Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:35

“Сюжети”


Надія Степула “Сюжети”

Київ, 19 грудня 2003 року.

Надія Степула

Снігу – по очі, Що можна відгородитись від світу Білими кучугурами, завіями, завірюхами. Вгрузли будинки у зиму і тільки вікнами світять, А ми, припавши до шибок, щось нетутешнє слухаєм. Треба нам, Боже, неба, блакитного, чисто білого, Щоб люди, хоча б на віддалі, здавалися нам ангелами. Марення ці безкінечні – отруйне жало у тілі... Насправді ж ми дуже сонячно Прагнем життя і веселости.

Так поетеса Марія Людкевич пише про сніг насущний.

Дорогі слухачі! За кілька миттєвостей Ви почуєте Марію Людкевич – у нинішнім випуску радіожурналу СЮЖЕТИ.

Я, Надія Степула, автор і ведуча, вітаю Вас. Сподіваюся, звуки призабутого вальсу Анатолія Кос-Анатольського “Сніжинка” у виконанні Марії Крушельницької подарували вам ілюзію тепла.

Далі – сюжет поетичних шукань, знахідок і сумнівів Марії Людкевич. Відома сучасна українська письменниця, лауреат премій імені Лесі Українки, “Благовіст”, імені Маркіяна Шашкевича, редактор газети “Галицьке юнацтво”, керівник студії “Джерельце”... – у Марії Людкевич сюжети життя наповнюються, мов соти, густим медом чуттів і справ. А передусім - творенням книг поезії, прози, дитячих збірок.

Навіть, якби не було закінчення цього року і не надходив Новий Рік, то все одно у Марії Людкевич є привід для того, щоб підбивати підсумки. Саме цього року у неї з’явилося кілька нових книг. Марія розкажи будь ласка спочатку про “Срібну тінь сосни”.

Марія Людкевич

“Срібна тінь сосни” – це якраз моя нова книжка куди ввійшли мої вірші написані протягом кількох. Вірші, я б сказала, різні, які писалися за різним настроєм, враженням, але мені здається, що ця книжка цілісна саме по назві “Срібна тінь сосни”. І тут є вірш, який пояснює суть, але я думаю, що читачі можуть здогадатися про зв’язок людини з природою, про красу природи, про те, що від цього нашого хаосу, від такої круговерті людині хочеться бути сам на сам зі свою душею, з совістю, природою, з тими срібними тінями, які тільки може дати природа.

Звучить вірш у виконанні Марії Людкевич.

Надія Степула

У наш вік, вік технічний, комп’ютерних технологій, як ти думаєш, де тут місце поезії?

Марія Людкевич

Надзвичайно цікаве питання на яке можна певне роздумувати, я думаю, дуже довго. Але щоб сказати коротко, то я можу сказати так, тому що я спілкуюся з молодими поетами, з початкуючими поетами, поетами, які різних напрямків, стилів. Я знаю багатьох людей і я бачу, що природа поезії, вона є недосліджена, вона є в кожний раз інша. І вже здавалося, що справді в такому прагматичному світі звідки народжується ця поезія. А виявляється вона живе, вона народжується, дає щось нове, оригінальне і мені здається, що місце поезії саме в душі людини.

Надія Степула

Це була Марія Людкевич, поетичний оптимізм якої не затуляють навіть срібні тіні.

Збірка рекламних відео стрічок Жана Марі Бурсико зачарувала тисячі киян. Серед них – і мою колегу Богдану Костюк. Послухаймо її Сюжетик.

Богдана Костюк

“Ніч пожирачів реклами” двічі потрапляла до Книги рекордів Гіннеса – як найбільша у світі колекція рекламних роликів і як найдовше на планеті шоу. Збірка рекламних відео стрічок Жан Марі Бурсико – явище унікальне. Цього року сюжети “відео-дива” від пана Бурсико побачили тисячі киян, які подивились упродовж п’яти годин близько п’ятисот роликів. І, як стверджують організатори “рекламо-відео-шоу” у Києві – група рекламних компаній Euro RSCG Worldwide – у світі кіно – відео – реклами спостерігається відхід від “кліпової” побудови стрічки на користь реалістичного сюжету. Жан Марі Бурсико напередодні київської Ночі пожирачів реклами в інтерв’ю для агентства Франс Прес зазначив: “Я робив акцент на соціальній рекламі, що містить роботи митців Європи, Азії та Латинської Америки. Стрічки зроблені на високому професійному рівні, з незвичними творчими підходами до розкриття теми та ідеї. У підсумку, такі ролики зруйнували давній стереотип про “сірість” і “безвиразність” реклами соціального спрямування. Але ті, хто продивився усі пів-тисячі стрічок, мабуть, побачили і перевагу пацифістської тематики. Змінюється світ – змінюються настрої і сподівання людей і, відповідно, змінюються підходи до створення реклами”.

Надія Степула

Шукати себе у музиці, у буднях і святах – і так усі сто непростих літ... – такий сюжет від Бога випав на долю Миколи Колесси. Сюжети від Галина Терещук.

Галина Терещук

Ті, хто побував на урочистій академії у Львівській опері, де вітали славетного маестро, були захоплені шляхетністю, манерами, тактовністю Миколи Колесси—людини цілої епохи, котра пережила різні влади і війни, арешти своїх друзів і шалений тиск на українську музику, заборону церкви і віри. Несправедливість, фальш і постійні утиски, нагляд КДБ за диригентом і ректором консерваторії усе це боліло маестро, у радянський період він був мовчазний. Ось що пригадує про Миколу Колессу відомий український письменник Роман Іваничук, котрий у 1948-1949 роках мешкав разом із сестрою на квартирі у Колесси. Тоді Іваничук тільки-но вступив у Львівський національний університет.

“Талановитому, багатообіцяючому молодому композитору Миколі Колессі від відданого йому Олександра Глазунова. 29 червня 1928 року. Прага”. Цей напис відомого російського композитора Микола Колесса зберігає досі. Як дипломну роботу Микола Філаретович створив “Українську сюїту” для симфонічного оркестру. На випускному вечорі її виконав оркестр Чеської філармонії. На концерт прийшов Глазунов, який проїздом був у Празі і був захоплений сюїтою молодого Колесси. Так відбулось знайомство молодого українського композитора із відомим російським маестро.

Цікаво, що Микола Колесса народився 6 грудня на Святого Миколая за латинським обрядом, у день, коли був створений вищий музичний інститут у Львові. І доля так склалась, що Микола Колесса, покинувши медицину, зайнявся музикою, якій був відданий усе життя.

Надія Степула

Музична Україна святкує 90-ту річницю утворення Київської та Одеської консерваторій. Ця дата пов’язана зі сто тридцятими роковинами від дня народження видатного російського композитора піаніста, диригента Сергія Рахманінова. Сюжет від Лесі Олійник.

Лесі Олійник

У цьому році музичний світ відзначає 130-річшщю від дня народження та 60-у роковину смерті видатного російського композитора, піаніста і диригента Сергія Рахманінова. Музична Україна святкує також 90 річницю утворення Київської та Одеської консерваторій. Виявляється, що ці події між собою тісно пов’язані.

Рівно 110 років тому в Києві відбулася прем''єра опери "Алеко" Сергія Рахманінова. Успіх опери був надзвичайний. Уривки з "Алеко" зникли з полиць нотних магазинів Києва ще за рік до її сценічного втілення. У день прем''єри за диригентським пультом стояв її автор. Рахманінову на той час виповнилося лише 20 років.

Тоді ж, отже теж 110 років тому, молодий композитор випустив у світ і свою першу збірку вокальних творів. Серед них були два романси, написані за мотивами поезій Тараса Шевченка - "Дума" та "Полюбила я на печаль свою". З такою ліричною тугою звучать у Рахманінова Шевченкові слова: Полюбилася я, одружилася я з безталанним сиротою - така доля моя! З української їх переклав відомий російський поет Олексій Плещеев. Кілька років згодом Сергій Рахманінов буде опікуватися справами Київської консерваторії. Ось що пише він у своєму листі до принцесси Альтенбурзької Герцогині Саксонської: " Моя поїздка в Київ була пов’язана з клопотанням Київського училища про перейменування в консерваторію, одразу ж додам, що я вважаю це клопотання цілком виправданим і охоче до нього приєднуюсь...Постановка справи в училищі цю реформу виправдовує". Авторитетна думка відомого композитора зіграла свою роль у вирішенні долі вищого музичного закладу Києва. 90 років тому почала діяти Київська консерваторія. Водночас відбулася реорганізація в консерваторію й Одеського музичного училища. А, у 1940 році, майже перед самим початком війни, ще за життя Сергія Васильовича Київській консерваторії присвоїли ім’я Петра Ілліча Чайковського.

В Україні Сергій Рахманінов досить часто виступав як композитор та піаніст і з власними концертами. Ось географія його виступів лише у жовтні 1914 року: 19-го - в Києві, 21-го - в Одесі, 24-го - у Кременчузі, 25-го - в Полтаві, 26-го - в Харкові, 28-го - в Катеринославі. 90 років згодом, на стіні Київської консерваторії, реорганізованій тепер у Національну музичну академію встановлений пам"ятний знак Сергію Рахманінову.

Є у Рахманінова один з найдраматичніших творів - шедевр світової вокальної літератури, романс "Я опять одинок" ("Я знов один"). Написаний він за віршами Шевченка у вільному перекладі російського поета Івана Буніна. Відчай самотності та страждання в мелодіях Рахманінова перегукується з рядками поезії Шевченка: Як билина при долині/В одинокій самотині/ Старіюся я. Або; Одинокою я/Старіюся в чужій хаті-/Така доля моя І Саме в той час Рахманінов уперше надовго залишав свою батьківщину. Це було ніби тривожне пророцтво про подальшу долю композитора. Як і Шевченка, якого на десятиліття відірвали від рідної землі, Рахманінов понад 25 років, до самої смерті довелося залишатися на чужині. Як не згадати тут Шевченкові рядки: Тяжко-важко умирати/У чужому краю!.

Надія Степула

У багатьох дітей і дорослих сюжети добра, справедливості і сповнення мрій традиційно пов’язані зі Святим Миколаєм. День Святого Миколая, згідно різних церковних календарів припадає для одних християн на шосте грудня, для інших – на дев’ятнадцяте.

Сюжет про Святого Миколая подарував нам світлої пам’яті Ігор Білозір, його неповторний голос.

Дорогі слухачі! Радіожурнал СЮЖЕТИ відзвучав. Дякую за увагу. З вами була автор і ведуча – я, Надія Степула. Хай вам щастить на сюжети, позначені вірою і любов’ю! До нової зустрічі на хвилях “Радіо Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG