Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:24

Листи на "Свободу"


Петро Кагуй Листи на "Свободу"

Прага, 3 січня 2004 року.

Петро Кагуй

Говорить Радіо «Свобода» Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй. Вітаю Вас, Шановні слухачі!







Нинішня передача “Листи на “Свободу” буде у багато чому схожа на попередню. Знову прозвучать деякі нові різдвяно-новорічні привітання від наших слухачів. Також, як і минулого разу, не оминути нам гострих політичних проблем, зокрема, щодо спроб нинішньої влади в Україні здійснити конституційну реформу.

Але, все ж, буде одна досить виразна відмінність. Якщо у попередній передачі ми говорили про ювілеї деяких колишніх радянсько-партійних діячів, яких вшановують на державному рівні, то цього разу згадаємо відому постать українських національно-визвОльних змагань - Степана Бандеру. 1 січня минуло 95 років від його народження.

Розпочну із різдвяно-новорічних привітань. Нажаль, прозвучать лише окремі з них. Бо, чи не в кожному посланні, як наших активних, постійних дописувачів, так і тих, хто написав нам у ці дні вперше – містяться привітання.

У вітальній листівці нашої постійної слухачки Алли Ткач із Києва є такі слова:

«Веселих свят, світлого Різдва, щедрої вечері! А ще я бажаю і Вам, і собі Великих змін в Україні! Кожен на своєму місці робімо все, щоб ці зміни відбулися: хто може – нехай виходить на барикади, хто ні – нехай молиться, а ще хтось – нехай заточить перо і допомагає словом! «Наша Україна» повинна перемогти!

З надією, Алла Ткач, місто Київ».


А ось кілька рядків із листа-привітання Іванни Попадинець зі Львова:

«Я систематично слухаю передачі Радіо «Свобода» Хоч не завжди розумію усіх «високих» термінів, які стосуються політичних питань. Та маю велике задоволення від слухання Ваших передач...

Хочу щиро-щиро привітати Ваш колектив із Новим Роком та Різдвом Христовим!

З повагою Іванна Попадинець, місто Львів».


На черзі послання від Івана Вексея зі села Камінне Надвірнянського району Івано-Франківської області. Наприкінці свого листа пан Вексей пише:

«Прийміть вітання з нагоди Нового Року і Різдва Христового.

Хай Бог Вам помагає нести до народу щиру правду, а з нею і оптимізм на майбутнє!

Ви собі не уявляєте, як ми втомилися від тих прокучмівських телерадіопередач. Особливо набридли нам Джангірови, Корчинські, Піховшики та іже з ними.

З повагою, Іван Вексей».


Різдвяно-новорічні привітання ми вже вкотре отримуємо від наших колег журналістів із далекої Австралії, які працюють в україномовній редакції австралійського радіо «SBS». А з Сербії і Чорногорії нас і наших слухачів вітає місцеве Товариство української мови, літератури і культури «Просвіта». Вітання надійшли також від: Української Всесвітньої Координаційної Ради та міжнародної благодійної організації «Український освітній центр реформ».

Отримали ми привітання і з Російської Федерації. Ні, ні – не офіційне. Написав нам наш давній і постійний слухач Альбін Арендарчук, який проживає неподалік російської столиці. Пан Арендарчук, зокрема, дякує нашій редакції, як він висловлюється, за, цитую: «надзвичайну необхідну для України діяльність по інформуванню людності про те, що і як насправді відбувається у державі та навколо неї».

А у привітанні Володимира Грецького з міста Горлівки Донецької області мовиться: «Ваша напружена і важка праця приносить нам не лише цікаву інформацію, а також спонукає до глибоких роздумів від усього почутого на Радіо «Свобода».

Наступне привітання доволі сумне:

«З Новим роком і Різдвом Христовим, народе знедолений! Виживання надто затягнулося й суне у небуття.

Прокидатись час і прийняти бій, битву за волю і щастя свого роду! Виборімо життя!!!

Марія Недобита з добитого села, якого по суті нема.

P.S. Я не боюся, щоб Ви подали моє прізвище до ефіру, але такий підпис відповідає дійсності».


На конверті цього листа, подано не лише прізвище, але й конкретну адресу. Авторка листа проживає у Чернігівській області.

А зараз пропоную послухати електронне послання, що його надіслав Мирон Кузьо зі Львова.

«Новий рік – високосний, рік несподіванок, та ще й з мавпячим присмаком. Несподіванки в новому році вже чекають на наших громадян.

Рік виборів, перевиборів, подальшого парламентського бродіння, небезпека тузлинської анексії, рік демаркації, делімітації чи подальшої північної прихватизації, зрощення капіталу з вакханалією держиморд, росту чи падіння індексу демократії, втрат чи здобутків. Все це та інше має продемонструвати характер мавпи, як щось прогресивне чи регресивне.

Чи все закінчиться звичайним мавпячим жестом, коли вона хапається за голову? Чи це буде момент вирівнювання нею свого хребта і набуття цілком вертикального способу руху, як і в інших побратимів.

Із хорошими помислами у майбутнє, з надією на краще рушаймо у Новий рік.

Щасливого Вам Нового року!

Мирон Кузьо зі Львова».


До нас також, і вже не вперше, зателефонувала, до київського корпункту, пенсіонерка Ганна Драч зі селища міського типу Баришівка, що на Київщині. Послухаймо її привітання:

Ганна Драч

Поздоровляю усіх ведучих “Радіо Свобода” і їх слухачів з Різдвом Христовим. Бажаю мудрості і Божого благословіння на цю передачу.

Засіяла зірка ясна, Ірод засмутився, Бо у яслах в Віфлеємі Ісус народився

Народився для спасіння Усього народу, Для очищення гріхів Від роду до роду.

Послав Господь свого Сина Душі рятувати, Від погибелів та мору Наш нарід спасати.

Має щастя та людина, Що Ісуса любить, Бо любов до нього і віра Душу не загубить.

А ще кротість і смирення Продовження має. Добрі справи, гарні вчинки – Й не про себе дбає.

Ісус учить, щоб любили Завжди друг друга, Бо любов – це життя вічне, Ліки від недуга.

І держав, в якій живемо Тоже щоб любили. Ніякого супостата Щоб не допустили.

Україна ж на Голгофі, Треба рятувати І любов‘ю неземною Її очищати.

Тож попросимо в Ісуса, Щоб нам право мати Президента в України Людьми вибирати.

Помолімося до нього, Він нас об‘єднає, Тоді наша Україна Іще заспіває.

Засіяла зірка ясна, Ірод засмутився, Бо у яслах в Віфлеємі Ісус народився.

Славимо його!


Петро Кагуй

Ми дякуємо і пенсіонерці Ганні Драч за таке щире привітання, і усім слухачам за чимало теплих слів та побажань, адресованих не лише нам, але й усій нашій слухацькій аудиторії та, загалом, Україні з надією на позитивні зміни у 2004 році.

Після різдвяно-новорічних привітань та побажань, котрі були тісно переплетені із політичними проблемами, перейдемо до листів на суто політичну тематику:

Ось якого листа ми отримали від Анатолія Шевченка з міста Оріхіва Запорізької області:

«Я дуже хочу через Ваше радіо звернутися до Президента України Леоніда Кучми. Допоможіть мені будь-ласка у цьому.

Шановний Президенте України!

Звертається до Вас пересічний громадянин України Шевченко Анатолій Сергійович.

Вас багато в чому звинувачують і можливо це є правдою.

Вибачте, що хочу дати Вам пораду. До президентських виборів Ви ще маєте час і можливість виправити ситуацію на краще і завоювати хоча б мінімальні симпатії українського народу, який у майбутньому можливо вибачить Вам Ваші помилки...

Перше. Не робіть жодних спроб балотуватися на третій президентський термін. Ви не маєте жодного шансу бути обраним у чесній «боротьбі».

Друге. Підтримайте справді достойного кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. Такий Ваш крок врятує Україну і Вас особисто. Віктор Ющенко це – глибоко моральна, віруюча і порядна людина.

Третє. Я Вас дуже прошу докорінно змінити ситуацію на краще щодо української мови у засобах масової інформації. Особливо це стосується телебачення і радіо.

Четверте. Припиніть розпродаж українського майна російським олігархам...

П’яте. Підтримайте Українську Православну Церкву Київського патріархату.

Шосте. Розпочніть справжню боротьбу із корупцією в Україні.

І нарешті останнє. Збережіть Україну в її нинішніх кордонах.

Бажаю Вам мужності і сил, щоб втілити у життя мої побажання і прохання.

Дай Боже! Слава Україні!

Анатолій Шевченко з міста Оріхіва Запорізької області»


А зараз пропоную послухати послання, яке ми отримали електронною поштою за підписом Басилевс:

«Спільний знаменник так званих політреформ між: з одного боку колишніми партноменклатурниками («олігархами») і з другого боку комуністами та значною частиною інших «лівих» це - відновлення московської євразійської імперії.

Поглинання українського економічного потенціалу російським капіталом, утворення ЄЕПу, так звані «спільні підприємства» з домінуючим впливом Росії - це перехідний етап процесу поглинання України Московією.

Тоді як, очевидна перемога Віктора Ющенка на наступних президентських виборах - буде процесом зміцнення української державності, початком «демосковізації» суспільно-економічних взаємовідносин в Україні. І це перешкоджатиме прагненням Москви відродити євразійської імперії. А партноменклатурні «олігархи» разом із КПУ намагаються будь-якою ціною зупинити процес утвердження державності України. Свого часу, започаткований Москвою процес «перебудови» мав інше завдання.

Останні події у Верховній Раді, поширення «темників», листи «трудящих» із осудом опозиції - все це вказує, що Москва припиняє гру в демократію: «кращі» часи КГБістського «всенародного одобрямса» повертаються...».


Такого змісту електронного листа ми отримали за підписом Басилевс.

«Якщо не можна знову стати президентом, тоді потрібно поміняти систему, щоб керувати далі. А українці стерплять. Чаушеску думав мабуть так само... », - а це вже репліка з іншого електронно листа без підпису.

На черзі лист від Григорія Одарченка з Вінниці: «Нинішня влада зробить усе можливе й неможливе, щоб зберегти кермо в своїх руках, - пише пан Одарченко. Дехто навіть прямо про це говорить. Наприклад, депутат Шуфрич заявив: «Владу ніхто не дає, за неї треба боротись».

Отже, висновок такий: олігархи постараються пропхати свого кандидата. Якщо ж, у крайньому випадку, президентом виберуть Ющенка, для них це не біда. Згідно закону, що буде пізніше ухвалений в 2006 році, Верховна Рада більшістю голосів вибере президента, який потрібен українським мільйонерам.

Після цього розпочнеться зближення з Росією. Не виключено, що Україна увійде в ЄЕП. Можливо, крім Білорусі і Казахстану будуть ще деякі держави, котрі підкорятимуться командам Москви,
- зауважує автор листа.

Внаслідок такої метаморфози, - продовжує він, - український народ надовго опиниться під п’ятою національних і російських олігархічних кланів.

Отакий мій прогноз. Не думайте, що я цього хочу. Це так мені бачиться. А як воно буде – покаже час!»,
- пише Григорій Одарченко із Вінниці.

А зараз, шановні слухачі, до Вашої уваги літературне послання, яке ми отримали з Києва за підписом Микола Пилипович. Це байка під назвою «Хрін».

Хрін

- Я - пуп Землі! - хвалився з грядки Хрін. - Ніхто мене не лишить цього права, бо на столі найкраща я приправа і значусь, як чудовий вітамін. І поважають... Та помовч, одначе, - не витримав базікання Буряк, - ти краще розкажи, чому це так, що, тручи хрін, Людина завжди плаче. -------------- Так вихваляє влада і понині свої здобутки і свої діла. Не від добра - від зла живеться гірко, тяжко в Україні.

(звучить пісня Марш сіроманців у виконанні канадського молодіжного хору, диригент Василь Кардаш)


1 січня минуло 95 років від народження Степана Бандери - визначного українського політичного діяча, одного з лідерів українського національно-визвОльного руху 1930-50-их років. Народився Степан Бандера у селі Старий Угринів Калуського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в родині греко-католицького священика.

Якраз напередодні 95-ої річниці з дня народження Бандери до нашої київського корпункту завітав Володимир Грабовський, член правління Національної Спілки композиторів України, музикознавець і культуролог. Він проживає і працює у місті Дрогобичі, є автором численних публікацій на теми музичного життя і культурної політики.

Володимир Грабовський поділився своїми міркування щодо постаті Степана Бандери та розповів про нещодавно видану у Дрогобичі збірку пісень для чоловічого хору «Зродились ми великої години». У збірці вміщено низку пісень присвячених провіднику Організації Українських Націоналістів Степанові Бандері. Але про це ми почуємо у розповіді самого Володимира Грабовського.

Володимир Грабовський

95 літ зі дня народження Степана Бандери, видатного політичного діяча українського народу, провідника ОУН. Як і багатьох інших непересічних особистостей нації, його попередників - згадаймо не лише Симона Петлюру чи Євгена Коновальця, а й гетьмана Івана Мазепу – Степана Бандеру чекала трагічна доля – знищення від рук агента КГБ Сташинського. Водночас – тотальна пропаганда, яка в черговий раз утверджувала у свідомості людей усіма засобами імперсько-большевицької машини образ зрадника чи, навіть, бандита.

Все ж Бандері пощастило. Не дивлячись на те, що його ім‘я все ще є ознакою чогось вкрай ворожого чи небезпечного, принаймні для деякої частини спільноти Східної чи Південної України, він продовжує бути символом незламності, неупокореності та волі у боротьбі за свободу нації.

Підтвердженням цьому стають не тільки нові історичні, політологічні студії, що подають уже правдиву і неупереджену картину прагнень до державної незалежності, а й невщухаючий інтерес мистців до цієї постаті. Численні пам‘ятники Степану Бандері, створені здебільшого на кошти громадян, серед них є направду високомистецькі. Твори інших видів мистецтва, звичайно й музичного. Нещодавно у Дрогобичі вийшов друком збірник пісень для чоловічого хору “Зродились ми великої години” автором якого є професор Дрогобицького педуніверситету ім. Івана Франка, член Національної спілки композиторів України, диригент, керівник народної чоловічої капели “Бескид” Роман Сов‘як. Назву збірникові дав перший рядок відомого гімну українських націоналістів славного поета Олеся Бабія. Ошатне видання містить 14 пісень національно-патріотичної тематики. Більшість з них публікувалася або ходила серед хормейстерів у рукописному вигляді, крім того, виконувалася в Україні і за кордоном. Пригадуєте слова: “Зродились ми великої години, з пожеж війни і полум‘я вогнів. Плекав нас біль по втраті України, кормив нас гніт і гнів на ворогів”.

Багато пісень збірника присвячено постаті провідника. “Величальна пісня про Степана Бандеру”, слова Янгося, “Бандерою у вічність”, слова Врублевського, “Пам‘ятнику Степану Бандері”, слова Марії Хоросницької, його побратимам, Євгену Коновальцю, генералові Чупринці. На жаль немає змоги проілюструвати сказане живою музикою, на даний час ще нема якісного запису. Але хто зна, можливо через деякий час десь у Херсоні, Луганську чи Харкові почуємо якусь з пісень Романа Сов‘яка чи іншого автора, яку щиро і піднесено будуть там співати:

У довгий час руїни і незгоди Не сміє брат на брата йти у бій. Під синьо-жовтим прапором свободи З‘єднали весь великий нарід свій.









Нагадаю, що це був Володимир Грабовський, член правління Національної Спілки композиторів України, музикознавець і культуролог.

(звучить марш українських націоналістів «Зродились ми великої години» у виконанні канадського чоловічого хору, диригент Василь Кардаш)

Шановні слухачі, з маршем українських націоналістів «Зродились ми великої години» у виконанні канадського чоловічого хору, ми наблизилися до завершення передачі «Листи на Свободу».

Цього разу в Вами був Петро Кагуй, а в озвученні листів мені допомагали мої празькі колеги.

Ми дякуємо Вам за вашу увагу, за ваші листи та вітаємо Вас із Різдвяними святами, котрі надходять!

На все добре! Говорить Радіо «Свобода»!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG