Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 12:41

“7 днів демократії”. 1. Новий віце-прем''єр з питань паливно-енергетичного комплексу України значно змінить стратегію галузі. Про це пише російська преса. 2. Можливі наслідки для України від парламентських виборові у Росії. Думки західних експертів. 3. До Ліберії поїдуть українські миротворці. 4. Осквернення пам''ятника жертвам Голокосту у Бабиному Яру в Києві. Реакція Ізраїлю на вчинене. 5. Річниця закриття останнього реактору на Чорнобильській атомній станції. Нові дослідження вчених зі США.


Наталя Мусієнко “7 днів демократії”. 1. Новий віце-прем''єр з питань паливно-енергетичного комплексу України значно змінить стратегію галузі. Про це пише російська преса. 2. Можливі наслідки для України від парламентських виборові у Росії. Думки західних експертів. 3. До Ліберії поїдуть українські миротворці. 4. Осквернення пам''ятника жертвам Голокосту у Бабиному Яру в Києві. Реакція Ізраїлю на вчинене. 5. Річниця закриття останнього реактору на Чорнобильській атомній станції. Нові дослідження вчених зі США.

Прага, 13 грудня 2003 року.

Наталя Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час із “Радіо Свобода”. В Ефірі програма “Сім днів демократії”, де із матеріалів, які вже звучали в ефірі “Свободи” ви почуєте:

Новий віце-прем''єр з питань паливно-енергетичного комплексу України значно змінить стратегію галузі. Про це пише російська преса.

Можливі наслідки для України від парламентських виборові у Росії. Думки західних експертів.

До Ліберії поїдуть українські миротворці.

Осквернення пам''ятника жертвам Голокосту у Бабиному Яру в Києві. Реакція Ізраїлю на вчинене.

Річниця закриття останнього реактору на Чорнобильській атомній станції. Нові дослідження вчених зі США.

Про це далі в подробицях. Перед мікрофоном Наталя Мусієнко.

Цього тижня новим віце-прем’єром з питань паливно-енергетичного комплексу України став Андрій Клюєв. З цього приводу Російська газета "Врємя новостєй” написала, що новий віце-прем’єр змінить стратегію в галузі ПЕКУ. Про це із Москви Віталій Портников.

Віталій Портников

Газета “Врємя новостєй” називає нового віце-прем’єра з питань ПЕК Андрія Клює ва людиною прем’єр-міністра, хоча й газета впевнена, що він уособлює пропрезидентські сили. Газета “Врємя новостєй” нагадує, що як і прем’єр-міністр Віктор Янукович Андрій Клюєв належить до донецької регіональної еліти. А в Москві вихідців з Донецька вважають проросійськими політиками. Однак, називають цю точку зору не російською, а українською.

Газета “Врємя новостєй” нагадує, що кар’єра Андрія Клюєва розпочалася з посади заступника керівника Донецького міськвиконкому, а потім заступник місцевої Донецької держадміністрації, і до ВР він не пройшов по спискам пропрезидентського блоку “За ЄДУ”. У грудні в 2001 році був другою людиною у Партії регіонів Віктора Януковича.

Позиція Андрія Клюєва, по відношенню російських проектів в сфері ПЕК завжди була поміркованою і співпадала з лінією президентської адміністрації, підкреслює газета “Врємя новостєй”.

Прем’єр Віктор Янукович не приховує, що задоволений новим призначенням і сказав журналістам, що це буде людина, яка оновить ПЕКУ.

“Врємя новостєй” нагадує, що віце-прем’єр Гайдук, який усунутий з своєї посади був призначений на посаду в коаліційний уряд по квоті СДПУ(О), однак тепер ця партія підтримує кандидатуру Клюєва. І це не зважаючи на той факт, що лідер соціал-демократів і керівник президентської адміністрації Віктор Медведчук знаходиться у дуже напружених взаєминах із прем’єр-міністром.

Віктор Медведчук навряд чи підтримав би “донецьких”, якщо б не було прямої вказівки з цього приводу з боку Президента України Леоніда Кучми, підкреслює газета “Врємя новостєй”.

Між тим взаємодія “Газпрома” і компанії “Нафтогаз України” відбувається у звичайному режимі, розповідає московська газета, коментуючи зустріч керівників компаній Олексія Міллера і Юрія Бойка. Віталій Портников, “Радіо Свобода”, Москва.

Наталя Мусієнко

А у світі продовжують обговорювати парламентські вибори до державної думи в Росії. Найбільш шокуючим результатом цих виборів професор політології Стенфордського університету, США, Майкл Макфол вважає перемогу партій із радикально націоналістичною риторикою. Такий агресивний різновид націоналізму існував у російському суспільстві і в продовж 90х років минулого століття. Але на поверхню він вийшов саме зараз, стверджує доктор Мак фол. Свій прогноз щодо наслідків виборів до державної думи у Росії для України, він розповів нашому кореспондентові у Вашингтоні Сергієві Куделі.

Сергій Куделя

Парадоксом останньої виборчої кампанії в Думу, зі слів професора Макфола, можна вважати слабке зацікавлення пересічного російського виборця проблемами зовнішньої політики і разом з тим високу популярність тих сил, які виступають за агресивну політику стосовно до пострадянських республік. Адже “Родіна” виникла з нуля, а підтримка ЛДПР Жириновського збільшилася майже вдвічі, порівняно із попередніми виборами.

“Пан Рогозін висловлює більше емоцій стосовно питання Тузли, ніж пересічний російський виборець, якого радше обходять побутові проблеми щоденного виживання. Але йому вдалося спрямувати цей протестний електорат на підтримку націоналістичних гасел, а не комуністичних. І довгострокові наслідки цього можуть бути дуже серйозними, особливо для таких країн,як Україна та Грузія”.

На думку професора Макфола, нова Державна Дума не матиме прямого впливу на зовнішньополітичний курс. Хоча, він не виключає можливості призначення одного з лідерів блоку “Родина” Дмітрія Рогозіна новим міністром закордонних справ. Разом з тим, Макфол зазначає, що одним з наслідків парламентської кампанії стала поява в Росії низки політиків, які активно пропагують новий інтеграційний проект на теренах колишнього Радянського Союзу. Це, на його думку, в Україні зможуть відчути вже наступного року.

“Вони спробують вплинути на хід президентської кампанії в Україні, так само, як це було і під час минулорічних парламентських виборів. Інше питання, чи вдасться їм чогось досягнути і чи вони самі знають, що вони можуть зробити. Тут поки відповіді немає. Але в мене немає сумнівів, що вони спробують вплинути на результат президентських виборів, які розглядають ,як надзвичайно важливі. Кремль не хоче бачити Віктора Ющенка президентом України. І багато представників політичної еліти Росії також не хочуть, щоб він став президентом. Оскільки вони вважають, що у такому випадку російський вплив на Україну послабиться”.

Майкл Макфол стверджує, що російська влада, підсилена результатами парламентських виборів, використає усі ресурси, щоб перешкодити обранню Віктора Ющенка наступним президентом. А про те, які саме ресурси, він говорить із багатозначною усмішкою:

“Гроші... , а також різні способи мобілізації етнічних росіян в Україні. Пан Путін має високу популярність у Східній Україні, як ви знаєте, а тому він може мати значний вплив на вибір етнічних росіян в Україні”.

Водночас американський політолог наголосив, що в ефективності цих ресурсів він особисто не переконаний. Для “Радіо Свободи” Сергій Куделя, Вашингтон, для “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

А в Україні народні обранці таки дали згоду на те, щоб відправити до Африканської Ліберії українських миротворців. Це прохання президента Леоніда Кучми підтримали представники депутатської більшості. Опозиція не голосувала, або голосувала проти. За перебігом події стежив Віктор Міняйло з Києва.

Віктор Міняйло

Нині заступник голови парламентського комітету з питань оборони і державної безпеки Борис Андресюк пояснив чим нова пропозиція президента відрізняється від попередніх.

Борис Андресюк

Надзвичайно важливе питання було у народних депутатів стосовно того пункту, що наш миротворчий контингент може надавати вогневу підтримку піхотним частинам місії.

Пропозиції, які надані президентом – це питання, яке ставилось народними депутатами на комітеті, і тут в залі вирішене питання. У відповідності до мандату ООН наш миротворчий контингент не буде приймати заходів і приймати участь в бойових діях.

Віктор Міняйло

Але опозиція має свою точку зору на цю проблему. Говорить представник “НУ”.

Микола Поліщук

Світовий досвід свідчить, що якщо миротворці навіть беруть в бойових діях участь, то 88% санітарних втрат – це захворюваність і тільки 12% - бойові втрати.

Що ми чекаємо в Ліберії: 58% ВІЛ-інфікованих, щомісяця оголошується в регіоні епідемія холери, жовта лихоманка, на яку ще жоден європеєць не вижив. Що вони сюди привезуть?

Віктор Міняло

Дещо інші цінності в Ліберії бачить колишній міністр оборони України Олександр Кузьмук.

Олександр Кузьмук

Да в цій же Ліберії багатющі рибні запаси, корисних копалин, це економічний інтерес. Якщо говорячи термінологією військовою: на плечах воєнних туди підуть дипломати, урядовці і бізнесмени. І будуть заробляти там національні інтереси України. І військовий інтерес безперечний – це півсотні підготовлених за короткий термін льотчиків і гроші на відновлення армійської авіації.

Віктор Міняйло

Після бурхливих дебатів ВР, як висловився один із депутатів від опозиції, цитую: “Відправила українських вояків гинути за чужі алмази”. Віктор Міняйло для “Радіо Свобода”, Київ.

Наталя Мусієнко

У Києві відбувся другий раунд російсько-українських переговорів щодо розмежування Азово-Керченської акваторії. По їх закінченню сторони не зробили жодних заяв. І лише за кілька днів завісу утаємниченості було припіднято. Заступник міністра закордонних справ України Олександер Моцик , який на переговорах очолював українську делегацію, зустрівся із журналістами, поміж якими був і наш кореспондент Сергій Кисельов.

Сергій Кисельов

Наскільки вдалося зрозуміти з високодипломатичних відповідей заступника міністра закордонних справ України Олександра Моцика, другий раунд російсько–українських переговорів з приводу делімітації державного кордону в Азовському морі та в Керченській протоці завершилися без вагомих результатів. Схоже, сторони домовилися лише про те, що "...наступний раунд відбудеться після Різдвяних свят у Москві. Також було досягнуто домовленостей про те, що до Нового року мають зібратися робочі групи, які створюються відповідно до попередньої домовленості між сторонами з метою відпрацювання моделей співпраці відповідних проектів угод у галузі судноплавства, рибальства, природокористування, дослідження морського дна та екології".

Пан Моцик також нагадав, що переговори з Москвою про статус Азовського моря та делімітацію його акваторії, про делімітацію акваторії Керченської протоки і морського кордону у Чорному морі тривають з жовтня 1996 року. І що відтоді позиція України жодного разу не змінювалась. Відповідаючи на запитання радіо "Свобода" про те, до якої межі Україна готова йти на компроміс у питанні про розмежування Азово–Керченської акваторії, заступник міністра закордонних справ сказав: "Межа нашого компромісу: ми пояснили нашим колегам з російської делегації про те, що є вимоги Конституції України, відповідно до яких в Азовському морі має бути проведений державний кордон, і є в Керченській протоці лінія, яка в радянські часи була встановлена, як лінія спочатку міжобласного розмежування, пізніше міжреспубліканського, а з появою незалежної України ця лінія стала лінією державного кордону між двома країнами".

Що ж до проведення кордону не лише по дну, але й по поверхні, Олександр Моцик зауважив: "Ми багато разів підкреслювали, що є вимоги Конституції - мати кордон по всьому периметру нашої держави, тому такий кордон з точки зору вимог Конституції має бути по поверхні". А з приводу того, чи не змінилась позиція Росії, яка вимагає нарізати на Азові кордон лише по дну, як це було зроблено на Каспії, в результаті чого казахська сторона втратила два острови з потужними нафтогазовими родовищами, український заступник міністра відповів дипломатично: "Ми працюємо, ведемо переговорний процес".

Олександр Моцик також уникнув прямої відповіді на запитання про наявність компромісних пропозицій з боку Росії, зауваживши, що це — деталі переговорного процесу, й розкривати їх зарано. А з приводу того, чи продовжує російська сторона наполягати на належності їй острова Коси Тузли, український дипломат зазначив: останнім часом таких заяв не було. І додав, що попри обіцянки Москви, жодних документів про російську належність Тузли українській стороні представлено не було, оскільки "таких документів не існує в природі". Сергій Кисельов, “Радіо Свобода”, Київ.

Наталя Мусієнко

Днями виповнюється рівно три роки від часу, коли Україна під тиском взятих на себе міжнародних зобов’язань закрила останній діючий у Чорнобилі ядерний реактор. Світ дедалі частіше звертається до думки, що атомна енергетика не така вже і небезпечна , а головне – без неї не можна запобігти подальшому глобальному потеплінню. Ще одне дослідження на цю тему нещодавно опублікували вчені іменитого американського університету , що носить назву Массачусетського Технологічного Інституту, ЕмАйТі. Детальніше з висновками Американських вчених вас ознайомить Марія Щур.

Марія Щур

У міру того, як спогади про Чорнобильську аварію віддаляються, а нові дослідження лікарів стверджують, що кількість жертв трагедії безпосередніх та пізніших вимірюється у тисячах, а не у десятках тисяч та мільйонах, дедалі більше вчених стають на захист атомної енергетики. Нове міждисциплінарне дослідження американських вчених з університету МІТ під назвою “Майбутнє атомної енергетики” закликає американський уряд не відкидати ідею атомної енергетики і заохочує його надати державну підтримку цій галузі. Вчені пояснюють свої рекомендації тим, що без використання атомної енергетики важко буде подолати загрозу забруднення повітря та глобального потепління.

На думку професорів Джона Дойча та Ернеста Моніца, до 2050 потрібно збільшити утричі нинішні ядерні можливості енергетики, і це скоротить шкідливі викиди в атмосферу приблизно на чверть. Оглядачі зауважують, що дослідження з’явилося саме у той час, як в адміністрації Буша заговорили про “відродження” атомної енергетики і необхідність збудувати 50 нових реакторів до 2020 року. Вчені погоджуються, що зв’язок дійсно є, проте вони вважають, що це саме вони вплинули на думку представників адміністрації, а не навпаки.

Професори Дойч та Моніц не приховують, що проблеми з атомною енергетикою є. Вони перераховують найважливіші : вартість, безпека та захоронення відходів. Ось у такому порядку. На думку американських вчених, безпека ядерних реакторів у майбутньому буде краще забезпечена, а статистика, тобто “менше, ніж один серйозний інцидент на 50 років” – не мала б стримувати розвиток галузі.

“Бізнес є бізнес” - вважають навіть у Німеччині, де “зелені” домоглися заборони будівництва ядерних реакторів після Чорнобиля. Але ядерна промисловість відмовляється помирати. Днями німецький канцлер Ґергард Шредер оголосив про продаж ядерних компонентів до Китаю. Це рішення викликало гостру критику з боку екологічно свідомих німців, так само як і бажання німецького концерну продати атомну електростанцію до Фінляндії, що вже набагато ближче до німецьких теренів.

Але це, на думку оглядачів, не мало б дивувати, коли навіть у самій Україні, яка була місцем найгіршої в історії ядерної аварії, мають твердий намір добудувати ще два ядерні блоки. Марія Щур, “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

Осквернення пам''ятника жертв Голокосту у Бабиному Яру у Києві було засуджено в Ізраїлі як акт антисемітизму. Із заявою протесту з цього приводу виступив ізраїльський міністр Натан Шаранський. Про це наш єрусалимський кореспондент Вольф Москович.

Вольф Москович

За повідомленням газети “Джорнал Пост” ізраїльський міністр зі справ Єрусалима та діаспори Натан Шаранський засудив осквернення меморіалу у Бабиному Яру у Києві. Представництво єврейського агентства “Сохнут” в Україні та Молдові подало скаргу у міліцію 1 грудня зразу ж після меморіальної церемонії, де виявився факт осквернення меморіалу.

У своїй заяві Шаранський сказав, цитую: “Мене шокувало та збентежило руйнування одного з найбільш визначних та відомих символів Голокосту. Після десятків років заперечувань Голокосту радянським властями уряд незалежної України визнав важливість збереження пам’яті Голокосту та шанування таких пам’ятних місць. Він повинен зробити все можливе для відвертання таких кримінальних вчинків у майбутньому. Сподіваюсь, що уряд України буде діяти рішуче, знайде та суворо покарає винних”. к.ц.

Меморіал, що складається з великого семисвічника, двох великих каменів та дошки з надписом подарованої президентом Ізраїлю Моше Кацавом у січні 2001 року був перевернутий та частково розбитий вандалами.

Голова відділу єврейського агентства у Києві Алекс Кац сказав, що два місяці тому меморіальна дошка подарована президентом Кацавом була теж пошкоджена. Тепер коли це трапилось удруге вже нема сумніву, що це було зроблено навмисно вандалами мотивованими антисемітизмом.

Президент Ізраїлю Моше Кацав на прохання посольства Ізраїлю у Києві вислав туди нову пам’ятну дошку, що знаходиться на шляху до Києва. Згідно Шаранського цей інцидент вказує на зростання антисемітизму у регіоні. Вольф Москвич, Єрусалим.

Наталя Мусієнко

І на завершення програми знаний культуролог Роман Корогодський про Євгена Сверстюка якому виповнюється 75 років.

Роман Корогодський

Євген Сверстюк на Волині. Євген Сверстюк в СРСР. Євген Сверстюк – шістдесятник. Євген Сверстюк – зек. Євген Сверстюк у світі, голова Українського пен-центру. Євген Сверстюк і газета “Наша віра”, яку він очолює 13 років. Євген Сверстюк –літературознавець, інтерпретатор творчості Ґете, Екзюпері, Шаміссо, Гоголя, Шевченка, Гончара, Тичини. Євген Сверстюк – батько, чоловік і, насамкінець, дуже складна і красива людина, багата душею, елегантна, шляхетна.

Назвав мені відомі духовні параметри особистості ювіляра. Кожний пункт можна розгортати в окремій повісті, оповіданні, етюди.

Увесь комплекс “Євген Сверстюк” – є яскравим, найпереконливішим свідченням шаленого, шаленого, шаленого ХХ століття, в якому ювіляр усім своїм життям довів, що всупереч і наперекір усім обставинам шаленого, шаленого, шаленого і вкрай деформованого, бездуховного світу можна залишатися людиною честі, сіячем духовності, високих зразків культуру. І головне – безстрашним лицарем України, послугуванню і обороні якої присвятив усе своє драматичне життя.

Євген Сверстюк народився на Волині (село Сільце Горохівського району). Ще хлопчиком був свідком міжнаціональної польсько-української ворожнечі. Згодом зазнав шаленого насильства двох окупаційних потуг – Німецької та Советської. Совєти ув’язнили Євгенового старшого брата Якова. У дитинстві улюбленою книжкою пастушка Жені був “Байрон”. 1953 року скінчив Львівський університет і влітку поїхав у Сибір шукати брата, який вже на висилці працював на лісоповалі. І знайшов проявивши неабияку вигадливість. І ,звичайно, Бог сприяв.

Аспірант в Інституті психології. Науковим керівником аспіранта Сверстюка був видатний вчений академік Григорій Силович Костюк. Усі 60-ті роки за ним стежить таємна поліція – КГБ. Виганяють з Інституту психології, “Ботанічного журналу”... І, нарешті, переслідування у “великій зоні” закінчуються арештом, судом і ув’язненням на сім років у таборах суворого режиму. Плюс – 5 років – висилка.

Молодий слухач спитає: “За що?” Відповідаю: За творчість. За історіософську працю “Собор у рештуванні”, за гострий публіцистичний памфлет “Процес над Погружальським” (про підпал Бібліотеки Академії наук, де згоріли чималі фонди україніки), за десятки літературознавчих текстів, текстів добірної критики, що були опубліковані закордоном. На відміну від багатьох шістдесятників, які писали підцензурно, хай навіть на межі фолу, Євген Сверстюк фактично відмовився від свого авторства. Його тексти “редагував” Іван Світличний аби стерти Сверстюковий стиль, щоб КГБ його не вирахувало. І писав, що думав і як вважав за свій обов’язок.

Через 12 років ув’язнення у “малій Зоні” він повертається у крижану мерзоту “великої зони”. За плечима досвід зека, який Сверстюка не покидає. Він живиться людським радощами рідного дому – жінка, діти, які повиростали, контакти з учорашніми зеками-побратимами і вдячна згадка про канадійського видатного вченого Юрія Остаповича Луцького, який віднайшов адресу Сверстюка на висилці і писав йому листи.

Колесо історії Кліо рвучко крутила і у новому часі Євген Сверстюк віднайшов у собі такі вражаючі уяву духові сили, проявив такий динамізм особистості, що залишається лише дивуватися всьому зробленому цим робітником на полі культури.

Інтуїція психолога дозволила оминути йому майдани, мітинги, популізм і, зрештою, компроміси політиків. Євген Сверстюк залишився чи не останнім романтиком (згадайте “Байрона” і його дитинство), і Дон Кіхотом – героєм його зрілих років. І таким він уже залишиться.

У мене є особистий пієтет до Євгена Сверстюка: він познайомив мене з Оксаною Ящишин, моєю дружиною, і наше весілля відбулося в Сверстюкові хаті. Дякую тобі, Женю, дякую! Роман Корогодський для “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

Наразі все. У програмі “Сім днів демократії” з вами прощається Наталя Мусієнко. Щасти Вам!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG