Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:47

“Економічний журнал”


Михайло Мигалисько “Економічний журнал”

Прага, 23 листопада 2003 року.

Михайло Мигалисько

Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».

Протягом минулого тижня знову чимало уваги було присвячено доцільності курсу економічної багатовекторності керівництва України: тобто справі приєднання до Єдиного економічному простору та курсові на європейську інтеграцію. Про це однак, незабаром.

Тим часом у середу 19 листопада Європейський банк реконструкції та розвитку оприлюднив річний звіт про розвиток економік двадцятисеми посткомуністичних країн центральної Європи та пострадянського простору. Основний підсумок цього дослідження зводиться до того, що економіки цих країн зростали швидше ніж глобальна економіка.

Внаслідок високих цін на нафту й газ на світових ринках різко зростали економіки Росії, Казахстану, Туркменістану й Азербайджану, які є експортерами енергоносіїв. Однак, як сказав в інтерв’ю радіо «Свобода» Віллем Баутер - головний економіст Європейського банку реконструкції та розвитку, згадана ситуація призвела однак і до послаблення необхідного процесу реформ у тих державах. Натомість Україна та Вірменія зробили значний поступ у напрямку перетворень до ринкової економіки:

Віллем Баутер

Україна й Вірменія мають й далі великі проблеми, однак вони не входять до категорії країн, які припинили реформи. У сфері реформ вони просуваються вперед повільно, а деколи й з ваганням. Проте вони роблять поступ.

Михайло Мигалисько

Експерти зокрема вітають зменшення податків на прибуток, яке планується з наступного року. Проблеми однак залишаються з податками на додану вартість.

Прискорення переговорів щодо вступу до Світової організації торгівлі посприяло б інтеграції України до системи світової торгівлі. При чому не слід допустити, щоб створення Єдиного економічного простору України з Росією, Білоруссю й Казахстаном негативно вплинуло на поступ, зроблений стосовно вступу до СОТ. Причому у документі Європейського банку реконструкції та розвитку зазначено, що наразі не ясно, які наслідки могла би мати справа формування ЄЕП на вступ України до СОТ. Слід ще додати, що у документі вказаного й на те, що Україна дотримуючись принципів прозорості мала б прискорити процес приватизації. З іншого боку українській владі й парламентові слід продовжити зусилля у формуванні нових законодавчих актів необхідних для економічних реформ в Україні вважають експерти Європейського банку розвитку та реконструкції.

В п’ятницю 21 листопада у Варшаві завершив роботу самміт країн Центральноєвропейської ініціативи. На спільному засіданні прем’єри 15 країн-учасниць Центральноєвропейської ініціативи обговорювали загальну ситуацію у цьому регіоні, а також поділилися своїм баченням перспектив співпраці після розширення Європейського Союзу. Після завершення роботи самміту своїми поглядами на обговорювані проблеми з журналістами поділився прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Повідомляє Володимир Павлів.

Володимир Павлів

Оцінюючи дводенну роботу саміту країн Центральноєвропейської ініціативи, Віктор Янукович сказав, що Україна бачить значний потенцiал у вiдносинах з країнами Iніціативи. Зокрема це стосується використання досвiду тих членів Ініціативи, котрі вже у наступному році стануть членами Європейського союзу. Як сказав Віктор Янукович, Україну цiкавить досвiд отримання членства в ЄС десяткою країн нинішніх кандидатів, а водночас і членів Центральноєвропейської ініціативи.

Всі учасники саміту погодилися з ідеєю про необхідність створення спiльної експертної ради, яка б працювала над питаннями мiнiмiзацiї негативних наслiдкiв розширення Європейського союзу для тих країн Центральноєвропейської ініціативи, котрі не стануть членами ЄС. Торкнувся український прем’єр також двосторонніх відносин між Польщею та Україною, підкресливши, що в роботі саміту участь беруть представники майже 100 українських фірм, зацікавлених у співпраці з партнерами як з Польщі, так і з інших країн регіону. Відповідаючи на запитання про шанси, які має Індустріальний Союз Донбасу на приватизацію польського металургійного заводу у місті Ченстохові, Віктор Янукович сказав:

Віктор Янукович

Ми вважаємо, що наші польські партнери повинні створювати рівні умови для всіх інвесторів, хто йде сьогодні на польські ринки. Головне наше побажання, щоб не було у цьому питанні ніякої дискримінації. А ця компанія має такий намір, і ми впевнені, що ті умови, які сьогодні запропоновані польською стороною, вона виконає.

Володимир Павлів

Ще одне із важливих питань, яке зачепив український прем’єр, стосується долі сьогоднішніх двосторонніх угод, які діють між Україною та десятьма кандидатами в ЄС. Поки що невідомо, чи після розширення Євросоюзу потрібно буде укладати нові двосторонні угоди, чи у стосунках України з новими членами Союзу будуть діяти угоди, які регулюють стосунки України з ЄС.

На думку Віктора Януковича, «не можна так прямо» денонсувати всi угоди, що iснували ранiше мiж Україною i 10 країнами, якi у травнi 2004 року стануть членами ЄС. «Ми вважаємо, що повинен бути диференцiйований пiдхiд до вирiшення цих питань», – сказав український прем’єр.

Михайло Мигалисько

Про вплив Ялтинської угоди про створення Єдиного економічного простору на євроінтеграційні перспективи України мовилось і на міжнародній конференції у Львові, яку у четвер 20 листопада провів незалежний культурологічний часопис “Ї” за підтримки німецького фонду Гайнріха Бьолля та Британської ради в Україні. У конференції взяли участь посли Німеччини, Британії та Польщі в Україні. Офіційну позицію з приводу підписання угоди про ЄЕП висловило і генеральне консульство Російської Федерації у Львові. Репортаж Галина Терещук зі Львова.

Галина Терещук

Не можна обідати водночас у двох кімнатах, оскільки можна опинитися на порозі і залишитися голодним, на цьому наголосив у інтерв’ю радіо «Свобода» надзвичайний і повноважний посол Федеративної Республіки Німеччини в Україні Дітмар Штюдманн, оцінюючи наміри України бути і в ЄЕП, і в Євросоюзі.

Дітмар Штюдман звернув увагу на кілька аспектів, про які він говорить німецькому урядові щодо інтегрування України. По-перше, Україна не живе в ізоляції від світу, європейські країни співпрацюють з нею. Втім і Україні, і Європі потрібно подавати один одному певні сигнали щодо об’єднання. Наразі Україна мовчить і не демонструє свого бажання стати членом Євросоюзу. До того ж, приєднання України до ЄЕП викликало стурбованість з боку німецького уряду, а радше нерозуміння, куди ж насправді Україна таки має намір крокувати: у бік Європи чи Росії? У німецького уряду виникло сьогодні чимало запитань до України.

Дітмар Штюдманн

Навіть ті партнери, які входять у Ялтинську угоду, будуть збентежені, якщо Україна їм не подаватиме певних сигналів про те, де вона хоче себе бачити і з ким бути.

Галина Терещук

Думку німецького колеги розділив і посол Сполучено королівства Великої Британії та північної Ірландії в Україні Роберт Едвард Брінклі, який вважає, що Україна не може інтегруватися у дві структури одночасно: і в ЄЕП, і в Євросоюз. На його погляд, Євросоюз подає Україні сигнали щодо європейської інтеграції і її перспектив членства в ЄС, натомість Україна мовчить і не висловлює чіткої позиції.

Більшість учасників конференції зазначали, що приєднання України до ЄЕП негативно вплине на розвиток стосунків України з Євросоюзом. Втім ніхто у світі не сприйматиме Україну поважно, якщо вона не висловлюватиме своєї чіткої позиції. У такому разі вона стане жертвою чужої політики.

Однак таку думку не поділяють дипломатичні представники Російської Федерації, які переконані, що формування ЄЕП в жодному разі не суперечить європейській зовнішній політиці України. Під час конференції обговорювалось і місце України у світовій системі енергопотоків, зокрема ішлося про вірогідний сценарій перерозроподілу світового ринку енергоносіїв, на якому змагаються США та Росія.

Втім, якою стане Україна і з ким їй бути у майбутньому - залежить лише від самої України. Але доля тих, хто бігає за двома зайцями, відома наперед.

Михайло Мигалисько

Посол Росії в Україні Віктор Чорномирдін застеріг Україну та Білорусію від просування до Європейського союзу тим повільним шляхом, яким просувалися до нього всі інші члени цієї організації. Натомість представник Москви схиляв Київ і Мінськ до стрімкого входження до так званого Єдиного економічного простору. На його погляд, саме цей простір стане чи не панацеєю від усіх економічних негараздів і дозволить братам-слов''янам не лише наздогнати, але й перегнати принаймні Європу. Приблизно таку думку в принципі було покладено в підмурок дводенного білорусько-російсько-українського міжнародного економічного форуму, який розпочався в Києві. З подробицями – наш кореспондент Сергій Кисельов.

Сергій Кисельов

На відкритті форуму якось більше говорили не про економіку, а – про спільні слов''янські витоки білоруської, російської та української державності. І навіть у виступі прагматичного посла Російської Федерації в Україні Віктора Чорномирдіна не обійшлося без «слов''янської ностальгії»

Віктор Чорномирдін

Я думаю, що форум трьох слов''янських столиць – його слід розуміти і як форум трьох слов''янських держав. Те, що ми сьогодні робимо... виповнюємо те, що загубили в економічному плані, інтеграційному – ми це бачимо.

Сергій Кисельов

Свідченням такої економічної інтеграції, на думку організаторів форуму – Київської держадміністрації і Собору слов''янських народів Білорусії, Росії, України – мала стати виставка-ярмарок, у якій взяли участь 250 столичних підприємств та організацій: у новому велетенському виставковому центрі їм було безкоштовно надано місця для розміщення своєї продукції. Однак ця експозиція, на думку фахівців, лише продемонструвала, що українське взуття, ліфти, кавалерійські сідла та іншій кінський реманент, а також виготовлений у єдиному примірнику протипожежний мотоцикл і деякі інші експонати, можливо й справді здатні бути конкурентоспроможними на теренах Єдиного економічного простору. Але – не в межах Європейського Союзу чи Світової організації торгівлі.

Тим часом Віктор Чорномирдін бачить такий шлях суспільно-економічного розвитку слов''янських держав:

Віктор Чорномирдін

Усі ми знаємо, що європейський союз досягнув найвищих показників, коли його було сформовано. Насамперед в економіці, а зараз уже можна сказати і в політиці. Їм потрібно було для цього 30 років! Та невже ми, нормальні люди, також підемо цим шляхом?! Думаю те, що зробили наші президенти – чотирьох країн – у Ялті, коли підписали угоду про створення Єдиного економічного простору – це саме той шлях, що якнайбільше наблизить нас і до світових, і до європейських структур.

Сергій Кисельов

У кулуарах форуму я поцікавився в співголови ради Собору слов''янських народів Білорусії, Росії, України, народного депутата, комуніста Бориса Олійника: що ж робити із закликами до слов''янської єдності, коли вони звучать на тлі російських зазіхань на український острів Тузла в Керченській протоці? Й почув у відповідь:

Борис Олійник

Як свідчить офіційний Кремль, що це – не з його подачі, що це місцева влада, уже зупинили будівництво дамби. Але ми повинні сказати своїм російським колегам, що треба бути завжди відкритими. Коли ми посилаємо ноти, а нам навзаєм – бульдозери, то це не діло. Нарешті вияснили, що цього не можна робити. Я думаю, так і треба вирішувати – політичним шляхом, а не накручувати ситуацію аж до того, що хтось там вже намагається когось щось заряджати. Я тим би порадив спочатку взнати що і хто, і яким боком стріляє.

Сергій Кисельов

До цього слід додати, що, свій виступ на міжнародному економічному форумі в Києві Борис Олійник завершив пропозицією провести третій з’їзд очолюваного ним Собору слов''янських народів Білорусії, Росії, України (який, до речі, існує майже три роки) в колисці українського козацтва у Запоріжжі. Тим більше, що наступного року там спільно святкуватимуть 350-річчя Переяславської Ради, – додав до цього гість форуму, представник московської мерії, посланець Юрія Лужкова.

Михайло Мигалисько

Так склалося, що кожної осені з наближенням Різдва в Німеччині проводяться чисельні благодійні акції. Наприкінці листопада телеканал RTL проведе 24-годинний благодійний марафон зі збирання пожертвувань, серед іншого, і для одного з будинків для безпритульних дітей в Україні. Акцію для українських безпритульних опікуватиметься особисто Дітер Болен, колишній член популярного в країнах СНД дуету “Modern Talking“. Повідомляє наш кореспондент у Берліні Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Благодійний марафон розпочнеться увечері 27 листопада спеціальною півгодинною програмою телеканалу RTL. Серед гостей у студії будуть переможець конкурсу «Німеччина шукає суперзірку» Олександр, кіноактори, інші видатні особистості. Впродовж години з молотка продаватимуться речі, що належать зіркам шоу-бізнесу та спорту: електрогітара американського рок-музиканта Карлоса Сантани, шина з автомобіля німецького автогонщика Міхаеля Шумахера, капелюх та шарф одного з найвідоміших у світі тенорів італійця Лучіано Паваротті. Гроші збиратимуть для шести благодійних проектів, серед яких також підтримка одного будинку для безпритульних дітей в Україні, який допомогла заснувати католицька благодійна організація «Caritas». Вартим уваги є те, що цим проектом особливо зацікавився Дітер Болен, колишній член популярного не лише а Німеччині, але й в країнах СНД поп-дуету « Modern Talking». Він погодився опікуватися притулком в Україні. «Долі дітей, про які мені довелося дізнатися в цьому притулку дуже зворушили мене», - сказав Болен. Він вирішив не обмежуватися лише одноразовою фінансовою підтримкою, яку буде зібрано під час телешоу, і повідомив, що готовий регулярно їздити в Україну і допомагати дітям. Німецька поп-зірка розмірковує навіть над заснуванням власного благодійного фонду для допомоги безпритульним дітям. «Вже навіть невеликі суми можуть допомогти», - сказав Болен. Це буде вже восьмий благодійний марафон із збирання пожертвувань на телеканалі RTL. Під час минулих акцій для підтримки знедолених дітей у всьому світі, загалом, вдалося зібрати понад 25,5 мільйонів євро.

Михайло Мигалисько

Сьогодні в нашій рубриці «Власна справа» ми пропонуємо Вам познайомитися з представником однієї з найшановніших в усі часи професій, без якої годі уявити прогрес і культуру будь-якого народу. Мова піде про ковальство і про одного з найвідоміших сучасних представників цієї професії – Олександра Бартосіка. Тож надаю слово моїй київській колезі Ірині Білій.

Ірина Біла

Починаючи від найдавніших часів і закінчуючи тридцятими роками ХХ століття ковальство було майже єдиним джерелом виробництва основних знарядь праці і виробництва. Сьогоднішня роль ковалів в суспільстві значно скромніша, але без неї також неможливо уявити собі і теперішнє буття. Тож, попит на роботу ковалів зберігається й донині. А раз є попит – є й пропозиція.

Не можна говорити, що про ковальську працю Олександр Бартосік мріяв з дитинства. Він, радше, хотів стати скульптором. Але життєві обставини склалися так, що він пішов вчитися саме ковальській майстерності. І, наразі, не шкодує. Адже це те, що може реально прогодувати його і його родину. Основні види замовлень – це брами, металеві меблі, каміни, решітки, підсвічники, світильники, флюгери... Словом, майже все, на що здатний метал та руки коваля. Але власну ковальську справу Олександра спонукали відкрити кілька обставин. Говорить Олександр Бартосік: Олександр Бартосік

Почалося воно випадково, не випадково, а природно переросло, коли я зрозумів, що я можу позбутися хоча б одного чинника зовнішнього, який впливає на моє життя, у даному випадку, роботодавець. То я був, як наймана робоча сила, а потім я відокремився і сам на себе почав працювати, і помаленьку став і сам наймати людей. Починалося так, що спершу мусив кувати, а мені допомагали десь підчистити, підрихтувати. Але помаленьку, помаленьку я від цього відходжу і зараз на моїх плечах пошук замовника, ескізи, проектування, моделювання і так далі.

Ірина Біла

Взагалі успіх і власний добробут молодий коваль безпосередньо пов’язує з кількістю заможних співвітчизників. Адже саме вони можуть дозволити собі ексклюзивні, виготовлені персонально для них речі. І, як наголошує Олександр Бартостік, якби не було таких замовлень, то й ковальство, частково б, вироджувалося як художнє мистецтво.

Олександр Бартосік

Мені живеться тоді добре і тим краще, чим більше у нас багатих людей. От був би кожен у нас чим багатше, тим краще. У кожного свої смаки і ними не можна нехтувати, вони багато їздять по світу, вони багато бачать і вони нам замовляють. Він мені сказав, що хоче, я йому пропоную. Є безліч варіантів, я пропоную, він вибирає щось краще. Якщо приходить якесь замовлення від простої тканинної решітки до воріт, все воно у нас дуже просто не виходить. У нас ексклюзивні речі і неповторні, тобто у моїх замовників не може бути однакових речей моїх. Вони всі відрізняються.

Ірина Біла

Надалі майстер волів би позбутися всіх організаторських проблем, пов’язаних із замовниками, і зосередитися більше на творчих питаннях. Олександр Бартосік далі: Олександр Бартосік

Загалом, то я б просто хотів бути трошки вільнішим, бо поки я свою цю справу розвиваю, я трошки відхилив на задній план мистецтво. І мені це прикро, тому що, коли я сидів без шматка хліба, (були тяжкі часи, не було куди йти працювати, а будь-куди не хотів йти працювати), то я просто сидів в квартирі і щось собі ліпив і різав. Це мені подобалось. Зараз коли я не голодний, я мало цим займаюся, а хотілося б більше. Тому я мрію, щоб я був трошки фінансово незалежний і міг просто не для замовників, (для замовників само собою працювати), а чисто для себе, для душі щось творити. Ірина Біла

Ще однією мрією Олександра Бартосіка є те, щоб його вироби прикрашали не лише приватні оселі, але й місто загалом. Нині в Києві багато з’являється монументально-декоративних паркових скульптур, серед яких багато просто відновлюються, а не творяться наново. Скажімо, як пам’ятник Архангелові Михайлу, копії якого знаходяться відразу в кількох районах столиці. Натомість цікаві, неповторні скульптури, в тому числі і ковані, останні можна побачити лишень зазираючи за чийсь паркан.

Михайло Мигалисько

У рубриці «Українські підприємці в історії» ми вже розповідали про київських підприємців німецького походження, таких як Карл Бульйон та Аманд Струве, Фрідріх Михельсон і Георгій Шлейфер. Але лише один з київських німців – мільйонер Густав Ейсман, – тричі обирався міським головою. Про професора університету, домовласника, підприємця, фінансиста та міського голову Густава Ейсмана розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

На початку 1812 року до Києва з Німеччини приїхав саксонець Юст Ейсман, який упродовж наступних трьох десятиріч був пастором лютеранської громади міста. Наприкінці того ж 12-го року його зусиллями на Київських Липках були зведені нова дерев’яна кірха в ім’я святої Катерини та будинок пастора. Син Ейсмана володів однією з чотирьох перших приватних аптек міста та садибою у самому центрі Києва – на Михайлівській площі. А онук пастора Юста – Густав, закінчив юридичний факультет Київського університету і згодом став там завідувачем кафедри історії російського законодавства.

На момент виходу у відставку 1862 року професор Густав Ейсман був серед найзаможніших домовласників міста і володів, зокрема, садибами на Михайлівській площі та біля Золотих воріт. Він був також власником цегельного заводу на березі Либіді.

У 1860-х роках Ейсман придбав садибу на Хрещатику – на місці теперішньої головпошти, – і у наступне десятиріччя звів там триповерховий будинок. На його першому поверсі розмістилися ресторан, магазини фірм Балабух і Альшвангів. На другому і третьому поверхах орендарі Бернгард і Ланчіа заснували «Гранд-отель». Він мав навіть власну електростанцію і 1895 року там був встановлений третій у Києві ліфт.

1871 року мільйонер Ейсман був обраний до Міської управи, а наступного року очолив Міську думу. Згодом кияни ще двічі обирали його міським головою. Одночасно Ейсман був обраний головою правління Київського купецького товариства взаємного кредиту. Товариство надавало своїм членам готівкові позики під заставу нерухомості, переважно для будівництва прибуткових будинків. Воно також вкладало кошти у благоустрій міста, зокрема, володіло сорока відсотками акцій міської каналізації. Коли ж 1882 року заступник керуючого Свірідов вкрав 273 тисячі рублів з каси Товариства, його члени на заклик Ейсмана частково відшкодували втрати. Це дало змогу правлінню виплатити дивіденти і зберегло за Товариством репутацію однієї з найбільш надійних кредитних установ Києва.

Густав Ейсман помер у Києві 1884 року. «Гранд-отель» на початку ХХ століття належав його онуці, а восени 1941 року був зруйнований разом з іншими будинками Хрещатика. Натомість Товариство взаємного кредиту 1918 року конфіскували більшовики.

Михайло Мигалисько

Це було останнє повідомлення у передачі «Економічний журнал». Я, Михайло Мигалисько, прощаюсь з Вами. На все добре. Залишайтеся на хвилі «Свободи».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG