Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:34

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Румуни і молдавани.


Сергій Грабовський “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Румуни і молдавани.

Київ, 26 грудня 2003 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач, присвячений етнонаціональному портрету України.

Румуни і молдовани – про представників цих етносів на українських теренах і піде мова у сьогоднішній передачі. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Румуни – автохтонний етнос Балканського півострова, що сформувався на основі стародавніх племен даків, гетів, фракійців, а пізніше шляхом консолідації історично-регіональних груп волохів, молдован і трансільванців перетворився на румунську націю.

Етногенез румунів був досить тісно пов''язаний зі становленням румунської держави та всіма історичними особливостями цього процесу. Адже нині існують дві Молдови – незалежна держава на схід від Прута, і історична область Румунії на захід від нього, з такими центрами як Яси та Галац. Через те, назва “молдованин” й зараз зберігається в Румунії, як і назва “волох”, але не як етнічна, а як суто регіональна. У державі Молдова зі столицею в Кишиневі “молдованин” є етнонімом. Після об''єднання Молдови з Волохією в 1859 році у князівство Румунію офіційною назвою народу є “румуни”.

Але східна Молдова опинилася в складі Російської імперії, починаючи з 1812 року. Після приєднання східної Молдови, або Басарабії, до Румунії в 1918 році, більшовики в 1924р. на противагу Бухаресту створили в складі УССР Молдавську Автономну республіку на землях українського Придністров''я, ініціатором цієї акції був Григорій Котовський, проти неї виступали керівники української адміністрації, зокрема Скрипник. Реакція українського керівництва пояснювалась тим, що на цих землях майже 49% населення становили етнічні українці й лише 30% молдавани. В 1940 році більшу частину цього утворення було передано до складу МССР, де вона перебуває й нині у вигляді так званої Придністровської Молдавської республіки.

Олекса Боярко

Серед молдаван України чи не найбільший внесок в українську культуру належить Київському митрополиту Петрові Могилі. 31 грудня виповнюється 407 років від його народження. Перед мікрофоном Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Син господаря Молдови та угорської княжни, Петро Могила народився 31 грудня 1596 року. Він навчався у Львівській братській школі, єзуїтському коледжі Ла Флеш, Замойській академії та Паризькій Сорбонні. У складі польського війська Петро бився з турками під Цецорою та Хотином. Двадцяти восьми років Могила постригся у ченці і вже через 2 роки був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. Він заснував при монастирі Гімназіум, який 1632 року об’єднав із школою Богоявленського братства в Києво-Могилянський колеґіум. 3 листопада 1632 року Могила був обраний митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси. Він зміцнив внутріцерковну дисціпліну і посилив вимоги до моральних якостей священослужителів. Укладений митрополитом “Великий требник Петра Могили” і понині становить основу православної літургії. А найвідоміший з дев’ятнадцяти богословських книг Могили “Катехізис” вже 360 років є Символом віри усіх православних. Могила запровадив церковні проповіді українською мовою, канонізував усіх Печерських святих, власним коштом відновив головні храми Києва. Він вів переговори про об’єднання уніатської та православної церков в єдиний Київський патріархат під зверхністю Рима. Проте єдиною заставою свого земного життя Могила вважав свій “Колеґіум унікум”. Митрополит зорієнтував майбутню Києво-Могилянську академію на підготовку інтелектуалів західного типу, які одночасно залишалися у річищі української культури. Петро Могила помер у Києві в ніч на 1 січня 1647 року. Віталій Пономарьов, “Радіо Свобода”, Київ.

Олекса Боярко

І знову слово Ігорю Лосєву, котрий продовжить розповідь про історію румунського та молдавського етносів та українсько-румунські й українсько-молдавські стосунки.

Ігор Лосєв

Корінне населення східної Молдови власне й вважається етнічними молдаванами. За часів Радянського Союзу можна було почути про існування молдавської мови, але її відрізняла від румунської хіба що абетка, кирилична на відміну від латинської, що була офіційно затверджена в Румунії. Нині в державі Молдова, над усе серед інтелегенції є різні думки щодо ступеня спорідненості румунів та молдован, іхньої мови та культури. Власне, своєрідність молдован пояснюється їх майже 200-літнім розвитком у відриві від Румунії під потужним російським і українським впливом. Частина молдовської інтелегенції вважає себе румунами, а мову свого народу – румунською, частина – зберігає вірність ідеалам окремої молдовської держави, мови і культури. Найбільші антирумунські позиції обстоюють комуністи та проросійські сили Молдови, але найвищого рівня ці настрої сягають в регіоні Приднестров''я, де можливе приєднання до Румунії викликає жах.

Отже, поділ на румунів та молдован має не стільки етнічні, скільки історичні та політичні підстави.

Слід сказати, що румунсько-українські відносини не були і не є безпроблемними, що відбивається на самопочутті української меншини в Румунії та румунської в Україні, хоча ситуація останньої є значно кращою від становища українців у Румунії, адже в Україні, насаперед в місцях компактного проживання румунів у Чернівецькій області, та південно-західних районах Одеської функціонують румунські школи, видаються румунськомовні газети, діють університетські кафедри румунської філології.

У цілому нинішні розбіжності у поглядах на співіснування між Україною і Румунією розв''язуються цивілізовано, в межах міжнародного права, офіційно Румунія не висуває територіальних вимог Україні, за винятком суперечки щодо шельфу навколо українського острову Зміїний, проте в Румунії є впливові громадські сили, парламентські фракції, політичні партії, зокрема “Vatra Romaniasca”, що мають специфічну точку зору на територіальну цілісність України в регіонах Буковини та Басарабії. Не можна назвати безпроблемними й відносини з Молдовою, насамперед у прикордонній смузі.

Олекса Боярко

А тепер – сюжет про незаміщуване ніким місце українських румун та молдован в українському культурному житті. Чому саме “незаміщуване”? Про це розповість Леся Олійник.

Леся Олійник

Буковинський край - напрочуд співучий. Тут співають всі - в сім’ї, зазвичай багатодітній, в селі, де остання хата, наприклад, румунського селища є початком наступного - українського. Для людей цієї землі спів та краса голосу є настільки природними, що вони навіть не усвідомлюють яким багатством володіють. Але, якщо, скажімо, в молдавській родині Ротару всі три сестри вийшли на естрадний подіум, то в україно-ромунській сім’ї Бобулів серед шести співучих братів професії артиста присвятив себе тільки один - Іво, чи молдаванської родини Сандулесів, з якої вийшла, нині вже народна артистка України, Лілія Сандулеса. Тільки Лілія сприйняла свій божий дар як основу для своєї професії. Спів із цього краю відрізняється особливою народною манерою і характерною інтонацією, яка формувалася тут віками і під впливом різних культур. Ось думка з приводу цього Іво Бобула.

Іво Бобул

“Коли багатонаціональні краї, то одна культура буде обов’язково торкатися з іншою, інше з третім, п’ятим. Вони в контексті дають щось цікаве. Зате в нас такий музикальний співучий край. В нас немає людей, які б не співали чи не грали. Мабуть оте сплетіння культур дало гарний тембр голосу”.

Леся Олійник

А чи не можете Ви продемонструвати бодай два такти народної мелодії?

Звучить мелодія у виконанні Іво Бобула.

Іво Бобул

Ми колись на одному концерті з Василем Зінкевичом так стали, а він і каже, гарний голос, але ти просто вмієш користатися тою мелізматикою, яка в більшості румунській, в румунському пісенному світі чим, кажемо в українському.

Я вам просто демонструю, от можу співати по-різному, а можу співати по-іншому. Це мелізматика торкається до самого сокровенного, що в людині є, це такі струни, які ми не бачимо – це серце і душа.

Леся Олійник

До речі, про таку ж особливість народного співу з мелізмами, себто з прикрасами, говорить і Лілія Сандулесу.

Лілія Сандулесу

Я так думаю, що це сплетіння таких двух чудових мов, чудових культур.

Леся Олійник

Молдавська мелодія може на слуху якась є у вас?

Звучить мелодія у виконанні Лілії Сандулесу.

Леся Олійник

Якою мовою не співала б та ж Софія Ротару, цей неповторний присмак звучання буковинського молдавського села не можливо не почути, як і не можливо не відчути присмак добре настоєного молдавського вина.

Звучить пісня “Червона Рута” у виконанні Софії Ротару.

Щоправда прославити Софії Ротару свій край у Радянському Союзі не дали. Софія є володарем рідкісного для естрадного співака звання народної артистки СРСР.

В Росії їй доводилося представляти російський репертуар, і тому оцінимо мужність української зірки, яка нещодавно на одному з урядових концертів у Москві заспівала пісню своєї землі. Щоправда, в телеверсії концерту українська пісня зникла: в ефір її не допустили.

Зі своїм чоловіком - українським музикантом Анатолієм Євдокименком - Софія створила ансамбль "Червона Рута". Саме з цієї легендарної пісні Володимира Івасюка Софія Ротару почалася її зіркова слава. І звучала вона у виконанні ансамблю "Смерічка" Чернівецької філармонії.

ЗО років тому Софія Ротару отримала перемогу на престижному міжнародному конкурсі "Золотий Орфей" у Болгарії. А рік згодом стала переможницею не менш відомого конкурсу в польському місті Сопоті. Це була нечувана перемога української естради, яку представляла на міжнародному рівні молдаванка Софія Ротару.

А починала вона свій зірковий шлях легендарною піснею Володимира Івасюка "Червона Рута", яку виконувала з ансамблем "Смерічка" Чернівецької філармонії. А згодом Софія Ротару з своїм чоловіком - українським музикантом Анатолієм Євдокименком - створили ансамбль, який так і назвали - "Червона Рута".

Олекса Боярко

Насамкінець – про сучасний стан румунської та молдавської громади в Україні – цим свій виступ у сьогоднішній програмі завершує Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

За переписом населення 2001 року в Україні молдованами визнали себе понад 258 тисяч осіб. Це третя кількісно національна меншина України після росіян і білорусів. У порівнянні з переписом 1989 року помітно незначне зменшення.

70% молдован України визнали рідною мовою молдавську, 10,7% - українську, 17,6 – російську. Найбільші групи молдован зареєстровані в Одеській області – майже 124 тисячі, Чернівецькій області – 67 тисяч, Миколаївські області – 13 тисяч, Кировоградській – 8 тисяч. Румунами в 2001 році визнали себе в Україні 151 тисяча осіб. 92% румунів визнали рідною мовою румунську, 6% - українську, 1,5% російську. Найбільші групи румунів зареєстровано в Чернівецькій області – 114 тисяч, та в Закарпатській – 32 тисячі осіб.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі. Ви слухали програму “МИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД: НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНА МОЗАЇКА”. Вів передачу Олекса Боярко. Творча група нашої програми вітає вас із зимовими святами і зичить радості, щастя, віри, надії та любові. Зустрінемося у Новому, 2004-му році. Говорить “Радіо Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG