Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:37

“VITA NOVA”


Павло Вольвач “VITA NOVA”

Київ, 12 листопада 2003 року.

Павло Вольвач

Доброго дня, шановні радіослухачі! В ефірі радіожурнал “Віта Нова”.

Українські теленовини останнім часом, схоже, трохи урізноманітнили свій інформаційний ряд. У сонний речитатив повідомлень про наради в адміністраціях, про готовність до зими і про труби великого діаметру, вплітаються досить таки збуджуючі нотки. Згадаймо хоча б останні повідомлення, що нагадають дайджести кримінальних хронік: на Тузлі вже риють шанці, у Донецьку не “гонять порожняк”, але проганяють Ющенка з “нашоукраїнцями”, а Спілку письменників бере штурмом загін невідомого підпорядкування, а також літератор Роман Коваль з торбою провіанту і подушкою під пахвою. Такий собі варіант революції на дивані. Однією з ознак якої є те, що нікого, принаймні, не саджають до буцегарні. Просто галасують – та й по всьому. І це, мабуть, добре. Але за всіма цими шумовими ефектами якось відійшли на другий план події дворічної давнини, коли акція опозиції “Україна без Кучми” розділила українську подієвість на “до” і “після”. Вже не кажучи про долі людей, які у форматі протестних акцій самі намагалися творити нові реалії. Для декого з них вони навіть матеріалізувалися у вже призабутому в Україні статусі політв”язня. Принаймні, такими вони є у власних очах і у сприйнятті певної частини суспільства. А як сприймають це суспільство, як і загалом нові українські реалії, найактивніші фігуранти подій 9-го березня, встигнувши ковтнути і затхлого сопуху в’язниць, і п’янкого повітря волі зразка осені 2003-го? Наша розмова про це, до речі – якраз 7-го листопада, колишнім знаковим ідеологічним, а зараз просто політично насиченим днем – розмова із недавніми політв’язнями Русланом Зайченком та Олегом Бурячком.

Павло Вольвач

Щось, якісь зміни відбулись після того, як хто рік, хто два, хто більше провели в ув’язненні?

Олег Бурячок

Хочу сказати, що в принципі змінилося. Чому змінилося? Я бачив людей, які виходили на вулицю. Вони, вже мабуть, виходили уже з не тим настроєм. Вони вийшли просто поговорити.

Павло Вольвач

Ти маєш на увазі, під червоними прапорами?

Олег Бурячок

Ні, різниці немає хто, всі виходили поговорити.

Руслан Зайченко

Малося на увазі сьогоднішній з’їзд Руху. Ті люди, які виходили, скажімо? рухівці Бойка, Тризуб, куража немає. Ми могли спокійно, а Григорій Ляхович, наш побратим, міг спокійно підійти до цих полковників, генералів і нас сприймали набагато більше, чим всю цю багатотисячну, чи скільки там, багатосотенну колону. Ми могли...

Павло Вольвач

А чому Руслане?

Руслан Зайченко

Тому що, ми ішли і вірили в те, тоді коли ми йшли, ми з великою різницею, багато хто говорив, “розводили Вас”, “використали”, все інше. Я йшов тому що мій побратим Ґонгадзе був убитий. Та людина, яка зняла фільм про хлопців, які загинули захищаючи незалежність Грузії. Мене абсолютно не хвилювало з якого боку, хто і де поруч влада. Покійний Че Гевара казав, мене ніхто нікуди не жене, я сам біжу у той бік, куди стріляю.

Павло Вольвач

Принагідно, Олеже і Руслане, питання. Якби повторилася ситуація, як би ви діяли, точно так би, чи відійшли осторонь, чи як ось би діяли по-іншому?

Олег Бурячок

Діяв би я точно так же, в тому самому напрямі, можливо, краще. Можливо, щоб я не сів, щоб хлопці не сіли, але робилося, мабуть, те саме.

Руслан Зайченко

За цей час, коли сиділи, я думаю, всі ми побачили, які були зроблені помилки, можливо з нашого боку.

Павло Вольвач

Тобто Руслане, варто було це робити, варто було б сідати?

Руслан Зайченко

Я поясню, це була провокація. По-іншому назвати не можу. І я тоді підійшов, тоді коли вже бійка розпочалася. Мене хлопці знають, що якби я знав, що таке буде відбуватися, я був би першим. Ми не готували цю сутичку. Якби зараз було протистояння, я б зробив би все для того, щоб хлопці не залетіли, не сіли. Я не жалкую за жодним днем пробутим там.

Павло Вольвач

А є таке, Руслане і Олеже, відчуття чи може немає, що ви постраждали за людей, які зараз смачно обідають в парламентському буфеті, виступають з трибуни, щось проголошують?

Руслан Зайченко

Ці розмови були і будуть завжди. Нас відрізняє від них. Те, що ми дієм. Хай буде помилкова дія, але ми дієм. Наші нащадки не пробачать нам бездіяльність, пробачать помилки. Але те, що ми не робили нічого, коли потрібно було щось робити, хай навіть якійсь невеличкий крок, але щодня вперто, ми це робим і продовжуєм робити.

Олег Бурячок

Те, що за когось ми постраждали, я не думаю, не за них, я не йшов туди страждати. Я не “терпіла”. Я був там, тому що я мав бути, от і все. Якщо не я, то хто?

Павло Вольвач

А до речі, а як ставились до вас у в’язниці, в “зоні”? Яке було ставлення?

Руслан Зайченко

Пієтет, розуміння, повага.

Павло Вольвач

Навіть там?

Руслан Зайченко

Звичайно. Ми жили достойно. І я скажу, я знаю це, що наше перебування там допомогло дуже багатьом людям, які були невинно посажені, яких невинно засуджували і все інше. Там де ми були, по яких етапах ми сиділи, там не було “беспрєдєлу” міліцейського, не було “беспрєдєлу” й кримінального. Хоча Вам скажу, що багато тих звичаїв в стосунках, які є на тюрмі вони є набагато справедливіше і чесніші, ніж тут зараз в цьому суспільстві. Можна бути рабом їздячи на 600-ому Мерседесі і можна бути вільною людиною перебуваючи за гратами. Павло Вольвач

До речі, одним з активних учасників подій 9-го березня був і київський культуролог та поет Сашко Хоменко. Вроджена полохливість за скельця власних окулярів чи, може, просто прихильність долі утримала його від загратованої клітки. А от до зали судових засідань Сашко потрапив і має про тамтешнє дійство своє суб’єктивне враження. Як і про самі події, що вже стали історією. Олександре, ти як учасник подій, міг би мені відповісти на таке запитання: скажімо, хіба із владою можливий діалог саме в такій формі – у формі арматури і “булижніка-оружія пролєтаріата”, чи можливо, якось по іншому можна вести розмову?

Олександр Хоменко

На це питання, насправді, немає однозначної якоїсь такої лінійної відповіді. Це питання є багатовимірним. З одного ці люди, які протистояли учасникам акції “Україна без Кучми”. Це були явно не власники трастових компаній, вони не мали металургійних підприємств.

Павло Вольвач

Але з іншого боку і міліція, яка стояла проти них, це діти бідних батьків, які роками не бачать заробітної платні і взагалі, чи мусять вони відповідати за чиїсь там прорахунки?

Олександр Хоменко

Так, безсумнівно, під певним оглядом можна сказати, що учасники акції порушували якійсь закон. Вони, напевно, встановлювали намети не узгодивши їх з кимось із чимось. І потім нам закидали, що ми встановлювали малі архітектурні форми не погодивши їх з відділом благоустрію.

Але з іншого боку Умберто Екко колись сказав: “Аби бути толерантним треба покласти край нестерпному”. Тобто є така межа, за яку толерантність не можна переходити. Тобто, коли ситуація стає гострою, коли ситуація стає радикальною і коли інших можливостей висловити власну думку немає, тоді, можливо, цей варіант, який запропонований був 9 березня є адекватним.

Павло Вольвач

Зрештою, як я зрозумів, і самі хлопці-політв’язні до дій міліції ставляться з певним розумінням.

Олег Бурячок

Ті хлопці, які стояли, вони просто виконували наказ. І частина з тих людей, які там стояли...

Руслан Зайченко

Твій номер 16.

Олег Бурячок

Частина з тих людей, які давали покази, одні говорили: “Я в дракє облич не запам’ятовую”. І тих людей ми приймали, як...

Руслан Зайченко

Ми поважали, вони виконували свій обов’язок, звичайно. Ми зараз, між нами і найвищим немає ніякого. Нас буде судити Бог, а хто судитиме цих суддів? Павло Вольвач

Гаразд, Руслане, от користуючись нагодою, що ти згадав хлопців, які ще сидять. Скільки ще перебуває в ув’язненні ваших хлопців?

Руслан Зайченко

5 хлопців, вони розкидані по Україні.

Павло Вольвач

Може назвеш.

Олег Бурячок

Тополя. Тополя – це Ігор Мазур. Він сидить, до речі, захворів на туберкульоз.

Руслан Зайченко

Давай уже тоді детальніше скажу. Значить, Ігор Мазур, псевдо Тополя, сидить на 17 зоні на Харківщині, село Жовтневе. Він не підпадає під амністію із-за того, що він був засуджений в 1996 році за сутичку з “баркашовцями”, які намагалися вчинити якійсь там шабаш у Харкові. Зрозуміло, що харківська міліція в’язала українських патріотів, а не тих, які приїхали на територію України з антиукраїнськими гаслами.

На полтавській зоні сидить Олег Бойко. Киянин.

Олег Бурячок

Він сказав на суді, що я цей прапор вішав і міняв червоне полотнище на жовто-блакитне. Здається на КМДА, на Київській міській держадміністрації. Каже, мене під цим прапором знову судять. Він не вірив, що таке може бути. Людина досить така проста і пряма.

Руслан Зайченко

Грущук Володя. Мати - інвалід, батько після інсульту.

Микола Карпюк. Мій побратим, який врятував мене від снайперської кулі в нічному бою. Змушений сидіти до 2007 року.

Гальчик Сергій. Ну, це вже культова постать у Львові і цей хлопчина зараз працює на каменярні в Дрогобичі.

Павло Вольвач

Продовжуємо нашу розмову із колишніми політв’язнями, членами УНА-УНСО Русланом Зайченком та Олегом Бурячком, засудженими після подій 9-го березня 2001-го року.

Руслан Зайченко

Знаєте, от коли ми з хлопцями на боксах сиділи там в тюрмі. Я кажу, Ви уявіть от наскільки ми щасливі.

Павло Вольвач

А в тюрмі, Ви говорили якою мовою, до речі?

Олег Бурячок

Я Вам скажу так, що якщо людина не розуміє українську, повністю не розуміє. Я з нею можу спілкуватися на російській мові. І ставлю собі це не в мінус, що там я володію російською мовою. Мені б хотілося більше мовами володіти.

Павло Вольвач

Ну, а було що й українською говорили?

Олег Бурячок

Не було, а спілкувались переважно українською.

Руслан Зайченко

Переважно українською. Зі мною вірмени, татари, грузини, осетини потянули хіти українською. Я починав вчити осетинську, грузинську, вірменську, татарську.

Олег Бурячок

І щось не вдавалося одразу пересаджали.

Руслан Зайченко

Тільки я починав її вивчати, нас розкидали по різних камерах. Я не знаю чому? Знаєте, відносно того ж самого Бойка, зараз у нього є серйозні проблеми із обміном речовин за багато чисельне голодування, вона настільки гонорова людина і є, що на любий подразник оголошував голодування. Це дуже зараз важко. Так само зараз тяжко хворий Владислав Маринчук, киянин, який вийшов 13 вересня разом із Григорієм.

Павло Вольвач

Я перепрошую, я хотів би трошки відійти від і політики, і юриспруденції, і перемінить тему більш таку житейську. Як Ви після ув’язнення, як Ви вписуєтеся у це нове життя?

Руслан Зайченко

Хай це життя вписується в наше. Ми ніколи не поміняємся, все, що ми робили.

Олег Бурячок

Стосовно, більш такого, як Ви говорите, житєйського. Я до сих пір не маю громадянства. Особисто я, це Олег Бурячок. Я не можу отримати паспорт. І єдине, що я говорив, я говорив у себе на батьківщині, де маю отримати. Я говорив, що буду приймати підданство Бельгії, Франції, будь-якої європейської країни, тому що Європа, Рада Європи визнала нас політв’язнями.

Руслан Зайченко

27 вересня 2003 року, рішенням Ради Європи №1346 ми визнані політв’язнями. Я думаю, це показово, що соціалізована Європа визнала нас політв’язнями. Ця держава не визнала. Звичайно, ситуація абсолютно не змінилася. Змінилася, навіть, на гірше, тому що там хоч була якась ієрархія у тій імперії, красти можна було дозовано, а зараз про державу ворують на клапті, на шматки декілька кланів, які між собою домовляються і роблять на зовні якійсь сценарій. Сьогодні він бореться за правду, завтра, він значить краде і навпаки.

Я думаю, що зараз навіть складніше, тоді лякали вигнанням з роботи, репресіями сім’ї і все інше, а зараз все базується на грошах. Зараз паскудніше, ми коли вийшли – змінилися тільки декорації. Ну вилюдніла трохи столиця. Але колись, коли все вимірювалося на стосунки, зараз – вимірюється на гроші. Тоді люди на кухнях, тоді хтось був здатен на вчинок всупереч усьому. Зараз покажуть зелений, він уже побіжить.

Олег Бурячок

Зараз вже не покоління, яке вибирає “Пепсі”, зараз це покоління, яке вибирає “Чупа-чупс”. Знаєте, вони за 15 гривень виходять, стоять під червоним прапором, завтра вони вийдуть під жовто-блакитним.

Руслан Зайченко

Ми просто щасливі люди, при дванадцятимільйонному населенні України, коли за часів Хмельниччини, козаків було 12 тисяч. Це показник, що нація буде продовжуватись у віках. Це наче, ще скаже своє слово у віках, яскраве слово.

Ми йшли туди на це протистояння не заради того, що нас визнано політв’язнями. На тюрмі є таке гарне прислів’я: “Вот я от, от то сделал – нарисуй себе медаль”. Ми не йшли “рисовать себе медали”, ми йшли за нашого брата, за Георгія. От грузин Ґонгадзе був українцем. Я не міг тоді не піти, тому, що я етнічний українець, Господи!

Олег Бурячок

Ми не тільки ішли на ці акції, ми робили, те що мали робити 9 березня.

Павло Вольвач

А загалом – як сказав один рок-діяч, кожен сам обирає, де йому сидіти: в джакузі чи у в’язниці. Вибір – він безмежний. Всього вам доброго. Це був радіожурнал “Віта Нова”, який підготував і провів я, Павло Вольвач. На все добре. Говорить “Радіо Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG