Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 22:15

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”


Сергій Грабовський “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”

Київ, 14 листопада 2003 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “МИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД: НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНА МОЗАЇКА”. Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач, присвячений етнонаціональному портрету України.

Кримськотатарський народ належить до числа корінних етносів Української держави. Про його драматичну долю і піде сьогодні розповідь. Її розпочинає доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Кримські татари належать разом з українцями до корінних народів України. Як етнос вони формувалися в межах Кримського півострова протягом кількох століть, цей процес закінчився лише наприкінці XVIIIст., але й зараз зберігаються певні субетнічні відмінності між різними регіональними групами цього етносу. Але це відмінності в рамках єдиного народу.

Кримські татари пережили декілька важких етнотравм, які призупиняли на певний час нормальний розвиток народу, його мови, культури, економіки, освіти тощо.

Насамперед, йдеться про різноманітні форми вигнання татар з Криму після 1783 року, коли Кримьске ханство було зліквідовано, під час Кримської війни в середині ХІХ століття, про жертви більшовицького та білогвардійського терору 1918-1920 років, звичайно ж про найбільш руйнівну тотальну депортацію народу в 1944 році.

Всі ці роки після 1944 кримські татари намагалися повернутися додому як колективно (намагаючись добитися реабілітації народу з боку Радянських владних інституцій), так і на індивідуальній основі. І перший, і другий варіанти повернення спричинялися до репресій з боку компартійної влади та “органів”.

Багатьох нелегальних репатріантів заарештовували, викидали на вулицю з оселі, деякі найбільш “ідейні” голови колгоспів, вивозили татарські родини далеко в степ і там кидали напризволяще. Доведені до відчаю люди інколи на знак протесту вдавалися до самоспалення. І все це відбувалось вже після того, як Президія Верховної Ради СРСР зняла з кримських татар усі звинувачення у зраді “Радянської батьківщини”. Москва не хотіла бачити татар у Криму.

Після проголошення незалежності України можливості репатріації до Криму значно розширилися. За 12 років самостійної України кількість кримських татар в АРК збільшилось у 6,3 рази, в цілому в Україні в 5,3 рази. В абсолютних цифрах нині в Україні нараховується 248 тисяч кримських татар, із них 243 тисяч мешкають в Криму. Приблизно стільки ж кримських татар ще залишається в місцях депортації. Крім Української держави та міжнародних організацій, країни СНД, зокрема Росія, жодної допомоги кримськотатарського народу не надають.

Процес повернення в економічному сенсі відбувається дуже складно, серед кримських татар чимало безробітних, безпритульних та бідних людей. Причому відсоток таких серед них значно вищий, ніж серед представників інших етнічних груп Криму. Нині кримські татари становлять 12% населення Криму, але їх політичний вплив значно переважає вплив українців, які становлять 24% населення АРК. Політична активність кримських татар суттєво врівноважує активність деяких проросійських угруповань і виступає важливим чинником громадського життя Криму.

Депортація 1944 року ще й досі тяжіє над народом. Вона призвела до розриву усталених зв''язків всередині етносу, помітно звузила сферу вживання кримськотатарської мови. 14,5 тисяч татар визнали рідною мовою російську, але переважна більшість називає такою кримськотатарську, навіть якщо не дуже добре нею володіють.

Олекса Боярко

А зараз дві думки про сучасні проблеми кримських татар. Говорить народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Рефат Чубаров

Якщо говорити про економічні аспекти кримськотатарської проблеми. То перше, це необхідність ресурсів, хоча б для мінімального облаштування тих сотень поселень, нових поселень кримських татар, тих, яких повернулися в Крим і облаштовуються: дороги, школи, водо- і енергопостачання.

По-друге, це допомога тим десяткам тисяч кримських татар, які все ще залишаються за межами України і не можуть самостійно повернутися, але вони дуже хочуть цього.

Третє, це земельне питання, тобто наділення кримських землею. Вони залишилися без землі в ході земельної реформи в Україні.

Говорячи про політичні, правові аспекти – це відсутність уже напередодні шестиріччя депортації кримських татар, що ми будемо відмічати у травні наступного року. Це відсутність в Україні базового закону, який розв’язував би політико правові питання пов’язані з відновленням прав цього народу. В першу чергу представництва їх в органах влади насамперед в АРК. Проблеми відновлення топоніміки, яка була тотально змінена після депортації кримських татар. Одним з основних шляхів вирішення чи початку такого комплексного вирішення питань пов’язаних з поверненням, відновленням прав кримських татар. Це є необхідне сприйняття закону про і статус кримськотатарського народу і про реабілітацію кримських татар, які були депортовані.

Без такого базового закону дуже важко приймати якісь більш менш конкретні заходи, оскільки все-таки в українському політикумі є ще достатньо сил, як взагалі заперечують необхідність відновлення прав кримських татар. Це як правило ліві сили в українському суспільстві.

Олекса Боярко

Думку Рефата Чубарова доповнює експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Беліцер.

Наталя Беліцер

Саме Україна із самого початку здійснила дуже важливі і дуже позитивні кроки. Такі як: формально визнала право на повернення і перша й досі єдина з незалежних держав, що постали на теренах колишнього Радянського союзу, має державну програму підтримки і Допомоги в поверненні і облаштуванні. Загалом більше 300 мільйонів доларів було вкладено в цю програму саме Державного бюджету.

Не можна не згадати серед позитивів, яке важливе значення мала кампанія набуття кримськими татарами громадянства України. Проблема з правової, правничої, юридичної точки зору була надзвичайно складна. Досі за ці12 років незважаючи на якісь рішучі кроки, зокрема зроблені в період підготовки, а потім ухвалення Конституції України в 1996 році, немає комплексу правових норм розвиненого законодавства, яке б нарешті чітко визначила саме місце цього цілісного народу в структурі б етнополітичній мапі України.

Олекса Боярко

І знову слово Ігорю Лосєву, котрий продовжить розповідь про історію кримськотатарського народу.

Ігор Лосєв

До депортації кримськотатарський народ поділявся на три субетноси: степові татари – ногаї, передгірські та південнобережні. Вони зберігали досить-таки тривалий час, значні лінгвістичні, етнографічні, антропологічні та ментальні відмінності. Цьому сприяла й міцна закоріненість різних регіональних груп татар в місцях свого традиційного розселення.

Етногенез кримських татар надзвичайно своєрідний. Крім тюркських етносів, які традиційно були присутні на півострові: хазарів, печенігів, половців, татарів часів Золотої Орди, в етногенезі кримських татар брали участь місцеві греки, вірмени, нащадки таврів і скіфів, готи. Через те, серед передгірських татар інколи можна зустріти людину абсолютно нордичного антропотипу. Значну участь в етногенезі кримських татар протягом кількох століть, через відомі обставини, брали й українці.

А знаний дослідник історії Криму доктор історичних наук Євген Возґрин, гортаючи сторінки газети “Красный Крым” за 20-ті роки ХХ століття знайшов цікаву інформацію про судовий процес над групою кримських татар в районі Судака. Радянська влада звинувачувала їх у використанні найманої праці в господарстві. Ці татари мали звичайні, нормальні коранічні імена: Усеїн, Амет, Умер, але дивні як для татар прізвища: Джанеті, Джакеті, Ді П''єтро. Але поруч височила фортеця Солдайя, вона ж Сугдея, вона ж Сурож, вона ж Судак. То була, протягом віків, колонія Генуезької республіки. Значить в жилах кримських татар, принаймні в районі Судака, Алушти, Феодосії тече й генуезька кров.

Кримські татари – мусульманський народ, але це європейський мусульманський народ, який століттями був активним учасником подій європейської історії, сформувався культурно під потужним впливом європейської цивілізації. Історія Кримського ханства не знає випадків релігійного фанатизму чи етнічної нетерпимості навіть в ті часи, коли в Західній Європі це було звичайною справою.

Олекса Боярко

А зараз детальніше про деякі маловідомі сторінки історії Кримського ханату – держави кримських татар. Перед мікрофоном Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Засновником Кримського ханата був емір Хаджі з роду Гіреїв, який 1428 року домігся незалежності від Золотої Орди. Формування власної держави завершило перехід кримських татар до осілості та землеробства. Територія ханата охоплювала Кримський півострів із столицею у Бахчисараї та північні Причорномор’я і Приазов’я від Дунаю до Кубані. Повний титул хана звучав як Великий хан великої орди і престолу Криму та степів Кипчака. Його обирали завжди з роду Гіреїв на курултаї беї та мурзи, тобто глави родів, вони ж і усували хана з посади. Переможця у виборах беї вітали вигуками “Довго живи!” і, піднявши на килимі, проголошували ханом. Він був верховним головнокомандувачем, видавав закони, бив свою монету – срібний акче. Однак усі ханські постанови набували чинності тільки після затвердження їх “диваном”, тобто радою беїв та мурз. Третьою за вагою у державі була посада “султанши-валіде”, на яку хан призначав свою мати або сестру. Знаменита “Золота доба Гіреїв” була позначена не тільки релігійною свободою, якою у цій мусульманській державі користувалися караїми, юдеї, вірмени, католики, греки. Кримські вчені досліджували і всесвітню історію, як Абдульгаффар Кримський, і історію ханата, як Хурремі-Челебі та Халім-Гірей. Часом вони самі були свідками подій, як-от Джан-Мухаммед-ефенді та Хаджі Мехмед Сенай з їхніми описами Хмельниччини. Проте найбільшого розквіту досягла кримськотатарська поезія, і вже Менглі-Гірей Перший – вояк і засновник вищої духовної школи Зенджірлі-медресе, – писав любовну лірику. А Газі-Гірей Другий навіть військовий звіт своєму сюзеренові – турецькому султану, – склав у віршах, а своїм васалам-беям він направив “Повну грізної догани газель”, дорікаючи їм за бездіяльність. Серед поетів з династії Гіреїв була і жінка – дружина Бегадур-Гірея Хан-заде-ханум. 1774 року за Кючук-Кайнарджийським договором Кримський ханат був звільнений від турецького протекторату, проте потрапив у залежність від російського уряду. А 1783 року російська армія примусила хана Шагін-Гірея зректися престолу і приєднала Крим до Російської імперії. Віталій Пономарьов, “Радіо Свобода”, Київ.

Олекса Боярко

І на закінчення – знову про деякі сучасні проблеми кримськотатарського етносу. Свою розповідь закінчує Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Сьогодні відсоток кримських татар сягає 40% лише в Бахчисарайському, Білогорському, і може ще в 2-х районах Криму, що створює татарам проблеми під час місцевих, республіканських і всеукраїнських виборів. Адже суперінтернаціоналістський електорат АРК, на чому не втомляється наголошувати лідер кримських комуністів Леонід Грач, голосує часто-густо за національною ознакою, не обираючи кримського татарина лише за його національність. Проте, останнім часом тут відбуваються деякі зрушення, бо чимало татар рівнем свого професіоналізму, порядності, громадянської небайдужості викликають до себе повагу з боку іншоетнічних виборців.

Інтеграція кримськотатарського народу в українське суспільство відбувається важко, болісно, як і становлення Української держави в цілому, але вона відбувається і це величезною мірою полегшується проукраїнськими настроями переважної більшості кримських татар.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України. Ви слухали програму “МИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД: НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНА МОЗАЇКА”. Вів передачу Олекса Боярко. Говорить “Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG