. Майже кожен рік не через гуманітарну аптеку видавали до мільйона гривень медикаментів бідним, обездоленим людям, інвалідам, дітям. Велику кількість медикаментів також видавали в стаціонари, в медпункти, в лікарні.

У минулому році у Львові було утворене фармакологічне відділення на Волинську, Львівську, Ровенську область. Вони перевіряли ці медикаменти, давали дозвіл і ми ними користувалися. У минулому році утворився департамент, так званий, департамент у Києві для контролю над медикаментами. І оцей департамент все це порушив.

У 2002 році у Бродівський район прийшло медикаментів 24 квітня на понад мільйон гривень, у серпні знову більше, ніж на мільйон гривень і в жовтні на 1,5 мільйона гривень. Не дивлячись на мої всі старання, я будучи головним лікарем ці медикаменти не були розмитнені. Ïздив у Київ, звертався до депутатів, звертався до президента, до Генерального прокурора, але все даремно. Єдине, що від Адміністрації Президента дали відповідь звернутися знову до департаменту і від прокурора дали відповідь - різні відписки. Я писав пояснення.

А депутати, такі як Тягнибок і інші, навіть не дали відповіді. І медикаменти зараз на сьогоднішній день в кількох складах лежать на суму більше, як 2,5 мільйони гривень. Фактично, вони вже пропали. Медикаменти, які були привезені у жовтні місяці цією організацією, я відправив назад. Німці, звичайно, обурилися. Переїхали лише наш кордон і зразу ж здали ліки у Польщі. Виходить, що у Польщі люди більше потребують медикаментів, як в нашій Україні.

Я вважаю, що це є злочин проти нашого народу. Вважаю, департамент, який утворився зв’язаний з аптечними справами, які в нашій державі є. Тому що після наркобізнесу, я вважаю, на другому місці стоїть фармакологічний бізнес. Тільки в самих Бродах було 2 аптеки, а на сьогоднішній день їх є понад 15 і довозить медикаменти з Львова і в основному з Києва. Вважаю, що не вигідно фармакологічним бізнесменам, які все те загальмували, щоб людям бідним, обездоленим, людям-інвалідам і хворим видавати медикаменти безкоштовно, тому що вони будуть втрачати свої бариші.

Я в зв’язку з цим я надзвичайно розчарований і впродовж останніх 5 місяців у минулому році я майже не спав, дивлячись на ці безладдя, на те беззаконня я не міг спати. Коли я пішов з посади головного лікаря, звичайно почав і спати, і нерви стали на місці, але вважаю, щоце є беззаконня і так з людьми поводитися не можна.

На сьогоднішній день я працюю лікарем. Ми раніше медикаментами забезпечували хворих, а на сьогоднішній день хворий потрапляє на операцію, виписуємо йому цілий список медикаменті, які купуються в тих аптеках і вважаю, зв’язані з департаментом у Києві і з Міністерством з охорони здоров’я.

Звертався у Міністерство кілька разів. Вони говорять, що медикаменти погані, не ліцензовані і так далі іт ому подібне. Впродовж 10 років були ліцензовані, а на сьогоднішній день вони не ліцензовані. Невже Німеччина випускає гірші медикаменти, ніж у нас? Напевне, навпаки. Я вважаю, що набагато кращі і ми переконалися в цьому, використовуючи їх впродовж багатьох років.

Мені соромно за наші порядки, поведінку наших державних діячів деяких, особливо в департаменті, до яких я їздив багато разів. Дивлячись на їхні очі, як вони дивляться, мені соромно. Напевно, чекали якихось баришів, або чекали хабар. Я думаю тільки так, що не розмитнили медикаменти. Якщо такі неподобства будуть, то ми не збудуємо повноправну нашу українську державу. Я так вважаю».

Зиновій Фрис

Нагадаю, це був Іван Грищук, лікар-хірург Бродівської районної лікарні.

Народний депутат України Катерина Ващук з приводу затримання гуманітарної медичної допомоги чи то в Бродах. чи будь-де в Україні заявила в інтерв’ю нашій кореспондентці Марині Пирожук:

Катерина Ващук

Я вважаю, що затримувати надовго такі вантажі на кордоні, то є злочин. Можна робити все оперативно, швидко і добре. Головне треба хотіти не робити перепони, а все таки робити зелену вулицю для таких великої ваги вантажів. Ліки для кожної людини, може саме головніше в житті, правда ж?

Зиновій Фрис

Заступник начальника управління забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення при державному департаменті контролю за якістю безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення Оксана Гуленко, до якої звертався Іван Грищук, про Бродівський випадок у розмові з нашим кореспондентом повідомила:

Оксана Гуленко

Наскільки я пам’ятаю, Ви спочатку казали про Броди, то там розглядалося питання і там немає підстав для надання дозволу. Препарати були без сертифікатів якості виробника.

Зиновій Фрис

Власне Іван Грищук і запитує, що головніше - сертифікат якості чи життя пацієнтів, часто таких, які не мають і гривні заплатити за ліки. Упродовж 10 років Бродівщина користувалася цими ліками, гуманітарними ліками з Німеччини і не було жодного нещасного випадку. Там, крім ліків, були і інші необхідні матеріали, а також їжа. Ось чому Катерина Ващук народний депутат України зауважує:

Катерина Ващук

І з департаментом є моменти. То, напевно, загальнодержавна хвороба чиновників: кожен хоче щось з чогось мати. Треба навчитися служити, просто працювати. Ти є державний службовець і маєш служити державі і людям. І в оцей період дитячої хвороби становлення не лише держави, але і всіх служб, такі різні негативні явища є і вони страшенно шкодять.

А я думаю, що не менше, ніж фінансова шкода, є шкода моральна, бо люди перестають вірити. Ïм здається, що все навколо таке. Не все! Я знаю безліч порядних людей: і народних депутатів, і урядовців. А ми із-за таких випадків маємо такий негативний відгук людей багатьох.

Зиновій Фрис

Вже згадувана Оксана Гуленко, заступник начальника управління забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення при державному департаменті контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, на яке так скаржиться у своєму листі Іван Грищук з Бродів вважає, що все здійснюється :

Оксана Гуленко

...відповідно до закону України про гуманітарну допомогу, Закону України про лікарські засоби стаття 17 - ввезення лікарських засобів на територію України і наказу Міністерства охорони здоров’я №175 від 1995 року про порядок ввезення лікарських засобів, які надходять у вигляді гуманітарної допомоги на територію України.

Зиновій Фрис

Вочевидь пані Гуленко має рацію: закон є закон та і зрештою департамент не вона створювала, вона лише одна з працівниць, відповідальних працівниць цього департаменту. Та як би там не було, в Бродах на мільйони гривень гниє, як каже Іван Грищук, медикаментів з гуманітарної медичної допомоги, нерозмитнених медикаментів. Ще на мільйони гривень гуманітарної допомоги Іван Грищук відправив назад до Німеччини, однак, німці цю ж допомогу одразу передали полякам і ті з вдячністю її взяли. Раніше, коли хворий приходив, йому видавали безкоштовно ліки, тепер, коли він приходить до того ж таки Івана Грищука на операцію, лікар пише йому цілий список потрібних медикаментів і той, якщо має гроші, йде в аптеку і купує. Якщо не має грошей - повертається додому ні з чим.

Іван Грищук не може зрозуміти такої ситуації. Він не може збагнути чому, невже німецькі ліки гірші за українські. «Та в жодному разі», - каже він. Та ситуація не змінюється. Гуманітарна медична допомога на мільйони гривень продовжує гнити на бродівських складах і, до речі, не тільки в Бродах.

Чи спробують в Україні розібратися з цією ситуацією? Я сподіваюся, ця тема дістане продовження у нашій передачі. Та попри все «Пісня буде поміж нас». Цю пісню Володимира Івасюка виконує ще один мешканець міста Броди, там не лише талановиті хірурги, там мешкає самодіяльний співак Анатолій Карук.

Звучить у виконанні Анатолія Карука «Пісня буде поміж нас».

Зиновій Фрис

Нещодавно я читав інтерв’ю з кимсь із відомих, і цю людину запитали:«У чому таємниця життя?» і він відповів:«В тому, що щоб з тобою не відбувалося, воно мусить тебе вражати. Якщо цього нема, то нема і прогресу». Чехи, до речі, дуже часто в побажаннях близьким, рідним, знайомим кажуть так: бажаємо, як вони кажуть «хуті к жівоту», дослівно, «смаку до життя», бо, кажуть вони, без смаку до життя, нема і самого життя.

Я бажаю Вам, шановні слухачі, успіхів, бажаю Вам отого смаку до життя, без якого немає і самого життя. Не забувайте, пишіть нам за адресами, які я вже згадував сьогодні, які ми кожного разу Вам нагадуємо. Пишіть нам більше електронних листів, які надходять дуже швидко і безпосередньо до нас. Отож, до зустрічі і хай Вам щастить!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG