Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:05

“7 днів демократії”


Наталя Мусієнко “7 днів демократії”

Прага, 27 грудня 2003 року.

Наталя Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час з “Радіо Свобода”. В ефірі “7 днів демократії”, підсумок тижня. У празькій студії Наталя Мусієнко.

Наступний 2004 рік пройде в Україні під гаслом президентських виборів. Хоча існує ймовірність, що обиратимуть Главу держави всенародним голосуванням лише на два роки, все ж саме вони можуть виявитися вирішальними для України. Настане час, коли саме від пересічних українців, яких тоді частіш називатимуть виборцями, або ж просто – електоратом - безпосередньо залежатиме їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей і держави.

Чи готові вони до цього? Чи відчувають свою відповідальність, впевненість і бажання щось змінити? Про це та інше – в рубриці “Соціум” розповідає Ірина Біла. Ірина Біла

Комітет виборців України є однією з громадських організацій, котра найчастіш згадується, коли мова заходить про вибори в Україні будь-якого рівня – чи то президентські, чи ж у місцеві ради. Утворилася вона на початку 1994 року саме напередодні перших в історії незалежної України парламентських виборів. Тогочасний Закон про вибори народних депутатів України гарантував громадським організаціям право безперешкодно спостерігати за перебігом виборів. Це спонукало активістів кількох організацій створити єдину потужну структуру, мета якої – всебічне і незаангажоване спостереження за всіма аспектами виборчої кампанії. На парламентських виборах 94-го року Комітет виборців зміг згуртувати понад 4 тисячі незалежних спостерігачів за виборами. Всі вони пройшли відповідні тренінги та були забезпечені необхідними матеріалами.

А вже у березні 1998 р. на виборчих дільницях у 195 округах за парламентськими виборами спостерігали біля 18 тис. добровольців від Комітету виборців України. Згадуючи перші вибори в незалежній Україні Голова правління Комітету виборців Ігор Попов відзначає певну громадянську піднесеність і впевненість людей у тому, що незабаром все зміниться на краще. Сьогоднішній портрет українського виборця має вже інші обриси. Про них – Ігор Попов.

Ігор Попов

Наш виборець, в першу чергу, став більш прагматичним. Він менш думає про якісь глобальні питання. Він думає про питання його сім’ї, його оточення, його подвір’я, його маленького міста. І хоче, щоб хтось допомагав їм вирішувати ці питання.

І в той же час наш виборець залишається дуже пасивним. Він не вірить в те, що вибори проходять чесно і саме тому нам інколи легше залучати людей до систем контролю.

Тобто, на жаль у нас виборець залишається відстороненим від влади. і він дуже часто каже, що я це я, а вони це вони. І влада це вони, і ми нічого не можемо з ними робити. І саме змінити хоч трохи цей баланс сил, це теж наше завдання.

Ірина Біла В період між виборами, який Ігор Попов називає “мирним”, активність Комітету виборців не зменшується. Окрім роботи спрямованої на чесність та об’єктивність виборчих перегонів, Комітет виборців намагається допомогти вирішити й інші проблеми, які наразі є найболючішими для незахищених верств населення. Продовжує Ігор Попов.

Ігор Попов

Між виборами ми займаємося також і просвітою виборців. Ми займаємося громадським консультуванням, як ми це називаємо, тому що дуже багато виникає проблем у зв’язку із зміною законодавства. На жаль, не завжди є в органах місцевого самоврядування є спеціальні відділи, які цим би займалися. Скажімо, зараз змінюється податкове законодавство, змінюється законодавство про пенсійне забезпечення і в першу чергу пенсіонери не знають, як прирахувати їм пенсію.

Ми зараз маємо 72 громадські приймальні пункти по всій Україні, де наші добровольці консультують в першу чергу незахищених громадян щодо таких елементарних питань, з чого почати вирішення цієї проблеми, як правильно оформити субсидію на оплату комунальних послуг. Тому що навіть ці невеликі кошти, які вдалося зекономити дуже важливі є для багатьох наших громадян.

Ірина Біла

Головне, на думку Ігоря Попова, надати людині впевненість в своїх можливостях, допомогти опанувати певні юридичні знання, і навчити діяти спільно у власних же інтересах. Адже те, що не під силу одній людині – можна вирішити громадою.

Ігор Попов

Дуже часто одна людина не може вирішити проблему, яка стосується не лише її, а стосується також її сусідів, стосується людей, які живуть на її вулиці. Саме це стало основою для нашої програми, яку ми називаємо “Розвиток громади”.

Ми працюємо зараз в 20 містах, і в першу чергу, це не великі міста України. Ми приймає положення про органи самоорганізації населення, про місцеві ініціативи, про місцеві референдуми. Це все повинно бути закріплено, все повинно бути прозоро.

Ми пропонуємо такі механізми рішень, застосовуємо їх разом з відповідними громадами. І все це залишається і люди потім знають механізм, як вирішувати свої проблеми спільно.

Ірина Біла

Погана влада обирається хорошими громадянами, котрі не прийшли на вибори. – це твердження стосується багатьох держав, і не в останню чергу України. А для того, - переконаний Ігор Попов, щоб влада була хорошою, необхідно забути традиційний український вислів “моя хата скраю” і самим намагатися вирішувати власну долю, не сподіваючись, що це зроблять інші. Ірина Біла, “Український освітній центр реформ” для “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

Напередодні Нового року, парламентська більшість Верховної Ради України і комуністична фракція після запеклої боротьби з опозицією проголосували за конституційну реформу. За словами голови Верховної Ради Володимира Литвина, 276 депутатів підтримали законопроект № 4105 про зміни до Конституції, які включають розширення прав парламенту щодо формування уряду і контролю за його діяльністю, посилення повноважень уряду і його глави, конкретизацію випадків, у яких президент має можливість розпуску Верховної Ради, а також передачу з 2006 року права обрання президента народним депутатам України. Політична реформа і ситуація навколо неї – тема огляду Сергія Грабовського.

Сергій Грабовський

“Ніякого голосування щодо політичної реформи не було, - стверджує між тим член Лічильної комісії Верховної Ради України, академік Костянтин Ситник. - Не було ані правових підстав для такого голосування, ані самого голосування з дотриманням елементів процедури”. І додає до цього, що на момент голосування депутати-члени Лічильної комісії, крім її голови Валерія Мішури, взагалі перебували на нараді за межами сесійної зали. Натомість сам Мішура стверджує, що голосування таки відбулося, а підрахунок голосів проводився на основі списків, поданих головами фракцій. Тим часом, згідно із статтею 84-ю чинної Конституції, “голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”. КЦ

Видається, боротьба навколо конституційної реформи навряд чи була б такою запеклою, якби не її положення щодо обмеження повноважень президента України і перенесення виборів глави держави до стін Верховної Ради. Адже, на думку низки аналітиків, вся суть політичної реформи у тому, щоб не допустити шляхом загальних виборів зміни чинного зараз режиму. Натомість член парламентської фракції партії об‘єднаних соціал-демократів Петро Писарчук вважає, що ніяких екстремальних ситуацій у політичному житті України немає і бути не може: “Нічого страшного у країні не відбулося, в тому числі і в ВР. Було три законопроекти, різні були дискусійні, всі вони пройшли апробацію в КСУ, повернулися в ВР. ВР вибрала із трьох один, проголосувала і направила його знов до КСУ і на наступній сесії законопроект повернеться в ВР, треба буде, щоб він вже тоді набрав конституційну більшість. Буде голосувати постатейно і кожна стаття повинна набрати 300 голосів. І я в принципі абсолютно не розумію от цього збурення суспільства, яке відбулося напередодні таких великих свят тому, що ті, хто не згоден з тим, що відбувалося, вони ще мали змогу не раз працювати не за допомогою, там сирен, а за допомогою аргументів, доказів. Це ще буде достатньо часу, щоб переконати тих, хто на їхню думку помиляється чи виконує якісь там вказівки, це говорить пан Червоненко”.

У лідера блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка позиція прямо протилежна. Спроби опозиції зірвати голосування за проект конституційної реформи і сам спротив цій реформі він мотивує так: “Чому такий базар відбувається сьогодні в ВР? За що беруть за барки депутати з різних політичних блоків один одного? За що вони сражаються? у 36 мільйонів вчора 276 депутатів, я не можу сказати, що це народні депутати. 276 депутатів зробили першу спробу забрати пряме виборче право у 36 мільйонів людей.

Скажіть, будь ласка, як вести себе, коли політичні механізми вичерпані. Дипломатичні механізми вичерпані. Але я є народний депутат. Як би повів на моєму місці будь-хто із 36 мільйонів, коли його не запитали, але 276 людей вважають, що вони можуть порушувати Конституцію, нехтувати нею і забирати те право, яке визначене і є фундаментальним для української Конституції”.

Деякі опозиційні політики оцінюють ситуацію ще рішучіше. На думку лідера УРП “Собор” народного депутата Анатолія Матвієнка, головна проблема навіть не у різних механізмах обрання президента, а в тому, що пропоновані конституційні зміни в цілому настільки недоладні, що їхня реалізація призведе до фактичного паралічу системи влади. Замість сьогоднішнього потенційного протистояння між президентом і депутатським корпусом закон створює надзвичайно небезпечне протистояння між президентом і урядом, які є фактично однаково сильними, і функції яких багато в чому перехрещуються”. КЦ

Але учасники більшості та представники уряду налаштовані більш оптимістично. 25 грудня вони підписали угоду про коаліцію між парламентською коаліцією та коаліційним урядом. Згідно з цією угодою законодавча та виконавча влада перейматимуться, зокрема, “забезпеченням сприятливої соціальної атмосфери і динамічного економічного розвитку”, “успішним проведенням демократичних президентських виборів і формуванням ефективної державної влади”, “забезпеченням прийняття законів, спрямованих на вирішення соціально-економічних проблем, реалізацію стратегічних інтересів України, підвищення якості життя громадян”, “створенням умов для повноправного членства України в Європейському Союзі, інтеграції в НАТО” і так далі. Хоча, звісно, виникає запитання, чому, у разі якщо ці цілі правдиві, у новому році істотно підвищені зарплати не вчителям і лікарям, а міліціонерам та працівникам СБУ.

Тим часом, за даними різних соціологічних центрів, тільки 1-2% українських беруть близько до серця поточні перипетії політичної реформи; водночас від 83% до 87% опитаних виступають за прямі вибори президента; щодо оцінки чинної влади, то понад половина опитаних ставиться негативно до всіх її центральних інституцій. До чого може призвести за таких обставин другий тур конституційної реформи, який має відбутися у лютому 2004 року, навряд чи візьметься відповісти будь-який фаховий аналітик. Сергій Грабовський.

Наталя Мусієнко

Окрім подій навколо конституційної реформи в Україні цього тижня політичне життя було насичене ще й зустріччю в Керчі Леоніда Кучми з Гарантом сусідньої держави Володимиром Путіним. Про це наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Переговори між президентами України і Росії тривали майже 3 години, хоча очікували, що їхня зустріч буде не більше півгодини. І справді, очікувалося, що не буде жодного документу підписано, але президенти вийшли з трьома підписаними документами, в тому числі і про договір про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки. І оце найголовніше на чому звертали увагу самі президенти і журналісти.

Цей договір передбачає, що Азовське море і Керченська протока є історично внутрішніми водами України і Росії. Це перше. І це передбачає, що будь-які військові кораблі третіх країн зможуть заходити в цю акваторію лише за погодженням двох сторін, тобто Україні і Росії. На цьому теж акцентував увагу найперше президент Росії Володимир Путін.

Але для України найважливішим було те, що все-таки вдалося домогтися такого поняття, як лінія розмежування, яка проходитиме по державному кордону. Тобто фактично лінія розмежування пройде по воді, як наполягала Україна.

Водночас, фактично залишилося неврегульованим ситуація в Керченській протоці, оскільки саме це питання винесено за межі договору і по Керченській протоці, як повідомив президент Кучма, буде спеціальна угода.

Водночас, президенти дали доручення прем’єр-міністрам розробити питання створення спільного підприємства чи якогось спільного консорціуму щодо спільного використання Керч-Єнікальського каналу, який досі належав Україні і вона брала гроші за проходження цим каналом кораблів, в тому числі і російських.

Це вже, як спостерігають спостерігачі досить серйозно вдарить по бюджету регіону Криму і Керчі, зокрема. Водночас, кримчани були зацікавлені в тому, щоб розглядалося питання відновлення поромної переправи. І президенти дали доручення своїм урядам відновити поромну переправу, в першу чергу, залізничну. І тут звичайно економічна буде вигода для Криму.

І ще одне питання, яке розглядалося і були ухвалені якісь рішення – це питання ЄЕП. Президенти ухвалили заяву і в тій заяві вони дали доручення своїм урядам і також за погодженням з президентами Білорусії і Казахстану урядами цих двох країн “Про практичну реалізацію комплексів заходів в провадження ЄЕП”. Тобто, фактично ця тема була другою.

Наталя Мусієнко

Тим часом після зустрічі двох президентів російська преса писала про те, що Гаранти Конституцій Росії та України вирішили всі питання. Хоча залишилися “але”. Віталій Портников з Москви.

Віталій Портников

Втім, навіть в російських газетах не можуть пояснити, чому президенти Росії і України Володимир Путін і Леонід Кучма під час своїх переговорів в Керчі жодним словом не згадали про Тузлу. А між тим, готувалися видання саме до вирішення тузлинської проблеми.

Газета “Комерсант” навіть задала питання досить різним особам з Росії і України. І це питання звучало: “Як би Ви поділили Тузлу?” Однак в цій же газеті і репортаж її кореспондента, який висвітлював зустріч президентів Росії і України. І він також дивується, чому цікаво президенти жодного слова про Тузлу не сказали. І цитую заступника керівника Адміністрації президента Росії Сергія Приходька. Фах Приходька, який відповідає за зовнішню політику в найближчому оточенні Володимира Путіна, підкреслив, що взагалі ніякої проблеми Тузли не існує, щоб ця проблема навмисне політизується. І що саме для того, що продемонструвати, що ніякої проблеми Тузли немає, президенти Володимир Путін і Леонід Кучма і зустрілись у Керчі. Досить парадоксально, але такою є цитата заступника керівника Адміністрації президента Росії.

Так що пресі довелося зосередитися саме на проблемі вирішення ситуації навколо Азовського моря. І як вважає “Нєзавісімая газєта”, Україна відмовилася від особистого права на користування Керч-Єнікальським каналом. Зустріч Леоніда Кучми і Володимира Путіна в Криму видання вважає прецедентом справжньої президентської дипломатії без краваток. І нагадує, що навіть вранці президентські прес-служби не могли сказати ні про те, хто буде у складі президентських делегацій, ні про те, де саме будуть відбуватися переговори, ані про те про що дійсно будуть говорити Президенти.

Однак підсумком стали домовленості, які під час останніх місяців не вдалося вирішити експертним групам. Інтернет-видання “Газєта.ру” підкреслює, трьохгодинні переговори президентів у Керчі закінчилися формальною перемогою української сторони. Володимир Путін погодився провести державний кордон в Азовському морі по українському варіанту, однак на певні поступки довелось піти і Леоніду Кучмі, підкреслює Інтернет-видання “Газєта.ру”, бо не було відповіді на погодження Москви з питанням проведення державного кордону Київ пішов на визнання Азовського моря внутрішніми водами Росії і України, водами, які будуть закритими для військових кораблів третіх країн.

Свій погляд на російсько-українську зустріч друкує і видання “Газєта”. Вона підкреслює, що Володимир Путін і Леонід Кучма дійсно поділили Азовське море. З 1996 року Росія наполягала на тому, що Азовське море має бути спільним без кордону, як і Керченська затока. Однак Росія погодилася поділити Азов і провести по ньому державний кордон. Ось найважливіший підсумок російсько-української зустрічі, як ми бачимо практично для всіх російських видань. Віталій Портников, “Радіо Свобода”, Москва.

Наталя Мусієнко

Протягом зустрічі Леонід Кучма і Владимир Путін підписали договір між Росією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Обидва водоймища, нагадаю, визнані внутрішніми водами України і Російської Федерації, Азовське море має бути розмежоване лінією державного кордону відповідно до угоди між сторонами, українські та російські військові кораблі і торговельні судна користуються свободою судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці. Але військові кораблі під прапором третіх держав можуть заходити в Азовське море і проходити через Керченську протоку тільки на запрошення України або Росії, погоджене з іншою прибережною державою. Чи позначиться це останнє положення російсько-української угоди на темпах просування України до НАТО, військові кораблі якого тепер матимуть право входити в українські води Азова лише з дозволу Москви. Про це говорив з експертами наш київський кореспондент Сергій Кисельов.

Сергій Кисельов

На думку деяких спостерігачів, намір України дістати членство в НАТО може ускладнити і договір між Росією та Україною про співробітництво у використанні Азовського моря й Керченської протоки. Адже якщо (припустімо таке) Україна завтра буде прийнята до альянсу, на прохід по українському Керч-Єнікальському каналу будь-якого натівського корабля їй доведеться брати дозвіл у Росії.

Справді, за такої ситуації, як вважає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погрибінський, якщо Росія буде проти, цей договір не дає можливості Україні вирішити цю проблему. “І я думаю, що просто НАТО буде це враховувати. І кораблі 6-го американського флоту будуть залишатися в Чорному морі і не будуть в Азовському".

На думку першого заступника директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки Анатолія Гуцала, угода Києва і Москви про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки не лише для України та Росії, але й для керівництва НАТО є явищем суто позитивним: "Що це значить, якщо ми дивимося фактично через призму наших відносин з Європою, наших відносин з Євроатлантичною спільнотою? Це демонстрація того, що ми здатні вирішувати конфліктні питання. Я думаю, що для НАТО це більш важливо, ніж те, яким чином і хто буде присутній. Тим паче, що Азовське море – це не море для кораблів НАТО, які виконують стратегічні завдання. Тобто, Азовське море – це не зона інтересів для присутності натівського флоту".

Доктор економічних наук, професор, завідувач відділу Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук Олексій Плотников в цілому позитивно оцінив українсько-російську угоду про Азов. А щодо питання НАТО зауважив: "Давайте зробимо так: коли Україна вступить в НАТО, тоді будемо дивитися. Це не буде в найближчій перспективі, по-перше, а по-інше, коли Україна буде вступати в НАТО, тоді буде приводитись у відповідність договірна база України. Тобто, якщо це буде протирічити відносинам з НАТО, тут не буде якоїсь домовленості, буде по іншій схемі. Це, наприклад, те ж саме, що стосується і російського флоту в Криму і багато чого іншого. Тобто, не будемо зараз будувати моделі: а як, що, коли? Коли Україна буде членом НАТО, тоді це буде приведено у відповідність до вимог НАТО".

Тим часом керівник наукових програм Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець наголосив: "Проблема цієї угоди полягає в тому, що неоднозначно прописаний, визначений статус внутрішніх вод для Керченсько-Азовської протоки. Тобто, ми говоримо про те, що зазвичай кораблі, які належать Україні та Росії, можуть спокійно просуватися по цій акваторії, разом з тим військові кораблі інших країн, які хочуть бути в цій зоні, потребують згоди і Росії, і України. Дійсно, таке рішення ускладнює просування будь-яких військових сил через цей регіон і це може ускладнити відносини з НАТО. Але разом з тим кораблі НАТО майже ніколи не заходили в цю зону". Сергій Кисельов для “Радіо Свобода”, Київ.

Наталя Мусієнко

Наразі все. У програмі сім днів демократії з вами прощається Наталя Мусієнко. Добра вам.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG