Запоріжжя, 14 листопада 2003 - За словами технічного директора “Запоріжсталі” Олександра Путнокі, придбання блокуючого пакету акцій ЗЗРК дозволить металургійному комбінату піднятися на черговий щабель розвитку. На часі всі металургійні підприємства СНД намагаються створювати голдинги, - каже Путнокі.
Олександра Путнокі: “Можливо, це гучна назва – “голдинг”, проте, ми бачимо, що діється в Росії, та й у нас, в Україні. Тобто, не секрет, що немає сьогодні органу, який займався б збалансуванням сировинних ресурсів”.
Від нескоординованості міжгалузевих стосунків металургійна галузь України потерпала з моменту створення СНД. Як то кажуть, “вміла готувати, та не вміла подавати.” Працювати ж прибутково без централізованої інформації щодо потреб кожної з ланок виробництва від сировини до споживачів металу наразі нереально. І хоча за 10 місяців поточного року “Запоріжсталь” збільшила обсяги виробництва основних видів продукції в середньому на 10%, їхня реалізація повною мірою не гарантована.
За словами пана Путнокі, Росія в цьому напрямку випередила Україну, об”єднавши і сировинну базу, і металургійні підприємства, і їхніх споживачів у голдингові компанії на кшталт “Північсталі”.
Відтепер і Запорізький металургійний комбінат зможе регулювати постачання сировини на підприємство на правах співвласника ЗЗРК. За попередньою домовленістю залізорудний комбінат постачатиме “Запоріжсталі” близько ста тисяч тонн руди на місяць. А від примхливої політики гірничо-збагачувального комплексу запорізьких металургів має убезпечити блокуючий пакет акцій ЗЗРК. Особливої актуальності зміцнення “тилу” набуває на тлі ратифікації угоди про ЄЕП. Ставлення до цієї організації у керівництва “Запоріжсталі” позитивне, каже директор із зовнішньоекономічної діяльності ВАТ “Запоріжсталь” Володимир Литвин.
Володимир Литвин: “Справа у тому, що ми на цьому ринку присутні і працюємо. І наше ставлення до цього таке: ми повинні відновити ті зв”язки, що були у нас раніше”.
Виступаючи на Міжнародному форумі “Метал-2003”, голова правління ВАТ “Запоріжсталь” Віталій Сацький підкреслив, що міжгалузеві зв”язки, промислова кооперація конче потрібні як українським, так і російським, білоруським, казахським виробникам. 10% запорізького прокату сьогодні реалізується саме в країнах СНД. Водночас запоріжсталівці занепокоєні зниженням обсягів закупок з боку постійних споживачів – вагонобудівників та сільгоспвиробників. За роки незалежності кількість таких замовлень зменшилась у 10-20 разів. Говорить Володимир Литвин:
Володимир Литвин: “Після “перебудови” ці заводи перелаштувались як на закордонні поставки, так і на російські. Ми б хотіли повернути. У нас були дуже серйозні стосунки з ГАЗом (Горьківським авозаводом). Зараз вони, практично, втрачені”.
Отже, своє сімдесятиріччя комбінат “Запоріжсталь” зустрічає з “наполеонівськими” планами. Тим більше, що металургійна галузь завжди була такою, що диктувала генеральну лінію економічної політики регіону.
Олександра Путнокі: “Можливо, це гучна назва – “голдинг”, проте, ми бачимо, що діється в Росії, та й у нас, в Україні. Тобто, не секрет, що немає сьогодні органу, який займався б збалансуванням сировинних ресурсів”.
Від нескоординованості міжгалузевих стосунків металургійна галузь України потерпала з моменту створення СНД. Як то кажуть, “вміла готувати, та не вміла подавати.” Працювати ж прибутково без централізованої інформації щодо потреб кожної з ланок виробництва від сировини до споживачів металу наразі нереально. І хоча за 10 місяців поточного року “Запоріжсталь” збільшила обсяги виробництва основних видів продукції в середньому на 10%, їхня реалізація повною мірою не гарантована.
За словами пана Путнокі, Росія в цьому напрямку випередила Україну, об”єднавши і сировинну базу, і металургійні підприємства, і їхніх споживачів у голдингові компанії на кшталт “Північсталі”.
Відтепер і Запорізький металургійний комбінат зможе регулювати постачання сировини на підприємство на правах співвласника ЗЗРК. За попередньою домовленістю залізорудний комбінат постачатиме “Запоріжсталі” близько ста тисяч тонн руди на місяць. А від примхливої політики гірничо-збагачувального комплексу запорізьких металургів має убезпечити блокуючий пакет акцій ЗЗРК. Особливої актуальності зміцнення “тилу” набуває на тлі ратифікації угоди про ЄЕП. Ставлення до цієї організації у керівництва “Запоріжсталі” позитивне, каже директор із зовнішньоекономічної діяльності ВАТ “Запоріжсталь” Володимир Литвин.
Володимир Литвин: “Справа у тому, що ми на цьому ринку присутні і працюємо. І наше ставлення до цього таке: ми повинні відновити ті зв”язки, що були у нас раніше”.
Виступаючи на Міжнародному форумі “Метал-2003”, голова правління ВАТ “Запоріжсталь” Віталій Сацький підкреслив, що міжгалузеві зв”язки, промислова кооперація конче потрібні як українським, так і російським, білоруським, казахським виробникам. 10% запорізького прокату сьогодні реалізується саме в країнах СНД. Водночас запоріжсталівці занепокоєні зниженням обсягів закупок з боку постійних споживачів – вагонобудівників та сільгоспвиробників. За роки незалежності кількість таких замовлень зменшилась у 10-20 разів. Говорить Володимир Литвин:
Володимир Литвин: “Після “перебудови” ці заводи перелаштувались як на закордонні поставки, так і на російські. Ми б хотіли повернути. У нас були дуже серйозні стосунки з ГАЗом (Горьківським авозаводом). Зараз вони, практично, втрачені”.
Отже, своє сімдесятиріччя комбінат “Запоріжсталь” зустрічає з “наполеонівськими” планами. Тим більше, що металургійна галузь завжди була такою, що диктувала генеральну лінію економічної політики регіону.
