Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 10:03

“Моніторинг тижня”


Наталя Мусієнко “Моніторинг тижня”

Київ, 20 грудня 2003 року.

Наталія Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час з радіо “Свобода”. В програмі “Моніторинг тижня” – про найважливіші події у світі. У празькій студії – Наталія Мусієнко. Почнемо із огляду найголовніших подій. Про це – Василь Дарчук.

Василь Дарчук

Головною темою минулого тижня у світових ЗМІ без сумніву можна вважати захоплення іракського диктатора і широкі дискусії як, де і коли судити його, а також хто мав би судити – самі іракці чи міжнародні судді. Зрештою, поки що не вирішено, чи суд над Саддамом буде відкритим і чи його судитимуть як воєнного злочинця чи як військовополоненого.

Тим часом, після відповідного медичного огляду іракського диктатора, ним займеться ЦРУ США, яке першим проведе допити. Про це заявив у Вашингтоні на початку тижня міністр оборони США Рамсфельд.

Водночас, кілька країн, зокрема Кувейт, Іран та Ізраїль, повідомили про намір подати позови до суду на Саддама Гусейна. На думку більшості оглядачів, арешт диктатора зламає опір його прихильників. Проте, поки що атаки невеличких груп бойовиків проти коаліційних підрозділів не припиняються.

Майже цілий тиждень тривала операція американських підрозділів у місті Самарра, де під час сутичок було вбито двох бойовиків і 86 заарештовано.

У середу в Багдаді унаслідок двох вибухів загинули 11 іракців. Пасажирський автобус наїхав на заміновану вантажівку. Далі, унаслідок теракту суннітів, прихильників Саддама, загинув член Вищої ради ісламської революції Іраку, відомий шиїтський діяч Муханнад Аль-Хакім.

Варто також згадати, що протягом минулого тижня спеціальний посланник президента США Джеймс Бейкер провів переговори з європейськиими лідерами у справі списання частини боргів колишнього іракського режиму іноземним банкам і державам. Франція і Німеччина у принципі погоджилися скоротити борги за дозвіл на участь їхніх компаній у контрактах на відбудову Іраку. Проте, Паризький Клуб кредиторів заявив, що угоду про списання боргів зможе підписати лише законно обраний уряд Іраку. Наприкінці тижня Бейкер прибув до Москви, де він мав переговори із Путіним у цій же справі.

Загальна заборгованість Іраку становить близько 120 млрд. доларів. Із них 40 млрд. – країнам Паризького Клубу і 8 млрд. – Росії.

До цього додаймо, що з метою підвищити боєздатність американських підрозділів під час ротації основних сил, США вирішили тимчасово збільшити військовий контингент в Іраку на кілька тисяч осіб. Нині американські сили в Іраку налічують близько 130 тисяч осіб.

Наступна наша тема – засідання афганського парламенту Лоя-Джірге, тобто “великих зборів”, депутати якого приступили до обговорення проекту нової конституції Афганістану. Засідання відбувається в Кабулі під охороною міжнародних миротворців під величезним наметом, з-під якого у випадку ракетної атаки можна легше дістатися назовні. Групи бойовиків і рештки талібів намагаються зірвати працю Лоя-Джірге. За словами міністра внутрішніх справ Алі Ахмада Джалалі, протягом тижня поліція на околицях Кабула конфіскувала 80 ракет.

Поки що журналісти стверджують лише розходження серед 502 делегатів “Великих зборів” із низки ключових питань, від яких залежатиме успішне впровадження нової конституції. Так, не узгоджено питання повноважень президента Карзая, який виступає проти впровадження посади прем’єр-міністра, який може стати йому конкурентом. Деякі делегати твердять, що Карзай намовляє деяких із них заблокувати посаду прем’єра, обіцяючи їм за це високі посади.

Делегати не можуть дійти компромісу і в справі місця ісламу у новій конституції. Далі, хоча кожний п’ятий делегат Лоя-Джірге – це жінка, у проекті нової конституції нема жодної згадки про рівність чоловіків і жінок. Делегатки безуспішно домагаються включити до проекту положення про рівність жінок у суспільстві. До речі, за режиму Талібан жінкам і дівчатам було заборонено брати участь у громадському і політичному житті і навіть ходити до школи.

Оглядачі передбачають дальші розходження між групами делегатів, коли мова піде про етнічні меншини. Нагадаємо, засідання Лоя-Джірге відбувається в супроводі дальших атак з боку решток Талібану і міжусобних сутичок в афганських провінціях.

На закінчення коротко наведемо ситуацію на Близькому Сході. Під Тель-Авівом відбувається нарада у справі безпеки Ізраїлю, на якій виступив прем’єр-міністр Шарон, представивши свої міркування безпеки. За його словами, якщо найближчими місяцями мирний план не вдасться вивести зі сліпого кута, Ізраїль вживе однобічних заходів для самозахисту. Зокрема, прискорить будівництво прикордонного муру і усуне низку єврейських поселень на західному березі Йордану. Шарон заявив, що він готовий до діалогу з палестинцями, але не має наміру чекати на нього вічно. Заяви Шарона викликали негативну реакцію серед палестинських лідерів. За словами палестинського прем’єра Кореї, подібні погрози Шарона заважають продовженню мирного процесу.

Тим часом, США закликали Ізраїль стриматися від однобічних кроків, які можуть стати на перешкоді реалізації мирного плану “Дорожня карта”. Протягом тиждня Ізраїль відвідав міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер, який закликав обидві сторони до відновлення діалогу. Із подібним закликом до обох сторін звернулася Росія, яка теж є посередником у близькосхідному мирному процесі.

Наталія Мусієнко

Взяття іракського диктатора Саддама Гусейна – тема, яку продовжують обговорювати у світі. Британський уряд вважає, що долю Саддама Гусейна має вирішувати іракський народ. Проте Британія не матиме будь-якої причетності до процесу або трибуналу, в якому підсудному може загрожувати смертна кара. З подробицями – наш британський кореспондент Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Спеціальний представник прем’єр-міністра Великої Британії в Іраку сер Джеремі Грінсток сказав, що іракці судитимуть Саддама Гусейна. Він сподівається, що вони при цьому врахують поради міжнародної спільноти. Одначе, він наголосив: “Ми не братимемо участі у трибуналі або процесі, якщо він матиме смертну кару як одне з покарань. Але Велика Британія у кожному разі наврядчи братиме участь у цій справі.”

Загалом, кабінет Тоні Блера волів би для Саддама Гусейна міжнародного трибуналу на кшталт того, що розглядає справу колишнього провідника Югославії Слободана Мілошевича. Одначе, у Лондоні визнають, що пріоритет має іракська точка зору, а іракці хочуть судити Саддама в Іраку. Тож, уряд вважає, що так і має статися.

Міністр закордонних справ Великої Британії Джек Строу: “Коли йдеться про воєнних злочинців, то пріоритетом має бути процес у суді відповідної країни. Лише коли це є невідповідним або недоступним, вдаються до міжнародних трибуналів.”

Строу каже, що захоплення Саддама Гусейна дає іракцям нагоду об’єднатися і працювати на майбутнє своєї країни. Але це також дає можливість світові подолати розкол через війну в Іраку. Британський прем’єр-міністр Тоні Блер вважає, що арешт Саддама Гусейна не може відразу покласти край насильству.

Тоні Блер

Терористи і симпатики Саддама діятимуть і далі, і хоча їх чисельність і підтримка малі, їхня терористична тактика вимагатиме пильності, відданості і рішучості. Але ми сподіваємося, що новий Ірак тепер ясний і очевидний усім. І остаточна перемога буде за ними – іракцями.

Олекса Семенченко

Тим часом, правозахисники занепокоєні з приводу порушення прав людини щодо Саддама Гусейна. Міжнародна правозахисна організація “Амнесті Інтернешнл”, зі штаб-квартирою у Лондоні, зокрема наголошує, що Саддам, як і кожна особа, має право на справедливий розгляд своєї справи. Він має право і на правовий захист.

Багато хто зазначає, що показ кадрів полоненого Саддама на телевізії становить порушення міжнародних законів. Британські фахівці застерігають американців від протизаконних способів одежання свідчень від Гусейна.

Щодо цього Тоні Блер сказав наступне: “Саддамові Гусейну буде надано усі права військовополоненого. Щодо суду, то це, на мою думку, має визначити іракський уряд і іракський народ. Звичайно, ми маємо забезпечити відповідний незалежний і справедливий процес, але я впевнений, що іракці здатні на це.”

Наталія Мусієнко

Що з приводу взяття іракського диктатора думає ЄС? Якою є подальша доля Саддама – смертний вирок чи передача як воєнного злочинця в руки міжнародного трибуналу в Гаазі? З цими запитаннями наш брюссельський кореспондент Славко Волинський звернувся до помічника Голови Єврокомісії Рейо Кемпеніна та речника Єврокомісії у закордонних справах Дієго де Охеди.

Славко Волинський

Рейо Кемпенін на запитання радіо “Свобода” сказав:

Рейо Кемпенін

Важливим для нас зараз є те, що диктатор одержить по заслугах за ті злочини, які він здійснив проти власного народу. Його зараз очікує суд. Ми сподіваємось, що цей суд розпочнеться незабаром.

Славко Волинський

Я поцікавився у представника Єврокомісії, як вважає Європейське співтовариство – Саддама Гусейна буде судити Гаазький Міжнародний трибунал чи суд Іраку, адже в Іраку діє смертна кара, а це суперечить Женевській конвенції. На це Рейо Кемпенін відповів:

Рейо Кемпенін

Міжнародний трибунал повинен сам висловити свою позицію у цій справі. Єврокомісія не може визначати, де повинен відбуватися судовий процес.

Славко Волинський

Якщо Рейо Кемпенін був стриманим на відповіді стосовно арешту Саддама Гусейна і ролі Женевської конвенції у подальшій долі Саддама, то речник Єврокомісії Дієго де Охеда так прояснив ситуацію:

Дієго де Охеда

Женевська конвенція має право давати оцінку чи то пак визначати, до якої категорії слід віднести злочинця, тому тут проблема не в тому, де судитимуть Гусейна, а в тому, як трактуватимуть Саддама Гусейна.

Славко Волинський

Але ж США підписали Конвенцію.

Дієго де Охеда

Так. США є членом Женевської конвенції. Штати дотримуються правил Женевської конвенції, але, ось приміром, вся суть Гуантанамо (американська військова база, де утримуються військовополонені таліби) полягає в тому, щоб кваліфікувати талібів не як військовополонених, а трактувати якось інакше, і тоді таліби стають позбавленими змоги бути засудженими не так жорстоко.

Ті, хто критикує США, з цього приводу посилаються на Женевську конвенцію, котра забороняє смертну кару, катування тощо. Тому, ми були б задоволені, якби його (тобто Саддама Гусейна) визнали воєнним злочинцем і щоб він постав перед міжнародним судом в найближчі кілька тижнів.

Наталія Мусієнко

А у Сербії дострокові парламентські вибори призначили на 28 грудня. До 12 грудня, коли завершився строк балотування, кандидатів у депутати висунули 16 коаліцій. Згідно з опитуваннями, більшість виборців проголосує за націоналістичні консервативні партії. З Белграда детальніше про це – Михайло Рамач.

Михайло Рамач

Демократичним силам, які три роки тому скинули режим Слободана Мілошевича, не вдалося завершити процес політичної й економічної перебудови країни. Коаліція Зорана Джинджича, Войслава Коштуніци та ще 16 партій розпалася і колишні соратники стали лютими ворогами. Щодо трьох партій колишнього режиму – радикальна лівиця Міріани Маркович, жінки екс-президента, щезла. Мілошевичеві соціалісти зведені до малої партії, яка наврядчи увійде до парламенту.

А вплив радикальної партії Войслава Шешеля день у день зростає. Згідно з опитуваннями, за неї проголосує не менше 25% виборців. Таємниця популярності радикалів в тому, що вони з націоналістичними, демагогічними і популістичними гаслами виступають проти корупції і обіцяють розбудову справедливого суспільства.

Помірковані націоналісти Войслава Коштуніци трохи відстають за екстремістами. В списку кандидатів від Коштуніциної партії є чимало таких, котрі свого часу були палкими прихильниками великосербської політики Мілошевича.

З-поміж партій колишньої правлячої коаліції до парламенту ймовірно увійдуть демократична партія покійного прем’єра Джинджича, яку очолює міністр оборони Борис Тадич та ліберальна “Г-17+”, заснована групою економістів-реформаторів.

Більше 5% , ймовірно, здобуде і монархістична коаліція колишьного лідера опозиції Вука Драшковича. Щодо інших, вони також обіцяють “мед і молоко”. Проте, для них парламентський поріг (тобто 5%-ий виборчий ценз) надто високий. Незважаючи на результати опитувань, більше 4 тисяч тих, хто балотувався на депутатів, самовпевнено заявляють, що саме вони стануть народними обранцями.

Наталія Мусієнко

Тим часом у Литві почалася процедура імпічменту президента Роландаса Паксаса. Цими днями сейм країни прийняв рішення створити спеціальну парламентську комісію за розглядом 6 пунктів звинувачень главі держави. Із Вільнюса повідомляє Альгімантас Літвінас.

Альгімантас Літвінас

Глава парламенту Артурас Паулаускас висловив припущення, що коли справа дійде до звільнення, може бути зібрано навіть 95 депутатських голосів. Тепер у сеймі є 137 депутатів. Більше від двох третин депутатів парламенту пред’являє Паксасу 6 звинувачень у порушенні конституції і присяги. Це – звинувачення у вразливості, яка складає загрозу для національної безпеки, у змішуванні громадських і приватних інтересів, у розладі праці владних закладів, у незабезпеченні охорони державної таємниці, у здійсненні впливу на приватних суб’єктів господарства та недбалому виконанні обов’язків.

Кардинал католицької церкви Литви Аудріс Бачкіс висловив надію, що президент прийме мужнє рішення та піднесе народові гарний різдвяний подарунок, тобто подасть у відставку.

Проте, Роландас Паксас продовжує щовечірні вояжі по районних центрах. Більшість його прихильників є в селі. Щодо строку розгляду звинувачень парламентською комісією ось що вважає глава парламенту Артурас Паулаускас.

Артурас Паулаускас

Я вважаю, що оптимальним було б, щоби комісія завершила працю протягом двох місяців. Це було би оптимальним. Якщо затягнеться, звичайно, оце напруження в суспільстві та довгий розгляд питання не приносять користі нікому.

Альгімантас Літвінас

Декотрі оглядачі та політики вважають, що президент Паксас може в будь-який момент процедури імпічменту подати у відставку і висувати свою кандидатуру в нових виборах президента.

Наталія Мусієнко

А в Росії після парламентських виборів адміністрація президента Володимира Путіна збирається інспірувати створення нової правої партії. Це рішення ухвалили після того, як “Союз правих сил” і партія “Яблуко” зазнали поразки на виборах до Державної думи. Розповідає Віталій Портников з Москви.

Віталій Портников

Російські ЗМІ переконують, що адміністрація президента Росії Володимира Путіна зацікавлена у тому, щоб створити власну лояльну президенту і його найближчому оточенню партію із ліберальними правими гаслами.

Нагадаю слухачам, що за підсумками виборів до Державної думи РФ “Союз правих сил” і партія “Яблуко”, які знаходилися у певній опозиції до президента Росії Володимира Путіна і не підтримували партію влади – “Єдину Росію”, не пройшли до складу нового парламенту. Правих депутатів, депутатів ліберальних, реформаторських поглядів у новому складі російського парламенту дуже мало. Можна сказати, що навіть створення правої депутатської групи сьогодні наштовхується на серйозні проблеми.

Однак вже зараз російські ЗМІ переконують: працівники адміністрації президента Росії Володимира Путіна працюють над новим кремлівським проектом. Що таке взагалі “кремлівський проект”? Це – саме інспірування партійної політичної діяльності. Як партійні політичні проекти в Кремлі, виникли партія “Єдність”, яка потім стала сутністю нової партії влади – “Єдиної Росії”, потім – організація “Родіна”. Можна сказати також, що близьким до кремлівського проекту був свого часу і проект “Союзу правих сил”. Однак потім, із зміною лідерів, ця права партія стала більш обережно ставитися до адмінстрації президента Росії.

І ось тепер – нова ідея: створити як кремлівський проект право-ліберальну організацію, яку можна буде демонструвати політикам Заходу як ознаку того, що президент Росії Володимир Путін готовий співпрацювати не лише із силами, позбавленими будь-якої ідеології окрім ідеології підтримки (а саме такою є партія “Єдина Росія”), а й із силами, які дотримуються реформаторських, ліберальних тенденцій, які усвідомлюють необхідність оновлення російського суспільства.

Саме про це підкреслює публікація видання “Газета”, в якій розповідається, що є рух “Нові праві”, який створювався ще до парламентських виборів, а тепер “Нові праві” готові перетворитися на політичну партію. Людиною, близькою до цієї ідеї, видання називає відомого політтехнолога Марата Гельмана.

Нагадаю, що пан Гельман був одним з організаторів перемог “Союзу правих сил” на попередніх парламентських виборах під гаслом “Путіна – в президенти, а Сергія Кірієнка (тодішнього лідера партії) – в Державну думу!” Потім допомагав шовіністичному блоку “Родіна”. В Україні Марат Гельман відомий ще й тим, що він активно допомагав під час передвиборчих кампаній СДПУ(О) і є довіреною особою Віктора Медведчука. Принаймні, так стверджують оглядачі. Сам пан Гельман, як його часто бачать в Україні, спростовує ці повідомлення щодо своєї політтехнологічної діяльності.

І от – нове завдання Кремля і новий кремлівський проект. Однак, наскільки реально інспірувати ліберальну партію в нових російських політичних умовах – сьогодні сказати важко, адже ліберали мають, на відміну від усіх політиків, які використовувалися Кремлем, мати власні переконання. А це вже – проблема інспірації.

Наталія Мусієнко

У стосунках між Ізраїлем та Україною протягом місяця, що минає, відбулися значні зрушення. Країни залагодили справи з компенсацією сім’ям ізраїльських жертв пасажирського літака, збитого українською ракетою 2 роки тому. Також було підписано низку економічних угод. Проте, в україно-ізраїльських взаєминах, на думку ізраїльських спостерігачів, зостається ще чимало невирішених проблем. Розповідає наш єрусалимський кореспондент Вольф Москович.

Вольф Москович

Коли міністр юстиції Ізраїлю Йозеф Лапід підписав у Києві 20 листопада угоду у справі компенсацій сім’ям ізраїльських жертв збитого українською ракетою пасажирського літака ТУ-154, він заявив: “Ми залишили за собою сумну та нещасливу главу нашої історії та повертаємось до добрих взаємин, що були притаманні Україні та Ізраїлю одразу ж після встановлення в Україні демократії.”

У тому ж дусі висловився 26 листопада в Єрусалимі після підписання низки економічних угод між Україною та Ізраїлем міністр економіки та європейської інтеграції України Валерій Хорошковський: “Сьогодні починається нова ера наших відносин, закладається багата майбутність для процвітання наших країн.”

Проте, як зазначають ізраїльські спостерігачі, зокрема, коментатори бізнесової газети “Глобс”, зостається ще чимало нерозв’язаних проблем між двома країнами. Наведу лише кілька прикладів. Загальний баланс товарообміну між Україною та Ізраїлем дорівнює 210 млн. доларів на рік. При чому, існує значний дисбаланс: експорт з України в Ізраїль вдвічі переважує експорт з Ізраїлю до України. Вже згаданий міністр юстиції Ізраїлю Йозеф Лапід заявив у Києві, що Ізраїль хотів би зрівноважити цей баланс.

Друга проблема – це відсутність правової бази для вирішення юридичних проблем. Таких, як цивільне право та доля засуджених громадян. Сьогодні в Ізраїлі відбувають строки ув’язнення 11 громадян України. 46% з 3 тисяч жінок, що займаються проституцією в Ізраїлі та 6% з 200 тисяч нелегальних емігрантів – це громадяни України. У справах захисту їхніх інтересів теж потрібна взаємодія правових органів України та Ізраїлю.

Це ж стосується тих громадян Ізраїлю, що порушили закони України та мають там юридичні клопоти. Ціла низка болючих економічних проблем залишається невирішеною і наврядчи буде вирішена найближчим часом через зубожіння України. Це насамперед справа виплачування українських пенсій громадянам Ізраїлю, що репатріювалися з України, порушена віце-спікером ізраїльського парламенту Михайлом Нудельманом під час його зустрічі у Кнесеті з українським міністром Валерієм Хорошковським. Це також справа реституції конфіскованого попередніми режимами майна, зокрема будинків, єврейським общинам України. У цьому питанні Україна залишається позаду інших держав Східної Європи.

Наталія Мусієнко

На разі – все. У програмі “Моніторинг тижня” з вами прощається Наталія Мусієнко. Добра вам!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG