Київ, 17 листопада 2003 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Сьогодні вранці голубом небесним зійшов на мене афоризм: “Російська імперія подібна до Всесвіту: чим більше розширяється, тим більше порожнечі”.
З цією думкою пірнув я в Інтернет і на “Рамблєрі” тут же набрав ключовик “ліберальна імперія”. “Павутина” розродилась купою сайтів і уточнила ключ Чубайсом. На сайті “FM Бізнес” мені запропонували розшифровку інтерв’ю цього діяча з кореспондентом радіостанції “Ехо Москви” Олексієм Венедіктовим.
Опустивши довжелезну і доволі плутану балаканину, я відібрав кілька речень від пана Чубайса. “На наших знаменах і в наших державних документах, - каже він, - має бути однозначно і чітко записано: перше, російська культура і захист росіян не тільки за паспортом, але й за мовною культурою, в усіх країнах-сусідах. Друге, захист і підтримка бізнес-експансії. Держава має підтримувати вітчизняний бізнес, який вибудовує крупні проекти за кордоном”.
Сайт “Правда ком юей” до сказаного додає ще одне одкровення Чубайса: “Ліберальна імперія – це окупація України російським бізнесом.” Глава енергетичної компанії “ЄЕС Росії” вважає, що стратегія ліберальної імперії стосовно України має проявлятися у поширенні російського бізнесу на територію Криму. В результаті чого Крим стане набагато російськішим, аніж будь-коли був. “В моєму розумінні, - резюмує Чубайс, - це і є стратегія Росії, яку я називаю страшним словосполученням “ліберальна імперія”.
Його колезі Роману Тітову таке словосполучення видається, як мінімум, нонсенсним. На сайті “СМІ.ру” він енергійно шпетить саме поняття “лібералізм” і переконує читача в тому, що: “лібєралізм - ето болєзнь, протівная самой логікє цивілізаціі”.
Пан Тітов дає простий рецепт лікування хвороби. “Треба будувати імперію,” - каже він. Імперська влада, на його переконання, має спиратися на три кита: військова сила, культура, гроші. “Військова сила потрібна для цементування політичного простору і розширення зони експансії. Культура потрібна для формування “імперської людини”, лояльної і вірної режиму. Економіка – це інвестиції в експансію. Сітка, яка грибницею має пронизувати господарства “підкорених країн”. “Але, - бідкається гаспадін Тітов, - російська економіка ще слабка. В культурному плані нам уже нічого запропонувати світові. “Матрьошки і розписні ложки” вже не користуються популярністю, а “пєлєвіни” і “толстиє” – продукт, який купують тільки з цікавості”.
Словом, є над чим попарити голівоньку російським інтелектуалам. І не тільки їм. Форуми киплять з “самашечою” силою. З такою ось киплячкою без санітара точно не розібратись.
Віктор Недоступ. “Палата № 6”.
Віктор Недоступ
На форумі сайту “Нашої України” обговорюють події в Грузії. Дописувачі вбачають в цьому новий знак у пострадянській історії і проводять паралелі. Часом доволі ризиковані: Чорновіл-Кучма, Гамсахурдія-Шеварднадзе. “А до речі, – підмітив один з відвідувачів, – чому всі “заєдисти” якісь однакові: за Єдину Грузію, Єдина Росія, за ЄдУ... Мабуть фантазії не вистачає?” “А, мабуть, це символіка якихось сил, – відповідають йому, – ФСБ, масонів, чи ще чогось страшненького.”
Однак власні українські проблеми не дають заглиблюватись у такі туманні теми. На форумі “Главред.інфо” дописувач на ім’я Сергій відзначає черговий прояв “патріотизму” українського телеканалу “Інтер”: “Як вам це подобається: прикордонний конфлікт довкола Тузли, а “Інтер” крутить серіал “Моя граніца” про “ратний подвиг російських прикордонників!”
На сайті інтернет-видання “Форум” обговорюють заяву глави військового відомства Росії Іванова про українські прикордонні стовпи на острові. Дописувач Вован здивований, чому такі заяви роблять військові, а не дипломати. Персонаж на ім’я Славіст відзначає: “Маємо взаємне ігнорування: Іванов ігнорує стовпи, а стовпи у свою чергу ігнорують факт існування Іванова.”
Дописувач на ім’я Дір пише: “Російське військове відомство мусить тримати язика в одному місці і виконувати накази російського уряду. У будь-якій країні за такі заявочки главу військового відомства вже б давно поперли у відставку на другий день. Але не в Росії, бо там військові, якщо виникне бажання, можуть і свій парламент обстріляти.”
Тим часом на сайті “Майдан.орг.юей” підозрюють, що готується розпуск Верховної Ради. Такий собі Мартинюк пише: “Бардак-кидок-хапок: у цю схему вписуються всі дії Кучми та його оточення, починаючи з осені 1992-го року.” Такий собі Анатолій пояснює: “А кому сподобається, що “ющенківці” вже зібрали мільйон підписів за його відставку? От йому оточення і порадило шукати привід і “законне підґрунтя”.
А на форумі “Міг-ньюс” після прочитання статті “Кучма не буде балотуватися на третій термін” з’явився лише один сиротливий відгук від людини на ім’я Саша: “Це виглядає як культурна революція.”
Андрій Охрімович
Віктор Недоступ перед тим, як продовжити свою санітарію, нехай перекурить трошки. А ми з вами спробуємо провести експеримент. Наприклад, підібрати якнайбільше відповідних асоціацій до слова “сьогодення”. Вкраїнське, певна річ, калиново-олігархічне сьогодення або ж есенгівське. Б’юсь об заклад, що у списку переважатимуть означення на кшталт “криза”, “непевність”, “хаос”, а то й просто неперекладний “беспрєдєл”.
Не дивно, що з такої болотяної, хисткої території якось мимохіть прагнеться вибратись на кам’янистий суходіл впевненості, безпеки та порядку. На твердь закону прагнеться...
Але хто чи що його уособлює в теперішні непевні часи? Може, люди, про яких можна довідатись на вельми специфічних сайтах. Далі Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в “Павутині”.
Павло Вольвач
Про “злодіїв в законі” сьогодні не говорить хіба лінивий. Такий час, і не дивно, що з-під миші вусібіч вистрибують як не “Блатата.ру.проза”, так “Перехресний допит” з “Тюрмою.ру” на додачу.
Так хто ж ці злодії, чи таки, в автентичному звучанні, вори в законі? “Вор в законі займав місце, що користувалось великою повагою і владою в колишньому радянському злочинному світі, – стверджує “Зона.ком.ру”, - він був хранителем злочинного кодексу, організатором кримінальної діяльності і остаточним суддею “злочинної справедливості”. В пострадянській невизначеності він перевизначив правила, щоб гарантувати своє виживання”.
Виживання, зазначимо, досить успішне, але про це згодом. Зараз трохи про сайт. На ньому, як і на подібних “Крайм.ікс” та “Братва.коммон.сайтс”, маса цікавої та корисної інформації. Тут можна довідатись про галузевих, сказати б, лідерів, ознайомитись із новинами криміналу, а також послухати хрестоматійні натепер “Гоп-зі-смиком” або “Сім маслин в нагані”. Для допитливих є навіть галерея злодійських татуювань, сиріч “наколок”, як чоловічих, так і жіночих, і навіть таких, котрі “характерні для українців”.
Взагалі, складається враження, що нині будь-хто не проти якимось робом долучитися до “кшатріїв” кримінального світу. Наприклад, “Майдан.орг” подає депутатське звернення, в якому два не останніх члени КПУ клопочуться про дострокове звільнення спортивного діяча та мецената Бориса Совлохова, в кримінальних колах відомого як “Солоха”.
До речі, як випливає із звернення, долею пана Совлохова турбуються також Віктор Черномирдін та Йосип Кобзон. Кобзону взагалі частенько закидають сумнівні знайомства, зокрема, і з відомими “Япончиком” і “Тайванчиком”, про що йдеться на “Компромат.ру”.
А Кобзон, як заявив на сайті “а.розенбаум.народ.ру” Олександр Розенбаум, просто “живе за поняттями”, тобто по совісті. “Я й сам – артист “в законі”, – роз’яснює відомий бард, - бо нікого ніколи не обманюю і не співаю під фанеру.”
“Я міг би вважатися “злодієм в законі”, – вторує йому знаменитий літератор і політик Едуард Лімонов, - у мене чи не найбільша “банда” - 10 тисяч націонал-більшовиків, і я ніколи не працював на державу.”
Це, зазначимо, тільки після першої “ходки”, а що ж далі буде, в натурі?
Андрій Охрімович
Екстрема в “Павутині” розкрила нам щемку суть біжучого моменту: простецька корпоративність достойників ліберальної імперії вкладається в рамки ключових понять “тіпа”: своя банда, більшовики та націонал-фактор. Поняття ці використовують не лише нацболи, а й усі політики, які намагаються відкусити од пиріжка на майбутніх російських виборах. У такому контексті поняття “Велікая” вібрує у “чіста канкрєтна” блатному ракурсі.
Українські концептуалісти від політики, як би вони не крутили гудзки на “прілічних” спінжаках, мають базовий страх перед телесеріалом “Бригада”. Якраз він не дає можливості тверезо зрозуміти завжди нетверезого сусіда, якому на високих політичних рівнях знову накапали “стрьомної водочки” з коричневою етикеткою “Ліберальна імперія”.
Словом, вкотре доводиться тихенько, без рипу прочиняти двері і під мудрим керівництвом санітара “Палати № 6” підслуховувати, про що ж там гомонять.
Віктор Недоступ
Оскільки неоковирні танці довкола Тузли тривають, Інтернет-користувачі, у свою чергу, не збираються заспокоюватись. “Кореспондент-нет” провів голосування. Більше сімдесяти відсотків охарактеризували дії російської сторони, як загрозу суверенітету України.
Тим часом на російських форумах дещо інші настрої. “Жалко на це все дивитися, – пише відвідувач форуму на сайті видання “Врємя.ру,” – була імперія, а починаючи з 1917-го, іде поступовий розпад. Відділилася Фінляндія, Польща, прибалти. Тепер новий виток – лишилися дванадцять провінцій. Це історичний процес, тому карикатурне розширення за рахунок Тузли просто смішно. Росія і далі буде розпадатися на Татарію, Башкирію, Кавказ. Гляньте, всі автономні республіки давно з прибором кладуть на президента. Як тільки Росія влізе у якийсь конфлікт, хоча б з Україною, її одразу розірве, як діжку з карбідом.”
Тим часом персонаж на ім’я Потусторонній зазначає: “Якби в 1913-му році хто-небудь сказав би, що росіяни будуть воювати з німцями або з австрійцями, то його б засміяли. Як мало треба, щоб люди перетворилися на звірів...”
Дописувачу на ім’я Матвієнко вже відомі причини кризи довкола Тузли: “Нас мають як хочуть. Просто якомусь чурбану закортіло аміак через Азов вивозити. А ми вже й занили про підступних хохлів.”
Тим часом на форумі “Ізвєстія.ру” обговорюють поняття “Вєлікая Росія”. Форум переріс у фестиваль всього на світі. Один бачить велич в тому, щоб повиганяти всіх, хто погано володіє російською.
Другий на ім’я Німмус має феєричнішу думку: “Я вважаю, що “Велика Росія” має бути організована по принципу Тевтонського Ордену: себе, свою армію і свою країну утримувати за рахунок сусідів. Поки що сусіди все вище згадане утримують за рахунок Росії”.
Обговорення на форумах “Утро.ру” не завжди надається для цитування. Диспути про україно-російські стосунки завжди збиваються на розмови про імперію.
Цінність такого спілкування розкриває на форумі “Лєнти.ру” персонаж на ім’я Бендера: “Троє українських дослідників вивчили звуки, які видають два види оселедців, і з’ясували, що оселедці – компанійська риба. Для спілкування між собою вони використовують, пробачте, природні гази. Найбільш вірогідною функцією цих звуків є соціальна. Вчені вважають, що в такий спосіб оселедці обмінюються інформацією.”
Андрій Охрімович
Мандри “Павутиною” для багатьох користувачів перетворилися на тривалу епопею, подібну до багатосерійної кінострічки. Щоправда, у цьому випадку інтернет нагадує багатоканальне супутникове телебачення, тобто дозволяє користуватися “сайтами по інтересах”. Хтось потребує “адреналінової атаки” і зазирає на інформаційні сайти, переповнені повідомленнями з гарячих точок. Кому до вподоби музичні новини, може заглянути на froster.com. Сотні подібних сайтів готові надати необхідну інформацію.
Моя колега Богдана Костюк вирішила поблукати сайтами мистецького та кіношного ґатунку. Ну а що з цього вийшло судити вам.
Богдана Костюк
Особливо приємно блукати сайтами Kinokolo.ua, Goethe.de/kiev, Britishcouncil.org.ua. по закінченні фестивалів, наприклад, кінофесту “Молодість”. Крім інформацій про перебіг фестивальних подій і повідомлень про переможців, на форумах можна надибати цікаві дискусії про майбутнє “перебазування” кіно до інтернету. Маю на увазі не перегляд фільмів на дисплеї комп’ютера, а створення своєрідних віртуальних кінотеатрів або кіноклубів. Це дозволить прихильникам тих чи інших жанрів або напрямків кіномистецтва, перебуваючи на відстані у сотні чи тисячі кілометрів одне від одного, милуватись улюбленими акторами в улюблених фільмах.
Пражанин Томаш Гала, один з фундаторів першого у Чехії кіноклубу, розповідає:
Томаш Гала
Мої батьки мешкають на Півдні Моравії, там у нас маленький кіноклуб. Маємо кілька десятків людей, з якими збираємось у клубі і дивимось улюблені фільми, і спілкуємося поміж собою. Крім цього, проводимо для нашого містечка свята кіно.
Зазначу, що у нашому клубі фільм можна подивитись на комп’ютері, а можна знайти і цікаву стрічку у “Павутині”. Електронною обмінюємося інформацією або цікавими новинами зі “світу кіно” з однодумцями, які мешкають в інших містах і країнах. Сподіваюся, що подібні кіноклуби мають гарне майбутнє так само, як і кіно в Інтернеті.
Богдана Костюк
З ним погоджуються і “акули кінобізнесу” такі, як Маріо Скорсезе і Роберт де Ніро, які на сайті billboard.com погрожують своїм фанатам “кіноатакою на інтернет”. Мовляв, кіномистецтво стало тим підґрунтям, на якому збудовано “Павутину”.
Андрій Охрімович
І на завершення анекдот.
Чоловік приходить з роботи і бачить, що його дружина читає книгу:
- Ти нудьгувала?
- Ні, любий. Я провела ці години в товаристві Уільяма Шекспіра.
Глянувши на стілець, чоловік зазначив:
- Я бачу, він забув тут свого капелюха.
На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Сьогодні вранці голубом небесним зійшов на мене афоризм: “Російська імперія подібна до Всесвіту: чим більше розширяється, тим більше порожнечі”.
З цією думкою пірнув я в Інтернет і на “Рамблєрі” тут же набрав ключовик “ліберальна імперія”. “Павутина” розродилась купою сайтів і уточнила ключ Чубайсом. На сайті “FM Бізнес” мені запропонували розшифровку інтерв’ю цього діяча з кореспондентом радіостанції “Ехо Москви” Олексієм Венедіктовим.
Опустивши довжелезну і доволі плутану балаканину, я відібрав кілька речень від пана Чубайса. “На наших знаменах і в наших державних документах, - каже він, - має бути однозначно і чітко записано: перше, російська культура і захист росіян не тільки за паспортом, але й за мовною культурою, в усіх країнах-сусідах. Друге, захист і підтримка бізнес-експансії. Держава має підтримувати вітчизняний бізнес, який вибудовує крупні проекти за кордоном”.
Сайт “Правда ком юей” до сказаного додає ще одне одкровення Чубайса: “Ліберальна імперія – це окупація України російським бізнесом.” Глава енергетичної компанії “ЄЕС Росії” вважає, що стратегія ліберальної імперії стосовно України має проявлятися у поширенні російського бізнесу на територію Криму. В результаті чого Крим стане набагато російськішим, аніж будь-коли був. “В моєму розумінні, - резюмує Чубайс, - це і є стратегія Росії, яку я називаю страшним словосполученням “ліберальна імперія”.
Його колезі Роману Тітову таке словосполучення видається, як мінімум, нонсенсним. На сайті “СМІ.ру” він енергійно шпетить саме поняття “лібералізм” і переконує читача в тому, що: “лібєралізм - ето болєзнь, протівная самой логікє цивілізаціі”.
Пан Тітов дає простий рецепт лікування хвороби. “Треба будувати імперію,” - каже він. Імперська влада, на його переконання, має спиратися на три кита: військова сила, культура, гроші. “Військова сила потрібна для цементування політичного простору і розширення зони експансії. Культура потрібна для формування “імперської людини”, лояльної і вірної режиму. Економіка – це інвестиції в експансію. Сітка, яка грибницею має пронизувати господарства “підкорених країн”. “Але, - бідкається гаспадін Тітов, - російська економіка ще слабка. В культурному плані нам уже нічого запропонувати світові. “Матрьошки і розписні ложки” вже не користуються популярністю, а “пєлєвіни” і “толстиє” – продукт, який купують тільки з цікавості”.
Словом, є над чим попарити голівоньку російським інтелектуалам. І не тільки їм. Форуми киплять з “самашечою” силою. З такою ось киплячкою без санітара точно не розібратись.
Віктор Недоступ. “Палата № 6”.
Віктор Недоступ
На форумі сайту “Нашої України” обговорюють події в Грузії. Дописувачі вбачають в цьому новий знак у пострадянській історії і проводять паралелі. Часом доволі ризиковані: Чорновіл-Кучма, Гамсахурдія-Шеварднадзе. “А до речі, – підмітив один з відвідувачів, – чому всі “заєдисти” якісь однакові: за Єдину Грузію, Єдина Росія, за ЄдУ... Мабуть фантазії не вистачає?” “А, мабуть, це символіка якихось сил, – відповідають йому, – ФСБ, масонів, чи ще чогось страшненького.”
Однак власні українські проблеми не дають заглиблюватись у такі туманні теми. На форумі “Главред.інфо” дописувач на ім’я Сергій відзначає черговий прояв “патріотизму” українського телеканалу “Інтер”: “Як вам це подобається: прикордонний конфлікт довкола Тузли, а “Інтер” крутить серіал “Моя граніца” про “ратний подвиг російських прикордонників!”
На сайті інтернет-видання “Форум” обговорюють заяву глави військового відомства Росії Іванова про українські прикордонні стовпи на острові. Дописувач Вован здивований, чому такі заяви роблять військові, а не дипломати. Персонаж на ім’я Славіст відзначає: “Маємо взаємне ігнорування: Іванов ігнорує стовпи, а стовпи у свою чергу ігнорують факт існування Іванова.”
Дописувач на ім’я Дір пише: “Російське військове відомство мусить тримати язика в одному місці і виконувати накази російського уряду. У будь-якій країні за такі заявочки главу військового відомства вже б давно поперли у відставку на другий день. Але не в Росії, бо там військові, якщо виникне бажання, можуть і свій парламент обстріляти.”
Тим часом на сайті “Майдан.орг.юей” підозрюють, що готується розпуск Верховної Ради. Такий собі Мартинюк пише: “Бардак-кидок-хапок: у цю схему вписуються всі дії Кучми та його оточення, починаючи з осені 1992-го року.” Такий собі Анатолій пояснює: “А кому сподобається, що “ющенківці” вже зібрали мільйон підписів за його відставку? От йому оточення і порадило шукати привід і “законне підґрунтя”.
А на форумі “Міг-ньюс” після прочитання статті “Кучма не буде балотуватися на третій термін” з’явився лише один сиротливий відгук від людини на ім’я Саша: “Це виглядає як культурна революція.”
Андрій Охрімович
Віктор Недоступ перед тим, як продовжити свою санітарію, нехай перекурить трошки. А ми з вами спробуємо провести експеримент. Наприклад, підібрати якнайбільше відповідних асоціацій до слова “сьогодення”. Вкраїнське, певна річ, калиново-олігархічне сьогодення або ж есенгівське. Б’юсь об заклад, що у списку переважатимуть означення на кшталт “криза”, “непевність”, “хаос”, а то й просто неперекладний “беспрєдєл”.
Не дивно, що з такої болотяної, хисткої території якось мимохіть прагнеться вибратись на кам’янистий суходіл впевненості, безпеки та порядку. На твердь закону прагнеться...
Але хто чи що його уособлює в теперішні непевні часи? Може, люди, про яких можна довідатись на вельми специфічних сайтах. Далі Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в “Павутині”.
Павло Вольвач
Про “злодіїв в законі” сьогодні не говорить хіба лінивий. Такий час, і не дивно, що з-під миші вусібіч вистрибують як не “Блатата.ру.проза”, так “Перехресний допит” з “Тюрмою.ру” на додачу.
Так хто ж ці злодії, чи таки, в автентичному звучанні, вори в законі? “Вор в законі займав місце, що користувалось великою повагою і владою в колишньому радянському злочинному світі, – стверджує “Зона.ком.ру”, - він був хранителем злочинного кодексу, організатором кримінальної діяльності і остаточним суддею “злочинної справедливості”. В пострадянській невизначеності він перевизначив правила, щоб гарантувати своє виживання”.
Виживання, зазначимо, досить успішне, але про це згодом. Зараз трохи про сайт. На ньому, як і на подібних “Крайм.ікс” та “Братва.коммон.сайтс”, маса цікавої та корисної інформації. Тут можна довідатись про галузевих, сказати б, лідерів, ознайомитись із новинами криміналу, а також послухати хрестоматійні натепер “Гоп-зі-смиком” або “Сім маслин в нагані”. Для допитливих є навіть галерея злодійських татуювань, сиріч “наколок”, як чоловічих, так і жіночих, і навіть таких, котрі “характерні для українців”.
Взагалі, складається враження, що нині будь-хто не проти якимось робом долучитися до “кшатріїв” кримінального світу. Наприклад, “Майдан.орг” подає депутатське звернення, в якому два не останніх члени КПУ клопочуться про дострокове звільнення спортивного діяча та мецената Бориса Совлохова, в кримінальних колах відомого як “Солоха”.
До речі, як випливає із звернення, долею пана Совлохова турбуються також Віктор Черномирдін та Йосип Кобзон. Кобзону взагалі частенько закидають сумнівні знайомства, зокрема, і з відомими “Япончиком” і “Тайванчиком”, про що йдеться на “Компромат.ру”.
А Кобзон, як заявив на сайті “а.розенбаум.народ.ру” Олександр Розенбаум, просто “живе за поняттями”, тобто по совісті. “Я й сам – артист “в законі”, – роз’яснює відомий бард, - бо нікого ніколи не обманюю і не співаю під фанеру.”
“Я міг би вважатися “злодієм в законі”, – вторує йому знаменитий літератор і політик Едуард Лімонов, - у мене чи не найбільша “банда” - 10 тисяч націонал-більшовиків, і я ніколи не працював на державу.”
Це, зазначимо, тільки після першої “ходки”, а що ж далі буде, в натурі?
Андрій Охрімович
Екстрема в “Павутині” розкрила нам щемку суть біжучого моменту: простецька корпоративність достойників ліберальної імперії вкладається в рамки ключових понять “тіпа”: своя банда, більшовики та націонал-фактор. Поняття ці використовують не лише нацболи, а й усі політики, які намагаються відкусити од пиріжка на майбутніх російських виборах. У такому контексті поняття “Велікая” вібрує у “чіста канкрєтна” блатному ракурсі.
Українські концептуалісти від політики, як би вони не крутили гудзки на “прілічних” спінжаках, мають базовий страх перед телесеріалом “Бригада”. Якраз він не дає можливості тверезо зрозуміти завжди нетверезого сусіда, якому на високих політичних рівнях знову накапали “стрьомної водочки” з коричневою етикеткою “Ліберальна імперія”.
Словом, вкотре доводиться тихенько, без рипу прочиняти двері і під мудрим керівництвом санітара “Палати № 6” підслуховувати, про що ж там гомонять.
Віктор Недоступ
Оскільки неоковирні танці довкола Тузли тривають, Інтернет-користувачі, у свою чергу, не збираються заспокоюватись. “Кореспондент-нет” провів голосування. Більше сімдесяти відсотків охарактеризували дії російської сторони, як загрозу суверенітету України.
Тим часом на російських форумах дещо інші настрої. “Жалко на це все дивитися, – пише відвідувач форуму на сайті видання “Врємя.ру,” – була імперія, а починаючи з 1917-го, іде поступовий розпад. Відділилася Фінляндія, Польща, прибалти. Тепер новий виток – лишилися дванадцять провінцій. Це історичний процес, тому карикатурне розширення за рахунок Тузли просто смішно. Росія і далі буде розпадатися на Татарію, Башкирію, Кавказ. Гляньте, всі автономні республіки давно з прибором кладуть на президента. Як тільки Росія влізе у якийсь конфлікт, хоча б з Україною, її одразу розірве, як діжку з карбідом.”
Тим часом персонаж на ім’я Потусторонній зазначає: “Якби в 1913-му році хто-небудь сказав би, що росіяни будуть воювати з німцями або з австрійцями, то його б засміяли. Як мало треба, щоб люди перетворилися на звірів...”
Дописувачу на ім’я Матвієнко вже відомі причини кризи довкола Тузли: “Нас мають як хочуть. Просто якомусь чурбану закортіло аміак через Азов вивозити. А ми вже й занили про підступних хохлів.”
Тим часом на форумі “Ізвєстія.ру” обговорюють поняття “Вєлікая Росія”. Форум переріс у фестиваль всього на світі. Один бачить велич в тому, щоб повиганяти всіх, хто погано володіє російською.
Другий на ім’я Німмус має феєричнішу думку: “Я вважаю, що “Велика Росія” має бути організована по принципу Тевтонського Ордену: себе, свою армію і свою країну утримувати за рахунок сусідів. Поки що сусіди все вище згадане утримують за рахунок Росії”.
Обговорення на форумах “Утро.ру” не завжди надається для цитування. Диспути про україно-російські стосунки завжди збиваються на розмови про імперію.
Цінність такого спілкування розкриває на форумі “Лєнти.ру” персонаж на ім’я Бендера: “Троє українських дослідників вивчили звуки, які видають два види оселедців, і з’ясували, що оселедці – компанійська риба. Для спілкування між собою вони використовують, пробачте, природні гази. Найбільш вірогідною функцією цих звуків є соціальна. Вчені вважають, що в такий спосіб оселедці обмінюються інформацією.”
Андрій Охрімович
Мандри “Павутиною” для багатьох користувачів перетворилися на тривалу епопею, подібну до багатосерійної кінострічки. Щоправда, у цьому випадку інтернет нагадує багатоканальне супутникове телебачення, тобто дозволяє користуватися “сайтами по інтересах”. Хтось потребує “адреналінової атаки” і зазирає на інформаційні сайти, переповнені повідомленнями з гарячих точок. Кому до вподоби музичні новини, може заглянути на froster.com. Сотні подібних сайтів готові надати необхідну інформацію.
Моя колега Богдана Костюк вирішила поблукати сайтами мистецького та кіношного ґатунку. Ну а що з цього вийшло судити вам.
Богдана Костюк
Особливо приємно блукати сайтами Kinokolo.ua, Goethe.de/kiev, Britishcouncil.org.ua. по закінченні фестивалів, наприклад, кінофесту “Молодість”. Крім інформацій про перебіг фестивальних подій і повідомлень про переможців, на форумах можна надибати цікаві дискусії про майбутнє “перебазування” кіно до інтернету. Маю на увазі не перегляд фільмів на дисплеї комп’ютера, а створення своєрідних віртуальних кінотеатрів або кіноклубів. Це дозволить прихильникам тих чи інших жанрів або напрямків кіномистецтва, перебуваючи на відстані у сотні чи тисячі кілометрів одне від одного, милуватись улюбленими акторами в улюблених фільмах.
Пражанин Томаш Гала, один з фундаторів першого у Чехії кіноклубу, розповідає:
Томаш Гала
Мої батьки мешкають на Півдні Моравії, там у нас маленький кіноклуб. Маємо кілька десятків людей, з якими збираємось у клубі і дивимось улюблені фільми, і спілкуємося поміж собою. Крім цього, проводимо для нашого містечка свята кіно.
Зазначу, що у нашому клубі фільм можна подивитись на комп’ютері, а можна знайти і цікаву стрічку у “Павутині”. Електронною обмінюємося інформацією або цікавими новинами зі “світу кіно” з однодумцями, які мешкають в інших містах і країнах. Сподіваюся, що подібні кіноклуби мають гарне майбутнє так само, як і кіно в Інтернеті.
Богдана Костюк
З ним погоджуються і “акули кінобізнесу” такі, як Маріо Скорсезе і Роберт де Ніро, які на сайті billboard.com погрожують своїм фанатам “кіноатакою на інтернет”. Мовляв, кіномистецтво стало тим підґрунтям, на якому збудовано “Павутину”.
Андрій Охрімович
І на завершення анекдот.
Чоловік приходить з роботи і бачить, що його дружина читає книгу:
- Ти нудьгувала?
- Ні, любий. Я провела ці години в товаристві Уільяма Шекспіра.
Глянувши на стілець, чоловік зазначив:
- Я бачу, він забув тут свого капелюха.
На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
