Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 10:33

Листи на "Свободу"


Зиновій Фрис Листи на "Свободу"

Прага, 20 грудня 2003 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо "Свобода"!

"Листи на "Свободу", передача з Праги.

Перед мікрофоном Зиновій Фрис. Вітання всім, хто в цю мить з нами, кому цікаво з нами, а може і зовсім нецікаво. Як в народі кажуть, ще не народилася та людина, яка б усім догодила. І це правда. "Невдоволення, - написав в електронному листі на "Свободу" Петро Балюк з Харкова, - добра штука, це своєрідний стимул до вдосконалення навколишнього світу, до самовдосконалення. І якщо комусь здалося, що він чи вона – суцільна досконалість і неперевершеність, біда такій людині. Мудрі люди завжди казали: не бійтеся виглядати безпорадними, не бійтеся чогось не знати. Бійтеся бути зарозумілими, не дозволяйте собі не прислухатися до чужих порад. Порад не потребують лише всесторонньо недорозвинуті люди. Будучи дуже часто позбавленими власного таланту, вони закопують у землю чужий. І роблять це з неймовірним завзяттям, натхненням, часом навіть талановито", - ось такі філософські рядки з електронного листа Петра Балюка з Харкова. Лист з приводу однієї дуже серйозної теми, якої маю намір торкнутися вже в новому році.

Ви згадали, пане Балюк, про талант, а мені пригадалося чиєсь надзвичайно цікаве висловлювання: "Талант – це відчуття смаку". Або Шолом-Алейхем сказав колись: "Талант – як гроші. Якщо вони є, то є, якщо ж нема – то нема".

А ще кажуть: талановиті, великі люди мають чітку мету, решта – бажання, про які завтра ж можуть забути, щоб знову чогось забажати.

Наша передача, дорогі слухачі, виходить одразу ж після дня Святого Миколая, і хоча я у "Вечірній Свободі" у п’ятницю вітав вас з цим святом, хотів би ще також побажати усім вам знайти свою мету у житті і впевнено рухатися до неї. В кожній людині (це сказали ще до нас) – сонце. Лише дайте йому світити. Врешті-решт, талант – існує й таке спостереження – на третину скаладається з інстинкту, на третину – з нашої пам’яті, а ще на третину – з волі. Хтось переконаний, що з волі – найбільше і насамперед. Отож, волі вам і чіткої мети. А в усьому іншому вам допоможе, зокрема, святий Миколай-Чудотворець.

Оксана Білозір – Народна артистка України, народний депутат і народний посол.

Оксана Білозір

Я хочу привітати всіх Миколаїв, я хочу привітати всіх Миколайовичів, хочу привітати всіх діток, хочу привітати тих батьків, які зберігають нашу древню традицію і Святий Миколайчик побував у їхніх домах. І хочу привітати тих людей, які милосердно і жертовно відносяться до бідних і знедолених.

Зиновій Фрис

Я дістав електронного листа від Прищенко Галини Опанасівни з Червоноармійська Житомирської області. А допомагав відправити цього листа її син Ярослав з Києва. Пані Прищенко, як вона сам зазначає в листі написала від імені всіх пенсіонерів селища міського типу:

“Слухаємо передачі “Радіо Свобода" регулярно, вже не один рік на хвилях 107,4 з Києва, попри те, що живемо за 180 кілометрів від столиці. Це завдяки сину: від змайстрував спеціальну антену з підсилювачем. Але досі ще не писали до Вас, хоч давно збирались. Дуже вдячні Вам і Вашим колегам за сумлінну працю. В сільській місцевості СВОБОДА та Бі-Бі-Сі - це єдині джерела правдивої інформації як про Україну, так і про весь світ. В іншому випадку, ми б слухали і дивились по телебаченню тільки критику опозиції і прославлення діючої влади. Та якщо говорити відверто , то раніше ваші передачі були гострішими. Але, Слава Богу, Ваші програми залишились такими ж актуальними і цікавими.

Звернутись до Вас нас змусило те, що нещодавно всіх пенсіонерів України безсоромно, серед білого дня, пограбував уряд.

У Верховній Раді був ухвалений, нарешті, новий закон про пенсію. Він дуже недосконалий і несправедливий, але загалом підвищував пенсію 20-30 % пенсіонерам. Згідно з цим законом, з 2004 року пенсію нараховуватимуть за нескладною формулою , в якій середня заробітна платня по народному господарству за 2002 р. (376 гривень) множилась на коефіцієнт, який залежав від стажу трудової діяльності та заробітної плати під час трудової діяльності. (Так, в усякому разі писала "Робітнича газета").

Ми рахували свої пенсії і звіряли розрахунки з Пенсійним фондом, розрахунки співпадали і ми чекали Нового року, щоб скоріше отримати цю невеличку надбавку і щоб вдосталь попоїсти. Та в 20-х числах листопада з Пенсійного фонду прийшла сумна звістка: уряд наказав в розрахунках нових пенсій замість цифри 376 гривень, поставити 306 грн.

Постає питання , яке право мав Уряд у голодного і голого пенсіонера забирати десятки гривень, встановивши, всупереч рішенню Верховної Ради, нарахування пенсій не з 376 грн., а з 306 грн.

Після цього нововведення в нашому Червоноармійському районі Житомирської області, внаслідок цієї реформи, пенсія мінімально збільшиться лише у 3% пенсіонерів.

До речі, з жовтня пенсіонери, так звані державні службовці, отримали подвоєння пенсій, і отримують зараз до 1000 грн.

А чому ж вчителі та лікарі - не державні службовці?

На жаль, ця махінація уряду пройшла майже непомітно з боку опозиційних депутатів, і навіть комуністів, які якраз і повинні найбільш захищати пенсіонерів, бо це їхній електорат.

Можливо, депутати про це нічого не знають, і за допомоги Вашого радіо довідаються і розкриють цю урядову аферу.

Всього Вам найкращого і нехай Вам допомагає Бог.

Від імені всіх пенсіонерів селища міського типу Червоноармійська, Житомирської обл., Голова Ради первинної організації вчителів-пенсіонерів.

Прищенко Галина Опанасівна.


Пані Галино, Ви пишете в своєму листі, що махінацію, як Ви пишете, уряду ніхто не помітив, зокрема, з боку опозиційних сил. У суботу 20 грудня, готуючи цю передачу до ефіру, я зателефонував представнику опозиції Тарасу Чорноволу, фракція “НУ”. Ознайомив його з Вашим листом і ось якою була його реакція. Тарас Чорновіл.

Тарас Чорновіл

На превеликий жаль, на сьогодні в Україні навмисно і штучно не визнають статусу вчителів, медиків саме, як державних службовців. Вони перебувають на державній службі, вони роблять частину державних повноважень і для них цей статус належить. І ця дискусія вже давно і дарма говорити, що це не помічено. Просто є принципова позиція уряду, який не хоче цього бачити, який відкидає будь-які зазіхання в цьому напрямку.

Ми навіть спробували свого часу проводити зміни до законодавства, щоб передбачити для вчителів правовий статус державного службовця. Зрозуміло, що при такій кількості державних службовців бюджет не витримає стільки навантажень і тоді треба було б і для тих, хто перебуває на державній службі і для вчителів встановити якійсь середній розмір, який всім однаково виплачувати. Тому що робити різницю між вчителем і, скажімо, якимось дрібним чиновником, ну це трішечки не логічно і не справедливо.

Навіть більше того, те що вчителям передбачено за вже діючими законами, тією ж самою 57 статтею надбавки, доплати, тощо. Тільки в цьому році почали нарешті видавати і досі блокується будь-який розгляд питань по поверненню тих заборгованостей, які існують до цього часу.

Тому, я б сказав, що тут в даному випадку, просто держава, мені здається, зробили певні пріоритети (а держава, я розумію, влада в державі), вибрала пріоритет чиновництва, отого не законослухняного, а владопослушного, чинопочитаючого і відкинула вчителя чи медика. Тобто показала своє ставлення, що це є більше такого поліцейського напрямку утворення, а не соціально чи культурно зорієнтована країна. На превеликій жаль.

Зиновій Фрис

Ось так народний депутат Тарас Чорновіл прокоментував листа Галини Прищенко з Червоноармійська на Житомирщині. Однак я знову хочу повернутися до листа нашої слухачки пенсіонерки з Житомирщини. Якщо Ви уважно слухали її листа, то могли зауважити, що на початку вона написала, що слухає нас, передачі “Свободи” на “Довірі” попри те, що мешкає в 180 кілометрах від Києва. Син, написала вона в листі, змайстрував спеціальну антену з підсилювачем і лише завдяки цьому вона має можливість слухати “Свободу”.

Користуючись тим, що пані Прищенко залишила свій телефон в листі, я зателефонував їй на Житомирщину. Пані Галина в свою чергу дала мені телефон свого сина в Києві і, звісно, я поцікавився, що то за підсилювач, що то за антена, оскільки в редакційній пошті останні місяці надзвичайно багато листів з наріканнями на дуже погану чутність. На погану чутність, насамперед, на коротких хвилях, особливо з 20 до 21 години за київським часом і в інші години.

І ось мій телефонний дзвінок до Києва до Ярослава Прищенка. Він за фахом фізик. Отже, пане Прищенко, Ваша мати в Червоноармійську на Житомирщині в 180 кілометрах від Києва може слухати наші передачі на хвилях ФМ “Радіо Довіра”, чого собі не можуть дозволити й інші, бо вони не мають отієї антени чи підсилювача, який Ви зробили.

Що то за антена, що то за підсилювач розкажіть будь ласка, можливо наші інші слухачі скористаються, які на цій чи подібній відстані живуть від Києва чи інших міст України, де нас ретранслює “Довіра”?

Ярослав Прищенко

Значить, я дуже просту річ зробив. Можна використовувати будь-яку антену для метрових хвиль настроєну на третій чи четвертий канал. Це може бути будь-яка антена метрова. Але я зробив ще таку саморобку, це як два ромба. І сторона ромба буде десь близько 1-1,2 метра. Можна використовувати будь-який провід із алюмінію в 5, 6, 7 міліметрів завтовшки і поставив польський підсилювач, який скрізь зараз використовується в антенах польських за 10 гривень. І все, на відстані десь 160-180 кілометрів від Києва дуже добре можна приймати “Довіру” і “Свободу”.

Зиновій Фрис

Пане Прищенко, це Ви говорите про “Довіру”, а якщо говорити про короткі хвилі, що тут можна зробити, аби чутність була ліпшою, ніж вона є зараз?

Ярослав Прищенко

Для коротких хвиль теж можна, там більш специфічні такі антени на короткі хвилі, але саме просте – це можна взяти, у кожного дома є телевізор і в кожного є антена. Наприклад, для сільської місцевості, там є антени виносні, в місті трошки складніше таку антену зробити.

Значить, беремо цей кабель, який іде до телевізора коксіальний, беремо літрову баночку і накручуємо цей кабель телевізійний на цю банку літрову, десь 4-5 витків. І потім поверх цієї баночки накручуємо будь-який провід алюмінієвий чи мідний, аналогічно, там декілька 5, 6, 10 витків і один кінець цього проводу з’єднуємо з антеною короткохвильового приймача.

Зиновій Фрис

І знову повертаючись до ФМ діапазону, до “Радіо Довіра”, де можна приймати наші передачі. Ярослав Прищенко, киянин готовий надати і таку допомогу. Він може провести розрахунки по всій Україні, які дозволять мати повну картину того, де нас можна слухати, на якій відстані від міст, де нас ретранслює “Довіра”. Для цього пану Ярославу потрібна ось така інформація.

Ярослав Прищенко

Інформація з регіонів. В регіоні транслюється “Радіо Довіра”. Мене цікавить, в мене частоти єсть і в яких містах, а в мене не має потужність передавача. Якщо в мене буде ця інформація я зможу намалювати карту, де можна впевнено за допомогою таких простих засобів приймати “Радіо Свобода” на ФМ діапазоні.

Зиновій Фрис

І буквально в суботу 20 грудня, готуючи цю передачу, я дістав електронного листа від Ярослава Прищенка в якому він, зокрема, пише, що той зразок, який він зробив для батьків може приймати “Свободу” на ФМ діапазоні з Києва, в радіусі до 200 кілометрів. Але якщо змайструвати щось складніше, пише Ярослав, то цю відстань можна збільшити.

Я передбачаючи, що наші слухачі зацікавляться винаходом Ярослава Прищенка попросив його дати бодай якісь координати для того, щоб сконтактуватися з ним. І пан Прищенко дав мені свою адресу за якою слухачі можуть йому написати. Ось ця адреса, запишіть її будь ласка:

Київ-68, п/с 147, індекс 02068, Ярославу Прищенку.

Нагадаю, що Ви слухаєте передачу “Листи на Свободу”.

Дорогі слухачі, гість української служби “Радіо Свобода” Віталій Коротич.

Віталій Коротич

Я постійно приїжджаю в Україну, я постійно приїжджаю до Києва. Я допомагаю чим я можу тамтешнім газетярам, своїм приятелям. Я болію цим, як там гірко буває, але водночас, Ви знаєте, я думаю про те, що Україна проходить найстрашніше з випробувань – випробування здоровим глуздом. Це дивовижна річ. Я багато думав про те, що в Україні якось так дуже багато було майстрів словесної боротьби і за найвищі, за найкращі, найпрекрасніші ідеали. Але водночас виявилось, коли дійшло до діла, дуже мало людей, які можуть існувати на рівні рішень. Виявили, що боротися за незалежність, боротися за щастя, за щось іще легше, аніж спокійно краплю по краплі це все здійснювати.

Ви знаєте, я подумав про те, що якщо чогось сьогодні я хотів своїй рідній Україні, то напевно – просто здорового глузду. Я не хотів би говорити про національні ідеї. Не хотів би, не дай Боже, говорити про черговий приступ об’єктивізації, бо сьогодні кожен хлопчик в Україні може пояснити чому ми не живемо так, як Швейцарія, там не знаю, Норвегія, чи ще хтось. А водночас дуже мало хто може сказати про те, що можна зробити для того, щоб ми жили на тому рівні на якому ми маємо жити.

Тому сьогодні Україна проходить цілком нормальний процес пристосування до реалій життя. Ми багато говорили про дисиденство. Згодом, коли я думав і коли я зустрічався і я побачив, що фактично в Україні не було отого самого підпілля, навіть на рівні польському чи ще якомусь сусідньому. Я думав про те, як багато пішло в розмови, як багато в нас пішло в красиві гасла. І сьогодні на очах народжується нове покоління: більш реалістичне, більш суворе, я сказав би можливо, навіть, цинічніше, але всі мої надії на нього.

Я зустрічався і говорив з усіма, ну з не усіма, звичайно, але з багатьма провідними політиками сьогоднішньої України. І мене знову таки не покоїть відсутність оцього спокійного якогось, спокійного задумливого прагматизму, й чіткого розуміння того, що ми будемо робити.

Я сьогодні чекаю на час, коли літератори зможуть зайнятись літературою, бо Спілка письменників України ніяк не зрозуміє, що починається література і той час, коли ми були Міністерством закордонних справ, я не знаю, Міністерством внутрішніх справ, і чого завгодно, минув, бо сьогодні треба писати книжки, які читатимуть, а це виявилось надзвичайно складною проблемою.

Я допомагаю робити кілька газет у Києві і я розумію, як їх треба робити і, водночас, я розумію, як переплуталася демагогія з дуже тверезими і хорошими надіями. Тому, що я можу сказати, на моїх очах народи, в яких я вірив, не дуже сказав би я, на моїх очах вони оживають, піднімаються.

Я дуже не можу прийняти того, як бюрократія сьогоднішньої України поступово будує державу для себе. І справа в тому, що так званий капіталізм, або там та ринкова економіка – все це розмови, тому що, якщо говорити про економіку, то вона існує, власне, на такому ринковому рівні і в Швейцарії, в Парагваї і в Буркіна Фасо.

Тому, я знову хочу сказати про одне, про здоровий глузд, якого нам всім українцям сьогодні треба найбільше. Просто зрозуміти, що якщо чиновники живуть краще за людей, на чиї податки вони існують, значить, щось в державі не гаразд.

Якщо в державі сьогодні не існує повноцінної літератури, значить щось не гаразд, і треба шукати не ворогів, а треба озиратися на себе і думати, що я можу зробити для того, щоб мій народ, моя країна, моя культура, моя нація виглядала пристойніше. Бо сьогодні, існуючи в центрі Європи ми заслуговуємо на багато пристойніше місце у Європі, в світі, та й власне, у власних очах, у власній гідності.

Зиновій Фрис

Лауреат Шевченківської премії, редактор журналу “Огоньок” часів перебудови, журнал публікації якого цитував увесь світ, професор Бостонського університету, письменник, поет, журналіст Віталій Коротич.

Повністю інтерв’ю з ним, яке я записав днями. Ви його почуєте у моїй новорічній передачі, яка вийде 31 грудня і 1 січня вже нового року о 20 годині за київським часом.

Я не хапатиму зірок з неба, я запропоную Вам гостей, людей, яких знає світ, якими захоплюється світ. І серед них, зокрема, Ви почуєте ще одного відомого українця Романа Віктюка.

Роман Віктюк

Вітає Вас режисер Роман Віктюк. Вірний, я щирий греко-католик. Бажаю Вам єдиного – любові.

Зиновій Фрис

А чого ще бажає Вам відомий у світі режисер Роман Віктюк Ви почуєте 31 грудня і 1 січня, а також у Святий вечір 6 січня о 20 годині за київським часом.

І ще кілька листів чи фрагментів з ваших листів на “Свободу”. Віктор Бондаренко з Одеси пише:

“Якось я прочитав статтю інженера Сергія Чорнобая з Харкова в часописі “День”. І мені, зокрема, дуже сподобалася така думка, чи б не могли Ви її зачитати у вашій передачі.

Чи може Україна в недалекому майбутньому стати "квітучою європейською державою" з населенням, яке живе тими ж європейськими стандартами? Не зможе! А ті, що декларують таку перспективу, просто брешуть. Через те, що жити доводиться і доведеться тільки за рахунок своїх сил і можливостей...".


Киянин Михайло Стельмах в електронному листі, зокрема, написав:

Ви надаєте свою трибуну всiм: комунiстам, соцiалiстам, медведчуркiсам, навiть росiйським нацiоналiстам, навiть Д. Корчинському, проте не допускаєте до неї сучасних нацiоналiстiв українських..

Колись я пропонував Вам надати слово молодим нацiоналiстам з "Тризуба". Це чудовi хлопцi, можливо, занадто закоханi в давнину часiв Коновальця та Бандери. Переважна бiльшiсть їх — студенти чи аспiранти. Звичайно ж, полiтично вони — маргiнали, i боюсь, що їх недосвiдченiсть використовується.

На мiй погляд i Незалежнiсть на початку минулого столiття була втрачена, i сьогоднiшня Україна дiйшла до її стану внаслiдок саме занепаду правих сил. Не розумiю, чому i незалежнi полiтологи про це мовчать.

На мiй погляд, "Радiо Свобода" робить помилку, ігноруючи правих, бо навiть багато хто з Ваших постiйних слухачiв, в чому менi не раз доводилося пересвiдчуватися, не дуже добре розбираються, хто є хто. Замовчування Вами проблем українського нацiоналiзму, вiдсутнiсть вiдповiдних дискусiй сприяє пануванню в Украiнi "антиукраїнського буржуазного нацiоналiзму", який все одно назве фашистом навiть Ющенка.

Шануймося!


Коротенький фрагмент з листа Омеляна Лищишина зі Львова:

"Наші державні керівники танцюють на одному місці. Продовжують політику Леоніда Брежнєва...".

Степан Підгорний з Луганська просить зачитати думку головного ідеолога горбачовської перебудови Олександра Яковлєва. Слухач вважає, що це безпосередньо торкається і України:

"Без рішучої дебольшевизації всіх сторін життя демократичні реформи неможливі, а формування громадянського суспільства приречене на нестерпні потрясіння. Я стверджував і буду стверджувати, що настав час перевернути піраміду влади і порядок підзвітності загальнодержавного характеру. Не Держава – Суспільство – Людина, а Людина – Суспільство – Держава. Ось тоді все і стане на свої місця..."

Зиновій Фрис

Українці відзначили день Святого Миколая, попереду Новий рік, Різдво Христове, а в євреїв розпочинається Ханукка – свято, яке ще називають Освяченням чи Святом вогнів, на згадку про перемогу Маккавеїв над військами Селевкідів 165 року до н.е. Завдяки цій перемозі Іудея, зокрема, відновила свою незалежність. Свято Ханоки триває 8 днів.

Звучить пісня

Цю веселу пісню я взяв з диска, який свого часу придбав під час відвідин Святої Землі. Я на жаль не знаю її змісту, але вона мені видається надзвичайно веселою, надзвичайно життєрадісною, що в вочевидь і допомагало завжди євреям виживати.

До речі, Віталій Коротич, якого я вже згадував сьогодні, торкаючись України сказав, що Україна схожа на центрифугу, яка викидає, виштовхує українців зі своєї країни. І сказав Коротич, нам би треба було вчитися у малих народів, зокрема у євреїв, вчитися, як не відштовхувати від себе людей, а навпаки робити все для того, аби вони не тільки залишалися, а й приїжджали з усіх усюд.

Дозвольте щиро привітати всіх слухачів “Свободи”, які святкують Ханоку. Щастя Вам і добра. А тим, хто готується зустріти і відзначити Новий рік і Різдво Христове, нагадаємо, що можна вже колядувати.

Дорогі наші слухачі, передачу “Листи на Свободу” готував сьогодні Зиновій Фрис. Дякую Вам за увагу. Зустрінуся з Вами наступної п’ятниці у “Вечірній Свободі”. Хай Вам щастить, хай щастить Україні!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG