Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:23

“Споконвіку було слово”. Передача присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті.


Василь Зілгалов “Споконвіку було слово”. Передача присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті.

Прага, 8 листопада 2003 року.

Василь Зілгалов

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає перед режисерським пультом звукооператор Міхел Плахе.

Сьогодні у нашій програмі йтиметься про Біблію, і в сучасних технічно-вулканічних умовах швидкоплинного світового процесу чи не найпопулярнішу книгу на планеті. Пам’ятаємо слова з “Йоанна Богослова”: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог”. Так рознеслося і розноситься слово по світу різними мовами. І з послання апостола Павла до Коринтян: “...Брати мої, прагніть пророкування. і говоріть мовами, не бороніте”.

Чи не є це свідченням натхнення Духу Божого у національних наріччях? Історія українських перекладів Святого Письма свідчить про наростання сили духу народу на стежці Божій, хоча були різні періоди на цьому шляху до нинішнього християнського роздоріжжя в Україні.

На Україну прийшло Святе Письмо за князівських часів, разом із хрещенням у старо-болгарських перекладах. Але, насамперед, Новий Завіт та окремі твори Старого Заповіту (Псалтир). Перші кириличні спроби написання Святого Письма в Україні-Руси відносяться до рукописної традиції часів Кирила і Методія.

Одним з найстародавніших старослов’янських рукописних текстів Біблії є “Остромирове Євангеліє”, датоване 1056 роком. Кириличні книжки із Святого Письма першим почав друкувати Святополк Фіоль, родом з Нойштадту поблизу Нюрнберга в сучасній Німеччині. Спочатку він робив це в 80-і роки 15 століття в Кракові (“Октоїх”, “Часослов”, “Тріодь”), а потім переїхав до Левочі (Східна Словаччина).

Є згадки про заснування його учнями друкарні на українському Закарпатті в Грушівському монастирі. З того часу збереглося в Україні, з надрукованих тут слов’янською книг Святого Письма, першим є “Апостол”, виданий Іваном Федоровим у Львові 1574 року.

А першим виданням цілого Святого Письма з деякими українськими текстами є Острозька Біблія 1581 року, що стало результатом праці українського гуртка академії в Острозі, ректором якої тоді був український письменник і полеміст Герасим Смотрицький. Відомі з досліджень рукописні спроби перекладів українською мовою Святого Письма відносяться до 16 століття.

“Пісня пісень” невідомого автора “Цілуі мя, цілуванієм уст своїх, бо ліпші уст перси твої над вином. Красні сут ягідки лиця твого, яко горлинка шія твоя...”

Повний текстк Пересопницького Євангліє 1556-1561 років, що дійшов до нас у Житомирській копії 1571 року. “А иже есть перекладена тая святаа євангеліа із язика болгарскаго на мову руськую, то для лепшого вирозумленя люду християнського посполитого.”

Ірина Халупа

“Є в нас сестричка невеличка, Грудей вона не має. Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї? Як вона - мур, збудуємо на ньому башту срібну. Як вона – двері, Ми зробимо для них кедрові стулки. Я – мур, і мої груди мов ті башти, Тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій.

Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні. Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних. Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене. То тисяча для тебе, Соломоне, а тисяча – сторожам його плоду. От ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути. Втікай, мій любий! Будь як олениця або оленятко на горах бальзамових.”


Василь Зілгалов

Прекрасний момент з “Пісні пісень” Старого Заповіту. Відомо, що чудово ілюстрував це Євангеліє у Пересопницькому монастирі художник Санока, попович Михайло Василевич. Також знаний рукописний Новий Завіт у перекладі українською Негалевського, ймовірно - в Хорошові на Волині, 1581 року. Пізніше українські редактори Єпіфаній Славинецький та Арсеній Сатановський брали участь у друкуванні повного церковно-слов’янського перекладу, що виходив у Москві 1663 та 1752 років.

Повний текст такої Біблії друкувався також в Києво-Печерській лаврі в 1758 році. Із 19 століття відомі українські переклади Святого Письма Шашкевича (1842 – частина Євангелія), Морачевського (ціле Євангеліє готове в 1861 року, видане лише в 1906 році), Пантелеймона Куліша (“Псалми”- вийшли у “Правді” 1868-70 роках, Псалтирі та Євангелія видані Кулішем окремо у 1871 році, а в 1890 -переклад Нового Завіту в спілці з Іваном Пулюєм, цілої Біблії у 1895-6 роках разом з Пулієм та Нечуєм-Левицьким, надрукував у 1863 році у Відні цілковитими зусиллями Івана Пулюя.

Це був перший український повний переклад Святого Письма. Дружина Пантелеймона Куліша Ганна Барвінок писала потім: “Не було б Пулюя, не було б Біблії. Бо Куліш, що потратив 50 літ тяжкої праці на цю святу справу, так і не побачив завершення її. Ця редакція Святого Письма 1903 року поширювалася завдяки виданням 1904, 1906, 1908, 1909, 1912, 1920 років.

Особливо важливим були видання цього варіанту в 1944 і 1947 роках в Нью-Йорку та Лондоні. Майже одночасно з Кулішевою Біблією, у 1903 році у Львові з’явився український переклад Олександра Бачинського Новий Завіт та Псалми. А у 1921 році у Жовкві вийшли Новий Завіт” і П’ятикнижжя Мойсеєве у перекладі Ярослава Левицького.

Лінію Куліша продовжив професор Іван Огієнко, який переклав і видав ціле Святе Письмо українською мовою в 1962 році. Не можна обминути і повний український переклад за редакцією отця Івана Хоменка, у якому брали участь Василь Барка, Ігор Костецький, Михайло Орест-Зеров. Ця редакція вперше вийшла друком в Римі в 1963 році.

Цей шлях Божого слова, про який ми згадали, лише загалом у чомусь подібний до важкої долі України. І сталося так, що і ця мова вийшла на сторінки Святого письма. Та справа не лише в мові, бо вона, як сказано у апостола Павла, “знак не для віруючого, а для невіруючого”. І далі “якби я говорив мовами людськими, але ангельськими не мав любові, я був би немов мідь бреняча”. І у цьому суть.

Через 2 тисячі років від Різдва Христового, через 100 років від першої української Біблії Святе Письмо для християн лишається найпопулярнішою книгою на планеті. Її перекладають мовами, про які пересічні європейці не мають і гадки. Її інтерпретують у спосіб, за який ще зо 3 століття тому інтерпретаторів було б відправлено прямо на вогнище.

Їй вірять більше, набагато більше, ніж будь-якій книзі під цим небом і на цій землі. За її поширення зрештою дотепер люди платять свободою і життям.

Тему Біблії у світі продовжує Віктор Єленський.

Віктор Єленський

Для початку лише 3 цифри. Щосекунди, підкреслимо, щосекунди у світі продаються або роздаються безкоштовно 2 Біблії, 4 Нових Заповіти і 11 Євангелій. Вважається, що Біблію повністю або частково перекладено 1700 мовами. Втім, інші говорять про 2200 мов, якими здійснено цей переклад.

Тому якщо Вас хтось переконуватиме, що достеменно знає кількість мов, якими перекладено Біблію, не поспішайте йому беззастережно довіряти. Це доволі приблизне число. Один лише Стокгольмський інститут біблійних перекладів за останні 30 років переклав Біблію або окремі її частини 62 мовами народів світу.

Для деяких мов - бежтинської, наприклад, белуджської, ваханської, рушанської та інших - вона стала першою друкованою книгою. “Я б волів, щоб Письмо переклали усіма мовами” ,- писав 1516 року писав Еразм Роттердамський,- щоб його читали і розуміли не лише шотландці та ірландці, а також турки і сарацини”.

До завершення повного українського перекладу Біблії лишалося майже 4 століття. По суті справи цей переклад синхронізував в часі з процесом становлення новочасної української нації. Можна по різному оцінювати наскільки запізнілим став цей переклад. Особливо, якщо зважити на всі перепони, що чинилися появі Святого Письма українською мовою.

Зазначимо тільки, що вчені підрахували: щоб перекласти Святе Письмо на всі сучасні мови, знадобиться ще 150 років. Десь півмільярда землян розмовляють тепер мовами, на якій навіть ніхто і не намагався перекласти Біблію. Переклад - це ще завжди і інтерпретація.

Упродовж століть, перекладаючи Біблію, люди також і намагалися - навмисно чи ні - витлумачувати її згідно із мовними категоріями та уявленнями свого часу. Не зупинятимуся на історичних прикладах таких інтерпретацій. Бо існує зовсім свіжий приклад. Нова сучасна міжнародна версія нового заповіту, яка з’явилася у квітні минулого року, стане, як заявляють автори перекладу, гендерна нейтральною.

“Сини Божі” в цій версії стали “дітьми Божими”, “чоловіки” – “особами”, а “брати” – “братами і сестрами”. Перекладаючи, люди намагалися віднайти і якийсь потаєнний сенс Святого Письма. Ідея про те, що Біблія містить якийсь прихований код, тільки розгадавши який можна усвідомити світовий хід подій, надихала дуже багатьох людей. Серед них, між іншим, був і великий Ісаак Ньютон.

Років з 15 тому спеціальна наукова команда з Єврейського університету в Єрусалимі заходилася відкрити цей потаємний сенс. Вона застосувала наймодерніші комп’ютерні методики до книги буття з наміром відшукати в ній пророцтва стосовно долі людей, які жили впродовж століть після об’явлення цієї книги. Дослідження і перевірка результатів тривала дуже і дуже довго.

Результат такий - книга не містить якихось вказівок на долі наших сучасників. Звідси мораль – Святе письмо звернено до кожної людини. У ній немає потаємності, яку нам розтлумачуватимуть володарі ізотеричних знань чи комп’ютерні генії. І на самкінець, навряд чи слід переконувати когось у тому колосальному духовному значенні, яке мали для народів переклади їхніми рідними мовами.

Але водночас ці переклади сприяли і пробудженню національного. Ті історики, які стверджували, що німецька нація виросла з перекладом німецькою Святого Письма Лютером, зовсім не перебільшують. Як не перебільшують і ті християнські соціологи, які вважають, що спроби перешкодити перекладам Біблії національними мовами – глум над цими мовами, як над просто людськими, на відміну від особливих богонадхненних мов. Це пряме заперечення настанови спасителя: “Йдіть і навчіть всі народи”.



Василь Зілгалов

Нещодавно, 31 жовтня

в Національній філармонії України відбувся урочистий вечір з нагоди сторіччя виходу в світ першого канонічного перекладу Святого Письма українською мовою. В урочистостях взяли участь, зокрема, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, глава Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар, Апостольський нунцій в Україні архієпископ Микола Етерович, народні депутати України Іван Плющ та Юрій Бойко, який є настоятелем київської церкви Бориса і Гліба Української автокефальної православної церкви, відомий політв’язень, головний редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк.

Вів вечір професор Дмитро Степовик, який у своєму виступі відзначив, що більш як чвертьвікова творча співпраця великих українців (Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуй-Левицького) над створенням першого повного перекладу Святого Письма українською мовою була увінчана виданням Біблії 1903 року, згодом визнаної найкращою з усіх слов''янських перекладів.

Послухайте матеріал нашого київського кореспондента Тараса Марусика, який побував на цій події в київській філармонії.

Тарас Марусик

Прикметно, що ні Президент України, ні Прем’єр-міністр, ні голова Верховної Ради, ні такий впливовий неконституційний орган як Адміністрація Президента не надіслали навіть своїх вітань. До речі, представників Української православної церкви Московського патріархату не було помічено.

У своєму виступі Любомир Гузар провів паралель між станом нинішнього українського суспільства і кораблями Колумба, які потрапили у небезпечний шторм.

Любомир Гузар

Ми стоїмо сьогодні, немовби, здавалося, серед якоїсь бурі, серед якої не видно нам ще, куди ми йдемо і як ми туди зайдемо. Але мені здається, що якщо ми так само, як колись з таким переконанням, з такою силою Духа протиставимо слово Боже меті тій, яку бажаємо, яку хочемо, до натхнення Божого слова дійдемо.

Тарас Марусик

За ним взяв слово Апостольській нунцій в Україні архієпископ Микола Етерович.

Микола Етерович

Святіший Отець з глибокою радістю дізнався про те, що громадськість та християнська спільнота відзначатимуть соту річницю повного перекладу Біблії на українську мову, усвідомлюючи значення цієї релігійної та культурної події для всієї країни.

Тарас Марусик

Микола Етерович сказав також, що переклад Біблії став шедевром української літератури та зразком чистоти української мови.

Микола Етерович

Але словом Божим не можна захоплюватися тільки у формальному аспекті. Потрібно також наблизитися до нього, щоб зустрінутися у ньому з Божественним автором, слухаючи його та практикуючи його слова життя.

Тарас Марусик

Звучить фрагмент з твору Дмитра Бортнянського “Пресвятая Богородиця, спаси” у виконанні духовного хору семінаристів духовної академії та духовної семінарії УПЦ КП.

На вечорі виступив і народний депутат України Юрій Бойко, який є настоятелем київської церкви Бориса і Гліба УАПЦ.

Юрій Бойко

Українці мають право гордитися тим, що серед того розмаїття представлена і наша мова. Проте ця гордість – з гіркотою жовчі, змішана на боці, яку давали спасителеві його учителі перед тим, як розіп’ясти. Хочу повернути вас до тієї страшної для кожного віруючого події, до символічних слів Ісуса, вже розп’ятого серед 2 розбійників.

“А коли години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом кажучи: “Боже мій, Боже мій, на що Ти мене покинув?” Хіба не промовляємо ми сьогодні подумки такі слова? З огляду на дійсність, іноді здається, що для України настала дев’ята година, що Господь нас залишив. Новоявлені писарі взялися не то бізнесувати, не то керувати державою і вести народ, здавалося б, до світла.

Бавляться таємні лицарські ордени з масонським духом над головами безробітних, голодних, змурених в злиднях людей, злітаються люди і фейерверки з радості олігархів, які обкрали свій народ і за його гроші влаштовують гучні оргії, совніцький вертеп, фестивалі стриптизу, пропагують блиск та жінок, ігри та розваги на яких звичайно правлять бал не добро, а власів.

Але, ні, не покинув Господь наш народ, проте дав нам мову і слово. Він лише посилає нам тяжкі випробування і кличе: “Прийдіть до мене всі сполучені і обтяжені, і я заспокою вас.

Тарас Марусик

Говорив настоятель церкви Бориса і Гліба УАПЦ, народний депутат України Юрій Бойко. Звучить уривок літургії Миколи Леонтовича “У царстві твоїм”, яку на урочистому вечорі виконав камерний хор “Київ” під керівництвом Миколи Гобдича. Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

30 років архімандрит доктор Рафаїл Турконяк працював над серією критичних видань “Острозької Біблії” з українським перекладом. Це є перший переклад цієї Біблії на сучасну українську мову. Також отець Рафаїл – член біблійного українського товариства, він зробив четвертий повний переклад Святого Письма з давньогрецької мови.

13 листопада у Львові відбудеться презентація проекту критичного видання “Острозької Біблії” 1580-81 років. Особливість цього видання є те, що відтворені шрифти, якими була надрукована “Острозька Біблія”, її порівнюють з першоджерелами. Отець провів розділ слів, в старослов’янській частині, подав дослівний переклад мови. Про значення перекладу Біблії в сучасній українській мові, про те, чому отець Рафаїл почав переклад Біблії саме над “Острозькою Біблією” його розпитувала у Львові наша колега Галина Терещук.

Галина Терещук

У 1975 році слуга Божий – патріарх УГКЦ Йосип Сліпий доручив тоді вже докторові богослов’я Українського католицького університету отцю Рафаїлу Туркуняку перекласти Біблію слов’янського тексту. На той час отець досконало володів грецькою і церковнослов’янською мовами. Запитую у отця Рафаїла Туркуняка, чому він саме взявся перекладати “Острозьку Біблію”.

Рафаїл Туркуняк

Довга історія, чому саме з Острозької почалось. Швидше бажання було перекласти з слов’янської мови. Я почав одразу з одного, що існує, то була Острозька під руками. Це є російське видання з 1800 років, пізніше воно було поправлене і додане. Фактично воно виходило до 1905 року. Там достаточно всі версії однакові, там мало що мінялося. І як я так вже був зробив (здається було 2 чи 3 книги), тоді я зупинився, чому я маю робити з російської, як ми маємо свою Острозьку, яка є ще з 1586 року.

Тоді я дістав копію Острозької на мікрофільмі з Оксфорду. Почав порівнювати і побачив, що то є небо і земля. Тоді з цього всього, коли я вже побачив, що є така велика різниця між тими двома слов’янськими, тоді прийшлося порівнювали з грецьким оригіналом. І так закінчив тим, що виходить, фактично, наукова праця про Острозьку.

Я її вибрав, бо то є наша, перше всього, що то в нас було роблено. І не тільки того. Фактично Острозька Біблія поставила основу всіх слов’янських Біблій. Канон – це є список книжок, які входять до Нового і до Старого Заповіту, яку навіть росіяни, які робили свою Біблію не зважилися змінити.

І також тексти є інакші, бо в грецькій Біблії не тільки один текст, там є кілька текстів. В деяких книгах є так далеко, що декотрі, хто робить так звані критичні тексти грецькі (це є в університеті Геттінген в Німеччині), то вони на одній сторінці подають 2 варіанти грецького тексту. Різниця є в тому, що грецька Біблія йде за текстом олександрійським, а в Синедані йде за синайською.

Так що є багато книг, що різняться, і то суттєво різняться. Вони не різняться в тому значенні, що вони подають якісь інші правди, вони про одні і ті самі правди, але вони подають їх зовсім інакше. Це щось подібне, якби ми всі були на якійсь виставі, і я Вам дав написати ту виставу, і я також щось написав. Ми би обидва описували одну і ту саму виставу, але ми би ніяк не могли зрівняти мою працю з Вашою, бо ми зовсім по-різному про цю подію розповідали б. Але в суті події були одні і ті самі. Те саме є з Біблією.

Галина Терещук

Отець Рафаїл на початку 80-их зрозумів, що у такій великій праці, як переклад Острозької Біблії, йому аж ніяк не обійтися без комп’ютера. Отець його придбав, сам створив спеціальну програму, створив унікальні шрифти, якими була друкована Острозька Біблія. Про те, яке має значення переклад Біблії сучасною українською мовою запитую в отця Рафаїла.

Рафаїл Туртуняк

Щоб була нова Біблія також важливим є, щоб вона була сучасною мовою, бо якби не було останнього перекладу 60-х років, це вже 40 років тому, мова змінилася. На Україні мова є дещо інакшою, як мова на зарубіжжі через те, що ми там на Заході не жили під Росією, не було впливу російської, був вплив інших мов. Так що мова змінилася.

Потрібно дати людям такої мови, якою їм легко читати. То є перша річ. Але найважніший, чому потрібно зробити повний переклад – є тому, що ми ніколи не мали в Україні переклад з грецької. Усі наші переклади були роблені з єврейського – Старий Завіт. На тому була дуже важна причина.

Тому, що не було нашої держави, то всі ті, що працювали над Біблією, вони шукали за фінансами. Якщо так, то найбільше фінансувало Англійське біблійне товариство, яке стало міжнародним біблійним товариством. Але тоді вимога була, що всі переклади мають бути з єврейського, за єврейським каноном.

В єврейському каноні немає так званих второканонічних книг, і немає декотрий частин, які навіть служать нам до літургії. Бо ми вживаємо текст з 70-ох, нам потрібен переклад з багатьох тих книг, яких нині немає в тій Біблії. Так що, важним є не лишень зробити новий переклад, але важне, щоб переклад був, який віддзеркалює повністю українську Біблію, всі 86 книг.

Найбільш дотепер повною – це є Біблія, видана в Римі, вона має 72 книги і за латинським каноном. А всі інші мають десь 60 книг – це Куліша і Огієнка тому, що вони за каноном єврейським. Так що, то не є тільки, що треба перекласти нову Біблію, а потрібно перекласти з усіма книгами, які повинні у нас бути.

Галина Терещук

Проект критичних видань “Острозької Біблії” передбачає 2 видання - бібліотечне багатотомне, яке призначено для науковців, які вивчають Святе Письмо, і друге, присвячене 125 річчю виходу у світ “Острозької Біблії”, яке буде виконане, як святково-подарункове видання.

Василь Зілгалов

Слово Біблії, як визначали з давних давен, означає перш за все любов, світло, добро. Любов, як почуття людське чи не найсильніше в усіх народів, котре дає добру енергію світла, світла абсолюту Господнього. А на сторінках Біблії це яскраво звучить в “Пісні пісень”, що ілюструють цього разу Олекса Боярко та Ірина Халупа.

Олекса Боярко

Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа! Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких. Пупок твій – кубок круглий вина, замішаного в ньому не бракує. Лоно твоє – ворох пшениці, оточений лілеями навколо. Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці. Шия твоя, мов вежа із слонокости. Очі твої, немов ставки у Хешбоні, При Бат-Раббім в воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаську. А голова на тобі, мов Кармель той; Волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався. Яка ж бо ти прекрасна, яка мила, о моя люба у розкошах! Станом своїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона. Я мовив: “Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку! Хай груди твої будуть, немов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук. Твоя розмова, мов вино добірне, що по вустах моїх і по зубах стікає.

Ірина Халупа

Я – для мого любого, І до мене звернене все його бажання. Ходи, мій любий! Ходім у поле, та заночуймо в селах. Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт вже відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові. Там я обдарую тебе любов’ю. Мандрогори свій запах розливають при наших дверях, усякі плоди, якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.

Олекса Боярко

Під яблунею я збудив тебе; там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила. Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; Любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло. Стріли її – вогненні стріли, Правденне полум’я Господнє. Водам великим любові не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лише погорди великої.

Ірина Халупа

Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї! Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти, і мене б не ганьблено. Я повела тебе, я б привела тебе у дім матері моєї; ти мене навчав би. Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук. Ліва рука його – під головою у мене, а права мене обнімає.

Василь Зілгалов

Але окрім чаруючого закоханістю тексту “Пісні пісень”, у Святому Письмі є багато суворих філософських текстів. Про це поділився патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет. До речі, його Святість працює над осучасненим перекладом Біблії, а також над перекладом ще 11 книжок так званий неканонічних, які вважаються частиною Біблії.

Як відомо, всього в Біблії 77 книг. А Біблію без тих неканонічних називають ще протестантською, так от, що думає про деякі частини Святого Письма, про зміст деяких текстів Патріарх Філарет. Про це інтерв’ю, що його зробив з Патріархом мій колега у Києві Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Ваша Святосте, на початку нашої розмови хотів би Вас запитати, яке має значення для православних і не тільки для православних, а й для віруючих в Україні, найповніший вихід Біблії українською мовою.

Патріарх Філарет

Звичайно, видання Біблії українською мовою має дуже велике значення. Тому, що, як сказано в Святому Письмі, “віра від слухання, а слухання від Слова Божого”. Тобто людина раніше, ніж увірувати, повинна розуміти те, що їй пропонується. Тому не випадково апостоли Христові, які проповідували Євангеліє по всьому світу, раніше отримали дар мов від Духа Святого.

І оцей сам факт, що апостоли отримали дар Святого Духа говорити різними мовами, свідчить про те, що Бог благословляє проповідувати Євангеліє Христове на рідній мові для кожного народу. Але виникає питання, а в чому тут великий подвиг цих подвижників Пантелеймона Куліша, Нечуя-Левицького, Івана Пулюя?

А подвиг полягає в тому, що Російська імперія не з церковних міркувань, а з суто політичних, забороняла читати Біблію українською мовою. І тому ці подвижники перекладали Біблію з єврейської і грецької мови за межами Російської імперії.

І видана вона була, перше видання у Відні.

Тарас Марусик

Ваша Святосте, от Ви сказали, що важливо, аби віруючі, які приходять в храм, розуміли те, що їм проповідується. І я б хотів перейти вже до іншого питання. Уже перекладені тексти рідною мовою, в даному разі українською. Але як розуміти ці тексти? Бо, з одного боку, Біблія – це є історичне джерело, а з іншого, вона наповнена, можна так сказати, символічними текстами. От як, з Вашого погляду, розуміти віруючим тексти Біблії?

Патріарх Філарет

Біблію не можна розуміти, як кому заманеться. Біблію має тлумачити тільки Свята Церква, бо вона є стовпом і утвердженням істини. Тобто, те, що церква пропонує, як тіло Христове, главою якої є Ісус Христос, те тлумачення є правдивим, і це тлумачення треба приймати.

Якщо Біблію розуміти кожен по-своєму, то у нас буде безліч різних сект, які будуть розуміти Біблію по-своєму. Ми бачимо на сьогодні дуже багато різних сект, які якраз і виникли на розумінні Біблії по-своєму. Православна церква вимагає, щоб православні віруючі розуміли Біблію так, як її тлумачать святі отці, як приймає її Свята Церква.

Я думаю, що і римо-католицька церква близька до цього, тому що вона приймає тлумачення Біблії святими отцями і своїми отцями західної церкви. А протестантська церква там тлумачать кожен по-своєму, як кожен вважає за потрібне.

Тарас Марусик

Я б хотів зацитувати таке місце з Біблії з дії Святих апостолів з розділу “Павло в Атенах”. “Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом Богом в землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, якщо в чомусь Він мав би потребу, сам дає всім і життя, і дихання, і все.” От, наприклад, як би Ви такий фрагмент трактували?

Патріарх Філарет

Дуже просто. Тут сказано, що Бог не живе в храмах. Це що значить? Що Бог не обмежений храмом, Бога ніхто не може обмежити. Не тільки храм не може його обмежити, а й небеса не можуть його обмежити, бо він неосяжний. І в тому розумінні апостол Павло говорить, що Бог живе не в храмах.

Але ж, якщо ми будемо читати Біблію до кінця, то ми побачимо, що коли був побудований храм Соломоном, а потім і Зоровавелем після Вавілонського полону, то тоді там сказано, що Бог перебуває в храмі. І коли був побудований Соломонів храм, він наповнився славою, тобто Божественним світлом. І це свідчить про те, що Бог перебуває там, але Він не замикається храмом.

Тепер, що стосується того, що Бог не потребує служіння рук людських. Так, дійсно, Бог не має потреби ні в якій допомозі людини: ні рук, ні розуму, нічого не потребує. А не в тому розумінні, що немов ікона – це є творіння людських рук, Йому то не потрібне те. Людині потрібне.

Бог, не маючи ні в чому потреби, повелів Мойсею зробити ковчег, і на цьому ковчезі він доручив вирізати херувимів, покритих золотом. Тобто одне другому не заперечує. Тому що херувими – це не видумка, це не одне і те, що ідол і херувим. Херувим, як реальність, існує.

Наприклад, Дажбог чи Перун, як істота не існує. Це є творіння людських рук, яке забороняється заповіддю Божею “не сотвори собі кумира”. Але Бог, як істота, існує, і коли Бог зображається на іконах, бо зображається тому, що Бог втілився і став людиною. І зображається не само Божество, а зображається тілесне природа втіленого сина Божого.

Тарас Марусик

Ваша Святосте, а як розуміти такі слова ( я не точно процитую Біблію) про те, що Бог створив все добро і все зло для того, щоб людина думала над цим?

Патріарх Філарет

Бог зла не сотворив, Бог сотворив тільки добро. І коли ми читаємо першу сторінку Біблії, то там після кожного дня творіння сказано про те, що Бог побачив, що це є добро. Тобто Бог є творцем тільки добра, а зло виникло як результат свободи, яку дарував Бог і ангелам, і людині.

Творити зло може тільки розумна істота, якій дана свобода. Тому зло – це результат вибору між заповіддю Божею і тими диявольськими спокусами, в які впали перші люди. Зло, як субстанція, не існує, зло існує при добрі. Ангели, навіть диявол, самі по собі носять в собі добро.

Бо буття є добро, життя є добро. Людина теж є істотою доброю, бо Бог створив людину. А при добрій людині існує зло – гріх. А окремо зла, як такого, не існує. Православна церква відкидає дуалізм, тобто існування добра, як субстанції, окремо, і зла, як субстанції, теж окремо.

Тарас Марусик

Чи можна сказати, що обов’язковим супроводом свободи є зло?

Патріарх Філарет

Ні, не обов’язковим. Ангели і людина могли і не згрішити. Диявол - це перший ангел, міг і не згрішити, якби в нього не виникло е почуття гордості. Так само і перші люди. Вони могли послухати диявола, могли і не послухати. Це їх був вільний вибір. Якби вони не послухали диявола, то розвиток людства міг би бути іншим.

Тарас Марусик

Дякую Вам, Ваше Святосте. Це був Патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ КП Філарет.

Василь Зілгалов

Згадаємо ще раз слова Еклезіасту, проповідника Старого Заповіту: Глава 7 і рядок 14: “У день щастя будь щасливим, а в день нещастя – розважай. Бог однаково створив і цей, і той, щоб ніхто не міг дійти, що буде після цього.” А людина все ж завжди хоче дізнатися і силою розума, і хоробрістю, а що ж її там далі чекає під сонцем.

Олекса Боярко

Знову зауважив я під сонцем, що не все швидкі бігають, хоробрі воюють, мудрі хліб їдять, розумні багатіють, а вчені осягають ласку, і що час недолі усіх їх спіткає. Чоловік свого часу не знає: немов ті риби, що ловляться у вражий невід, або як птахи, що заплутуються в сильце, там само і люди потрапляють у знегоду, коли вона злетить на них зненацька.

Бачив я ще і таку мудрість під сонцем, і вона мені великою здалася: було собі якесь маленьке місто, і людей у ньому було мало. Прийшов до нього великий цар, обліг його і висипав вали високі проти нього. Аж ось знайшовся в ньому чолов’яга бідний, але мудрий; і мудрістю своєю врятував те місто, але ніхто не згадав отого бідолаги.

І я сказав: “Мудрість ліпша, ніж сила, та, проте мудрість бідного в погорді, і слів його не хочуть слухати. Тихе слово мудрих варто більше, ніж крик ватажка дурнів. Мудрість ліпша від військової зброї. Одна хиба нищить багато добра.”

Василь Зілгалов

Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо на хвилях української програми радіо “Свобода” передачу “Споконвіку було слово”. Її автор і укладач - Василь Зілгалов. Мені допомагав у празькій студії звукорежисер Міхал Плахе.

І перш, ніж попрощатися, згадаємо ще раз Івана Пулюя, силою розума якого і працею зазвучало слово Біблії в новітній час українською мовою. Так Іван Пулюй у своїй праці “Нові перемінні зірки” написав: “Не лише наша Земля, але й інші планети мусять все більше і більше наближатися до Сонця, поки врешті не рухнуть одна за одною в тую утробу, з якої вийшли перед незліченними віками.

І це буде новонастання нашого світу, але епохи, після яких таке новонастання начинається, такі великі, що не охопити їх навіть думкою нашою”, - писав Іван Пулюй. І можна не сумніватися, що полум’я слова вічного знову і знову розбудить розум і душі його.

Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG