Прага, 21 грудня 2003 року.
Марія Щур
Віітаю вас, шановні радіослухачі на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном – Марія Щур.
Традиційно наприкінці року підбивають його підсумки. Тому в сьогоднішньому “Економічному журналі” ми поглянемо на рік, що минає, з точки зору світової економіки. Цій темі ми присвятимо усю сьогоднішню передачу, а про Україну поговоримо у нашому наступному випуску.
У світі оглядачі говорять, що глобальна економіка, яка перебувала у кількарічному застої, нарешті побачила світло у кінці тунелю. Потужний розвиток продемонстрували передусім азійські держави, особливо Китай, а найбільша економіка світу – Сполучені Штати вийшли з летаргії та почали нарощувати оберти.
Говорить старший економіст Організації Економічної Співпраці та Розвитку Вінсент Кон.
Вінсент Кон (переклад)
Американська економіка продемонструвала стрімке піднесення. Японці також здивували нас тим, які добрі економічні показники вони мали у другому та третьому кварталі року. І із запізненням країни єврозони також, здається, виходять із трирічного застою. Так що перспективи на 2004 рік виглядають добре.
Марія Щур
Американцям у третьому кварталі вдалося навіть побити рекорди азійських країн, бо зростання їхньої економіки пришвидшилося на 8%. Проте економіст наголошує, що швидке зростання є доволі штучним.
Вінсент Кон (переклад)
Відродження американської економіки завдячує стимуляції, яку провела адміністрація – рекордне скорочення податків та відсоткових ставок, а також девальвація долара – усе це і підживлює швидкі темпи, але непокоять процеси, пов’язані з бюджетним дефіцитом, який також зростає рекордними темпами.
Марія Щур
Проте у самій Америці на ситуацію дивляться набагато оптимістичніше і до пророків, що віщують недобре, воліють не дослухатися. Детальніше із фінансової та ділової столиці США повідомляє наш кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
Aмериканська економіка виходить із періоду застою. Кожен день приносить нові статистичні відомості про ситуацію в різних сферах промисловості. Цифри назагал оптимістичні. Більшає кількість новоспоруджених односімейних будинків, підвищується продуктивність праці, меншає кількість безробітних, які подають на фінансову допомогу - 353 тисячі, на 22 тисячі менше, ніж тиждень тому.
Востаннє подібний показник знижувався майже три роки тому. Загальна кількість безробітних зменшилася на одну десяту нижче рівня 6 відсотків. На перший погляд – ніби не така вже й поважна цифра, але для економістів вона – неначе той маяк, що світить крізь туман.
Те, що кількість заяв на допомогу по безробіттю пішла додолу, нижче позначки 400 тисяч, економісти інтерпретують як перехід кордону між погіршенням і поліпшенням стану справ у промисловості.
Гері Тейєр, провідний економіст брокерської компанії “Edwards & Sons” у місті Сент-Луіс, штат Кентаккі, каже: “Зниження рівня безробіття показує, що ринок праці швидко поліпшується, а це, у свою чергу обіцяє, що економіка далі міцнішатиме”.
Інша щойно опублікована цифра, у ділянці виробництва товарів, вказує на поліпшення справ у промисловому регіоні Атлантичного узбережжя, особливо на північному сході Сполучених Штатів. Там виробництво товарів у грудні місяці зросло, всупереч дещо негативному прогнозові.
Кількість нових замовлень - найбільша за останні 23 роки. Федеральний резервний банк Філадельфії опублікував дані про зростання регіональної промисловості, яка ось уже кілька місяців неухильно йде вгору.
Нові замовлення, які вважаються важливим показником майбутнього підвищення економічного розвитку, збільшилися на 42 відсотки у грудні, тоді як у листопаді збільшення, хоча теж спостерігалося, але не настільки потужне, у половинному обсязі. Зріс також індекс провідних економічних індикаторів – третій місяць підряд він перевищує прогнози.
Провідний індекс – це рівень економічної активності у перспективі півріччя зріс на 6 відсотків. Уолл-Стріт, фондова біржа цінних паперів, реагує на цю зливу позитивної інформації, плюс на арешт іракського тирана, значним підвищенням курсу акцій.
Наприклад, так званий індустріальний індекс Dow Jones’a, середнє статистичне, що його виводять на підставі курсу цінних паперів 30 найбільших американских промислових корпорацій, цей індекc вперше за понад три роки піднявся вище позначки 10 тисяч пунктів.
Індекс NASDAQ - це 100 найбільших технологічних компаній, наближається до позначки 2 тисячі пунктів – дворічний рекорд. Кажуть, добрі новини позитивно впливають на психологічний стан такого тонкого механізму, як фондова біржа. І це теж сприяє новому оптимізмові в американських ділових колах.
Марія Щур
У європейських країнах погляд на майбутнє менш оптимістичний, хоч ознаки відродження відчуваються і на старому континенті: зростає ділова активність, чому сприяють низькі відсоткові ставки. При цьому Німеччину, найбільшу європейську економіку, продовжують називати “європейським хворим”. Та німці напередодні Різдва все ж спромоглись виготовити для себе економічні ліки.
Після довгих та надзвичайно складних дебатів обидві палати парламенту голосами правлячих партій та опозиції нарешті ухвалили пакет реформ, які торкнуться податкової системи та ринку праці. Головна мета таких перетворень – підштовхнути економічний розвиток країни, залучити інвесторів, а значить сприяти створенню нових робочих місць та скороченню безробіття. Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Що спільного між Борисом Беккером та Міхаелем Шумахером? Вони є не тільки визначними німецькими особистостями, зірками спорту, але також мультимільйонерами, які полишили Німеччину, оселившись в інших країнах.
Там вони можуть платити значно менше податків. Про те, щоб перебратися за кордон останнім часом говорить і чимало підприємців. Це може означати подальше скорочення інвестицій і зростання безробіття. Протидіяти цьому має податкова реформа червоно-зеленого уряду.
Однак кабінету міністрів на чолі з Герхардом Шрьодером не відразу вдалося протягнути свої плани через законодавчі органи. Перетворення, які були ухвалені в бундестазі, парламенті країни, були зупинені бундесратом, представництвом федеральних земель.
Там соціал-демократи та “зелені” не мають власної більшості. Християнські демократи, наприклад, виступали проти перенесення податкової реформи на більш ранній термін, оскільки вони боялися подальшого зростання державної заборгованості, що суперечить маастріхстським критеріям, яких повинні дотримуватися країни єврозони.
Знадобилося провести не одне виснажливе засідання так званої узгоджувальної комісії, аби досягти компромісного рішення. І от в п''ятницю, практично на останньому засідання перед Різдвом, бундестаг та бундесрат голосами правлячої коаліції та опозиції нарешті проголосували за давно назрілі реформи.
Після голосування кожний намагався виставити себе в ролі героя. Лідер християнських демократів Ангела Меркель так сказала про соціал-демократів.
Ангела Меркель (переклад)
Вам під кінець йшлося тільки про зниження податків, а не про структурні зміни. Тому ми, консервативна опозиція, були тією рушійною силою, яка зробила можливими ці реформи.
Надія Кандиба
Канцлер Німеччини Герхард Шрьодер на це відповів.
Герхард Шрьодер (переклад)
Для мене не важливо, хто яку роль відігравав під час засідань узгоджувальної комісії, для мене важливо, що пакет реформ ухвалено і що це піде на користь Німеччині.
Надія Кандиба
Отже, вже наступного року податковий тягар, який тисне на жителів країни скоротиться на 15 мільярдів євро. Профінансувати скорочення надходжень до державної скарбниці планується за рахунок подальшого продажу державних підприємств та скасування низки дотацій.
Останнє викликало гарячі дебати серед самих соціал-демократів – особливо представники лівого крила вбачають у майбутніх перетвореннях наступ на соціальну систему Німеччини.
Не менш гарячою була суперечка і навколо зменшення фінансової допомоги з безробіття, яка тепер виплачуватиметься тільки дванадцять місяців, а не два роки, як раніше, та навколо фактично примусового зобов''язання людей, які довгий час перебувають без роботи, погоджуватися на будь-яку легальну працю, навіть якщо вона оплачується нижче тарифів.
Підрив принципів соціальної держави деякі соціал-демократи та “зелені” вбачають також у послабленні так званого закону проти звільнення. Тепер власник фірми, на якій працює менше десяти осіб, може звільняти будь-якого нового робітника без жодних наслідків для себе.
Автор реформи сподіваються, що це допоможе створити нові робочі місця на малих підприємствах, яким важко планувати майбутнє і які досі намагалися обходитися якомога меншою кількістю робочих рук, аби не створювати собі додаткових проблем. Але й це ще не все. Червоно-зелена коаліція та консервативна опозиція проголосували також за амністію для податкових грішників.
Той, хто до 31 березня наступного року добровільно відкриє свої тіньові накопичення, має сплатити 25 відсотків в якості податків та звільняється від кримінальної відповідальності. Отже, ті хто переховує свої гроші в люксембурзьких банках, або, скажімо, в Ліхтенштейні, має тепер час для роздумів, щоб вийти з тіньового бізнесу.
Марія Щур
На сході Європи лінія розподілу піде по кордонах Європейського Союзу. Центральноєвропейські країни переорієнтувалися здебільшого на ЄС, тому і темпи їхнього розвитку нагадуватимуть загальноєвропейські. А для колишніх радянських республік, що входять до Співдружності Незалежних Держав, можливо утримати швидкі темпи економічного зростання, хоч ключовим для них наступного року буде питання ціни на нафту. Говорить економіст лондонської аналітичної компанії “The Economist Intelligence Unit” Нік Редман.
Нік Редан (переклад)
Головне – це питання цін на нафту. Якщо вони і далі триматимуться на високому рівні, ми побачимо стрімкий розвиток, але, гадаю, цілком можна передбачити, що незабаром на ринок нафти вийде Ірак і ціни дещо впадуть.
Марія Щур
Тим часом нафта і року, що минає, так чи інакше визначала економічне середовище у найбільшій нафтоекспортуючій країні регіону – Росії. І не так сама нафта, як пристрасті навколо неї. Слово нашому московському кореспондентові Віталію Портнікову.
Віталій Портніков
Головною економічною подією цього року в Росії був. Звичайно ж, арешт відомого олігарха, керівника компанії “ЮКОС” Михайла Ходорковського та проблем, які виникли після цього у найбільшої нафтової компанії Росії.
Що цікаво? Як головна економічна подія року планувався зовсім не арешт Ходорковського, а об’єднання компанії “ЮКОС” та іншого відомого бізнесмена Романа Абрамовича – “Сібнафта”. Мав виникнути величезний нафтовий комплекс “ЮКОС-Сібнафта”, який став би найбільшою нафтовою компанією світу.
Але тепер, після арешту Михайла Ходорковського і проблем, які виникли у нафтової компанії “ЮКОС”, злиття “ЮКОСу” і “Сібнафти” не відбулося. Говорять, що “Сібнафта” буде шукати собі іншого партнера на західному ринку. Однак, сам факт того, що арешт Ходорковського призвів до серйозних змін на російському нафтовому ринку, заслуговує свого серйозного обміркування.
Як відомо, ринок зреагував на арешт Ходорковського досить нервово, і відразу ж з’явилися прогнози, що російська економіка може не витримати такого ставлення влади, а те, що саме влада була зацікавлена в арешті Ходорковського майже всі впевнені, до великого бізнесу.
Президент Росії Володимир Путін втім дав зрозуміти, що перегляду підсумків приватизації в Росії не буде. Однак він сказав і про те, що нафтові і газові компанії мають ділитися своїми прибутками з державою, і більш активно, ніж раніше.
Таким чином, можна вважати, що наступний рік також може стати роком серйозного з’ясування взаємин між російським політичним керівництвом та нафтовими компаніями Росії. Є, щоправда, ще один енергетичний монстр – об’єднання “Газпром”. Однак він контролюється близькими до Володимира Путіна силовиками.
Говорять, що саме “Газпром” є “гаманцем” російських силових структур. Тому сподіватися на реформу у газовій галузі не доводиться. А між тим, Світова Організація Торгівлі, до якої нібито намагається приєднатися Росія, висуває перед цією країною серйозні економічні вимоги. Насамперед зміну цінової політики у енергетиці.
Російське керівництво пручається цьому, бо усвідомлює, після цього економіка в Росії почне розвиватися не за пострадянськими, а за реалістичними законами. А це, як можна зрозуміти, не в інтересах російської номенклатури.
Арешт Михайла Ходорковського, реакція на це президента Російської Федерації Володимира Путіна, той факт, що президент і прем’єр міністр не погодилися між собою у реакції на події, які відбуваються навколо керівника компанії “ЮКОС” свідчать про те, що російська економіка не може ще, дійсно, називатися ринковою економікою, що це - економіка прибутку, який регулюється впливовою російською номенклатурою, яка насамперед дбає про свої власні інтереси, про інтереси верстви, а не про інтереси держави.
І це може стати для російської економіки вироком на майбутнє.
Марія Щур
Якщо раніше реформатори сподівалися, що російська сусідка, Білорусь, просуватиметься у напрямку Росії, яка пройшла довший шлях реформ, то останній розвиток подій у Москві змушує оглядачів замислитись, чи не дрейфує Кремль у напрямку Мінська.
Та поки сов’єтологи ламають голову над майбутніми діями дедалі закритішого кремлівського керівництва, констатувати можна лише одне – стосунки з Мінськом перестають бути теплими і поблажливими. Охолодження білоруси можуть відчути навіть у буквальному сенсі.
Менше, ніж два тижня залишається до кінця року, а Білорусь та Росія досі не можуть домовитися про ціни на газ від 1 січня. До того ж перспективи білорусько-російської союзної держави зробилися зовсім туманними. Москва називає ситуацію патовою, а Мінськ каже про “неспівпадіння інтересів”.
Про те, які ці інтереси не співпадали протягом всього останнього року розповідає наш кореспондент у Білорусі Юрій Свірко.
Юрій Свірко
Майже півроку чекали засідання Найвищої державної ради союзної держави Білорусі та Росії, щоб остаточно обговорити проект Конституційного акту союзу, але нарешті це питання вирішили не розглядати.
Не йдеться вже й про запровадження в Білорусі російських рублів, яке було заплановано на 1 січня 2005 року – президент Росії Володимир Путін на останній прес-конференції заявив, що це є малоймовірним, хоча й додав.
Володимир Путін (переклад)
У нас є плани, тим не менш, по об’єднані в сфері валютного регулювання. Ви знаєте, що є плани по переходу на єдину валюту. На першому етапі це має бути російський рубль. З 1 січня 2005 року згідно договору ми повинні це зробити
Юрій Свірко
Але вже відомо, що постачання російського газу білоруським споживачам за ринковими цінами розпочнеться з 1 січня 2004-го. Проте за якими саме цінами – досі невідомо. Російський прем’єр-міністр Михайло Касьянов заявляв, що є шанси до кінця року домовитися про створення єдиної газотранспортної компанії Росії та Білорусі.
Якщо цього не відбудеться, то Білорусь платитиме за газ український тариф – 50 доларів за тисячу кубометрів. Контракт на постачання російського газу на 2004-й рік має бути підписаний до 25 грудня, що встигнути провести його митне оформлення. Але, мабуть, цього не відбудеться.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко раніше заявив, що, цитую, “було б помилкою не бачити серйозних об’єктивних проблем, які постали на шляху союзної держави”. Існування цих проблем засвідчила й Рада міністрів союзної держави, коли керівників урядів Росії та Білорусі не спромоглися домовитися про підписання документів щодо спільної валюти.
Мінськ бажає мати одночасно з російським рублями російські ціни на енергоносії, а Москва каже: спочатку перехід на рублі, потім пільговий газ. Ось як прокоментував це незалежний економіст Ярослав Романчук:
“Це значить, що з 1 січня 2005 року російського рубля в Білорусі не буде. Тому що навіть технічно Росія не зможе зробити тих заходів, щоб запровадити російський рубль у Білорусі. І вже в кулуарах російські політики з уряду, з Думи говорять, що проект “Російський рубль у Білорусі” похований до того часу, коли в Білорусі буде інший уряд і коли можна буде розмовляти з Білоруссю як з економічним партнером”.
Відмовлення Мінська від російських рублів фактично буде й кінцем союзної держави Білорусі та Росії. Варто нагадати, що ці дві країни 2 квітня 1996 року створили Спільноту Білорусі та Росії, яку 2 квітня наступного, 1997 року, перетворили на Союз Білорусі та Росії.
А 8 грудня 1999 року, в день 8-ї річниці СНД, президенти Олександр Лукашенко та Володимир Путін підписали договір про створення союзної держави, за яким Союз двох країн було скасовано. Отже, з юридичної точки зору, білорусько-російського Союзу майже 4 роки немає, а союзну державу так і не створено. Це значить, що залишається тільки вести розмови й дискусії.
Марія Щур
Так виглядають підсумки минулого і перспективи наступного року у світі та у наших сусідів. А ми, вірні традиції, завершуємо передачу нашою історичною рубрикою, в якій повертаємося ще раз до козацької доби.
У минулих передачах ми вже не раз розповідали про те, що серед підприємливої козацької старшини часів Гетьманщини були і греки і чехи і поляки за походженням. Серед яскравих постатей прихильників гетьмана Івана Мазепи не бракувало і козаків-підприємців єврейського роду. Про одну таку родину купців, козаків, меценатів та мазепинців Герциків розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Напередодні Хмельниччини купець Симон Герцик (що мовою їдиш означає “шахрай”) переїхав з Умані до Полтави і став там торгувати хутром та іншими товарами. 1650 року він прийняв хрещення під іменем Семена. Його син Павло, за свідченням Василя Кочубея, теж спочатку торгував голками та шпильками на полтавському базарі.
Згодом він покозачився, став полковим писарем і навіть чотири рази обирався полтавським полковником. Гетьман Іван Мазепа надав Павлу у володіння села Вакулинці, Василівку, Стасівці, Яківці, а ще одну садибу полковник своїм коштом придбав неподалік міського валу у Полтаві.
1695 року очолюваний Герциком полк захопив турецьку фортецю Кизикермен на правому березі Дніпра (нині – Берислав на Херсонщині). Полковник замовив виготовити з трофейних турецьких гармат дзвін вагою 2 тони для Успенського собору у Полтаві. За переказами, Герцик під час лиття додав до чавуну 27 пудів власного срібла.
1700 року він збудував своїм коштом церкву Воздвиження Животворящого Хреста на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Павло Герцик помер невдовзі після освячення церкви і був у ній похований. 1857 року ченці російської церкви знищили портрет Герцика, який висів на стіні зведеного ним храму, під тим приводом, що прочани нібито приймали його за ікону.
Дочка Павла Ганна одружилася з Пилипом Орликом. Вона мала свої підприємства у Гадячі, і одна тільки гуральня приносила їй 2 тисячі дукатів прибутку. Сини Павла Григорій, Іван та Опанас теж служили у козацькому війську, приєдналися до повстання Івана Мазепи і після його поразки пішли за гетьманом на еміґрацію.
По смерті Мазепи наказний полтавський полковник Григорій Герцик перевозив тіло гетьмана на поховання з Бендер до румунського міста Галаца.
В уряді гетьмана Орлика Григорій був генеральним писарем та генеральним осавулом, брав участь у козацько-татарському поході в Україну.
1719 року Герцик виїхав зі Швеції на Запоріжжя, проте по дорозі був викрадений у Варшаві російськими аґентами. Перевезений до Санкт-Петербурґа, він провів 8 років в ув’язненні у Петропавлівському казематі та в Адміралтействі. Після звільнення Григорій Герцик до самої смерті мешкав під наглядом влади у Москві, займаючись лікарською практикою. Російський уряд конфіскував більшу частину його маєтків та підприємств і передав їх нащадкам Василя Кочубея.
Марія Щур
Віталій Пономарьов розповів про родину Герциків, а на наступний раз він підготував розповідь про Львів і львівські кав’ярні. Про те, як східний напій, який так славиться Львів, перекочував на українські землі, та кому ми маємо завдячити за це, слухайте у нашій наступній, передноворічній, передачі. А я, Марія Щур, прощаюся з вами. Бажаю гарних свят і нагадаю, що ви слухали передачу “Економічний журнал” на хвилях радіо “Свободи”.
Марія Щур
Віітаю вас, шановні радіослухачі на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном – Марія Щур.
Традиційно наприкінці року підбивають його підсумки. Тому в сьогоднішньому “Економічному журналі” ми поглянемо на рік, що минає, з точки зору світової економіки. Цій темі ми присвятимо усю сьогоднішню передачу, а про Україну поговоримо у нашому наступному випуску.
У світі оглядачі говорять, що глобальна економіка, яка перебувала у кількарічному застої, нарешті побачила світло у кінці тунелю. Потужний розвиток продемонстрували передусім азійські держави, особливо Китай, а найбільша економіка світу – Сполучені Штати вийшли з летаргії та почали нарощувати оберти.
Говорить старший економіст Організації Економічної Співпраці та Розвитку Вінсент Кон.
Вінсент Кон (переклад)
Американська економіка продемонструвала стрімке піднесення. Японці також здивували нас тим, які добрі економічні показники вони мали у другому та третьому кварталі року. І із запізненням країни єврозони також, здається, виходять із трирічного застою. Так що перспективи на 2004 рік виглядають добре.
Марія Щур
Американцям у третьому кварталі вдалося навіть побити рекорди азійських країн, бо зростання їхньої економіки пришвидшилося на 8%. Проте економіст наголошує, що швидке зростання є доволі штучним.
Вінсент Кон (переклад)
Відродження американської економіки завдячує стимуляції, яку провела адміністрація – рекордне скорочення податків та відсоткових ставок, а також девальвація долара – усе це і підживлює швидкі темпи, але непокоять процеси, пов’язані з бюджетним дефіцитом, який також зростає рекордними темпами.
Марія Щур
Проте у самій Америці на ситуацію дивляться набагато оптимістичніше і до пророків, що віщують недобре, воліють не дослухатися. Детальніше із фінансової та ділової столиці США повідомляє наш кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
Aмериканська економіка виходить із періоду застою. Кожен день приносить нові статистичні відомості про ситуацію в різних сферах промисловості. Цифри назагал оптимістичні. Більшає кількість новоспоруджених односімейних будинків, підвищується продуктивність праці, меншає кількість безробітних, які подають на фінансову допомогу - 353 тисячі, на 22 тисячі менше, ніж тиждень тому.
Востаннє подібний показник знижувався майже три роки тому. Загальна кількість безробітних зменшилася на одну десяту нижче рівня 6 відсотків. На перший погляд – ніби не така вже й поважна цифра, але для економістів вона – неначе той маяк, що світить крізь туман.
Те, що кількість заяв на допомогу по безробіттю пішла додолу, нижче позначки 400 тисяч, економісти інтерпретують як перехід кордону між погіршенням і поліпшенням стану справ у промисловості.
Гері Тейєр, провідний економіст брокерської компанії “Edwards & Sons” у місті Сент-Луіс, штат Кентаккі, каже: “Зниження рівня безробіття показує, що ринок праці швидко поліпшується, а це, у свою чергу обіцяє, що економіка далі міцнішатиме”.
Інша щойно опублікована цифра, у ділянці виробництва товарів, вказує на поліпшення справ у промисловому регіоні Атлантичного узбережжя, особливо на північному сході Сполучених Штатів. Там виробництво товарів у грудні місяці зросло, всупереч дещо негативному прогнозові.
Кількість нових замовлень - найбільша за останні 23 роки. Федеральний резервний банк Філадельфії опублікував дані про зростання регіональної промисловості, яка ось уже кілька місяців неухильно йде вгору.
Нові замовлення, які вважаються важливим показником майбутнього підвищення економічного розвитку, збільшилися на 42 відсотки у грудні, тоді як у листопаді збільшення, хоча теж спостерігалося, але не настільки потужне, у половинному обсязі. Зріс також індекс провідних економічних індикаторів – третій місяць підряд він перевищує прогнози.
Провідний індекс – це рівень економічної активності у перспективі півріччя зріс на 6 відсотків. Уолл-Стріт, фондова біржа цінних паперів, реагує на цю зливу позитивної інформації, плюс на арешт іракського тирана, значним підвищенням курсу акцій.
Наприклад, так званий індустріальний індекс Dow Jones’a, середнє статистичне, що його виводять на підставі курсу цінних паперів 30 найбільших американских промислових корпорацій, цей індекc вперше за понад три роки піднявся вище позначки 10 тисяч пунктів.
Індекс NASDAQ - це 100 найбільших технологічних компаній, наближається до позначки 2 тисячі пунктів – дворічний рекорд. Кажуть, добрі новини позитивно впливають на психологічний стан такого тонкого механізму, як фондова біржа. І це теж сприяє новому оптимізмові в американських ділових колах.
Марія Щур
У європейських країнах погляд на майбутнє менш оптимістичний, хоч ознаки відродження відчуваються і на старому континенті: зростає ділова активність, чому сприяють низькі відсоткові ставки. При цьому Німеччину, найбільшу європейську економіку, продовжують називати “європейським хворим”. Та німці напередодні Різдва все ж спромоглись виготовити для себе економічні ліки.
Після довгих та надзвичайно складних дебатів обидві палати парламенту голосами правлячих партій та опозиції нарешті ухвалили пакет реформ, які торкнуться податкової системи та ринку праці. Головна мета таких перетворень – підштовхнути економічний розвиток країни, залучити інвесторів, а значить сприяти створенню нових робочих місць та скороченню безробіття. Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Що спільного між Борисом Беккером та Міхаелем Шумахером? Вони є не тільки визначними німецькими особистостями, зірками спорту, але також мультимільйонерами, які полишили Німеччину, оселившись в інших країнах.
Там вони можуть платити значно менше податків. Про те, щоб перебратися за кордон останнім часом говорить і чимало підприємців. Це може означати подальше скорочення інвестицій і зростання безробіття. Протидіяти цьому має податкова реформа червоно-зеленого уряду.
Однак кабінету міністрів на чолі з Герхардом Шрьодером не відразу вдалося протягнути свої плани через законодавчі органи. Перетворення, які були ухвалені в бундестазі, парламенті країни, були зупинені бундесратом, представництвом федеральних земель.
Там соціал-демократи та “зелені” не мають власної більшості. Християнські демократи, наприклад, виступали проти перенесення податкової реформи на більш ранній термін, оскільки вони боялися подальшого зростання державної заборгованості, що суперечить маастріхстським критеріям, яких повинні дотримуватися країни єврозони.
Знадобилося провести не одне виснажливе засідання так званої узгоджувальної комісії, аби досягти компромісного рішення. І от в п''ятницю, практично на останньому засідання перед Різдвом, бундестаг та бундесрат голосами правлячої коаліції та опозиції нарешті проголосували за давно назрілі реформи.
Після голосування кожний намагався виставити себе в ролі героя. Лідер християнських демократів Ангела Меркель так сказала про соціал-демократів.
Ангела Меркель (переклад)
Вам під кінець йшлося тільки про зниження податків, а не про структурні зміни. Тому ми, консервативна опозиція, були тією рушійною силою, яка зробила можливими ці реформи.
Надія Кандиба
Канцлер Німеччини Герхард Шрьодер на це відповів.
Герхард Шрьодер (переклад)
Для мене не важливо, хто яку роль відігравав під час засідань узгоджувальної комісії, для мене важливо, що пакет реформ ухвалено і що це піде на користь Німеччині.
Надія Кандиба
Отже, вже наступного року податковий тягар, який тисне на жителів країни скоротиться на 15 мільярдів євро. Профінансувати скорочення надходжень до державної скарбниці планується за рахунок подальшого продажу державних підприємств та скасування низки дотацій.
Останнє викликало гарячі дебати серед самих соціал-демократів – особливо представники лівого крила вбачають у майбутніх перетвореннях наступ на соціальну систему Німеччини.
Не менш гарячою була суперечка і навколо зменшення фінансової допомоги з безробіття, яка тепер виплачуватиметься тільки дванадцять місяців, а не два роки, як раніше, та навколо фактично примусового зобов''язання людей, які довгий час перебувають без роботи, погоджуватися на будь-яку легальну працю, навіть якщо вона оплачується нижче тарифів.
Підрив принципів соціальної держави деякі соціал-демократи та “зелені” вбачають також у послабленні так званого закону проти звільнення. Тепер власник фірми, на якій працює менше десяти осіб, може звільняти будь-якого нового робітника без жодних наслідків для себе.
Автор реформи сподіваються, що це допоможе створити нові робочі місця на малих підприємствах, яким важко планувати майбутнє і які досі намагалися обходитися якомога меншою кількістю робочих рук, аби не створювати собі додаткових проблем. Але й це ще не все. Червоно-зелена коаліція та консервативна опозиція проголосували також за амністію для податкових грішників.
Той, хто до 31 березня наступного року добровільно відкриє свої тіньові накопичення, має сплатити 25 відсотків в якості податків та звільняється від кримінальної відповідальності. Отже, ті хто переховує свої гроші в люксембурзьких банках, або, скажімо, в Ліхтенштейні, має тепер час для роздумів, щоб вийти з тіньового бізнесу.
Марія Щур
На сході Європи лінія розподілу піде по кордонах Європейського Союзу. Центральноєвропейські країни переорієнтувалися здебільшого на ЄС, тому і темпи їхнього розвитку нагадуватимуть загальноєвропейські. А для колишніх радянських республік, що входять до Співдружності Незалежних Держав, можливо утримати швидкі темпи економічного зростання, хоч ключовим для них наступного року буде питання ціни на нафту. Говорить економіст лондонської аналітичної компанії “The Economist Intelligence Unit” Нік Редман.
Нік Редан (переклад)
Головне – це питання цін на нафту. Якщо вони і далі триматимуться на високому рівні, ми побачимо стрімкий розвиток, але, гадаю, цілком можна передбачити, що незабаром на ринок нафти вийде Ірак і ціни дещо впадуть.
Марія Щур
Тим часом нафта і року, що минає, так чи інакше визначала економічне середовище у найбільшій нафтоекспортуючій країні регіону – Росії. І не так сама нафта, як пристрасті навколо неї. Слово нашому московському кореспондентові Віталію Портнікову.
Віталій Портніков
Головною економічною подією цього року в Росії був. Звичайно ж, арешт відомого олігарха, керівника компанії “ЮКОС” Михайла Ходорковського та проблем, які виникли після цього у найбільшої нафтової компанії Росії.
Що цікаво? Як головна економічна подія року планувався зовсім не арешт Ходорковського, а об’єднання компанії “ЮКОС” та іншого відомого бізнесмена Романа Абрамовича – “Сібнафта”. Мав виникнути величезний нафтовий комплекс “ЮКОС-Сібнафта”, який став би найбільшою нафтовою компанією світу.
Але тепер, після арешту Михайла Ходорковського і проблем, які виникли у нафтової компанії “ЮКОС”, злиття “ЮКОСу” і “Сібнафти” не відбулося. Говорять, що “Сібнафта” буде шукати собі іншого партнера на західному ринку. Однак, сам факт того, що арешт Ходорковського призвів до серйозних змін на російському нафтовому ринку, заслуговує свого серйозного обміркування.
Як відомо, ринок зреагував на арешт Ходорковського досить нервово, і відразу ж з’явилися прогнози, що російська економіка може не витримати такого ставлення влади, а те, що саме влада була зацікавлена в арешті Ходорковського майже всі впевнені, до великого бізнесу.
Президент Росії Володимир Путін втім дав зрозуміти, що перегляду підсумків приватизації в Росії не буде. Однак він сказав і про те, що нафтові і газові компанії мають ділитися своїми прибутками з державою, і більш активно, ніж раніше.
Таким чином, можна вважати, що наступний рік також може стати роком серйозного з’ясування взаємин між російським політичним керівництвом та нафтовими компаніями Росії. Є, щоправда, ще один енергетичний монстр – об’єднання “Газпром”. Однак він контролюється близькими до Володимира Путіна силовиками.
Говорять, що саме “Газпром” є “гаманцем” російських силових структур. Тому сподіватися на реформу у газовій галузі не доводиться. А між тим, Світова Організація Торгівлі, до якої нібито намагається приєднатися Росія, висуває перед цією країною серйозні економічні вимоги. Насамперед зміну цінової політики у енергетиці.
Російське керівництво пручається цьому, бо усвідомлює, після цього економіка в Росії почне розвиватися не за пострадянськими, а за реалістичними законами. А це, як можна зрозуміти, не в інтересах російської номенклатури.
Арешт Михайла Ходорковського, реакція на це президента Російської Федерації Володимира Путіна, той факт, що президент і прем’єр міністр не погодилися між собою у реакції на події, які відбуваються навколо керівника компанії “ЮКОС” свідчать про те, що російська економіка не може ще, дійсно, називатися ринковою економікою, що це - економіка прибутку, який регулюється впливовою російською номенклатурою, яка насамперед дбає про свої власні інтереси, про інтереси верстви, а не про інтереси держави.
І це може стати для російської економіки вироком на майбутнє.
Марія Щур
Якщо раніше реформатори сподівалися, що російська сусідка, Білорусь, просуватиметься у напрямку Росії, яка пройшла довший шлях реформ, то останній розвиток подій у Москві змушує оглядачів замислитись, чи не дрейфує Кремль у напрямку Мінська.
Та поки сов’єтологи ламають голову над майбутніми діями дедалі закритішого кремлівського керівництва, констатувати можна лише одне – стосунки з Мінськом перестають бути теплими і поблажливими. Охолодження білоруси можуть відчути навіть у буквальному сенсі.
Менше, ніж два тижня залишається до кінця року, а Білорусь та Росія досі не можуть домовитися про ціни на газ від 1 січня. До того ж перспективи білорусько-російської союзної держави зробилися зовсім туманними. Москва називає ситуацію патовою, а Мінськ каже про “неспівпадіння інтересів”.
Про те, які ці інтереси не співпадали протягом всього останнього року розповідає наш кореспондент у Білорусі Юрій Свірко.
Юрій Свірко
Майже півроку чекали засідання Найвищої державної ради союзної держави Білорусі та Росії, щоб остаточно обговорити проект Конституційного акту союзу, але нарешті це питання вирішили не розглядати.
Не йдеться вже й про запровадження в Білорусі російських рублів, яке було заплановано на 1 січня 2005 року – президент Росії Володимир Путін на останній прес-конференції заявив, що це є малоймовірним, хоча й додав.
Володимир Путін (переклад)
У нас є плани, тим не менш, по об’єднані в сфері валютного регулювання. Ви знаєте, що є плани по переходу на єдину валюту. На першому етапі це має бути російський рубль. З 1 січня 2005 року згідно договору ми повинні це зробити
Юрій Свірко
Але вже відомо, що постачання російського газу білоруським споживачам за ринковими цінами розпочнеться з 1 січня 2004-го. Проте за якими саме цінами – досі невідомо. Російський прем’єр-міністр Михайло Касьянов заявляв, що є шанси до кінця року домовитися про створення єдиної газотранспортної компанії Росії та Білорусі.
Якщо цього не відбудеться, то Білорусь платитиме за газ український тариф – 50 доларів за тисячу кубометрів. Контракт на постачання російського газу на 2004-й рік має бути підписаний до 25 грудня, що встигнути провести його митне оформлення. Але, мабуть, цього не відбудеться.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко раніше заявив, що, цитую, “було б помилкою не бачити серйозних об’єктивних проблем, які постали на шляху союзної держави”. Існування цих проблем засвідчила й Рада міністрів союзної держави, коли керівників урядів Росії та Білорусі не спромоглися домовитися про підписання документів щодо спільної валюти.
Мінськ бажає мати одночасно з російським рублями російські ціни на енергоносії, а Москва каже: спочатку перехід на рублі, потім пільговий газ. Ось як прокоментував це незалежний економіст Ярослав Романчук:
“Це значить, що з 1 січня 2005 року російського рубля в Білорусі не буде. Тому що навіть технічно Росія не зможе зробити тих заходів, щоб запровадити російський рубль у Білорусі. І вже в кулуарах російські політики з уряду, з Думи говорять, що проект “Російський рубль у Білорусі” похований до того часу, коли в Білорусі буде інший уряд і коли можна буде розмовляти з Білоруссю як з економічним партнером”.
Відмовлення Мінська від російських рублів фактично буде й кінцем союзної держави Білорусі та Росії. Варто нагадати, що ці дві країни 2 квітня 1996 року створили Спільноту Білорусі та Росії, яку 2 квітня наступного, 1997 року, перетворили на Союз Білорусі та Росії.
А 8 грудня 1999 року, в день 8-ї річниці СНД, президенти Олександр Лукашенко та Володимир Путін підписали договір про створення союзної держави, за яким Союз двох країн було скасовано. Отже, з юридичної точки зору, білорусько-російського Союзу майже 4 роки немає, а союзну державу так і не створено. Це значить, що залишається тільки вести розмови й дискусії.
Марія Щур
Так виглядають підсумки минулого і перспективи наступного року у світі та у наших сусідів. А ми, вірні традиції, завершуємо передачу нашою історичною рубрикою, в якій повертаємося ще раз до козацької доби.
У минулих передачах ми вже не раз розповідали про те, що серед підприємливої козацької старшини часів Гетьманщини були і греки і чехи і поляки за походженням. Серед яскравих постатей прихильників гетьмана Івана Мазепи не бракувало і козаків-підприємців єврейського роду. Про одну таку родину купців, козаків, меценатів та мазепинців Герциків розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Напередодні Хмельниччини купець Симон Герцик (що мовою їдиш означає “шахрай”) переїхав з Умані до Полтави і став там торгувати хутром та іншими товарами. 1650 року він прийняв хрещення під іменем Семена. Його син Павло, за свідченням Василя Кочубея, теж спочатку торгував голками та шпильками на полтавському базарі.
Згодом він покозачився, став полковим писарем і навіть чотири рази обирався полтавським полковником. Гетьман Іван Мазепа надав Павлу у володіння села Вакулинці, Василівку, Стасівці, Яківці, а ще одну садибу полковник своїм коштом придбав неподалік міського валу у Полтаві.
1695 року очолюваний Герциком полк захопив турецьку фортецю Кизикермен на правому березі Дніпра (нині – Берислав на Херсонщині). Полковник замовив виготовити з трофейних турецьких гармат дзвін вагою 2 тони для Успенського собору у Полтаві. За переказами, Герцик під час лиття додав до чавуну 27 пудів власного срібла.
1700 року він збудував своїм коштом церкву Воздвиження Животворящого Хреста на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Павло Герцик помер невдовзі після освячення церкви і був у ній похований. 1857 року ченці російської церкви знищили портрет Герцика, який висів на стіні зведеного ним храму, під тим приводом, що прочани нібито приймали його за ікону.
Дочка Павла Ганна одружилася з Пилипом Орликом. Вона мала свої підприємства у Гадячі, і одна тільки гуральня приносила їй 2 тисячі дукатів прибутку. Сини Павла Григорій, Іван та Опанас теж служили у козацькому війську, приєдналися до повстання Івана Мазепи і після його поразки пішли за гетьманом на еміґрацію.
По смерті Мазепи наказний полтавський полковник Григорій Герцик перевозив тіло гетьмана на поховання з Бендер до румунського міста Галаца.
В уряді гетьмана Орлика Григорій був генеральним писарем та генеральним осавулом, брав участь у козацько-татарському поході в Україну.
1719 року Герцик виїхав зі Швеції на Запоріжжя, проте по дорозі був викрадений у Варшаві російськими аґентами. Перевезений до Санкт-Петербурґа, він провів 8 років в ув’язненні у Петропавлівському казематі та в Адміралтействі. Після звільнення Григорій Герцик до самої смерті мешкав під наглядом влади у Москві, займаючись лікарською практикою. Російський уряд конфіскував більшу частину його маєтків та підприємств і передав їх нащадкам Василя Кочубея.
Марія Щур
Віталій Пономарьов розповів про родину Герциків, а на наступний раз він підготував розповідь про Львів і львівські кав’ярні. Про те, як східний напій, який так славиться Львів, перекочував на українські землі, та кому ми маємо завдячити за це, слухайте у нашій наступній, передноворічній, передачі. А я, Марія Щур, прощаюся з вами. Бажаю гарних свят і нагадаю, що ви слухали передачу “Економічний журнал” на хвилях радіо “Свободи”.
