Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:09

“7 днів демократії”


Наталя Мусієнко “7 днів демократії”

Прага, 29 листопада 2003 року.

Наталя Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час з Радіо Свобода. В ефірі “Сім днів демократії” – спеціальна програми Свободи, де ви почуєте про події в Україні і світі з матеріалів наших кореспондентів, які вже звучали протягом тижня у програмах Радіо Свобода. Перед мікрофоном Наталя Мусієнко.

У Грузії, де опозиційні сили змусили піти у відставку президента країни Едуарда Шеварнадзе, визначили єдиного кандидата на президентський пост опозиційні партії. Про це Людмила Ваннек.

Людмила Ваннек

Про це оголосила Ніно Бурджанадзе, яка тимчасово виконує обов’язки президент Грузії: (переклад) "Ми ухвалили рішення, що в майбутніх президентських виборах ми матимемо єдиного кандидата. Ми вважаєм, що це кардинально важливо, що всі розбіжності мають бути відкладені заради єдності, заради завтра, і цим єдиним кандидатом у виборах буде Міхаїл Саакашвілі".

Новоспечений кандидат, дякуючи своїм колегам за підтримку, повідомив: (переклад) “Я готовий виграти президентські вибори і ми готові здобути значну більшість на парламентських виборах. Це наше рішення, що список кандидатів буде очолювати найбільш симпатичне політичне обличчя Грузії – Ніно Бурджанадзе”. Так заявив новоспечений кандидат на президента Міхаїл Саакашвілі.

Наталя Мусієнко

Тим часом президентські вибори в Україні можуть пройти за грузинським сценарієм. Про це написала московська “Незавісімая газєта”. Повідомляє Віталій Портников.

Віталій Портников

Українська опозиція, яка задоволена успіхом грузинських колег і збирається провести масові акції протесту в Києві розглядає грузинський сценарій, як можливий для проведенні президентських виборів в самій Україні, повідомляє кореспондент московської “НГ” Марія Кожушко в тексті, який має саме таку назву – “Президентські вибори в Україні можуть відбутися за грузинським сценарієм”.

Блок Віктора Ющенка “НУ”, БЮТ, комуністична і соціалістична партія України збираються вивести на вулиці Києва більш ніж 10 тисяч осіб на знак протесту проти політики уряду. Також стало відомо про те, що опозиційні фракції в ВР збираються блокувати діяльність ВР.

Опозиціонери вважають, що голосування за партійними списками на виборах депутатів ВР стане першим кроком до революції за грузинським сценарієм і передання влади в Україні демократичним силам.

Однак кореспондент “НГ” підкреслює – ситуація в Україні відрізняється від грузинської. По-перше опозиційні сили продовжують боротьбу одна з одною. Лідер КПУ Петро Симоненко сказав “НГ”, що не збирається вважати прихильниками Віктора Ющенка опозиціонерами, бо вони співробітничають із владою. Таке звинувачення відбулося на адресу Петра Симоненка від представників блоку “НУ”, бо до останнього моменту не було відомо, чи будуть комуністи брати участь у майбутніх опозиційних акціях.

Пропрезидентські сили придбали КПУ, призначили її представника Адама Мартинюка віце-спікером ВР, нагадав газеті один із членів блоку Віктора Ющенка ”НУ”. І на сайті Юлії Тимошенко з’явилася інформація про те, що проти неї розпочалася цинічна і високопрофесійна війна не тільки з блоку влади, однак і з боку команди, яка вважає себе опозиційною.

Як підкреслює кореспондент “НГ” сайт Юлії Тимошенко таким чином натякає на блок Віктора Ющенка “НУ”, що побоюється конкуренції з боку досить амбітної колишньої віце-прем’єрки. І, як підкреслює “НГ”, навряд чи можна очікувати кінця цьому протистою.

До того ж грузинські опозиціонери підкреслюють, що величезну роль у мирному врегулюванні ситуації в Грузії відіграв міністр закордонних справ РФ Ігор Іванов, який був делегований у Тбілісі президентом Росії Володимиром Путіним. Маючи на увазі протиросійські настрої і внутрішні протиріччя серед українських опозиціонерів навряд чи вони можуть розраховувати на підтримку Москви, підкреслює “НГ”. Віталій Портников, “Радіо Свобода”, Москва.

Наталя Мусієнко

Британський уряд може накласти вето на нову Конституцію ЄС. Новий документ буде визначати правила для ЄС після вступу 10 нових членів. Про це наш британський кореспондент Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Британський уряд може накласти вето на європейську Конституцію. Британські газети посилаються при цьому на чільного міністра британського уряду, що його ім’я не називається. Міністр сказав, що вето можливе, якщо у Конституції не буде збережено національного контролю за ключовими ділянками політики. Мати цю угоду дуже бажано, але не є абсолютно обов’язковим, сказав не названий міністр.

Британські дипломати кажуть, що чисте застосування права вето є сумнівним беручи до уваги, що Велика Британія найпослідовніше підтримує розширення ЄС. Власне, Конституція має на меті аби розширений союз запрацював.

Проте урядові джерела кажуть, що вето не варто розглядати, як щось неможливе для Великої Британії. Італія, що головує в ЄС хотіла б, аби нове зведення правил для європейської унії з’явилося уже до кінця цього року.

Нова Конституція має бути ухвалена одностайно усіма 25 членами, як новими так і старими. Німеччина і Франція хотіли б, щоб до існуючого проекту Конституції було внесено якомога менше змін. Проте Велика Британія не єдина у своєму намаганні наполягати на власних параметрах. Найбільшою проблемою можуть бути проблеми Польщі та Іспанії. Вони намагаються збереження Ніццької формули визначеної три роки тому. Вона дає їм майже на однакове число голосів у Раді європейської унії, що і наймогутнішим державам цього блоку. Але Конституція передбачає зменшити їхню вагу.

Прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер завжди наполягав, що збереже повноваження уряду Великої Британії у ділянці і податків і оборони. І для цього застосує вето, якщо це необхідно. Але він завжди повторює, що до цього справа не дійде.

Британське урядове джерело каже, що лише хоче подати сигнал, що рішучість Британії щодо цього не зменшилася. У Конституції на разі немає нічого, щодо обмеження національного контролю у ділянці податків. Але британські євроскептики побоюються, що вона може дозволити гурманізації податкової політики у майбутньому.

Але речник у закордонних справах опозиційної британської консервативної партії Майкл Анкрам вважає, що Блер навмисно фальшує кризу тепер аби потім оголосити перемогу. Якби це було щиро, я був би задоволений, але нині ми бачимо лише гру в дим, - сказав пан Анкрам.

Блер підкреслив свою відданість євроінтеграції після зустрічі з президентом Франції Жаком Шираком у понеділок. Але він також підтвердив і обіцянку зберегти багато британських національних повноважень. Зокрема, у питаннях податків, соціального забезпечення і бюджету європейської унії ми проти одностайностей, - заявив британський прем’єр. Олекса Семенченко для “Радіо Свобода”, Лондон.

Наталя Мусієнко

У Берліні зараз відбуваються відразу два судові процеси, в центрі уваги яких перебувають громадяни України. У першому випадку йдеться про торгівлю людьми та примусову проституцію, в іншому про вбивство двох українських торговців автомобілями. Про це із Німеччини Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Обидва випадки, які зараз розглядаються в берлінському суді, могли б стати непоганою підставою для написання детективних романів про так звану східноєвропейську мафію.

Опинившись на лаві підсудних, 42-річний житель Берліна не став заперечувати вбивства двох українських торговців автомобілями, тіла яких були знайдені в одному з озер поблизу німецької столиці. В січні цього року вони прийшли до нього додому з метою купити його “джип”. Суперечка, яка розгорілася навколо ціни, завершилася подвійним убивством. Власник “джипа” стверджує, що діяв виключно з метою самооборони, оскільки українці почали штовхати його і погрожувати йому пістолетом та ножем. Під час сутички йому вдалося випустити їм в обличчя газ із газового балончика. За словами підсудного, він убив їх від страху перед можливою помстою з боку так званої східноєвропейської мафії. Потім підсудний кинув їхні тіла в озеро, а машину, на якій українці приїхали до нього, спалив.

Під час іншого берлінського процесу йдеться про торгівлю людьми. Незважаючи на те, що столичні суди досить часто розглядають подібні випадки, нинішній процес викликав особливий інтерес із боку німецьких засобів масової інформації. Така увага пояснюється аферою, що на початку липня розгорілася навколо особи німецького телеведучого, вже колишнього тепер голови Центральної ради єврейських громад у Німеччини Міхаеля Фрідмана. Одна з українських повій на допиті в поліції пізнала в ньому одного зі своїх клієнтів. Під час слідства з’ясувалося, що Фрідман у присутності українських повій вживав наркотики. Згодом Міхаель Фрідман погодився заплатити штраф обсягом у майже 17 з половиною тисяч євро і тепер не виступатиме як свідок на процесі. Берлінська прокуратура звинувачує одного українця та двох поляків у нелегальній торгівлі людьми та примушенні східноєвропейських жінок до проституції. За даними слідства, вони переправили до Німеччини щонайменше п’ятнадцять жінок із України та Польщі. Тут жінки були змушені надавати сексуальні послуги за викликом по телефону. Сутенери самі відвозили жінок до клієнтів, отримували гроші, а своїм рабиням віддавали лише мізерну частину від заробленої суми. Перед судом постала також іще одна громадянка Польщі, якій закидають посібництво у вчиненні цього злочину. За даними прокуратури, вона виконувала роль перекладача між сутенерами та фраєром, який закохався в одну з повій і викупив її із сексуального рабства за 24 тисячі євро. Надія Кандиба з Німеччини для “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

І на завершення про дітей, дітей більшість з яких у доросле життя ідуть самотніми і про людей, які намагаються бодай розділити таку самотність дітей, дітей-сиріт. Далі Ірина Біла.

Ірина Біла

Сашко був звичайною дитиною. Єдине, що його вирізняло – те, що на його обличчі дуже рідко з’являлася посмішка. Зраджений матір’ю, котра давши йому життя, незабаром від нього відмовилася, Сашко зумів повірити дорослим і сказати своє перше слово лише через кілька місяців після того, як його всиновили. Згадує нинішня мати Сашка – Світлана Дядченко.

Світлана Дядченко

Коли я його взяла, він був такий похмурий, він досить довго не посміхався. Він не довіряв, він просто мене до себе не підпускав емоційно.

Він гуляв зі мною, але він не розмовляв і не посміхався. І вже коли деякий час ми почали жити разом, вже тільки після цього він почав. Зараз він зовсім інша дитина.

Ми йдемо навіть по вулиці, на нього звертають увагу, бо він розкутий, він довіряє людям, він захищена дитина.

Ірина Біла

Нині Світлана Дядченко очолює Всеукраїнську громадську організацію “Суспільство рівних можливостей”, яка займається опікою та захистом інтересів дітей, позбавлених батьківської опіки та дітей-сиріт. Докладніше про роботу організації продовжує Світлана Дядченко.

Світлана Дядченко

Один з напрямків роботи нашої організації – це сприяння покращенню умов в яких на сьогодні живуть діти. Це дитячі будинки, інтернати. Ми співпрацюємо з будинками дитини, тобто це заклади, де утримуються діти від 2 місяців до 3,5-4 років в містах Одеси, Черкаси, Суми, Дніпропетровськ. А в Криму ми пішли іншим шляхом, ми піклуємося інтернатом для розумовідсталих дітей в селі Гвардійське Сімферопольського району.

Ірина Біла

Перші відвідини інтернату в Гвардійському справили гнітюче враження. Вразила, насамперед, відсутність найнеобхідніших засобів для догляду за дітьми – миючих засобів, медикаментів, одягу... Ситуацію ускладнювало ще й те, що в інтернаті утримуються діти від 7 до 17 років, які після виходу за межі інтернату фактично лишаються без роботи. Проста фінансова допомога навряд чи змогла б вирішили проблеми дитячого будинку. Тому тут Світлана Дядченко вирішила впровадити досвід одного закарпатського приватного притулку, в якому діти з певними фізичними та розумовими вадами спромоглися на утримання власного господарства. При цьому вони годують не лишень себе, але й надають допомогу іншим подібним закладам області.

Цей досвід Світлана Дядченко запропонувала застосувати і в селі Гвардійському. Місцева влада та керівники навколишніх сільгосппідприємств пішли назустріч. Вже створено опікунську раду інтернату, куди ввійшли керівники району, міністр освіти Криму, місцеві підприємці. Це надасть змогу, на думку Світлани Дядченко, комплексно вирішувати всі проблеми, пов’язані з дітьми-сиротами, і, водночас, спонукає опікунів відчувати відповідальність за долю вихованців інтернату.

Світлана Дядченко

Одна річ, коли ти час від часу там перераховуєш 500 гривень або щось. І зовсім інше, коли люди відчули свою відповідальність. А відчули вони завдяки тому, що ми створили Опікунську раду. Це той інститут, який вже існував в нашій культурі у відношенні до різних і учбових закладів і соціальних. Вони переймалися цими проблемами, вони вирішували проблеми комплексно.

Ірина Біла

Але, звичайно ж, якими б не були гарні умови в інтернаті, найкраще середовище для дитини - це родина. Навіть якщо це не біологічні батьки, а просто родина, яка усиновила дитину, все одно це краще, ніж державні соціальні заклади. Адже саме в сім’ї знедолені діти зможуть відтворити природний потяг до тепла, любові, відчують реальну батьківську турботу.

Ще одним пріоритетним напрямком діяльності організації “Суспільство рівних можливостей” є сприяння українському усиновленню. Але криза, що існує в державі, і не лише економічна, але й суспільна, моральна криза не сприяють тому, що люди стають чутливішими до чужого болю. Продовжує Світлана Дядченко:

Світлана Дядченко

Соціальна ситуація в країні, вона все ж таки призвела до того, що душі людей трохи зчерствіли. Якщо от розмовляєш з людьми про дитячі будинки, про дитячі заклади, то люди знають про це, але вони дещо відставляють це у себе в голові: “Так є та проблема. Але я втомився, я не можу цим перейматись”.

І тому це стимулювання українського усиновлення воно є дуже важливим. Для цього треба весь час розповідати, стукатися до людей. В цьому напрямку ми співпрацюємо з ЗМІ і зараз ми розпочинаємо знову з “Магнолія-ТВ” програму “Милосердя”. Коли йдеться передача “Милосердя” на висловлення, і люди своїми очима бачать ці фотографії дітей і починають телефонувати: “Ви знаєте, я хочу оту саму Марійку, яку показували там вчора”. І це дуже важливо. Люди вже починають чути і бачити.

Ірина Біла

Але, на жаль, чують і бачать безпомічність українських дітей, надто ж хворих, і мають бажання і змогу їм допомогти, здебільшого іноземці. Водночас законодавство України доволі жорстке щодо можливості усиновлення українських дітей іноземцями. Цьому є деякі пояснення, серед яких – відсутність чіткого відстеження подальшої долі усиновленої дитини. Тим часом у Верховній Раді від травня припадає пилом Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення. Але у парламентарів руки не доходять до ратифікації цього документу, який унеможливить будь-які зловживання з усиновленими іноземцями дітьми. Хоча, стверджувати, що нині долями українських дітей, вивезених за кордон, ніхто не опікується, також не можна. Існують схеми, хоча й не такі відпрацьовані, як у Конвенції, але все ж, які дозволяють перевіряти умови, в яких утримується усиновлена дитина за кордоном. Відтак, Світлана Дядченко не зовсім поділяє думки, якими дехто апелює, заперечуючи проти всиновлення іноземцями українських дітей. Йдеться, передусім, про те, що вивозиться генофонд нації, а також про пріоритетність українських усиновлювачів.

Світлана Дядченко

Стосовно пріоритету українського усиновлювача. Да, він повинен бути. Але пріоритет є там, де є дефіцит. Наприклад, ми маємо 3 дітей і 5 усиновлювачів, то дійсно, перші пройдуть 3 українця, тільки після того вже будуть іноземці. В нашій країні, де ми маємо 24 дитини, які підлягають усиновленню. Ну про що можна говорити?

Стосовно сентенції, що таким чином вивозиться генофонд нації, то я навіть, знаєте, не маю коментарів. Якими виростуть ті діти, які пройшли всі ці соціальні заклади, які незахищені, недогодовані? І які виходять, будуть вони мати чи не мати житло, будуть вони мати якусь професію, де їм працювати – велике ще питання.

Ірина Біла

На думку Світлани Дядченко, в будь-якій ситуації головне – щастя кожної дитини, її захищеність і впевненість у майбутньому. І якщо Україна не може створити умов для нормального життя дітям-сиротам, дітям, що позбавлені опікунства і мають певні фізичні і психологічні вади, то чи варто робити їх ізгоями та злидарями у власній державі. Світлана Дядченко далі.

Світлана Дядченко

Мені здається, що для дітей краще навіть, якщо вони не виростуть в Україні, але вони будуть вдячні нам, вони будуть вдячні цій країні, яка допомогла їм влаштуватися в нормальну родину. Тоді є повага до країни.

Дитина буде патріотом до тією країни, яка їй довела, що вона піклується про неї... І якщо на сьогодні ми не маємо ні грошей, не можливості, ні бажання створити нормальні для них умови, то давайте їм дамо можливість нормально існувати в інших сім’ях, в інших країнах. І тоді ми вже можемо розраховувати на те, що так вони будуть любити свою країну, бо вона все ж таки в цьому житті їм допомогла.

Ірина Біла

Так вважає Голова Всеукраїнської громадської організації “Суспільство рівних можливостей” Світлана Дядченко. Жінка, яка намагається вирішити бодай якісь проблеми, з якими не здатна впоратися держава, і яка просто не може і не хоче осторонь спостерігати розпач і самотність у дитячих очах. Ірина Біла, Український центр освітніх реформ для “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

Наразі все. У програмі “Сім днів демократії” з вами прощається Наталя Мусієнко. Шануймося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG