Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:20

“Права людини”. 1. Судді Луганщини скаржаться на тиск з боку учасників судових процесів. 2. У Симферополі відкрилася музейна виставка про дисидентський рух кримських татар. 3. Поневіряння мешканця Івано-Франківська на російсько-естонському кордоні. Рубрика “Голоси скривджених”. 4. Про непомітні, але неухильні зміни у суспільній свідомості і мовній політиці в Україні розмірковує Олександр Ірванець. Рубрика “Погляд”.


Надія Шерстюк “Права людини”. 1. Судді Луганщини скаржаться на тиск з боку учасників судових процесів. 2. У Симферополі відкрилася музейна виставка про дисидентський рух кримських татар. 3. Поневіряння мешканця Івано-Франківська на російсько-естонському кордоні. Рубрика “Голоси скривджених”. 4. Про непомітні, але неухильні зміни у суспільній свідомості і мовній політиці в Україні розмірковує Олександр Ірванець. Рубрика “Погляд”.

Київ, 16 грудня 2003 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк, за режисерським пультом Артем Мостовий. Вітаю вас, шановні слухачі!

Сьогодні у програмі ви почуєте:

- Судді Луганщини скаржаться на тиск з боку учасників судових процесів.

- У Симферополі відкрилася музейна виставка про дисидентський рух кримських татар.

- Поневіряння мешканця Івано-Франківська на російсько-естонському кордоні. Рубрика “Голоси скривджених”.

- Про непомітні, але неухильні зміни у суспільній свідомості і мовній політиці в Україні розмірковує Олександр Ірванець. Рубрика “Погляд”.

На Луганщині судді заявляють, що вони зазнають тиску і переслідувань від учасників судового процесу. Про це журналістам офіційно заявив начальник територіального управління державної судової адміністрації Володимир Іванов. Він зазначив, що судді відчувають тиск на лише під час розгляду резонансних кримінальних справ, але також і цивільних справ, пов’язаних з розподілом власності.

Василь Соколенко розповідає детальніше.

Василь Соколенко

З початку року луганські правоохоронні органи зафіксували 4 випадки прямого тиску на представників Феміди з боку підсудних. Двічі представники міліції протягом тривалого часу охороняли суддів та членів їхніх сімей як на роботі, так і вдома. А до розслідування таких випадків залучали навіть СБУ. Факти тиску на суддів були зафіксовані у віддаленому сільському райцентрі Міловому, шахтарському місті Первомайську і двох луганських місцевих районних судах. Причому, як прогнозують правоохоронні органи, в перспективі може набути масового загрозливого характеру.

Ось що з цього приводу говорить начальник Луганського територіального управління судової адміністрації Володимир Іванов:

Володимир Іванов

Є велика проблема. І я думаю, що сьогодні загострюється проблема із захисту суддів з точки зору недопущення тиску на них при відправленні правосуддя.

На превеликий жаль, ми сьогодні маємо в області випадки, коли ми маємо виставляти фізичну охорону для суддів, які відправляють правосуддя з тих чи інших питань. Як правило, це кримінальні справи. Були деякі, хоча поодинокі, але все ж таки були, випадки загрози життю судді або членам його родини.

У всіх цих випадках разом з правоохоронними органами оперативно ми реагували і приймали відповідні заходи, щоб уникнути цих проблем. Але ця проблема є, і вона потребує вирішення в перспективі.

Василь Соколенко

Зв’язку з такою загрозливою ситуацією всім луганським суддям керівництво територіального управління судової адміністрації рекомендувало з метою убезпечення життя відразу після погроз на свою адресу повідомляти правоохоронні органи та відповідну службу.

На прес-конференції було порушене й питання корупції у судових органах. Журналістам повідомили, що такі факти на сьогодні дуже важко виявити, а ще важче покарати працівників Феміди. Щоб протидіяти корупції в судах, територіальне управління судової адміністрації вирішило розмежувати обов’язки суддів та працівників канцелярії. Тепер громадянин, який звертається до суду з самим суддею зустрічається лише на судовому процесі. З цією ж метою приміщення для суддів будуть віддалені від кімнат, де працюють інші працівники судових органів. Як вважають правоохоронні органи, це теж допоможе унеможливити тиск на суддів.

Надія Шерстюк

У Симферополі відкрилася музейна виставка про дисидентський рух кримських татар під назвою “Ант еткенмен” (“Я поклявся”). Вона приурочена до 60-ліття з дня народження лідера кримськотатарського національного руху, відомого правозахисника і дисидента Мустафи Джемілєва.

Детальніше про це розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула. Рубрика “Минуле”.

Володимир Притула

Тужливо ллється кримськотатарська мелодія, передаючи біль і сум за втраченою батьківщиною. Усі роки після депортації 1944 року кримські татари намагалися повернутися до Криму, і через півстоліття важкої боротьби вони це право вибороли. Фактично кримськотатарський національний рух став першим у колишньому Союзі дисидентським рухом, органічно влившись у 60-ті роки в правозахисний. Саме його історії і присвячена виставка, яка у ці дні проходить у Симферопольському краєзнавчому музеї.

Каже історик Ельвіра Зейналієва:

Ельвіра Зейналієва

Пам’яті наших дідів, батьків, братів, матерів і сестер, які не дожили до сьогоднішніх днів, тих, які загинули в часи тоталітаризму, тих, кого вбивали, але не вбили у них любові до своєї Батьківщини, вірності своїй справі - всім їм і всім нам ця виставка присвячується.

Володимир Притула

За її словами, на виставці зібраний і вперше показаний унікальний фото-документальний матеріал про історію кримськотатарського національного руху за повернення на батьківщину, про його зв’язок з радянським дисидентським і правозахисним рухом.

Голова кримської організації Народного руху України, керівник Центру захисту прав людини імені Петра Григоренка Леонід Пилунський відзначив символічність цієї події.

Леонід Пилунський

Ця виставка відбувається у приміщенні КПРС, яка впала і загинула. Важко було уявити 15 чи навіть 10 років тому, що виставка Національного руху проходитиме в будинку колишнього обкому Компартії. Але це факт! І не тільки це і те, що цей захід організовано на честь ювілею видатного правозахисника Мустафи Джемілєва, є важливим і символічним. Головне визнання того, що національний рух кримських татар, унікальний. Маленький народ поставив перед собою мету – повернутися на свою батьківщину. І повернувся! Всупереч всьому. Всупереч, здавалося б, непереможному КДБ і всій системі придушення, яка всі ці 50 років знищувала цей народ. Але народ повернувся і сьогодні ви тут!

Володимир Притула

Виставка про дисидентський рух кримських татар під назвою “Ант еткенмен” (“Я поклявся”) діятиме до січня наступного року, це перший у Криму подібний захід, який об’єктивно висвітлює історію участі кримських татар у дисидентському правозахисному русі.

Надія Шерстюк

Вже більше року мешканець обласного центру Прикарпаття намагається привернути увагу громадськості до фактів порушення прав людини, які роблять окремі російські правоохоронці. Івано-франківця, який повертався додому з Естонії, змусили віддати частину грошей, які він перевозив додому.

З подробицями наш івано-франківський кореспондент Іван Костюк.

Іван Костюк

Івано-франківець Олександр Дмитрович Непо у вересні минулого року повертався на батьківщину з Естонії. Там мешкають його батьки. Щороку пан Олександр відвідує родину. Однак минулорічна його поїздка виявилася не надто вдалою. Про це говорить сам пан Олександр.

Олександр Непо

13 вересня минулого року, приїхавши з міста Таллін (Естонія) рейсовим автобусом компанії “Євролайнс” до міста Санкт-Петербург на Балтійський вокзал, я був грубо зупинений транспортною міліцією. Мене відвели у відділення Балтійського вокзалу. Під час обшуку у відділенні я був змушений віддати 300 доларів для того, щоб вчасно потрапити на місце свого постійного проживання.

Іван Костюк

Олександр Непо перевозив через російсько-естонський кордон близько 500 доларів США. Згідно з митними правилами, таку суму дозволено не декларувати. Зрештою, як розповідав пан Олександр, він, не знаючи на той час досконало митних правил, готовий був задекларувати навіть ту суму, яку він ввозив.

Однак на російській митниці були відсутні бланки російською мовою. Пасажирам пропонували заповнити бланки англійською або ж естонською мовами, якими серед тих, хто їхав в автобусі, володіли одиниці. Російські правоохоронці, скоривставшись тим, що в громадянина України вже є квиток на потяг до Львова, у буквальному розумінні обібрали його.

Олександр Непо звернувся з листом до російськомовної газети “Естонія”, в якій у вересні 2002 року була надрукована стаття журналіста Євгенія Капова під назвою “Рекет в сірих шинелях”. У публікації детально розповідається, як на вже згадуваному Балтійському вокзалі Санкт-Петербурга міліціонери оббирають людей, які їдуть з Естонії. На підтвердження наведено з десяток листів тих, хто постраждав від таких дій російських правоохоронців.

Хоча після того, що сталося в Санкт-Петербурзі з Олександром Непо, минуло більше року, він продовжує звертатись до засобів масової інформації для того, щоб вони поінформували громадськість про те, якими демократичними цінностями керуються окремі російські правоохоронці.

Він навіть написав листа до генерального прокурора Російської Федерації. Щоправда, так і не отримав відповіді. Однак переконаний, що за приниження та пограбування людини все ж таки хтось повинен відповісти.

“Гроші я зароблю. Це, зрештою, не така велика сума, - заявляє пан Олександр, - та відчуття страху та приниження зі мною залишаться ще надовго”.

Надія Шерстюк

Наш постійний автор письменник Олександр Ірванець, як завжди, пильно придивляється до усього, що його оточує. Сьогодні у поле його зору потрапили вивіски магазинів і таблички з назвами вулиць. Олександр Ірванець їх уважно роздивився, і ось, які думки у нього з’явилися.

Олександр Ірванець

На сторінках своєї нової книги "Дві України", яка нещодавно побачила світ у видавництві "Критика", політолог Микола Рябчук згадує закон “Про мови в УРСР", чинний ще й по сьогодні.

У притаманній йому іронічній манері Рябчук зауважує, що хоча цей закон і усталює статус української мови, як державної, проте він, закон, ніяким чином не пов''язаний з карним законодавством. Простіше кажучи, жодного покарання за нехтування правовими нормами не передбачено: ані ув''язнення, ані грошового штрафу, ані навіть публічної догани.

Щоденне життя великими порціями дає докази цієї сентенції Миколи Рябчука. Після кількох років патріотичної ейфорії російськомовний елемент в українському суспільстві знову почувається комфортно, й навіть потрохи переходить у наступ.

Нещодавно газета "День" повідомила про те, що на Донеччині й Дніпропетровщині скорочується кількість українських шкіл. В Кабінеті Міністрів високопосадовці, аж до рангу міністра чи віце-прем''єра й надалі не обтяжують себе вивченням мови народу, яким керують.

На вулицях Києва відкриваються заклади з російськими назвами. Книжковий "Квадрат" на Площі Слави декларував себе в рекламних листівках і плакатиках, як "Мір кнігі", та після втручання пильних чиновників таки змінив слово "Мір" на "Світ".

Тим часом на Подолі, через дорогу від Києво-Могилянської Академії, осередку української духовності й культури, відкрився великий магазин хутряних виробів під назвою "Імпєрія мєха". Магазин успішно провадить свій бізнес і, судячи з усього, змінювати вивіску не збирається.

А трохи далі від центру столиці, на розі вулиць Довженка й Дегтярівської зводиться новий офісний центр з червоної цегли. Одразу помітно, що проектанти поставилися до своєї справи серйозно - сплановано все, включно з табличками, на яких зазначено назву вулиці. Таблички ці достатньо великі й легко прочитуються не тільки пішоходами, а й пасажирами громадського транспорту. Напис на них повідомляє, що вулиця Дегтярівська, на якій стоїть споруда, насправді - "ул.Дегтярьовская".

Можливо, у Київської міськради і справді багато важливіших справ. Так, у той час, коли в більшості міст Сходу й Центра нашої держави ще досі не ліквідовано вулиці Леніна, Маркса, Енгельса, Лібкнехта й інших історичних авантюристів, наведені вище два незначущі епізоди можуть видаватися сущим дріб''язком.

Але насправді на тринадцятому році незалежності людині навіть з елементарним, не гіпертрофованим почуттям патріотизму робиться просто прикро, що за порушення безневинного закону “Про мови” нікого не можна притягти до відповідальності. Навіть публічної догани оголосити не можна. Хіба що розповісти про це радіослухачам.

Надія Шерстюк

На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк, мені допомагав за режисерським пультом Артем Мостовий. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG