Німеччина, 2 грудня 2003 – У берлінському земельному суді завершився процес у справі злочинного угруповання, яке спеціалізувалося на постачанні фіктивних запрошень для отримання німецьких ділових та туристичних віз. Перед судом довелося відповідати відразу п’ятьом громадянам України, яких визнали винними .
Приблизно два роки тому німецькі митники звернули увагу на надзвичайно велику кількість туристів із України та Молдови, що прямували до Німеччини переважно автобусами. В’їзні документи, тобто паспорти, візи та страхування, не викликали жодної підозри.
Однак після ретельнішої перевірки мети поїздки та маршрутів з’ясувалося, що українські громадяни прибували до Німеччини зовсім не для того, щоб побувати в будинку Ґете у Веймарі або відвідати Кельнський собор. Як з’ясувалося, вказані в документах фірми та готелі часто існували тільки на папері. За словами слідства, тут йшлося про заробітчан.
Документами, необхідними для отримання німецьких віз, їх забезпечили так звані посередники, які від імені підставних фірм надсилали їм запрошення. Така послуга коштувала близько 250 доларів.
Ця система безперешкодно діяла цілий рік: із лютого 2001-го до лютого 2002-го. За цей час на підставі фальшивих запрошень близько 3700 українських та молдавських громадян отримали німецькі візи. Скільки саме з них залишилося в Німеччині, слідству встановити так і не вдалося.
Правоохоронцям не вдалося також затримати і головних організаторів злочинної мережі. Цілком імовірно, ці люди перебувають за межами Німеччини.
Отже, п’ять українських громадян, які опинилися на лаві підсудних берлінського суду, виконували в злочинному угрупованні лише другорядні функції. Вірогідно, це стало однією з причин, чому вони отримали досить м’які вироки: від дев’яти місяців до двох років умовного ув’язнення.
Під час винесення вироку судді взяли до уваги також те, що підсудні допомагали не “мандрівним кримінальним злочинцям”, а звичайним громадянам, які прагнули легально або нелегально влаштуватися на роботу в Німеччині та інших країнах Європейського союзу.
До речі, берлінський суд іще не встиг завершити цю справу, як із західнонімецького міста Шпаєр надійшло повідомлення про затримання власниці одного з туристичних агентств та восьми інших підозрюваних, які також діяли за схожим сценарієм: їм вдалося переправити до Німеччини 450 українських та молдавських заробітчан.
Представники німецьких правозахисних організацій, коментуючи подібні випадки, наголошують, що причиною, яка спонукає людей таким чином порушувати закон, є передусім надзвичайно складне економічне становище на батьківщині.
Приблизно два роки тому німецькі митники звернули увагу на надзвичайно велику кількість туристів із України та Молдови, що прямували до Німеччини переважно автобусами. В’їзні документи, тобто паспорти, візи та страхування, не викликали жодної підозри.
Однак після ретельнішої перевірки мети поїздки та маршрутів з’ясувалося, що українські громадяни прибували до Німеччини зовсім не для того, щоб побувати в будинку Ґете у Веймарі або відвідати Кельнський собор. Як з’ясувалося, вказані в документах фірми та готелі часто існували тільки на папері. За словами слідства, тут йшлося про заробітчан.
Документами, необхідними для отримання німецьких віз, їх забезпечили так звані посередники, які від імені підставних фірм надсилали їм запрошення. Така послуга коштувала близько 250 доларів.
Ця система безперешкодно діяла цілий рік: із лютого 2001-го до лютого 2002-го. За цей час на підставі фальшивих запрошень близько 3700 українських та молдавських громадян отримали німецькі візи. Скільки саме з них залишилося в Німеччині, слідству встановити так і не вдалося.
Правоохоронцям не вдалося також затримати і головних організаторів злочинної мережі. Цілком імовірно, ці люди перебувають за межами Німеччини.
Отже, п’ять українських громадян, які опинилися на лаві підсудних берлінського суду, виконували в злочинному угрупованні лише другорядні функції. Вірогідно, це стало однією з причин, чому вони отримали досить м’які вироки: від дев’яти місяців до двох років умовного ув’язнення.
Під час винесення вироку судді взяли до уваги також те, що підсудні допомагали не “мандрівним кримінальним злочинцям”, а звичайним громадянам, які прагнули легально або нелегально влаштуватися на роботу в Німеччині та інших країнах Європейського союзу.
До речі, берлінський суд іще не встиг завершити цю справу, як із західнонімецького міста Шпаєр надійшло повідомлення про затримання власниці одного з туристичних агентств та восьми інших підозрюваних, які також діяли за схожим сценарієм: їм вдалося переправити до Німеччини 450 українських та молдавських заробітчан.
Представники німецьких правозахисних організацій, коментуючи подібні випадки, наголошують, що причиною, яка спонукає людей таким чином порушувати закон, є передусім надзвичайно складне економічне становище на батьківщині.
