Київ, 31 грудня 2003 року.
Павло Вольвач
Доброго дня, шановні радіослухачі! В ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Ось і добігає кінця третій рік третього тисячоліття. Як і перший, і другий був він для України непростим.
Цей рік вже в історії, і ми не знаємо, яким виглядатиме він з відстані в 10 чи 20 років чи, тим більше, через століття.
Але наразі ми можемо якщо й не розгадати “таємницю його обличчя”, то хоча б вдивитися в найприкметніші риси доби, уособлені нашими сучасниками. Адже іноді вираз очей говорить більше за всі медійні повідомлення.
А тим більше, коли йдеться про спробу фотопортрету цілої України та її народу. Саме це понадзавдання поклав собі за мету фотохудожник Ігор Гайдай, презентуючи Європі черговий мистецький проект під промовистою назвою “Українці. Які вони?”
Символічно, що ця фотовиставка відкрилась у паризькій штаб-квартирі ЮНЕСКО саме напередодні Нового року і Різдвяних свят. А перед мандрівкою до Парижів-Брюсселів, близько трьохсот фотопортретів реальних українських громадян (політиків і “зірок” культури, пересічних городян і селян) побачили кияни, серед яких була і наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
За словами Ігоря Гайдая, цей проект – перше у своєму роді видання “Українці. Початок третього тисячоліття”, своєрідна спроба змалювати портрет нації. Фотовиставці передували п’ять років мандрівок Україною і знайомство з тисячами людей, більшість з яких стали активними учасниками проекту. Герої Ігоря Гайдая – представники владних інституцій, бізнесмени, актори і співаки, спортсмени і звичайні жінки і чоловіки, дідусі з онуками, яких фотограф побачив на вулиці, у дворику, у церкві.
Люди працюють, люди відпочивають, люди радіють і сумують, зустрічають Різдво і День незалежності, хрестять немовлят і вінчаються...
Звичайні люди у звичайних ситуаціях, які, власне, і створюють уявлення про Україну. “Хресний батько” проекту, меценат Ігор Дідковський про ідею створити портрет держави через портрети її народу згадує...
Ігор Дідковський
Я довгий час жив в Німеччині і дуже часто отримував запитання: “Як виглядають українці?” Ти їх завжди уявляєш, гарно вимальовуєш, але для іноземної свідомості незрозуміло, як ми виглядаємо.
Так само мого колегу І.Гайдая спитали конкретно: “Покажи фотографію, як виглядають українці?” І він показував якісь там фотографії. І виникла ідея. Ми провели по Україні десь більше 320 фотографій і 127 ввійшло в портретах. Це все називається “Українці. Початок третього тисячоліття”: які вони, чи, можливо, показати національний характер, і взагалі, на що ми претендуємо в світі суцільних національних інтересів, коли ми не стали нацією, а народом являємося. Тому ми хочемо показати український народ, який зараз стане українською нацією.
Богдана Костюк
І Ігор Дідковський, і фотохудожник Ігор Гайдай переконані, що український народ, українська нація має майбутнє. Оскільки нині українська нація впевнено заявляє світові про своє існування.
Павло Вольвач
До речі, про існування. Якось так воно впродовж віків велося, що заявляли про себе українці переважно текстами, а не діями. Можливо, через те складається враження, що чи не кожен другий українець – письменник. Ну, хоча б у душі.
Потяг до пера – хвороба шляхетна, але, як і всяка хронічна болячка, вона має свої фази загострення і потребує негайної терапії. Найчастіше, як твердять інфіковані, це трапляється восени і взимку.
Та й направду, коли ж, як не під завісу року оживати всіляким книжковим форумам, виставкам, конкурсам і ярмаркам. Не є винятком і київський “Книжковий світ – 2003”, що пройшов днями у столиці. Ярмаркувала і водночас підбивала передноворічні книжкові підсумки і наша колега Олена Квасній.
Олена Квасній
У кожній залі періодично засідала якась презентація. Одну із них влаштували організатори конкурсу “Коронація слова”, які взялися презентували серію своїх нових видань. Конкурс, як відомо, триває вже четвертий рік і коронує україномовні романи і кіносценарії.
Четвертий рік, як відзначили засновники конкурсу, видався не гіршим від третього: на їхню адресу прийшло понад 800 романів і багато, як не крути, вдалих. Звісно, треба було вибирати найкращі. Корони у вигляді м’яких і твердих палітурок отримали і ще мають надію отримати 12 романів.
Більшість із виданого – імена маловідомі, як от: Ігор Козловський, Ольга Компанієць, Наталя Очкур, Анна Хома. Проте, трапляються й відоміші, наприклад: Марина Мєднікова, Андрій Кокотюха. Книжки пустили друком видавництва “Піріміда” і “Кальварія”. Проект підсолоджувався, як завжди, шоколадними фінансами “Корони”.
М’які обкладинки були введені у виробництво з метою полегшення фінансового становища потенційних покупців, тверді ж залишалися на випадок претензійних книголюбів. Наклад кожного (і м’якого, і твердого видання) має скласти 3 тисячі екземплярів. Надалі жанрове і тематичне спрямування конкурсу триматиметься звичного русла, тобто масово-популярної книги, хоча дехто з авторів прогнозує певні обмеження. Андрій Кокотюха, наприклад, вважає так:
Андрій Кокотюха
Конкурс буде вже перебирати рукописами і буде ставити застереження, скажімо, як у конкурсі видавництва “Смолоскип”, куди не можна присилати антиукраїнського, антисемітського і порнографічного змісту. От.
Олена Квасній
Авторський патріотизм українця, як наголошували присутні літератори, полягає вже у тому, щоб писати українською, ризикуючи бути непрочитаним чи незрозумілим. Проте книга - це також товар, доводило товариство, ну не такий як ковбаса, але прибутки давати мусить.
Що ж мають з продажу своїх книг короновані переможці ? Відповідь на запитання намагався дати галицький прозаїк Ігор Козловський.
Ігор Козловський
Непогані відсотки, порівняно з іншими видавництвами. “Коронація” шукає ті видавництва, зокрема Ніна Герасименко, співорганізатор конкурсу, в яких дуже хороші відсотки автор може отримувати за виданий роман.
Олена Квасній
Які то, непогані відсотки, Ігор повідомити відмовився. Та Бог з ними, з тими відсотками. Відомо ж бо: письменник – не найприбутковіша професія, і не тільки в нашій країні. І добре вже те, що хоч декому пощастить видати книгу за кошт видавництва, а не займатися самвидавом.
А поки що, всім, хто критикує “Коронацію” (справедливо чи ні), організатори конкурсу відповідають одне: “Зробіть краще”.
А наших слухачів на передодні Нового року “Коронація слова” вітає устами Анни Сірової.
Анна Сірова
Конкурс “Коронація слова” бажає всім щастя, творчих величезних успіхів і торбу грошей.
Павло Вольвач
Що ж, торба грошей – це непогано, звісно. Як, зрештою, і всілякі інші добра та гаразди.
А від кого ж вони в першу чергу залежать, як не від законодавців, обраних народом? Цілий рік депутати-парламентарі натхненно служили цьому самому народові, засинаючи й прокидаючись з єдиною думкою про покращення, поглиблення та зростання. “Для кого?” – спитаєте. Та звісно ж, для простих пересічних громадян.
Оскільки наша програма називається “Віта Нова”, ми поцікавилися у відомих людей, причетних до законотворчості, що нового вони очікують у Новому році. Адже, це нове чи не насамперед залежить і від них.
Перед мікрофоном – наш парламентський кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
Пам‘ятаючи вислів, що “говорити з політиком про вибори – це однаково, що говорити з конем про перегони”, я одразу попереджав своїх співрозмовників, що ніяких виборів і жодної політики.
Але відомий народний депутат, якого журналісти “охрестили” директором-розпорядником Верховної Ради України попереднього скликання, Олександр Волков однак зазначив, що в Новому році він очікує президентських виборів. Я нагадав, що без політики.
Олександр Волков
Без політики – це одне-єдине, це те, для чого мене обирали народним депутатом мої виборці: для покращення їхнього життя. Дуже хотів сьогодні плюнути на це все, що це робиться зараз у ВР і сьогодні в Україні, і хотів би проголосувати за ті законопроекти, які поліпшили б життя наших людей.
Віктор Міняйло
Розучилася говорити не про політику і Юлія Тимошенко.
Юлія Тимошенко
Мені здається, що за останніх 7 років вже розівчилася не політично відповідати на будь-що.
Я очікую того, що наші люди нарешті після виборів Президента просто, може, як в деяких розвинених країнах, не будуть знати навіть прізвище свого президента, тому що їм просто буде гарно і гармонійно жити.
Віктор Міняйло
З подібним запитанням я звернувся й до запеклого опонента Юлії Тимошенко в парламенті і житті Григорія Суркіса.
Григорій Суркіс
Всяких гараздів. Перш за все, щоб кожна людина щось собі побажала, і це побажання, ця мрія виконалася саме в наступному році.
Віктор Міняйло
А ось що нового в новому році очікує член фракції соціалістів Валентина Семенюк.
Валентина Семенюк
Перш за все, я очікую змін на краще в українській державі. Щоб люди нашої держави відчули, що вони живуть в демократичній державі, і саме головне, щоб, йдучи до виборчих урн, що вони вирішують долю України, долю майбутнього, долю свою, долю своїх дітей.
Віктор Міняйло
З відомими політиками не про політику в новому році розмовляв Віктор Міняйло.
Павло Вольвач
Напередодні Нового року не обійтися не лише без привітань, а й, звісно ж, без прем’єр. Зокрема, прем’єри пісні, та ще й пісні не про абищо, а про Новий рік.
І все це в матеріалі мого колеги Тараса Марусика, котрий розмовляє з композитором і співачкою, викладачкою Київської дитячої академії мистецтв Лесею Горовою.
Тарас Марусик
Член Національної спілки композиторів України, лауреат і дипломант всеукраїнських конкурсів “Червона рута”, “Вітер зі Сходу”, “Тарас Бульба”, “Пісенний вернісаж” та двічі лауреат міжнародного конкурсу молодих композиторів в Кишиневі “Леутар” Леся Горова пісні творить давно, але особливо плідним для неї видався рік, що минає. Пісня “Не бійся”, яку ви зараз почуєте вперше, послужила стимулом для написання всіх інших пісень.
Леся Горова (співає)
Сильні світу цього не зразу ними стали, Не зразу досягнули заможності і слави. Чи низько опуститись, чи високо піднятись - Від тебе все залежить, не треба лиш боятись.
Не бійся жити, не бійся вмерти, Не бійся бути міцним і впертим...
Тарас Марусик
Я запитав Лесю Горову про обставини, за яких вона написала цю пісню.
Леся Горова
Довгий час я спостерігала, що в нашому інформаційному просторі (телебачення, радіо) є певний вакуум інформації, яка спряла б духовному розвитку наших людей. Ті безкінечні ток-шоу, фільми криваві просто подавляють все, що є в людині живого, світлого. Мені захотілося створити ряд пісень, які були б спрямовані на те, щоб людині дати сили, віри в завтрашній день, щоб вона могла з цим всім йти вперед й жити далі.
Тарас Марусик
Леся Горова написала 17 пісень, кілька з яких вже записані на студії. Наступного року вона планує видати альбом “Щаслива людина”.
Леся Горова
Кожна пісня – це якась грань подолання якихось комплексів, страхів, проблем. І це є усвідомлення того, що буде завтра, буде завтрашній день, і щоб не сталося, треба жити, йти вперед.
Тарас Марусик
Послухайте ще одну прем’єру – пісню “Новий рік”. Співає Леся Горова.
Леся Горова (співає)
Годинник старий на каміні Вже б’є 12-й раз. Під звуки ці старовинні Рік новий приходить до нас. Він пахне повітрям морозним, Легенда одвічно у нім. Снігуркою й Дідом Морозом Приходить в кожен дім.
Новий рік, Новий рік...
Тарас Марусик
На прохання радіо “Свобода” Леся Горова вітає наших слухачів з Новим роком.
Леся Горова
Я від душі бажаю, щоб все найкраще, що було у минулому році і в попередніх взагалі всіх роках, ми взяли з собою у майбутнє. У майбутньому році знайшли для себе ще щось нове, незвідане, відкрили у собі нові таланти і пам’ятали про те, що може бути все: і успіх, і падіння, і щастя, і невдача. Я бажаю всіх впевненості в собі, рішучості, правильного кроку, тому що майбутній рік дуже відповідальний – ми будемо вибирати свого Президента. Я дуже хочу, щоб це була гідна людина.
Тарас Марусик
Це була композитор і співачка Леся Горова.
Павло Вольвач
До всіх побажань, що пролунали в програмі, приєднуємось і ми, автори радіожурналу “Віта Нова”: я, ведучий Павло Вольвач, і мій колега та незмінний помічник, звукооператор Михайло Петренко.
Всіляких Вам гараздів у Новому році, щастя й добра, а також нових зустрічей із нашим радіожурналом, котрий, сподіваємось, тішитиме Вас і в наступному році, набуваючи нових форм і змістів. Хай Вам щастить. З Новим роком!
Говорить радіо “Свобода”!
Павло Вольвач
Доброго дня, шановні радіослухачі! В ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Ось і добігає кінця третій рік третього тисячоліття. Як і перший, і другий був він для України непростим.
Цей рік вже в історії, і ми не знаємо, яким виглядатиме він з відстані в 10 чи 20 років чи, тим більше, через століття.
Але наразі ми можемо якщо й не розгадати “таємницю його обличчя”, то хоча б вдивитися в найприкметніші риси доби, уособлені нашими сучасниками. Адже іноді вираз очей говорить більше за всі медійні повідомлення.
А тим більше, коли йдеться про спробу фотопортрету цілої України та її народу. Саме це понадзавдання поклав собі за мету фотохудожник Ігор Гайдай, презентуючи Європі черговий мистецький проект під промовистою назвою “Українці. Які вони?”
Символічно, що ця фотовиставка відкрилась у паризькій штаб-квартирі ЮНЕСКО саме напередодні Нового року і Різдвяних свят. А перед мандрівкою до Парижів-Брюсселів, близько трьохсот фотопортретів реальних українських громадян (політиків і “зірок” культури, пересічних городян і селян) побачили кияни, серед яких була і наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
За словами Ігоря Гайдая, цей проект – перше у своєму роді видання “Українці. Початок третього тисячоліття”, своєрідна спроба змалювати портрет нації. Фотовиставці передували п’ять років мандрівок Україною і знайомство з тисячами людей, більшість з яких стали активними учасниками проекту. Герої Ігоря Гайдая – представники владних інституцій, бізнесмени, актори і співаки, спортсмени і звичайні жінки і чоловіки, дідусі з онуками, яких фотограф побачив на вулиці, у дворику, у церкві.
Люди працюють, люди відпочивають, люди радіють і сумують, зустрічають Різдво і День незалежності, хрестять немовлят і вінчаються...
Звичайні люди у звичайних ситуаціях, які, власне, і створюють уявлення про Україну. “Хресний батько” проекту, меценат Ігор Дідковський про ідею створити портрет держави через портрети її народу згадує...
Ігор Дідковський
Я довгий час жив в Німеччині і дуже часто отримував запитання: “Як виглядають українці?” Ти їх завжди уявляєш, гарно вимальовуєш, але для іноземної свідомості незрозуміло, як ми виглядаємо.
Так само мого колегу І.Гайдая спитали конкретно: “Покажи фотографію, як виглядають українці?” І він показував якісь там фотографії. І виникла ідея. Ми провели по Україні десь більше 320 фотографій і 127 ввійшло в портретах. Це все називається “Українці. Початок третього тисячоліття”: які вони, чи, можливо, показати національний характер, і взагалі, на що ми претендуємо в світі суцільних національних інтересів, коли ми не стали нацією, а народом являємося. Тому ми хочемо показати український народ, який зараз стане українською нацією.
Богдана Костюк
І Ігор Дідковський, і фотохудожник Ігор Гайдай переконані, що український народ, українська нація має майбутнє. Оскільки нині українська нація впевнено заявляє світові про своє існування.
Павло Вольвач
До речі, про існування. Якось так воно впродовж віків велося, що заявляли про себе українці переважно текстами, а не діями. Можливо, через те складається враження, що чи не кожен другий українець – письменник. Ну, хоча б у душі.
Потяг до пера – хвороба шляхетна, але, як і всяка хронічна болячка, вона має свої фази загострення і потребує негайної терапії. Найчастіше, як твердять інфіковані, це трапляється восени і взимку.
Та й направду, коли ж, як не під завісу року оживати всіляким книжковим форумам, виставкам, конкурсам і ярмаркам. Не є винятком і київський “Книжковий світ – 2003”, що пройшов днями у столиці. Ярмаркувала і водночас підбивала передноворічні книжкові підсумки і наша колега Олена Квасній.
Олена Квасній
У кожній залі періодично засідала якась презентація. Одну із них влаштували організатори конкурсу “Коронація слова”, які взялися презентували серію своїх нових видань. Конкурс, як відомо, триває вже четвертий рік і коронує україномовні романи і кіносценарії.
Четвертий рік, як відзначили засновники конкурсу, видався не гіршим від третього: на їхню адресу прийшло понад 800 романів і багато, як не крути, вдалих. Звісно, треба було вибирати найкращі. Корони у вигляді м’яких і твердих палітурок отримали і ще мають надію отримати 12 романів.
Більшість із виданого – імена маловідомі, як от: Ігор Козловський, Ольга Компанієць, Наталя Очкур, Анна Хома. Проте, трапляються й відоміші, наприклад: Марина Мєднікова, Андрій Кокотюха. Книжки пустили друком видавництва “Піріміда” і “Кальварія”. Проект підсолоджувався, як завжди, шоколадними фінансами “Корони”.
М’які обкладинки були введені у виробництво з метою полегшення фінансового становища потенційних покупців, тверді ж залишалися на випадок претензійних книголюбів. Наклад кожного (і м’якого, і твердого видання) має скласти 3 тисячі екземплярів. Надалі жанрове і тематичне спрямування конкурсу триматиметься звичного русла, тобто масово-популярної книги, хоча дехто з авторів прогнозує певні обмеження. Андрій Кокотюха, наприклад, вважає так:
Андрій Кокотюха
Конкурс буде вже перебирати рукописами і буде ставити застереження, скажімо, як у конкурсі видавництва “Смолоскип”, куди не можна присилати антиукраїнського, антисемітського і порнографічного змісту. От.
Олена Квасній
Авторський патріотизм українця, як наголошували присутні літератори, полягає вже у тому, щоб писати українською, ризикуючи бути непрочитаним чи незрозумілим. Проте книга - це також товар, доводило товариство, ну не такий як ковбаса, але прибутки давати мусить.
Що ж мають з продажу своїх книг короновані переможці ? Відповідь на запитання намагався дати галицький прозаїк Ігор Козловський.
Ігор Козловський
Непогані відсотки, порівняно з іншими видавництвами. “Коронація” шукає ті видавництва, зокрема Ніна Герасименко, співорганізатор конкурсу, в яких дуже хороші відсотки автор може отримувати за виданий роман.
Олена Квасній
Які то, непогані відсотки, Ігор повідомити відмовився. Та Бог з ними, з тими відсотками. Відомо ж бо: письменник – не найприбутковіша професія, і не тільки в нашій країні. І добре вже те, що хоч декому пощастить видати книгу за кошт видавництва, а не займатися самвидавом.
А поки що, всім, хто критикує “Коронацію” (справедливо чи ні), організатори конкурсу відповідають одне: “Зробіть краще”.
А наших слухачів на передодні Нового року “Коронація слова” вітає устами Анни Сірової.
Анна Сірова
Конкурс “Коронація слова” бажає всім щастя, творчих величезних успіхів і торбу грошей.
Павло Вольвач
Що ж, торба грошей – це непогано, звісно. Як, зрештою, і всілякі інші добра та гаразди.
А від кого ж вони в першу чергу залежать, як не від законодавців, обраних народом? Цілий рік депутати-парламентарі натхненно служили цьому самому народові, засинаючи й прокидаючись з єдиною думкою про покращення, поглиблення та зростання. “Для кого?” – спитаєте. Та звісно ж, для простих пересічних громадян.
Оскільки наша програма називається “Віта Нова”, ми поцікавилися у відомих людей, причетних до законотворчості, що нового вони очікують у Новому році. Адже, це нове чи не насамперед залежить і від них.
Перед мікрофоном – наш парламентський кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
Пам‘ятаючи вислів, що “говорити з політиком про вибори – це однаково, що говорити з конем про перегони”, я одразу попереджав своїх співрозмовників, що ніяких виборів і жодної політики.
Але відомий народний депутат, якого журналісти “охрестили” директором-розпорядником Верховної Ради України попереднього скликання, Олександр Волков однак зазначив, що в Новому році він очікує президентських виборів. Я нагадав, що без політики.
Олександр Волков
Без політики – це одне-єдине, це те, для чого мене обирали народним депутатом мої виборці: для покращення їхнього життя. Дуже хотів сьогодні плюнути на це все, що це робиться зараз у ВР і сьогодні в Україні, і хотів би проголосувати за ті законопроекти, які поліпшили б життя наших людей.
Віктор Міняйло
Розучилася говорити не про політику і Юлія Тимошенко.
Юлія Тимошенко
Мені здається, що за останніх 7 років вже розівчилася не політично відповідати на будь-що.
Я очікую того, що наші люди нарешті після виборів Президента просто, може, як в деяких розвинених країнах, не будуть знати навіть прізвище свого президента, тому що їм просто буде гарно і гармонійно жити.
Віктор Міняйло
З подібним запитанням я звернувся й до запеклого опонента Юлії Тимошенко в парламенті і житті Григорія Суркіса.
Григорій Суркіс
Всяких гараздів. Перш за все, щоб кожна людина щось собі побажала, і це побажання, ця мрія виконалася саме в наступному році.
Віктор Міняйло
А ось що нового в новому році очікує член фракції соціалістів Валентина Семенюк.
Валентина Семенюк
Перш за все, я очікую змін на краще в українській державі. Щоб люди нашої держави відчули, що вони живуть в демократичній державі, і саме головне, щоб, йдучи до виборчих урн, що вони вирішують долю України, долю майбутнього, долю свою, долю своїх дітей.
Віктор Міняйло
З відомими політиками не про політику в новому році розмовляв Віктор Міняйло.
Павло Вольвач
Напередодні Нового року не обійтися не лише без привітань, а й, звісно ж, без прем’єр. Зокрема, прем’єри пісні, та ще й пісні не про абищо, а про Новий рік.
І все це в матеріалі мого колеги Тараса Марусика, котрий розмовляє з композитором і співачкою, викладачкою Київської дитячої академії мистецтв Лесею Горовою.
Тарас Марусик
Член Національної спілки композиторів України, лауреат і дипломант всеукраїнських конкурсів “Червона рута”, “Вітер зі Сходу”, “Тарас Бульба”, “Пісенний вернісаж” та двічі лауреат міжнародного конкурсу молодих композиторів в Кишиневі “Леутар” Леся Горова пісні творить давно, але особливо плідним для неї видався рік, що минає. Пісня “Не бійся”, яку ви зараз почуєте вперше, послужила стимулом для написання всіх інших пісень.
Леся Горова (співає)
Сильні світу цього не зразу ними стали, Не зразу досягнули заможності і слави. Чи низько опуститись, чи високо піднятись - Від тебе все залежить, не треба лиш боятись.
Не бійся жити, не бійся вмерти, Не бійся бути міцним і впертим...
Тарас Марусик
Я запитав Лесю Горову про обставини, за яких вона написала цю пісню.
Леся Горова
Довгий час я спостерігала, що в нашому інформаційному просторі (телебачення, радіо) є певний вакуум інформації, яка спряла б духовному розвитку наших людей. Ті безкінечні ток-шоу, фільми криваві просто подавляють все, що є в людині живого, світлого. Мені захотілося створити ряд пісень, які були б спрямовані на те, щоб людині дати сили, віри в завтрашній день, щоб вона могла з цим всім йти вперед й жити далі.
Тарас Марусик
Леся Горова написала 17 пісень, кілька з яких вже записані на студії. Наступного року вона планує видати альбом “Щаслива людина”.
Леся Горова
Кожна пісня – це якась грань подолання якихось комплексів, страхів, проблем. І це є усвідомлення того, що буде завтра, буде завтрашній день, і щоб не сталося, треба жити, йти вперед.
Тарас Марусик
Послухайте ще одну прем’єру – пісню “Новий рік”. Співає Леся Горова.
Леся Горова (співає)
Годинник старий на каміні Вже б’є 12-й раз. Під звуки ці старовинні Рік новий приходить до нас. Він пахне повітрям морозним, Легенда одвічно у нім. Снігуркою й Дідом Морозом Приходить в кожен дім.
Новий рік, Новий рік...
Тарас Марусик
На прохання радіо “Свобода” Леся Горова вітає наших слухачів з Новим роком.
Леся Горова
Я від душі бажаю, щоб все найкраще, що було у минулому році і в попередніх взагалі всіх роках, ми взяли з собою у майбутнє. У майбутньому році знайшли для себе ще щось нове, незвідане, відкрили у собі нові таланти і пам’ятали про те, що може бути все: і успіх, і падіння, і щастя, і невдача. Я бажаю всіх впевненості в собі, рішучості, правильного кроку, тому що майбутній рік дуже відповідальний – ми будемо вибирати свого Президента. Я дуже хочу, щоб це була гідна людина.
Тарас Марусик
Це була композитор і співачка Леся Горова.
Павло Вольвач
До всіх побажань, що пролунали в програмі, приєднуємось і ми, автори радіожурналу “Віта Нова”: я, ведучий Павло Вольвач, і мій колега та незмінний помічник, звукооператор Михайло Петренко.
Всіляких Вам гараздів у Новому році, щастя й добра, а також нових зустрічей із нашим радіожурналом, котрий, сподіваємось, тішитиме Вас і в наступному році, набуваючи нових форм і змістів. Хай Вам щастить. З Новим роком!
Говорить радіо “Свобода”!
