Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 00:45

Огляд західної преси: Боротьба з тероризмом. Росія.


Василь Дарчук Огляд західної преси: Боротьба з тероризмом. Росія.

Прага, 4 листопада 2003 – Тема боротьби з тероризмом і далі залишається у центрі уваги західної преси. Серед інших коментарів на цю тему ми пропонуємо статтю колишнього міністра закордонних справ Великобританії Дуґласа Герда у газеті «Файненшл таймс». Із відгуків про Росію ми наведемо також коментар у сьогоднішній газеті «Нью-Йорк таймс».

Нині багато людей у світі задумуються над небезпекою тероризму і над тим , як себе захистити від терористичних атак, пише колишній міністр закордонних справ Великобританії Герд у британській газеті «Файнешл таймс». На його думку, ефективного захисту проти терористичних актів нема, і ми не повинні вдавати, що є, наголошує він. Звичайно, заходи безпеки можуть дещо пом’якшити терористичні атаки, проте не усунути їх. Із часом, як припускає автор, терористичні групи, як інші групи в минулому, будуть ізольовані і перестануть існувати. Проте нині є речі, яких ми повинні дотримуватися, веде далі Герд. Передусім ми повинні уникати політики, яка сприяє множенню таких груп. Доти, веде далі автор, доки з обох боків гинуть люди у військовій акції в Іраку, тяжко було б очікувати підтримки боротьби проти тероризму серед мусульман. На думку автора, дві речі збили з пантелику Вашингтон і Лондон: більшість іракців боялися й ненавиділи Саддама Хусейна. Проте вони також без ентузіазму приймають на своїй території ракети керованої дії і незграбну окупацію. Тому Захід повинен опрацювати реалістичний підхід до проблем власної безпеки, закінчує свій коментар колишній міністр закордонних справ Великобританії Герд у газеті «Файненшл таймс».

Із відгуків у західній пресі про Росію варто навести коментар Мойзеса Наїма в газеті «Нью-Йорк таймс». Сам автор є редактором журналу «Форін полісі» (тобто – зовнішня політика). У зв’язку з великими запасами нафти в Росії автор порівнює її з іншими країнами світу, які називає «петродержавами», тобто нафтовими державами. У Росії, на думку автора, де слабо функціонують громадські інституції, нафта, прибутки від якої зосереджені в руках можновладців і багатих, може стати серйозною перешкодою на шляху демократії. Приміром, розвинена демократія і сильний громадський сектор, як підкреслює автор, можуть послужити прикладом – чому Норвегія не скотилася на шлях тоталітаризму, яким пішли багаті на нафту Нігерія і Венесуела. Запаси нафти і слабкі громадські структури, на думку автора, сприяють також зростанню нерівності й убогості населення, а також корупції. Нафтова промисловість, яка приносить величезні прибутки, не створює надто багато місць праці. Багатства, що напливають від продажу нафти, і зростаюча убогість населення, породжують невдоволення і неспокій. Це твердження автор пов’язує із ситуацією в Росії і конкретно із нафтовою компанією ЮКОС, арешт керівника якої викликав кризу. На думку автора, лише сильний і незалежний громадський сектор міг би вберегти Росію від подібних кризових ситуацій.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG