Німеччина, 12 листопада 2003 - Минулого тижня учасники руху жертв нацистських переслідувань громадян країн СНД та Балтії звернулися до президента США Джорджа Буша з проханням про підтримку в питанні виплати їм компенсацій. Виступаючи на прес-конференції в Києві, вони пояснили, що вимагають перерозподілити гроші, що виплачуються колишнім остарбайтерам з німецького фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”. На думку представників спілки, поза увагою залишилися інтереси цілої низки категорій колишніх жертв нацизму. Водночас у Німеччині говорять, що такі вимоги лунають занадто пізно і приречені на провал.
Акція, яку провели в Києві колишні жертви нацизму, є в першу чергу проявом невдоволення загалом усім проектом з виплати компенсацій, вважає член наглядової ради фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє” Лотар Еверс. Водночас він сумнівається, що звернення з відкритим листом до президента США Джорджа Буша допоможе домогтися якихось змін в процесі виплачування грошей.
“В суперечці навколо компенсаційних виплат колишнім підневільним робітникам, яка велася в 1997 - 1998 роках, брала участь низка урядів та представників колишніх жертв нацизму. Завдяки компромісам тоді були підписані відповідні угоди. Нині завершується виплата першого траншу компенсацій для 1 мільйона 400 тисяч. Я не думаю, що тепер під час розпалу цього процесу хтось погодиться на внесення змін до закону про створення компенсаційного фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”, - сказав Лотар Еверс. Він нагадав, що нинішній закон є наслідком дуже жорсткої суперечки та протистояння в американських судах між різними групами колишніх жертв нацизму, з одного боку, та німецькими фірмами й німецькою державою - з іншого.
“Той, хто не звертався з позовами до американських судів, і таким чином не становив загрозу німецьким фірмам, практично не мав шансу на врахування своїх інтересів у цьому законі”, - пояснив Лотар Еверс. Цілком зрозуміло, що ці люди тепер висловлюють своє невдоволення, хоча національні фонди перед початком виплат компенсацій мали право на перерозподіл грошей. Цим правом скористалися й в Україні. Але дискусію про те, кому і скільки грошей виплачуватиметься та які категорії жертв нацизму слід додатково включити в список, було завершено ще два роки тому. Чи може бути тепер якась утіха для тих, хто сьогодні відчуває себе обділеним?
“Ці люди не повинні резигнувати. Вони повинні й надалі спільно висловлювати свої вимоги, навіть незважаючи на те, що матеріальної компенсації їм навряд чи вдасться домогтися”, - сказав Лотар Еверс, член наглядової ради фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”.
Акція, яку провели в Києві колишні жертви нацизму, є в першу чергу проявом невдоволення загалом усім проектом з виплати компенсацій, вважає член наглядової ради фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє” Лотар Еверс. Водночас він сумнівається, що звернення з відкритим листом до президента США Джорджа Буша допоможе домогтися якихось змін в процесі виплачування грошей.
“В суперечці навколо компенсаційних виплат колишнім підневільним робітникам, яка велася в 1997 - 1998 роках, брала участь низка урядів та представників колишніх жертв нацизму. Завдяки компромісам тоді були підписані відповідні угоди. Нині завершується виплата першого траншу компенсацій для 1 мільйона 400 тисяч. Я не думаю, що тепер під час розпалу цього процесу хтось погодиться на внесення змін до закону про створення компенсаційного фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”, - сказав Лотар Еверс. Він нагадав, що нинішній закон є наслідком дуже жорсткої суперечки та протистояння в американських судах між різними групами колишніх жертв нацизму, з одного боку, та німецькими фірмами й німецькою державою - з іншого.
“Той, хто не звертався з позовами до американських судів, і таким чином не становив загрозу німецьким фірмам, практично не мав шансу на врахування своїх інтересів у цьому законі”, - пояснив Лотар Еверс. Цілком зрозуміло, що ці люди тепер висловлюють своє невдоволення, хоча національні фонди перед початком виплат компенсацій мали право на перерозподіл грошей. Цим правом скористалися й в Україні. Але дискусію про те, кому і скільки грошей виплачуватиметься та які категорії жертв нацизму слід додатково включити в список, було завершено ще два роки тому. Чи може бути тепер якась утіха для тих, хто сьогодні відчуває себе обділеним?
“Ці люди не повинні резигнувати. Вони повинні й надалі спільно висловлювати свої вимоги, навіть незважаючи на те, що матеріальної компенсації їм навряд чи вдасться домогтися”, - сказав Лотар Еверс, член наглядової ради фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”.