Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 22:03

“Моніторинг тижня”. 1. Cкільки українців живе у Російській Федерації – попередні дані всеросійського перепису фахівці вважають неточними; 2. До вашої уваги буде огляд головних міжнародних подій минулого тижня; 3. У Великій Британії стався дипломатичний інцидент: британські таємні служби прослуховували іноземні представництва; 4. У штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку вийшла заборона на куріння: дипломати-курці протестують.


Ірина Перешило “Моніторинг тижня”. 1. Cкільки українців живе у Російській Федерації – попередні дані всеросійського перепису фахівці вважають неточними; 2. До вашої уваги буде огляд головних міжнародних подій минулого тижня; 3. У Великій Британії стався дипломатичний інцидент: британські таємні служби прослуховували іноземні представництва; 4. У штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку вийшла заборона на куріння: дипломати-курці протестують.

Прага, 8 листопада 2003 року.

Ірина Перешило

Говорить радіо “Свобода”. Шановні слухачі, в ефірі програма “Моніторинг тижня” з добіркою матеріалів про найважливіші та найцікавіші події у світі протягом останніх семи днів. Перед мікрофоном у Празі Ірина Перешило.

У програмі ви почуєте:

скільки українців живе у Російській Федерації – попередні дані всеросійського перепису фахівці вважають неточними;

до вашої уваги буде огляд головних міжнародних подій минулого тижня;

у Великій Британії стався дипломатичний інцидент: британські таємні служби прослуховували іноземні представництва;

у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку вийшла заборона на куріння: дипломати-курці протестують.

У Москві оприлюднили попередні дані всеросійського перепису населення за минулий рік, згідно з яким у Росії живе 145 млн. осіб, 80% з яких етнічні росіяни. Народи, що населяють Російську Федерацію (українці, татари, башкіри, чеченці, вірмени) нараховують ніби-то 1 млн. осіб. Тим часом голова Об’єднання українців Олександр Руденко-Десняк вважає, що українців у Росії живе 3 млн. Звідки така інформація, розпитувала Мар’яна Драч.

Олександр Руденко-Десняк

Для службового вжитку є такі дані, які тут ходять по різних інстанціях, і я, користуючись своїми контактами, їх дістав.

Мар’яна Драч

А 3 мільйони? З іншого боку, лунала і інша цифра : 10 мільйонів, її наводив президент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський. Чому такі величезні розбіжності і наскільки можна довіряти оцій цифрі – 3 мільйони, на Вашу думку?

Олександр Руденко-Десняк

Справа у тому, що, загалом, я ніколи не користувався цифрами, які не мають офіційного підтвердження. Тому що людей з українським корінням (чи за походженням) у Росії, звичайно, набагато більше. Це зрозуміло. Але справа у тому, що анкета під час перепису заповнюється конкретною людиною, яка вже робить свій власний вибір. І це приблизно на мільйон з чимось менше, ніж дані 1989 року перепису.

Тут відіграли роль, здається мені, кілька факторів. Фактор перший, тоді писали національність людини в паспорті. І коли проводився перепис, люди автоматично цей запис переносили до анкети перепису. Друга обставина, за ці 10-12 років з місць великого поселення українського (Північ, Крайня Північ) виїхало дуже багато людей. Тобто, власне ті, хто мали можливість виїхати чи мали таке бажання, вони виїхали.

Мар’яна Драч

Ви маєте на увазі, що вони повернулися в Україну, до своїх родин?

Олександр Руденко-Десняк

Так, або повернулися в Україну, або якось інакше вирішували свої життєві питання. Це друга ситуація, про яку мені говорили теж російські статистики. Вони вважають це цифрою, яка могла вплинути.

Третя обставина полягає в тому, що звичайно, на території Росії зараз знаходиться досить багато українських громадян, які перебувають у такому напівлегалізованому стані (є просто нелегальна міграція, є напівлегальна), які старанно уникали всякого перепису, щоб не потрапляти на очі владі, скажімо так.

Мар’яна Драч

Як Ви думаєте, якби Україна проводила активнішу політику щодо захисту інтересів українців за кордоном і зокрема в Росії, чи зараз результати перепису були б іншими?

Олександр Руденко-Десняк

Я певен того, звичайно. Справа навіть в тому, що якби Україна проводила активну політику, по-перше, звичайно, в прямому значенні цього слова, на захист українських інтересів... Але тут проблема набагато глибша. Не знаю, чи треба було б захищати наші тут інтереси, але треба було б зробити набагато більше для укріплення іміджу України, для укріплення її політики.

Це набагато залежить від внутрішнього українського життя і, звичайно, залежить від того, про що я неодноразово говорив: сучасна держава і нація, сучасна людина існує виключно у вигляді інформації про неї. Якщо немає інформації про когось і про щось, то це не існує чи хтось не існує. Мені здається, що ця проста істина, яка набула особливої гостроти, скажімо, вже на початку ХХІ століття, не дуже усвідомлюється нашими єдинокровними братами, які живуть по берегах Дніпра.

Ірина Перешило

Зараз до вашої уваги – огляд головних міжнародних подій минулого тижня. Їх підготував Василь Дарчук.

Василь Дарчук

Головну нашу увагу, як згадано, ми зосередимо на подіях в Іраку, де протягом минулого тижня не припинялися акти насилля. Згідно з повідомленнями, майже кожного дня терористичні групи здійснюють до 30 нападів на коаліційні підрозділі у Багдаді і в іракських провінціях.

Минулої неділі неподалік від міста Фалуджа портативною ракетою “земля-повітря” збито американський військовий гелікоптер, унаслідок чого 16 військовослужбовців загинуло, а 20 були поранені.

Цього ж дня двоє осіб загинули від бомби у Фалуджі, а один солдат – від міни в Багдаді. 11 естонських миротворців були поранені гранатою.

У понеділок жертвами нападів стали кілька цивільних осіб, зокрема, на півночі країни, де живуть курди. Наступного дня у різних іракських містах унаслідок обстрілів і вибухів мін знову загинуло кілька військових і мирних жителів.

Протягом тижня обстріляно американсько-британську адміністрацію у Багдаді, американську військову базу в Мосулі, обстріляно автоколону з польськими миротворцями. Кожного дня, до кінця тижня, надходили щоразу нові повідомлення про атаки і сутички. Тим часом у п’ятницю на півночі Іраку, неподалік від міста Тікрит знову розбився американський гелікоптер. Унаслідок катастрофи загинуло шестеро американських військовослужбовців.

Протягом тижня, з огляду на зростаючу небезпеку, з Іраку вивели свій персонал ООН, скоротили штати своїх посольств Іспанія і Болгарія, скоротили свою присутність тут Міжнародний Червоний Хрест і гуманітарна організація “Лікарі без кордонів”.

Президент США Буш заявив в зв’язку з ескалацією насилля, що США не мають наміру залишати Ірак, як цього бажав би противник, і продовжуватимуть боротьбу з тероризмом до перемоги. Днем раніше міністр оборони США Рамсфельд теж заявив в зв’язку із збиттям військового гелікоптера, що боротьбу з тероризмом буде продовжено, незважаючи на нинішні труднощі.

Приблизно із такими ж словами в середу виступив у британському парламенті Тоні Блер, який заявив, що останні вибухи насилля не залякають союзників. Тим часом у Вашингтоні оголошено, що протягом наступного півріччя число американських військовослужбовців в Іраку буде скорочено із 130 тисяч до 100. До початку наступного року до Іраку в порядку ротації прибудуть 85 тисяч нових військовослужбовців для заміни нинішнього контингенту. Оголошено також мобілізацію 40 тисяч солдатів національної гвардії і резервістів.

Представники коаліційного керівництва в Багдаді передбачають тим часом тяжку зиму для коаліційних підрозділів. За словами британського представника Джеремі Грінстока, терористичні групи намагаються посіяти хаос в Іраку, а сусідні мусульманські країни, зокрема Сирія, Саудівська Аравія і Іран, не вживають жодних заходів для того, щоб зупинити шлях терористам до Іраку.

На закінчення коротко скажемо про самміт лідерів країн ЄС і Росії. Головні теми нинішньої наради, яка проходила в Римі, і закінчилася в четвер: створення спільного економічного простору, спільні заходи безпеки і співпраця в ділянці науки і освіти. Під час самміту обговорено проблеми боротьби з тероризмом і з поширенням зброї масового знищення, а також перспективи вступу Росії до СОТ. Учасники самміту одностайно підтримали потребу спільних заходів у вирішенні згаданих проблем.

Особливу увагу журналістів привернула натомість заява Берлусконі, прем’єр-міністра Італії, яка тепер головує в ЄС. Під час спільної з Путіним прес-конференції в Римі Берлусконі підтримав позицію російського керівника в чеченському питанні. Керівники ЄС поспішили відмежуватися від заяви Берлусконі, яка фактично виправдовує дії російських військ у Чечні.

Василь Дарчук, радіо “Свобода”.

Ірина Перешило

У Великій Британії уряд серйозно стурбований неприємним дипломатичним інцидентом. Щойно стало відомо, що Британська таємна служба здійснювала прослуховування у посольстві однієї з країн, що була союзницею Лондона у війні проти тероризму. Повідомляє наш британський кореспондент Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Скандал спалахнув у неділю, коли посольство однієї з країн дізналося про секретну місію, яку в його приміщенні здійснювала британська внутрішня розвідка МІ-5. Британське міністерство закордонних справ на разі відмовляється дати коментар щодо того, чи уряд країни, що її ім’я не розкривається, подав офіційну скаргу. Речник міністерства сказав, що його відомство ніколи не дає пояснень у справах, що стосуються розвідки.

Початок скандалові дала публікація у британському тижневику “Сандей Таймс”. Колишній агент служби “МІ-5” повідомив газету, що спробу встановити апаратуру для підслуховування було зроблено торік, коли у приміщенні посольства провадилися ремонтні роботи.

Великобританія одержує інформаційну допомогу щодо міжнародного тероризму від низки країн, включно з кількома ісламськими, тож оприлюднення факту шпигування серйозно збентежило британський уряд і може підірвати довіру до нього партнерів в антитерористичній коаліції.

Згідно з повідомленнями “Сандей Таймс”, міністр внутрішніх справ Великої Британії Девід Бланкетт особисто підписав ордер на здійснення операції щодо встановлення “жучків” у телефонній мережі посольства під час проведення там ремонтних робіт. Проте, міністерство внутрішніх справ відмовляється давати пояснення. Речник британського “Хоум Офісу” заявила: “Ми ніколи не підтверджуємо і не заперечуємо будь-яких операцій, що стосуються служб безпеки, як би мальовничо вони не виглядали.”

Міністр внутрішніх справ Великої Британії є відповідальним за внутрішню розвідку МІ-5. Зазвичай, для будь-якої таємної операції, що може мати чутливі неприємні дипломатичні наслідки у разі її провалу, потрібне його особисте схвалення.

Згідно із законом про служби безпеки 1989 року, внутрішня розвідка МІ-5 має статутний обов’язок щодо захисту країни від загрози шпигунської діяльності, тероризму і саботажу, а також від діяльності на її території закордонних агентів.

Олекса Семенченко, радіо “Свобода”, Лондон.

Ірина Перешило

У ці дні відвідувачі штаб-квартири ООН на кожному кроці бачать універсально зрозумілу емблему – на білому полі закреслена червоним цигарка, тобто “Курити заборонено”. Це зроблено відповідно до директиви Генерального секретаря ООН на підставі того, що тютюн небезпечний для легенів тих, хто не курить, але змушений вдихати дим, а кошти медичного страхування працівників секретаріату ООН зависокі. Наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн повідомляє.

Юрій Дулерайн

Як відомо, у Нью-Йорку за рішенням міської ради курити заборонено практично всюди – не лише в офіційних будинках, на підприємствах, в офісах, а й у громадських місцях, таких як вестибулі будівель, спортивні арени, стадіони, ресторани, навіть бари. Цілеспрямованими податками на тютюн ціну коробки сигарет підвищено до нечуваного рівня – від 7 до 9 доларів.

ООН, яка має екстериторіальний статус, досі залишалася останнім, так би мовити, “бастіоном” курців. Тут, на розі 43-ї Вулиці та 1-ої Авеню, на березі Іст-Рівер, все своє, окреме, починаючи від порядків і кінчаючи власною поліцією. Тож, нью-йоркська заборона куріння досі жодним боком не заторкувала ООН. Аж ось – удар з тилу. Від першого вересня курити заборонено як у будинку секретаріату, так і на дворі, за винятком невеличкого майданчика, спеціально відведеного для курців.

Дипломати запротестували, особливо представники азійських і латиноамериканських країн: хто риторично протестує, а хто – демонстративно. Сергій Лавров, наприклад, глава російської делегації, не випускає цигарки з рота. Виник навіть своєрідний альянс Росії з Мексикою проти спільного противника. Ернесто Герера, мексиканський дипломат, підтриманий росіянами і чехами, вимагає від секретаріату ООН роз’яснення: на чому ґрунтується нова директива, адже, мовляв, анти тютюнова резолюція Генеральної Асамблеї, ухвалена 3 роки тому, не передбачала тотальної заборони, накладеної нині Кофі Аннаном.

“Генеральний секретар може наказувати своїм підлеглим, але не членам дипломатичних місій. Цей будинок належить усім членам ООН, а Генеральний секретар є лише найнятим менеджером,” – заявив пан Лавров.

Україна свою позицію поки що не вияснювала. Суперечка триває, але заборона поки що залишається чинною.

Юрій Дулерайн для радіо “Свобода”, Нью-Йорк.

Ірина Перешило

Найстаршому в Україні Київському камерному оркестру минуло 40 років. На ювілейний концерт, що відбувся днями в Національній філармонії України, прибули музиканти з різних країн світу – ті, хто працювали у ньому у різні періоди його творчої діяльності. З Німеччини прилетів головний диригент Київського камерного оркестру Роман Кофман, який поєднує цю посаду з посадою генерального музичного директора у Бонні, де керує оперним та симфонічним оркестрами міста Людвіга Ван Бетховена. Далі розповідає Леся Олійник.

Леся Олійник

Після тріумфального концерту в Національній філармонії України, пан Роман відлітав до Бонну. Скориставшись можливістю, я звернулася до маестро з одним запитанням.

Роман Кофман

Диригент в Німеччині – це особа, як сказати, що живете десь на небі. Дуже поважають, взагалі, музикантів. Чому? Музиканти – то якісь такі люди, що своїм існуванням, соєю працею, своїм фахом вже заслуговують на особливе ставлення. А вже диригент в Німеччині – то дуже-дуже поважна особа.

Леся Олійник

Оскільки пан Кофман поспішав, ми продовжили нашу розмову вже по телефону. Про різницю ставлення до митців в Західній Європі та в Україні пан Роман відповів.

Роман Кофман

У нас ще є, на жаль, та спадщина, яку ми отримали навіть не з радянських часів, а ще з далеких часів, коли митці були скоморохами. Вони обслуговували панів. Те ставлення залишилося і розквітало в радянські часи. Ви пам’ятаєте такий термін “культурне обслуговування населення”? Так що, митці, можна сказати, ще й досі обслуговують населення. Відповідне й ставлення населення до тих, хто їх обслуговує. Це нормально. Як тебе хтось обслуговує, то ти так і ставишся. І, може, трохи “на верху” вже, дай Боже, розуміють хто кого має обслуговувати.

Щодо Західної Європи, я вам скажу так: наші скоморохи – то західні трубадури. Трубадур в історії Заходу – то романтична професія. Там це відчувається і зараз. До митців ставлення поважне. Вони є елітою суспільства. Не тільки рок-співаки, які у нас є елітою, але і так звані “прості” музиканти. Вони є чимось таким дуже поважним, дуже поважною частиною суспільства.

Якщо ми йдемо до Європи і хочемо запозичити щось до економіки, організації праці і так далі, може, й запозичимо це. Будемо сподіватись.

Наступного разу я буду в Києві наприкінці листопада. Цей приїзд пов’язаний з ювілеєм Київської музичної академії імені Чайковського, якій виповниться 90 років. Концерт буде 2 грудня.

Леся Олійник

Дякую за розмову і до наступних зустрічей, пане Кофмане. Нагадаю, що з нами був головний диригент Київського камерного оркестру та генеральний музичний директор міста Бонну Роман Кофман.

І насамкінець послухайте ще один уривок з “Кармен-сюїти” Бізе-Щедріна, яка була блискуче виконана Київським камерним оркестром під орудою Романа Кофмана.

Ірина Перешило

Нагадую, що ви слухали програму “Моніторинг тижня”. Її підготувала Ірина Перешило. Дякую за увагу і до наступних зустрічей в ефірі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG