Доступність посилання

ТОП новини

Українській вечір у Празі.


Оксана Пеленська Українській вечір у Празі.

Прага, 17 грудня 2003 року.

Оксана Пеленська

Український вечір провела в Празі чеська гуманітарна організація “Людина в біді”. У програмі був документальний фільм про українців, які живуть і працюють у Чехії, фотовиставка та круглий стіл, до якого особливий інтерес проявили молоді чехи.

Зал, де відбувся український вечір, заповнили передусім чеські студенти і журналісти. Як на самому початку пояснили організатори, українські робітники, яких на вечір запросили, на зустріч прийти побоялись. Отже, одна з найгостріших проблем життя українських заробітчан, а їх у Чехії, за окремими даними, до 150 тисяч, була порушена відразу. Більшість працює на чеських теренах нелегально, не має жодних прав, а через те намагається жити непомітно як у своєму рідному середовищі, так і в чеському. Автори документального фільму, показаного на вечорі, назвали систему організації праці “начорно” пірамідою. Ïї основа – сотні тисяч заробітчан, які чесною працею заробляють на хліб для родин, покинутих в Україні. На вершині піраміди – так звані українські клієнти, які влаштовують на роботу в обхід чинного законодавства, і чеські підприємці, які на цьому беззаконні багатіють. І одних, і інших очевидне визискування, рабська система праці не хвилює. Про такий стан справ добре знають як в Україні, в управліннях з працевлаштування, так і в чеському міністерстві праці й соціальних справ. Про піраміду знають і в чеській поліції для іноземців, яка систематично проводить облави в робітничих гуртожитках. В одному з них, інкоґніто, тобто без відома робітників, поселився працівник чеської гуманітарної організації “Людина в біді” Роман Пекарж і побачив будні заробітчан, так би мовити, зсередини. Що означає бути українським заробітчанином у Чехії?

Роман Пекарж

Гадаю, що нині це дуже тяжко. Ці люди такі самі, як ми, хіба що умови їхнього життя ускладнені тим, що вони працюють на чужині й у тяжких умовах виконують некваліфіковану роботу. В цьому середовищі я зустрівся з людьми, які працюють на чеських теренах начорно. Зі звичайного, людського боку ці люди видались мені близькими до нас. Це також слов’янський народ, так що великої різниці немає, хіба що українці трохи безпосередніші, ніж чехи.

Оксана Пеленська

Але українці, які працюють поруч з чехами, також назагал, і освіченіші від своїх чеських колег. Дискусія на цю тему особливо пожвавішала, коли з висновками своїх досліджень виступив доцент Карлового Університету в Празі Душан Дрбоглав. У середовищі українських заробітчан, людей, які переважно виконують некваліфіковану працю, 68 % має закінчену середню освіту, а 18 – вищу. Тобто, відповідають дійсності непоодинокі факти, оприлюднені в чеській пресі: українські вчительки доглядають пристарілих, інженери носять на будовах цеглу, а медичні сестри працюють прибиральницями. І це невидиме протистояння основи піраміди з її вершиною за мовчазної згоди високих міністерських функціонерів з обох сторін кордону триває. Як розірвати коло? Душан Дрбоглав радить:

Душан Дрбоглав

Гадаю, тут є кілька рівнів. По-перше, треба удосконалити законодавство та його практичне застосування і тут шукати компроміс. Є ще одна дуже важлива річ: це те, що вивчення проблеми відстає від потреб. Маю на увазі, що треба об’єктивно аналізувати проблеми і про результати досліджень інформувати. Та передусім нам треба навчати державних працівників і недержавний сектор. Нам усім потрібно об’єктивно інформувати, що ж це таке - еміграція, щоб у суспільстві не виникали міфи, які працюють проти еміграції. Тому що на ці негативні міфи реагують політики, які не можуть ігнорувати своїх виборців.

На думку чеського вченого, легальна еміграція - позитивне явище для Чехії, й про це потрібно відкрито говорити, щоб привернути суспільство на бік іноземного робітника. Цю думку підтримали всі присутні на українському вечорі, крім самих українських робітників. І цього разу страх бути поміченими вибив їх зі гри.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG